Рішення № 21433830, 02.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-40/304-201202.02.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орхідея Трейдбуд"

про стягнення 1 683 966,74 грн

Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю б/н від 01.09.11 р.

від відповідача: не зявився

В судовому засіданні 02.02.12, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орхідея Трейдбуд"про стягнення 1 683 966,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення лізингових платежів за користування предметом лізингу відповідно до договору фінансового лізингу № 968-LD від 16.12.08 р. Внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1683966,74 грн, з них: 1333740,57 грн - сума основного боргу, 250372,90 грн - інфляційні втрати, 99853,27 грн - 3 % річних.

Ухвалою суду від 11.01.12 порушено провадження у справі № 5011-40/304-2012 та призначено до розгляду на 02.02.12.

У судове засідання, призначене на 02.02.12, представник Позивача зявився, вимоги ухвали суду виконав, заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засіданні не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобовязує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

16.12.08 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Орхідея Трейдбуд" (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №968- LD (Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Лізингодавець бере на себе зобовязання придбати Предмет Лізингу у власність від Продавця та передати Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та на умовах визначених цим Договором з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем.Ціна предмета лізингу становить Еквівалент 869931,94 Доларів США, у т.ч. ПДВ, що становить 6204170,40 грн.

Додатком №1 до Договору сторонами погоджено найменування, кількість, комплектацію та вартість обєкту лізингу.

Згідно із п. 1.3 Договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей договір до закінчення строку лізингу.

Із змісту п. 3.3 Договору вбачається, що лізингоодержувач зобовязаний оглянути предмет лізингу на власний ризик та за власний рахунок протягом 3 (трьох) робочих днів з дати поставки та в місці поставки. За результатами огляду, в вищезазначений термін, лізингоодержувач, лізингодавець і продавець підписують акт приймання-передачі. Предмет лізингу вважається прийнятим лізингоодержувачем повністю і у робочому (належному) технічному стані після підписання такого акту приймання-передачі.

Згідно п. 7.1 Договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у Додатку №2 до цього Договору, який є його невідємною частиною.

На виконання умов п. 7.1 сторонами підписано Додаток №2, яким узгоджено графік лізингових платежів.

Відповідно до п. 7.6. Договору лізингодавець письмово повідомляє лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати за цим Договором до чергової дати платежу.

Згідно з умовами п. 7.7. Договору лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в Додатку №2 до цього Договору на рахунок зазначений в розділі 15 цього Договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Положеннями п. 11.1 Договору визначено, що випадком невиконання також є невиконання платіжних зобовязань.

Згідно із п. 11.2 Договору в будь-який час дії або після настання випадку невиконання лізингодавець на власний розсуд може (разом чи окремо та неодноразово):

а) направивши письмове повідомлення лізингоодержувачу, вимагати усунення порушення протягом строку, визначеного лізингодавцем в такому повідомлені.

Відповідно до п. 11.3 Договору, якщо лізингодавець проголошує всі несплачені суми належними до сплати, лізингодавець має право відмовитись від цього Договору та вимагати повернення предмета лізингу лізингоодержувачем, а також утримати всі суми, що вже були сплачені лізингоодержувачем за цим Договром як одноразову оплату за користування предметом лізингу лізингоодержувачем.

Пунктом 11.4 Договору визначено, що лізингодавець має право розірвати цей Договір та вимагати повернення предмета лізингу лізингоодержувачем,якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж, згідно з Додатком №2 до цього Договору, повністю або частково і якщо прострочення платежу становить більше 30 календарних днів.

Із змісту п. 11.5 Договору вбачається, що при настанні випадку невиконання та припинення дії даного Договору лізингоодержувачем, лізингоодержувач зобовязаний передати предмет лізингу лізингодавцю у місці, зазначеному лізингодавцем, протягом 3 (трьох) робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо про інше сторони не домовляться письмово додатково. У випадку несвоєчасного демонтажу та повернення предмета лізингу з вини лізингоодержувача, останній зобовязаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України нараховану на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого користування.

Згідно із п. 13.8 Договору цей Договір набуває чинності на дату його підписання належним чином сторонами, та зберігає силу до повного виконання лізиноодержувачем всіх своїх зобовязань за цим Договором. Одностороння відмова від цього Договору повністю або частково будь-якої стороною можлива лише на умовах та в порядку, визначеному цим Договором. Лізингодавець має право відмовитися від цього Договору шляхом направлення письмового повідомлення лізингоодержувачу за наступних обставин: у випадку невиконання лізингоодержувачем положень розділу 2 цього Договору протягом періоду, визначеного в п. 2.1 цього Договору; у випадку передбаченому п. 5.4 5.5, 11.4 цього Договору.

Відповідно до ч. 13.9 Договору відмови будь-якої сторони не є підставою для звільнення лізингоодержувача від сплати комісії за організацію. За будь-яких умов лізингоодержувач зобовязаний сплатити комісію за організацію, після чого вона не підлягає поверненню. Лізингоодержувач зобовязаний відшкодувати лізингодавцю всі витрати, у тому числі передбачені розділом 8 цього Договору, а також витрати, повязані з відмовою, а також прямі і непрямі збитки, розмір яких не обмежується лише сумами, отриманими лізингодавцем за цим Договором.

22.12.08 р. лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у користування обєкт лізингу (визначений у Додатку №1 до Договору), що підтверджується актом приймання-передачі від 22.12.08 р.

09.11.09 р. позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення №1247 про відмову від Договору фінансового лізингу №968-LD від 16.12.08 р. та повернення предмету лізингу, яке мотивоване не виконанням відповідачем грошового зобовязання по внесенню лізингових платежів за Договором тривалістю більш ніж 30 днів, також позивач зазначеним повідомленням сповістив останнього про відмову від Договору в односторонньому порядку та припинення його дії з 13.11.09 р., і як наслідок вимагав повернення лізингоодержувачем обєкту лізингу.

Направлення позивачем повідомлення №1247 від 09.11.09 р. підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, що отримане відповідачем 17.11.09 р.

Спір у справі виник у звязку неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобовязання по внесенню лізингових платежів згідно Договору у період з 28.02.09 р. по 12.11.09 р., у звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 1333740,57 грн.

Договір є договором лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 59 Цивільного кодексу України та § 5 Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем свого обовязку по передачі об'єкту лізингу (акт приймання-передачі предмета лізингу від 22.12.08 р.).

Вказаний акт містить підпис та відтиск печатки відповідача, будь-яких заперечень щодо користування обєктом лізингу у спірний період відповідачем не надано.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Частиною 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із графіком лізингових платежів відповідач був зобовязаний у період з 28.02.09 р. по 12.11.09 р. сплатити на користь позивача лізингові платежі на загальну суму 1333740,57 грн/ Доказів сплати коштів у наведений період не надано.

Отже, заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів за спірний період становить 1333740,57 грн, а з урахуванням положень ч. 1 ст. 530, ст. 762 Цивільного кодексу України та графіку лізингових платежів зобовязання по сплаті на момент розгляду справи настало.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобовязання по сплаті на користь позивача 1333740,57 грн на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орхідея Трейдбуд" заборгованості у розмірі 1333740,57 грн є правомірними та обґрунтованими.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних витрат у розмірі 250372,90 грн та 3% річних у розмірі 99 853,27 грн за прострочення виконання грошового зобовязання по сплаті лізингових платежів окремо за кожен місяць згідно графіку сплати лізингових платежів.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується із розрахунком позивача щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 250372,90 грн та 3 % річних у розмірі 99853,27 грн, оскільки останнім розрахунок здійснено із дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог Позивача, а також те, що Відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком Позивача.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається при задоволенні позову на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орхідея Трейдбуд"(01133, м.Київ, бул. Ліхачова, буд.1/27, ідентифікаційний код 33784944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, буд. 22/1; ідентифікаційний код 33942232) заборгованість у розмірі 1333740 (один мільйон триста тридцять три тисячі сімсот сорок) грн 57 коп., інфляційні витрати у розмірі 250372 (двісті пятдесят тисяч триста сімдесят дві) грн 90 коп., 3 % річних у розмірі 99853 (девяносто девять тисяч вісімсот пятдесят три) грн 27 коп. та судовий збір в розмірі 33 680 (тридцять три тисячі шістсот вісімдесят) грн 00 коп.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 07.02.2012 р.