Постанова № 21432965, 14.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2012 р. Справа № 5013/558/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю.,

суддів:Білошкап О.В.,

Хандуріна М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2011

у справі

господарського суду№ 5013/558/11

Кіровоградської області

за заявоюфізичної особи підприємця ОСОБА_4

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Шанс"

провизнання банкрутом,

за участю представників сторін:

ФОП ОСОБА_4 особисто, представника ОСОБА_5 (дов. від 14.11.2011),

Державна іпотечна установа ОСОБА_6 (дов. від 28.12.2011),

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2011 за заявою фізичної особи підприємця ОСОБА_4 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Шанс" за загальною процедурою, визначеною Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, з метою забезпечення вимог кредиторів заборонено відчуження у будь-який спосіб належних на праві власності та закріплених за ним на праві повного господарського відання основних засобів (фондів).

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 30.06.2011 (суддя Деревінська Л.В.) визнано вимоги ініціюючого кредитора ФОП ОСОБА_4 в сумі 5 025 736,00 грн., введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Хащевацького А.П., зобов'язано ініціюючого кредитора подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Шанс", зобов'язано розпорядника майна скласти реєстр вимог кредиторів.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 (колегія суддів у складі: Лисенко О.М. головуючий, Джихур О.В., Виноградник О.М.) ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 30.06.2011 скасовано, провадження у справі припинено.

Постанова мотивована тим, що ініціюючим кредитором при зверненні до суду із заявою про порушення справи про банкрутство не дотримано вимог ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки не надано належних доказів на підтвердження ознак неплатоспроможності боржника.

В касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4 просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2011, а ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 30.06.2011 залишити в силі. В обґрунтування посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 97 ГПК України, ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника бо визнання його банкрутом".

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про визнання банкрутом ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Шанс", до якої додані рішення господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2011 у справі № 5/117 про стягнення з боржника 5 000 000,00 грн., державного мита у сумі 25500,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., постанова ВДВС ГУЮ у Кіровоградській області від 28.02.2011 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу від 23.02.2011 № 5/117.

Місцевий господарський суд, дослідивши подані матеріали дійшов висновку про обґрунтованість підстав для порушення справи про банкрутство, оскільки на момент винесення ухвали про порушення справи доказів сплати боргу боржником в сумі 5 025 736,00 грн. не надано. При цьому суд виходив з того, що прострочення виконання грошового зобов'язання починає витікати з моменту, коли зобов'язання повинно бути виконано, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Що, на думку суду, свідчить про його фінансову неспроможність та є підставою для визнання боржника банкрутом.

Апеляційний господарський суд, скасував ухвалу суду першої інстанції та припинив провадження у справі, зазначивши, що ініціюючий кредитор передчасно звернувся до суду із заявою про порушення справи про банкрутство, оскільки не представив при цьому доказів того, що боржник не здатен виконати зобовязання не інакше як через відновлення платоспроможності.

Даний висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 1 Закону встановлено, що безспірні вимоги кредиторів вимоги кредиторів визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності. Зокрема, не вбачається строк виконання грошових зобов'язань перед банками, бюджетом, іншими кредиторами.

При цьому необхідно звернути увагу на те, що наявність загрози неплатоспроможності боржника, тобто коли оплата вимог одного або декількох вимог кредиторів призведе до неможливості виконання зобов'язань перед іншими кредиторами, може мати місце лише у випадку конкуренції грошових вимог кредиторів у виконавчому провадженні. Отже, про загрозу неплатоспроможності боржника, яка є підставою для ініціювання справи про банкрутство, свідчить неможливість задоволення вимог кредиторів виключно у виконавчому провадженні.

Таким чином, в будь-якому випадку на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство повинні бути надані документи, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози. Інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.

Відповідно, і встановлений Законом про банкрутство трьохмісячний строк починає свій відлік після предявлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.

З правовою позицією про те, що початок перебігу трьохмісячного строку на задоволення "безспірних вимог ініціюючого кредитора" не пов'язується з настанням передбаченого договором строку виконання цивільного зобов'язання, а пов'язується законодавцем з моментом порушення виконавчого провадження, відповідно до статей 1, 6, 7, 11 Закону погоджується Верховний суд України у Постанові від 17.10.2006 у справі №3/157.

За таких обставин, оскільки заявником не надано суду належних доказів, що свідчили б про невиконання боржником грошових вимог в установленому порядку та протягом визначеного Законом строку, які є підставою для порушення справи про банкрутство, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування ухвали за результатами підготовчого засідання суду та припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю правових підстав для подальшого руху справи про банкрутство.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 у справі № 5013/558/11 залишити без змін.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Білошкап О.В.

Хандурін М.І.