Постанова № 21432033, 13.02.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2012 р. Справа № 5023/7669/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Білецька А.М. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 12.09.2011 р.,

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю № 315 від 16.11.2011 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 5049Х3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 28.09.11 р. у справі № 5023/7669/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс", с. Піщане Кременчуцький район Полтавська область,

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс". с. Старовіровка Шевченковський район, Харківська область,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 28 вересня 2011 року у справі № 5023/7669/11 (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" заборгованість в розмірі 238736,79 грн., державне мито в розмірі 2387,36 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 28 вересня 2011 року скасувати у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Судові витрати покласти на позивача.

Скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що згідно доданої позивачем до позову специфікації поставки №17 від 12.01.2010 року, датованої 16.08.2010 року позивач- ТОВ «КреМікс»поставляє відповідачу - СТОВ «Старовірівський птахокомплекс» премікс КМ КН 1 % в кількості 7000 кг за ціною 9705,00 грн. за тонну, тобто на загальну суму 67935,00 грн. Згідно доданої позивачем до позову специфікації поставки №17 від 12.01.2010 року, датованої 22.09.2010 року позивач- ТОВ «КреМікс»поставляє відповідачу - СТОВ «Старовірівський птахокомплекс» премікс КМ КН 1% в кількості 3500 кг за ціною 9705,00 грн. за тонну, тобто на загальну суму 33967,50 грн. Таким чином, згідно укладених специфікацій до договору поставки №17 від 12 січня 2010 року позивач повинен був поставити відповідачу за даним договором поставки товар на загальну суму 101902,50 грн. Виходячи із вищенаведеного розрахунку кількості та вартості товару, ствердження позивача, що згідно договору поставки №17 від 12 січня 2010 року він мав поставити відповідачу товар на загальну суму 200300,00 грн. не відповідають дійсності.

Не відповідають вимогам належності і допустимості доказів документи, які в обґрунтування своїх позовних вимог надав позивач - ТОВ «КреМікс»господарському суду Харківської області. Так, як зазначає відповідач, рахунок-фактура № СФ-0001301 від 06.07.2010 року на суму 77640,00 грн., виставлений позивачем відповідачу, не містить інформації, згідно якого договору виставлений даний рахунок, а, напроти, в графі «Замовлення»даного рахунку написано «Без замовлення». Тобто, вказаний товар СТОВ «Старовірівський птахокомплекс» не замовляв у ТОВ «КреМікс», даний рахунок не має будь-якого відношення до договору поставки №17 від 12 січня 2010 року.

Рахунок-фактура № СФ-6001622 від 16.08.2010 року на суму 67935,00 грн., виставлений позивачем відповідачу, не містить інформації, згідно якого договору виставлений даний рахунок, а, напроти, в графі «Замовлення»даного рахунку написано «Без замовлення». Тобто, вказаний товар СТОВ «Старовірівський птахокомплекс» не замовляв у ТОВ «КреМікс», даний рахунок не має будь-якого відношення до договору поставки №17 від 12 січня 2010 року.

Рахунок-фактура № СФ-0001963 від 22.09.2010 року на суму 67935,00 грн., виставлений позивачем відповідачу не містить інформації, згідно якого договору виставлений даний рахунок, а, напроти, в графі «Замовлення» даного рахунку написано «Без замовлення». Тобто, вказаний товар СТОВ «Старовірівський птахокомплекс» не замовляв у ТОВ «КреМікс», даний рахунок не має будь-якого відношення до договору поставки №17 від 12 січня 2010 року.

Таким чином, як зазначає апелянт, господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення прийняв в якості доказів документи, які не мають значення для даної справи. Докази, які надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог, не являються належними та допустимими.

Також, позивач в своїй позовній заяві помилково стверджує, що видаткова накладна від 06.07.2010 року №РН-0001442 на загальну суму 77640,00 та видаткова накладна від 30.09.2010 року №РН-0002323 на загальну суму 33967,50 грн. були видані ТОВ «КреМікс»в рамках договору поставки №17 від 12.01.2010 року. Вказане ствердження позивача не відповідає обставинам справи і протирічить укладеним специфікаціям до договору поставки №17 від 12 січня 2010 року. Тобто, невідомо за яким договором були видані видаткові накладні від 06.07.2010 року №РН-0001442 на загальну суму 77640,00 та від 30.09.2010 року №РН-0002323 на загальну суму 33967,50 грн. Але суд не звернув уваги на цей факт і виніс рішення про стягнення заборгованості за договором поставки №17 від 12 січня 2010 року у розмірі 200300,00 грн., що не відповідає обставинам справи та протирічить умовам укладених специфікацій до даного договору поставки.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу та просить рішення місцевого господарського суду скасувати та задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засідання та у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №12301 від 16.12.2011р.) проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Посилається, зокрема, на те, що скаржник вказує, що згідно доданих до матеріалів справи специфікацій позивач мав поставити відповідачу премікс на загальну суму 101902,50грн, і тому твердження позивача , що він мав поставити відповідачу премікс на загальну суму 200 300,00 грн. не відповідають дійсності. Позивач не стверджував, що він мав поставити товар відповідачу на загальну суму 200300,00 грн., позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 200 300,00 грн., докази поставки товару, як і докази отримання товару представниками скаржника, долучені до матеріалів справи. Специфікація від 16 серпня 2010 року та специфікація на 22 вересня 2010 року є додатковими доказами у справі. Адже у договорі сторони не визначали обов'язковість укладання специфікацій до договору.

Щодо посилань скаржника, що рахунки-фактури, долучені до матеріалів справи, не мають будь-якого відношення до договору поставки №17 від 12.01.2011 року то, пунктом 4.7. договору визначено, що одночасно з товаром постачальник повинен передати покупцю: видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; податкову накладну; рахунок-фактуру; посвідчення про якість. Пунктом 4.4. договору визначено, що поставка товару здійснюється протягом не більше трьох робочих днів з моменту виставлення рахунку-фактури покупцю. Таким чином, ці умови договору свідчать, що рахунок-фактура є невід'ємною частиною договору, а не самостійним документом, на підставі якого поставлявся товар. Рахунок - фактура це пропозиція вчинити дії, а договір поставки - це взаємна згода сторін вчинити дії.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

У вересні 2011 р. товариство з обмеженою відповідальністю "КреМікс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" основний борг 200300,00 грн., пені 15491,17 грн., інфляційних витрат 17782,47 грн., 3 % річних - 5163,15 грн., державне мито у розмірі 2388,00 грн., витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу - 236,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 12.01.2010 р. між ТОВ «КреМікс», постачальником, та СГТОВ «Старовірівським птахокомплексом», покупцем, укладено договір поставки № 17, відповідно до умов якого постачальник зобовязався виготовити та поставити покупцю замінники молочних кормів, премікси, білково-вітамінні добавки, а покупець зобовязався прийняти товар та сплатити його на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 4.1. договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом окремими партіями на умовах СРТ-фрахт/перевезення оплачено до місця призначення. Під окремою партією сторони розуміють асортимент та кількість товару, поставленого постачальником по одній видатковій накладній та оплаченого покупцем по одному рахунку-фактурі.

Відповідно до п 4.2. договору покупець надсилає постачальнику факсимільним звязком заявку на поставку партії товару. Заявка покупця повинна містити наступні відомості: найменування (асортимент) товару та його кількість, місце поставки товару ( пункт призначення ).

Відповідно до п 4.3 договору постачальник протягом двох робочих днів розглядає заявку покупця і у разі прийняття заявки до виконання надсилає покупцю факсимільним звязком рахунок-фактуру. В рахунку - фактурі постачальник вказує реквізити договору та реквізити заявки покупця.

Відповідно до п. 5.1. договору, сторони дійшли згоди, що оплата товару здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на рахунок позивача на умовах 50% передплати, а 50% - протягом тридцяти календарних днів з дня поставки товару.

Відповідно до п. 7.4. договору в разі прострочення грошового зобовязання винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Як зазначає позивач в позовній заяві, в період з липня по вересень 2010 р. в рамках договору поставки №17 від 12.01.2010р. він поставив відповідачу товар на загальну суму 213510,00 грн., на підтвердження чого надав видаткову накладну № РН-0001442 від 06.07.2010 року на суму 77640,00 грн., яка складена на підставі рахунку-фактури № СФ-0001301 від 06.07.2010 року, видаткову накладну № РН-0001839 від 16.08.2010 року на суму 67935,00 грн., яка складена на підставі рахунку-фактури № СФ-0001622 від 16.08.2010 року, видаткову накладну № РН-0002239 від 22.09.2010 року на суму 33967,50 грн., яка складена на підставі рахунку-фактури № СФ-0001963 від 22.09.2010 року та видаткову накладну № РН-0002323 від 30.09.2010 року на суму 33967,50 грн., яка складена на підставі рахунку-фактури № СФ-0001963 від 22.09.2010 року.

Тому, як вважає позивач, свої зобовязання щодо поставки товару він виконав в повному обсязі. Але відповідач сплатив за поставлений товар лише 13210,00 грн., а решту суму у розмірі 200300,00 грн. не сплатив.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач проти поставки товару за зазначеними спірними рахунками- фактури заперечує, посилаючись на те, що всі рахунки в рамках договору поставки №17 від 12.01.2010р. він сплатив і ні якої заборгованості перед позивачем не має, про що свідчать надані відповідачем докази в обґрунтування пояснень до апеляційної скарги від16.12.11р. ( а.с.97-149 ) та від 16.01.12р. ( а.с.37-44 ).

Як зазначено позивачем у судовому засіданні, між сторонами існували тривалі договірні відносини. Позивачем не надано суду доказів на підтвердження або навпаки, відсутність інших, крім спірного договору, взаємовідносин та заявок на поставку партії товару, які передбачені п.4.3 договору поставки.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, позивачем не доведено, що рахунки - фактури: № СФ-0001301 від 06.07.2010 року, № СФ-0001622 від 16.08.2010 року та № СФ-0001963 від 22.09.2010 року були виставлені відповідачу саме в рамках договору поставки №17.

Тому, колегія суддів вважає, що у задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 200300,00 грн. слід відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, тому у задоволенні позову в частині стягнення 15491,17 грн. пені, 17782,47 грн. інфляційних та 5163,15 грн. 3% річних також слід відмовити.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, тому рішення господарського суду Харківської області від 28.09.11 р. у справі № 5023/7669/11 слід скасувати.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п.4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс” задовольнити .

Рішення господарського суду Харківської області від 28.09.11 р. у справі № 5023/7669/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „КреМікс” (39701, Полтавська область, с.Піщане, вул.Колгоспна, 51, р/р 26000050001024 в Кременчуцькому філіалі АКБ „Індустриалбанк”, МФО 331304, код 30748505) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс” (63631, Харківська область, Шевченківський район, с.Старовірівка, р/р 2600001315205 в АКБ „Базис”, МФО 351760, код 31127574) 2387,37 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Слободін М.М.

Повний текст постанови складено 06.02.2012р.