Постанова № 21431986, 13.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2012                                                                                           № 35/321

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рудченка С.Г.

суддів:           Поляк О.І.

          Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Помаз І.А.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 13.02.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» на рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2011 (дата підписання 21.11.2011),

у справі           № 35/321 (суддя – Літвінова М.Є.)

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент Нафто Трейд»

до           Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»

про           стягнення 222565, 25 грн.,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Континент Нафто Трейд» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» про стягнення 222565, 25 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.11.2011 позов задоволено частково, припинено провадження у справі в частині стягнення з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» 200 000, 00 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відсутністю предмету спору. Присуджено до стягнення з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент Нафто Трейд» 22565, 25 грн. основного боргу, 2 225, 65 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» звернулося з апеляційною скаргою № ЦХП-18/2225 від 07.12.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 22565, 25 грн.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник апеляційної скарги посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Так, зокрема, відповідач вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що між сторонами були підписані акти звірки, які підтверджують виявлену недостачу.

Також, заявник зазначає, що судом не було враховано, що акти прийому-передачі були підписані ще до моменту одержання продукції кінцевим вантажоодержувачем з метою вчасного розрахунку з постачальником продукції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2011 відновлено Державному підприємству матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2011, вказану скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 25.01.2012 за участю уповноважених представників сторін.

В порядку ст. 77 ГПК України судовому засіданні, призначеному на 25.01.2012, було оголошено перерву.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх законними та обґрунтованими.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що між Державним Підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (замовник/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Континент Нафто Трейд» (постачальник/позивач) було укладено договір поставки № ЦХП-14-00111-01 від 28.12.2010, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставити, а замовник прийняти та оплатити дизельне паливо марки Л-0,2-62 (товар), найменування, марка та кількість якого вказується в специфікації, яка є невід’ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі (а.с. 10-12).

Постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (Франко-перевізник) станція відправлення відповідно до специфікації до цього договору, із подальшим направленням за реквізитами одержувача, які вказуються у рознарядці замовника (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.6 договору поставка товару підтверджується актом прийому-передачі. Акт прийому-передачі підписується сторонами протягом 5 (п’яти) робочих днів з дати поставки товару, за умови надання постачальником: рахунку-фактури на поставлений товар; копії залізничної квитанції про прийом вантажу (залізничної накладної); копії документів з якості: паспорт; копію документу, який підтверджує сертифікацію товару Держспоживстандартом України, а саме копію сертифікату відповідності на бланку Держспоживстандарту.

Згідно п. 6.2 договору замовник при виконанні постачальником пункту 6.1 цього договору та підписанні акту прийому-передачі згідно п. 3.6 здійснює оплату в гривнях за банківськими реквізитами постачальника протягом 75 (семидесяти п’яти) банківських днів із дати поставки товару, але не раніше надання постачальником всіх документів згідно п. 6.1 договору. Термін оплати може збільшуватися за згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди.

На виконання умов договору позивачем у січні 2011 було здійснено поставку дизельного палива на загальну суму 183072272, 13 грн., що підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів № 2854 від 26.01.2011, № 2852 від 26.01.2011, № 2851 від 26.01.2011, № 2850 від 26.01.2011, № 2833 від 26.01.2011, № 2832 від 26.01.2011, № 2831 від 26.01.2011, № 2822 від 26.01.2011, № 2722 від 21.01.2011, № 2721 від 21.01.2011, № 2515 від 21.01.2011, № 2246 від 21.01.2011, № 2242 від 20.01.2011, № 2241 від 20.01.2011, № 2239 від 20.01.2011, № 2491 від 19.01.2011, № 1775 від 19.01.2011, № 2724 від 18.01.2011, № 1692 від 18.01.2011, № 1825 від 15.01.2011, № 1824 від 15.01.2011, № 1823 від 15.01.2011, № 1822 від 15.01.2011, № 1821 від 15.01.2011, № 1819 від 14.01.2011, № 932 від 12.01.2011, № 929 від 12.01.2011, № 928 від 12.01.2011, № 927 від 12.01.2011, № 926 від 12.01.2011, № 925 від 12.01.2011, № 923 від 12.01.2011, № 921 від 12.01.2011, № 914 від 11.01.2011, № 899 від 11.01.2011, № 898 від 11.01.2011, № 891 від 07.01.2011, № 883 від 07.01.2011, № 637 від 07.01.2011, № 1145 від 06.01.2011, № 880 від 06.01.2011, № 879 від 06.01.2011, № 878 від 06.01.2011, № 1877 від 01.01.2011, № 1392 від 01.01.2011, № 1390 від 01.01.2011, № 1389 від 01.01.2011, № 948 від 01.01.2011, № 946 від 01.01.2011, № 944 від 01.01.2011, № 942 від 01.01.2011, № 935 від 01.01.2011, № 47 від 01.01.2011, № 46 від 01.01.2011, № 44 від 01.01.2011, № 43 від 01.01.2011, № 42 від 01.01.2011, № 41 від 01.01.2011 на загальну суму 183072272, 13 грн. (а.с. 17-74).

Відповідач частково розрахувався з поставлений товар, сплативши позивачу 182849706, 88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань по оплаті отриманого товару, у зв'язку з чим на підставі ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України та ст. ст. 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України просить стягнути заборгованості у сумі 222565, 25 грн.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов’язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем було здійснено оплату за поставлений товар у сумі 200000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №11-17899 від 07.11.2011 (а.с. 123).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, місцевим господарським судом правомірно було припинено провадження в частині стягнення 200000, 00 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 22565, 25 грн. заборгованості за дизельне паливо у кількості 2,484 тонн, суд першої інстанції виходив з того, що з актів прийому-передачі вбачається, що позивачем на виконання умов договору було передано відповідачу дизельне паливо на загальну суму 183072272, 13 грн. Дане дизельне паливо прийняте відповідачем в повному обсязі, про що свідчать підписи на актах прийому-передачі нафтопродуктів. В кожному акті зазначено про відсутність претензій сторін одна до одної щодо кількості та якості товару.

Проте, дослідивши умови договору поставки та подані сторонами документи, судова колегія вважає правову позицію суду першої інстанції хибною, виходячи з наступного.

Згідно п. 4.3 договору фактична кількість товару в залізничних цистернах, в яких він поставляється повинна відповідати кількості, яка вказана у залізничній накладній.

Пунктом 4.4 договору визначено, що товар за кількістю, який поставлено в залізничній цистерні, здійснюється замовником у порядку, передбаченому інструкцією «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України» № 281/171/578/155 від 20 травня 2008 року, зареєстрованої Міністерством Юстиції України із складанням акту приймання нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП.

Згідно п. 4.5 договору, у випадку, коли виявлено нестачу товару, яка перевищує норми природних втрат та границі відносної похибки вимірювань (в разі застосування нерівноцінних методів вимірювання), замовник надає постачальнику претензію, до якої повинні додаватись документи, зазначені в інструкції згідно п. 4.4 договору.

Наказом Укрзалізниці № 329-Ц3 від 30 квітня 2004 року затверджено положення «Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП «Укрзалізничпостач» і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи», яким передбачено оплату за фактично отриману продукцію, кість та якість якої відповідає специфікації.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов’язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до ст. 29 Правил видачі вантажів, у разі недостачі, псування, пошкодження вантажу, якщо ці обставини зазначені в комерційному акті, складеному до видачі вантажу (в тому числі й під час перевезення), станція призначення може видати його одержувачу тільки після визначення розміру фактичної недостачі, псування або пошкодження згідно з пред’явленими одержувачем документами (рахунки-фактури тощо).

При непред’явленні вказаних документів вантаж видається одержувачу після складання комерційного акта з докладним описом стану вантажу або після складання у відповідних випадках акта експертизи.

Специфікацією № 1 від 28 грудня 2010 року сторони погодили поставку позивачем відповідачу протягом 5 календарних днів з моменту надання рознарядок нафтопродуктів загальною вартістю 184 800000, 00 грн.

Як пояснив позивач, на виконання умов спірного договору ним було передано відповідачу дизельне паливо загальною вартістю 183072 272, 13 грн.

При цьому, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на те, що при здійсненні приймання продукції кінцевим вантажоодержувачем – залізницею – було виявлено невідповідність фактично поставленої кількості продукції даним, зазначеним у залізничних накладних, а саме виявлено нестачу дизельного палива у кількості 2,484 тонн на загальну суму 22565, 25 грн., про що складено комерційні акти та акти приймання нафтопродуктів за кількістю за формою 5-НП, у зв’язку з чим ДП «Укрзалізничпостач» розрахувалось лише за фактично отриману продукцію. Приймання дизельного палива здійснюється кінцевим вантажоодержувачем у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованої Міністерством Юстиції України за №805/15496 від 02.09.2008, відповідно до вимог Договору (п.4.4).

Згідно з наданими доказами приймання товару за кількістю проводилося відповідачем комісійно після належного повідомлення позивача про виявлену нестачу і неявки його представника для участі у спільному прийманні вантажу.

Дії відповідача щодо приймання відвантаженого позивачем товару відповідають умовам укладеного між ними договору та вимогам чинного законодавства.

Вартість відсутнього товару з урахуванням погоджених договором цін становить 22565, 25 грн.

Таким чином, загальна вартість переданого позивачем товару на суму 183072 272, 13 грн. повністю оплачена відповідачем, у т.ч. 200000, 00 грн. сплачено відповідачем після звернення позивача в суд з цим позовом.

Доказів передачі позивачем товару за договором у більшому розмірі суду не надано.

Крім того, згідно п. 6.4 договору остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання акту звірки, який складається і підписується сторонами протягом дії цього договору на партію товару, поставлену протягом календарного місяця. В акті звірки також враховується кількість нестачі товару, а також кількість товару, який не відповідає вимогам п. 5.1 цього договору, що зазначено в претензіях замовника, які були надані постачальнику згідно з п.п. 4.5 та 5.3 цього договору та визнані постачальником відповідно до чинного законодавства.

Колегією суддів було встановлено, що відповідачем на адресу позивача були направлені претензії від 23.03.2011 № ЦХП-20/2195, від 23.03.2011 № ЦХП-20/2194, від 14.03.2011, № ЦХП-20/2193 від 23.03.2011, № ЦХП-20/1802, від 14.03.2011 № ЦХП-20/1803 щодо нестачі дизельного палива, що підтверджується наданими останнім фіскальними чеками та реєстрами на відправлення рекомендованих листів (а.с. 162-163, 177-178, 192-193, 208-209, 226-227), які позивачем були залишені без відповіді.

При цьому, з актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю вбачається, що безпосереднє приймання товару та визначення маси вантажу здійснювалося відповідачем після прибуття вантажу на станцію призначення, а відтак вищевказані акти прийому-передачі нафтопродуктів, на які посилається позивач, не можуть бути безспірними та достатніми доказами щодо кількості поставлених нафтопродуктів, оскільки їх підписання відбувалося на станції відправлення без зважування і остаточна кількість товару потребувала уточнення відповідно до умов п. 6.4 договору.

Обов’язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з’ясувати обставини, які мають значення для справи.

Дослідивши вищевикладене в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 22565, 25 грн., оскільки позивачем належним чином не доведені обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» на рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2011 підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2011 у справі № 35/321 підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1.          Апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» на рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2011 у справі № 35/321 задовольнити.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2011 у справі № 35/321 скасувати в частині стягнення 22565, 25 грн. основного боргу та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

3.          Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (03040, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 11/15, ідентифікаційний код 19014832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент Нафто Трейд» (43010, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кременцька, 38, ідентифікаційний код 33681103) 2000, 00 грн. державного мита та 212, 07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині рішення залишити без змін.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент Нафто Трейд» (43010, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кременцька, 38, ідентифікаційний код 33681103) на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (03040, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 11/15, ідентифікаційний код 19014832) 225, 66 грн. витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

7. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

8. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Рудченко С.Г.

Судді                                                                                          Поляк О.І.

                                                                                          Кропивна Л.В.