Постанова № 21431990, 13.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2012 № 02/5026/2145/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Рудченка С.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Поляк О.І.

при секретарі судового засідання Помаз І.А.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 13.02.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 24.11.2011 (дата підписання 29.11.2011),

у справі № 02/5026/2145/2011 (суддя Пащенко А.Д.)

за позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_2

доПублічного акціонерного товариства «Птахофабрика «ПЕРШЕ ТРАВНЯ»

про стягнення 13012, 47 грн.,

в с т а н о в и в:

Фізична особа підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» про стягнення грошових коштів у сумі 13012, 47 грн. на підставі угоди № ФОП-90-ТА від 24.01.2011 про заміну кредитора у зобовязанні.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.11.2011 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 653, 19 грн. пені, 81, 42 грн. 3% річних, 639, 86 грн. індексу інфляції, 13, 83 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою № 09-1/12 від 09.12.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, у звязку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Так, зокрема, позивач зазначає, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено у стягненні штрафу, нарахованого на підставі п. 8.4 договору, та курсової різниці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 30.01.2012 за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 30.01.2012 розгляд апеляційної скарги було відкладено у звязку з неявкою представника відповідача.

Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» (продавець) в особі директора Лубенської філії ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 15.07.2008, та Відкритим акціонерним товариством «Птахофабрика «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» (нині - Публічне акціонерне товариство «Птахофабрика «ПЕРШЕ ТРАВНЯ») (покупець/відповідач) був укладений договір № 02-09-2008 ЛБ від 22.09.2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, в якому сторони визначили умови купівлі - продажу засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу (а.с. 15-16).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є невід'ємною частиною.

Товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних (п. 3.2 договору).

Пунктами 5.1-5.3 договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору. Товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті. Оплата товару проводиться наступним чином: 20 % від вартості товару оплачується покупцем протягом десяти робочих днів з моменту поставки товару; 80 % від вартості товару оплачується покупцем в строк до 26.12.2008.

Як зазначає позивач, ВАТ «Птахофабрика «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» порушило зобов'язання за договором № 02-09-2008 ЛБ та повністю сплатило TOB «ТРИДЕНТА АГРО» борг в сумі 14400, 00 грн. лише 06.03.2009.

24 січня 2011 року між TOB «ТРИДЕНТА АГРО» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 була укладена угода № ФОП-88-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої TOB «ТРИДЕНТА АГРО» (первісний кредитор) відступило Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (новий кредитор/позивач) право вимоги виконання Відкритим акціонерним товариством «Птахофабрика «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» зобов'язання щодо сплати розміру штрафних санкцій (курсової одиниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу), набутих первісним кредитором на підставі договору № 02-09-2008ЛБ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 вересня 2008 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № 02-09-2008ЛБ від купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22.09.2008 щодо оплати вартості отриманого товару, а новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до умов даної угоди (а.с. 22-23).

Відповідно до пункту 2.1 угоди вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 13012, 47 грн.

TOB «ТРИДЕНТА АГРО» 22.07.2011 цінним листом відправило ВАТ «Птахофабрика «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні та повідомило реквізити нового кредитора (а.с. 25-26).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем норм чинного законодавства та умов договору щодо належного та своєчасного виконання взятих на себе зобовязань та проведення розрахунків у строки, визначені договором купівлі-продажу у звязку з чим просить стягнути з відповідача 15397, 32 грн. заборгованості.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право

вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги).

В підтвердження виконання первісним кредитором зобовязань за договором купівлі-продажу позивачем були надані: договір № 02-09-2008ЛБ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22.09.2008, додаток № 1 до договору купівлі-продажу № 02-09-2008 ЛУБ від 22 вересня 2008, рахунок-фактура № СФ-ЛБ00007 від 10.10.2008, видаткова накладна № РН-ЛБ00008 від 10.10.2008, довіреність серії НБК № 168353 від 10.10.2008 та виписка із банківського рахунку на підтвердження сплати відповідачем 06.03.2009 основної заборгованості у сумі 14400, 00 грн. (а.с. 15-21).

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення курсової різниці у сумі 8461, 86 грн. суд першої інстанції виходив з того, що у видатковій накладній вказана ціна товару 14400, 00 грн. та відсутні будь-які примітки. Примітка у додатку, у якій мова йде про курсову різницю, відсутня у самому договорі і за текстом суперечить умовам договору, в якому чітко вказано, що оплата повинна здійснюватися за ціною, вказаною у видатковій накладній, яка має перевагу перед додатком.

Проте, колегія апеляційного господарського суду вважає хибною таку позицію суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України).

Згідно з Наказом Мінфіну України № 193 від 10.08.2000 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» валютний курс - це установлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Курсова різниця - це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах, що виникає у звязку із знеціненням грошових коштів.

Первісний кредитор та відповідач 22.09.2008 до договору склали, підписали та скріпили своїми печатками додаток № 1, в примітці якого зазначено, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(А1/А2)*В, де:

S - ціна на момент проплати;

В - ціна на момент підписання;

А2 - курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору;

А1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Курсову різницю позивач розрахував, виходячи з суми простроченої заборгованості, що заявлена до стягнення (14400, 00 грн.), курсу долара США до гривні станом на день підписання договору купівлі-продажу (22.09.2008 4, 85 грн.) та курсу долара США до гривні станом на день перерахування грошей (06.03.2009 7, 70 грн.).

Таким чином, оскільки вирахування розміру курсової різниці було здійснено з моменту фактичного перерахування відповідачем на користь первісного кредитора існуючої заборгованості в сумі 14400, 00 грн., судова колегія вважає обґрунтованою вимогу про стягнення курсової різниці в сумі 8461, 86 грн., у звязку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 16.09.2010 у справі № 17/308.

Між тим, колегія суддів відхиляє посилання відповідача про те, що в найменуванні додатку вказано, що він є додатком до договору купівлі-продажу № 02-09-2008 ЛУБ від 22.09.2008 в той час, як спірний договір має інше найменування «Договір № 02-09-2008 ЛБ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу» від 22.09.2008, з огляду на те, що між сторонами не існувало інших зобовязань за договором купівлі-продажу № 02-09-2008 ЛУБ від 22.09.2008, а відтак в даному випадку має місце технічна помилка.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 81, 42 грн. 3% річних, 936, 00 грн. індексу інфляції, 653, 19 грн. пені.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судова колегія вважає його арифметично вірним та таким, що правомірно був задоволений місцевим господарським судом у розмірі 653, 19 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи помилкове нарахування позивачем розміру інфляційних втрат, судом першої інстанції вірно задоволено дану вимогу в частині стягнення 639, 86 грн. інфляційних втрат та 81, 42 грн. 3% річних.

Крім того, колегія суддів вважає правомірною відмову місцевого господарського суду в частині стягнення штрафу у сумі 2880, 00 грн., з огляду на те, що штраф і пеня є формами одного й того ж виду забезпечення виконання зобов'язання - неустойки. Заявлені позивачем вимоги про одночасне стягнення з відповідача штрафу і пені свідчить про намагання позивача застосувати до відповідача подвійну цивільно-правову відповідальність одного і того ж виду за одне і те ж порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить вимогам частини 1 статті 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 29.10.2009 № 8/80-09, від 04.03.2010 №17/121.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 24.11.2011 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 24.11.2011 у справі № 02/5026/2145/2011 - частковому скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 24.11.2011 у справі № 7/087-11 задовольнити частково.

2.Рішення господарського Черкаської області від 24.11.2011 у справі № 7/087-11 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

1). Позовні вимоги задовольнити частково.

2). Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» (19603, Черкаська область, Черкаський район, с. Хутори, вул. Центральна, 2, ідентифікаційний код 00851426) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (03134, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 8461, 86 грн. курсової різниці, 653, 19 грн. пені, 81, 42 грн. три проценти річних, 639, 86 грн. індексу інфляції, 99, 02 держаного мита, 178, 40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3). В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» (19603, Черкаська область, Черкаський район, с. Хутори, вул. Центральна, 2, ідентифікаційний код 00851426) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (03134, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 596, 70 грн. витрат, повязаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду Черкаської області.

6. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

7. Матеріали справи повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддяРудченко С.Г.

СуддіКропивна Л.В.

Поляк О.І.