Постанова № 21431821, 09.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2012 № 41/394

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 адвокат;

від відповідача: Близнюк Н.В. юрист;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Енергополіс»

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 07.11.2011 р.

у справі № 41/394

за позовом ОСОБА_4

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Енергополіс»

про стягнення 136462,77 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.11.2011р. позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Енергополіс» (місцезнаходження : 02192, м. Київ, Дніпровський р-н, бульв. Дарницький, буд. 8; фактична адреса: 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41, оф. 13, код ЄДРПОУ 19031693) на користь ОСОБА_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 109 322 (сто девять тисяч триста двадцять дві) грн. 75 коп. основного боргу, 20 771 (двадцять тисяч сімсот сімдесят одну) грн. 32 коп. інфляційних втрат, 6 368 (шість тисяч триста шістдесят вісім) грн. 70 коп. 3% річних, 1 364 (одну тисячу триста шістдесят чотири) грн. 63 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить його скасувати та прийняти нове рішення, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповністю зясовані обставини, що мають значення по справі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом не встановлено яка саме сума належить до виплати позивачу, а саме рішення №3 загальних зборів акціонерів ВАТ «АСК Енергополіс» від 29.04.2009 року передбачало направлення коштів на нарахування та виплату дивідендів всім акціонерам за підсумками роботи 2008 року, а не безпосередньо позивачу.

Крім того, апелянт зазначає, що суд незаконно задовольнив позовні вимоги в частині 3% річних та інфляційних витрат, оскільки фактично позивач є акціонером відповідача, а не його кредитором, а відповідач є емітентом акцій, придбаних позивачем у свою власність, а тому корпоративний обовязок відповідача виплачувати дивіденди позивачу не є грошовим зобовязанням в розумінні ст. 625 ЦК України.

Крім того апелянт зазначає, що інформаційні витрати розраховані неправильно.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія встановила наступне:

23.04.2009 року були проведені Загальні збори акціонерів ВАТ «АСК «Енергополіс», на яких було затверджено річний звіт та прийнято рішення щодо виплати акціонерам дивідендів за 2008 рік.

Позивач є власником іменних акцій, як вбачається з сертифікатів іменних акцій серія АВС № 903 та серія АВС № 943, в кількості 39 548, загальною номінальною вартістю 870 056,00 грн.

В сертифікатах зазначено, що виплата дивідендів здійснюється один раз на рік, але не пізніше як через три місяці після затвердження річного звіту.

23.09.2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою, згідно якої просив останнього виплатити дивіденди нараховані за 2008 рік до 01 жовтня 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи дана заява була вручена відповідачу 23.09.2009 року.

01.10.2009 року відповідач надіслав на адресу позивача лист повідомлення № 19-028, яким підтвердив, що на загальних зборах акціонерів ВАТ «АСК «Енергополіс» було прийнято рішення № 3 від 23.04.2009 року щодо нарахування дивідендів за 2008 рік та вирішено почати їх виплату з 15.06.2008 року. Нараховані дивіденди акціонеру ВАТ «АСК «Енергополіс» ОСОБА_4 за 2008 рік становлять 109322,75 грн., однак, відповідач повідомив, що виплатити дивіденди не взмозі, так як кошти, які були виділені на їх сплату, розміщенні на рахунку у КБ «Європейський», що знаходиться на стадії ліквідації.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про акціонерні товариства» акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства. Усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі. Акціонерне товариство може здійснювати розміщення акцій двох типів - простих та привілейованих. Статутом товариства може передбачатися розміщення одного чи кількох класів привілейованих акцій, що надають їх власникам різні права. Товариство не може встановлювати обмеження щодо кількості акцій або кількості голосів за акціями, що належать одному акціонеру. Прості акції товариства не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні напери акціонерного товариства. Частина привілейованих акцій у розмірі статутного капіталу акціонерного товариства не може перевищувати 25 відсотків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про акціонерні товариства» кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на отримання дивідендів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

З положень статті 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів підтримує суд першої інстанції стосовно стягнення з відповідача 3% річних в сумі 6368,70 грн. за період з 02.10.2009 року по 10.09.2011 року та 20771,32 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2009 по березень 2010 року та за період з серпня 2010 року по червень 2011 року.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки посилання відповідача на ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства», що виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів суперечить чинному законодавству яке діяло на час прийняття рішення.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» (яка діяла на момент вирішення рішення) виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку та/або нерозподіленого прибутку в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного товариства, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітнього року.

Рішення загальних зборів акціонерів №3 про нарахування дивідендів за 2008 рік було прийнято 29.04.2009 рік та виплата повинна розпочатися із 15.06.2009 рік. Позивач повинен отримати дивіденди до 01.07.2009 року.

Відповідно до п. д частини 5 та частини 6 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку належить до виключної компетенції загальних зборів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовуються вимог позивача, не підтверджені відповідними доказами, не спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставами для скасування рішення суду.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування

Керуючись ст.101,103,105 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Енергополіс» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2011 року по справі № 41/394 залишити без змін.

Матеріали справи № 41/394 повернути Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддяТищенко А.І.

СуддіМихальська Ю.Б.

Отрюх Б.В.