Постанова № 21431840, 01.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2012 № 21/117-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Корсакової Г.В.

суддів: Суліма В.В.

Чорногуза М.Г

при секретарі судового засідання Зайцевій А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача: не зявились

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укренергомеханізація» на рішення господарського суду Київської області від 09.11.2011р. (підписано 11.11.2011р.)

по справі№ 21/117-11 (суддя Ярема Я.М.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром»

до Публічного акціонерного товариства «Укренергомеханізація»

про стягнення 429123,86 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергопром» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укренергомеханізація» про стягнення 439085,99 грн., з яких: 279833,76 грн. заборгованості за договором №32-1 від 04.03.2009р., 90558,80 грн. пені, 15525,02 грн. 3% річних та 53168,41 грн. інфляційних втрат.

17.10.2011р. позивач надав уточнений розрахунок позовних вимог, відповідно до якого зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 429123,86 грн., з яких: 280038,76 грн. заборгованості за договором №32-1 від 04.03.2009р., 85322,49 грн. пені, 14826,49 грн. 3% річних та 48936,12 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Київської області від 09.11.2011р. позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укренергомеханізація» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром» заборгованість у розмірі 279833,76 грн., витрати зі сплати державного мита в розмірі 2798,33 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 150,40 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Укренергомеханізація» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 09.11.2011р. по справі № 21/117-11 змінити, в позові відмовити повністю.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду Київської області від 09.11.2011р. в частині стягнення суми основного боргу прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На підставі апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укренергомеханізація» на рішення господарського суду Київської області від 09.11.2011 року, згідно ст. ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 01.12.2011р. порушено апеляційне провадження.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергопром» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення господарського суду Київської області від 09.11.2011 року у справі № 21/117-11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням Секретаря палати від 18.01.2012р. змінено склад судової колегії: головуючий по справі суддя Корсакова Г.В., судді Рєпіна Л.О., Чорногуз М.Г.

На підставі Розпорядження Секретаря палати від 01.02.2012р. розгляд справи здійснено судовою колегією у складі: головуючий по справі суддя Корсакова Г.В., судді Сулім В.В., Чорногуз М.Г.

Представник відповідача в судове засідання 01.02.2012р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до п.3.6 розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України», передбачено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без її участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, участь представника відповідача в судовому засіданні обовязковою не визнавалась, судова колегія вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2009р. між ТОВ “Енергопром” (генпідрядник) та ВАТ “Укренергомеханізація”, правонаступником якого є ПАТ “Укренергомеханізація” (субпідрядник) укладено договір субпідряду на будівництво обєктів Дніпровської ГАЕС №32-1 (далі-Договір).

Пунктом 13.1 Договору передбачено, що при виконанні робіт генпідрядник може надавати субпідряднику послуги в оформленні документації, проектів виконання робіт, організації контролю за якістю робіт, проведенню необхідних випробувань, розрахунків, забезпеченню необхідною документацією та інші послуги згідно заявок субпідрядника (поставка матеріально-технічних ресурсів, виготовлення конструкцій, нестандартного обладнання, послуги транспортними засобами та механізмами тощо).

Оплата субпідрядником таких послуг здійснюється по узгоджених кошторисах, розрахунках, протоколах чи інших документах згідно виставлених рахунків.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов Договору (п. 13.1), протягом травня 2009р. квітня 2010р. позивачем надано послуги загальною вартістю 279834,56 грн., з яких:

1) позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар загальною вартістю 210936,36 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: №1472м від 30.09.2009р. на суму 43909,56 грн., №1720м від 31.10.2009р. на суму 59697,12 грн., №1930м від 27.11.2009р. на суму 53454,18 грн., №2005м від 30.11.2009р. на суму 8450,40 грн., №93м від 29.12.2009р. на суму 41465,10 грн., №12м від 29.01.2010р. на суму 1944,00 грн., №192м від 31.03.2010р. на суму 624,00 грн., №271 від 30.04.2010р. на суму 1392,00 грн.;

2) позивачем виконані, а відповідачем прийняті роботи по організації виробничого процесу, забезпеченню технічною документацією, вирішенню технічних питань загальною вартістю 68898,20 грн.,що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами прийняття виконаних робіт за: травень 2009р. на суму 9962,00 грн., червень 2009р. на суму 5528,40 грн., серпень 2009р. на суму 7550,00 грн., вересень 2009р. на суму 5651,00 грн., жовтень 2009р. на суму 9658,00 грн., листопад 2009р. на суму 7840,00 грн., грудень 2009р. на суму13014,00 грн., січень 2010р. на суму 3670,80 грн., лютий 2010р. на суму 1431,60 грн., березень 2010р. на суму 2485,20 грн., квітень 2010р. на суму 2107,20 грн.

З метою оплати відповідачем вартості наданих послуг по організації виробничого процесу та забезпеченню технічної документації протягом спірного періоду, позивачем було виставлено відповідачу рахунки: №987 від 29.05.2009р. на суму 9962,00 грн., №1301 від 30.06.2009р. на суму 5528,40 грн., №1624 від 31.08.2009р. на суму 7550,00 грн., №1734 від 30.09.2009р. на суму 5651,00 грн., №1865 від 30.10.2009р. на суму 9657,60 грн., №1992 від 30.11.2009р. на суму 7839,60 грн., №2091 від 28.12.2009р. на суму 13014,00 грн., №36 від 29.01.2010р. на суму 3670,80 грн., №97 від 26.02.2010р. на суму 1431,60 грн., №126м від 31.03.2010р. на суму 2485,20 грн., №228 від 30.04.2010р. на суму 2107,20 грн., на загальну суму 68897,40 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 279 833,76 грн., згідно з арифметично вірним розрахунком заборгованості, місцевий господарський суд виходив того, що відповідач не оплатив вартість наданих послуг за Договором та не надав доказів, що строк виконання зобовязань в частині оплати вартості наданих послуг ще не настав.

Проте, судова колегія з таким висновком суду не погоджується та виходить з наступного.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобовязання, які є одним із видів господарських зобовязань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Однією з підстав виникнення господарського зобовязання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Пунктом 13.1 Договору передбачено, що при виконанні робіт генпідрядник може надавати субпідряднику послуги в оформленні документації, проектів виконання робіт, організації контролю за якістю робіт, проведенню необхідних випробувань, розрахунків, забезпеченню необхідною документацією та інші послуги згідно заявок субпідрядника (поставка матеріально-технічних ресурсів, виготовлення конструкцій, нестандартного обладнання, послуги транспортними засобами та механізмами тощо).

Оплата субпідрядником таких послуг здійснюється по узгоджених кошторисах, розрахунках, протоколах чи інших документах згідно виставлених рахунків.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до приписів статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи Договором не встановлено строк виконання відповідачем грошового зобовязання по оплаті наданих послуг. Не містять строку оплати і вищевказані рахунки.

З огляду на зазначене, відповідач зобов'язаний виконати таке грошове зобов'язання в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Така вимога, в порядку ст.530 ЦК України, позивачем не пред'являлась, що ним не заперечується, а тому на момент предявлення позову строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті вищезазначених послуг за Договором ще не настав.

Згідно статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В порядку передбаченому ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем на момент пред'явлення позову не доведено порушення відповідачем права позивача на оплату наданих послуг.

З огляду на зазначене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 279833,76 грн. надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення 279833,76 грн. заборгованості за договором №32-1 від 04.03.2009р. підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Позовні вимоги про стягнення 85322,49 грн. пені, 15525,02 грн. 3% річних та 53168,41 грн. інфляційних втрат є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, а тому ці вимоги також задоволенню не підлягають.

Крім того, як встановлено місцевим господарським судом, відповідальність за порушення строків оплати вартості наданих послуг у вигляді пені та її розміри, Договором не передбачені.

Таким чином, є вірним висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 09.11.2011р. прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає частковому скасуванню.

З огляду на зазначене, керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укренергомеханізація» на рішення господарського суду Київської області від 09.11.2011р. у справі № 21/117-11 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 09.11.2011р. у справі № 21/117-11 скасувати в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укренергомеханізація» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром» 279833,76 грн. заборгованості. В цій частині в позові відмовити.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду Київської області від 09.11.2011р. викласти в наступній редакції:

«В позові відмовити повністю».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 8«Е», ідентифікаційний код 31195398) на користь Публічного акціонерного товариства «Укренергомеханізація» (08720, Київська область, м. Українка, вул. Промислова,15, ідентифікаційний код 04630873) 2798,34 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи № 21/117-11 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддяКорсакова Г.В.

СуддіСулім В.В.

Чорногуз М.Г