Рішення № 21430009, 02.02.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.02.2012 Справа № 5008/1471/2011

за позовом приватного підприємства „АМІРА Т.Ч.Ч.К.”, с. Михайловичі, Самбірський район, Львівська область та товариства з обмеженою відповідальністю „Офіс-центр-3”, м. Ужгород

до відповідача 1публічного акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття”, м. Ужгород

до відповідача 2товариства з обмеженою в відповідальністю „Компанія з управління активами „ІНЕКО-ІНВЕСТ”, м. Київ

третя особа, яка не

заявляє самостійних

вимог на предмет спору

на стороні відповідачівкомунальне підприємство „Ужгородське міське бюро технічної інвентаризації”, м. Ужгород

про визнання недійсним договору іпотеки та визнання відсутності права у відповідача 2 як в іпотекодержателя за договором іпотеки

та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття”, м. Ужгород

до відповідача 1 приватного підприємства „АМІРА Т.Ч.Ч.К.”, с. Михайловичі, Самбірський район, Львівська область

до відповідача 2 товариства з обмеженою відповідальністю „Офіс-центр-3”, м. Ужгород

до відповідача 3товариства з обмеженою в відповідальністю „Компанія з управління активами „ІНЕКО-ІНВЕСТ”, м. Київ

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 10.10.11; припинення правовідносин за договором іпотеки від 28.05.09 та зобовязання вжити заходів для припинення обтяжень на нерухоме майно, заборон та іпотек згідно договору іпотеки від 28.05.09

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

від позивача 1 (відповідача 1 за зустрічним позовом) ОСОБА_1. (дов. від 07.10.11)

від позивача 2 (відповідача 2 за зустрічним позовом) не зявився

від відповідача 1 (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 (дов. від 19.12.11)

від відповідача 2 (відповідач 3 за зустрічним позовом) не зявився

від третьої особи за первісним позовом не зявився

СУТЬ СПОРУ: за первісним позовом про визнання недійсним договору іпотеки від 28.05.09 №131 та визнання відсутності права у відповідача як в іпотекодержателя за договором іпотеки від 28.05.09 №131; за зустрічним позовом про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 10.10.11; припинення правовідносин за договором іпотеки від 28.05.09 та зобовязання вжити заходів для припинення обтяжень на нерухоме майно, заборон та іпотек згідно договору іпотеки від 28.05.09.

Позивачі просять позов задоволити, мотивуючи наступним: в оспорюваному договорі відповідач 1 не може бути іпотекодавцем як боржником чи майновим поручителем, а відповідач 2 відповідно іпотекодержателем, оскільки іпотекодержатель повинен обовязково бути кредитором за основним зобовязанням, в той час як в спірному договорі іпотеки іпотекодержателем є комітент за договором комісії №КУА-18-6/09; Б-130/09 від 15.04.09 відповідач 2, перед яким у відповідача 1 немає зобовязань; укладаючи договір іпотеки голова правління не мав достатнього обсягу цивільної дієздатності у звязку з відсутністю рішення вищого органу управління товариством про дозвіл на укладення цього договору; оспорюваний договір порушує права позивачів, так як перешкоджає стягненню заборгованості на їх користь, яка виникла перед позивачем 1 на підставі договору про технічне обслуговування №134/08 від 01.09.08, а перед позивачем 2 на підставі цього ж договору та договору відступлення права вимоги (цесія), за яким позивач 1 відступив позивачу 2 право вимоги в розмірі 75000 грн., які виникли з договору про технічне обслуговування №134/08 від 01.09.08; згідно положень оспорюваного договору іпотеки іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом перереєстрації права власності на іпотечне майно на себе.

Відповідач 1 з позовними вимогами не погодився та у відзиві, поданому до суду 17.01.12, вказав, що доводи позивачів не відповідають нормам матеріального права та є хибними, оскільки виходячи із ст. 17 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” відповідачем 2 правомірно укладено договір комісії, на підставі якого укладено договір купівлі-продажу цінних паперів, за яким виникли зобовязання саме у відповідача 1 перед відповідачем 2 (у відповідача 2 виникли обовязки щодо поставки цінних паперів у власність відповідача 1, а у відповідача 1 виникли обовязки щодо сплати коштів відповідачу 2 за поставлені цінні папери), а у ліцензійного торговця не виникло жодних обовязків та прав, окрім права на отримання винагороди за надані послуги, відтак договір іпотеки відповідає вимогам Закону України „Про іпотеку” та нормам Цивільного кодексу України.

Відповідач 1 доводить, що твердження позивачів про порушення їх прав є необґрунтованими та нічим не підтверджені. Відповідач 1 доводить з посиланням на ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження” стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника, а у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно. Позивачами не подано жодного доказу про відсутність у боржника (відповідача 1) коштів, а також про неможливість виконання рішення суду про стягнення з відповідача 1 заборгованості, у звязку з тим що майно знаходиться в іпотеці.

Відповідач 2 з позовними вимогами не погодився та у письмовому поясненні, поданому до суду 24.01.12, вказав, що оскільки договір купівлі-продажу цінних паперів укладено на виконання та у відповідності з положеннями договору комісії, то фактично обовязок щодо передачі проданих цінних паперів внаслідок укладення договору купівлі-продажу та право отримання коштів внаслідок виконання вказаного договору виникає саме у відповідача 2. ВАТ ІЕК „ІНЕКО” діяло лише як ліцензійний торговець цінними паперами, жодних обовязків крім організації продажу акцій не мало, жодних прав крім отримання винагороди за посередництво при укладення договору купівлі-продажу цінних паперів не отримало. Відповідач 2 доводить, що у відповідності до норм Закону України „Про іпотеку” він є належним іпотекодержателем, згідно договору іпотеки. Крім того, відповідач 2 повідомив, що він належним чином виконав обовязки за договором комісії та договором купівлі-продажу, доказом чого є довідка №2/2/646 від 10.11.11, видана АБ „Кліринговий дім”, а відповідач 1 свої зобовязання за договором купівлі-продажу цінних паперів на даний момент не виконав, суму у розмірі 412500 грн. не сплатив.

Позивач за зустрічним позовом просив позов задоволити, мотивуючи вимоги тим, що законодавством не передбачено можливість відступати частину права вимоги, що має місце за договором про відступлення права вимоги (цесії) від 10.10.11, тому такий слід визнати недійсним. Також, позивач за зустрічним позовом просить припинити правовідносини за договором іпотеки, стверджуючи про те, що основне зобовязання, яке було ним забезпечено припинилось через його невиконання, а тому і іпотека припинилась. Просить зобовязати відповідача 3 за зустрічним позовом як іпотекодержателя вчинити дії направлені по вилученню записів про іпотеку з відповідних державних реєстрів. 16.12.11 позивач за зустрічним позовом направив суду заяву про часткову відмову від позову, у якій просить: 1. Задовольнити заяву про відмову від вимоги про зупинення правовідносин за договором іпотеки від 28.05.09, укладеного між ЗАТ КУА „ІНЕКО-ІНВЕСТ” та ВАТ „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття”; 2. Задовольнити заяву про відмову від усіх зобовязань за зустрічним позовом у відношенні відповідача 3 - ЗАТ КУА „ІНЕКО-ІНВЕСТ; 3. Інші вимоги зустрічного позову, а саме визнання недійсним договору уступки прав вимоги, що укладені між ПП „АМІРА Т.Ч.Ч.К.” та ТзОВ „Офіс центр”.

Відповідач 1 та відповідач 2 за зустрічним позовом заперечили щодо його задоволення в частині визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 10.10.11, вказуючи на те, що сторони договору відповідно до ст.6 ЦК України на засадах диспозитивності та свободи договору вправі укладати будь-які договори, в тому числі не передбачені актами цивільного законодавства. Обмежень щодо відступлення кредитором права вимоги в частині, а не в цілому, діюче законодавство не передбачає. Не заперечили щодо задоволення зустрічного позову в решті позовних вимог.

Відповідач 3 за зустрічним позовом заперечив щодо зустрічного позову в частині вимог щодо припинення правовідносин за договором іпотеки та зобовязання відповідача 3 за зустрічним позовом вжити заходів до припинення обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки та доводить те, що ним виконано зобовязання за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б-146/09/Б-130/09, щодо поставки 2750 акцій ЗАТ „Джи Пі Ай-Боржава”, що підтверджується довідкою виданою АБ „Кліринговий дім” за №2/2/646 від 10.11.11, стверджує, що договір іпотеки є чинним.

Третя особа письмові пояснення по суті заявлених вимог не подала та участь уповноваженого представника у судових засіданнях не забезпечила.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між закритим акціонерним товариством „Компанія з управління активами „ІНЕКО-ІНВЕСТ”, правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „ІНЕКО-ІНВЕСТ” (комітент по договору) та відкритим акціонерним товариством „Інвестиційна енергетична компанія „ІНЕКО” (комісіонер по договору) укладено договір комісії №КУА-18-6/09; Б-130/09 від 15.04.09 (далі договір комісії), згідно п. 1.1. якого комісіонер зобовязався надати послуги з продажу цінних паперів від свого імені за рахунок, в інтересах та за дорученням комітента за плату вчинити один або декілька дво чи багатосторонніх правочинів щодо продажу цінних паперів, а саме простих акцій закритого акціонерного товариства „Джи Пі Ай-Боржава” у кількості 2750 штук.

Між відкритим акціонерним товариством „Інвестиційна енергетична компанія „ІНЕКО” (продавець по договору) від свого імені та за дорученням відповідача 2 (клієнт продавця по договору), що діє від власного імені як компанія з управління активами в інтересах закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду „Регіональний розвиток” та відкритим акціонерним товариством „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття” (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття” (покупець по договору) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Б-146/09/Б-130/09 від 21.04.09 (далі договір купівлі-продажу), згідно п. 1.1. якого продавець зобовязався забезпечити передачу клієнтом продавця у власність покупця, а покупець зобовязався прийняти та оплатити цінні папери - прості акції закритого акціонерного товариства „Джи Пі Ай-Боржава” у кількості 2750 штук.

Для забезпечення вимог за договором купівлі-продажу між відповідачем 2 (іпотекодержатель по договору) та відповідачем 1 (іпотекодавець по договору) підписано договір іпотеки від 28.05.09 (далі договір іпотеки), згідно якого відповідач 1 передав в іпотеку нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, пл.. Кирила і Мефодія, 5, а саме: будівля готелю „Закарпаття” (літера „А”) загальною площею 17504,8 м.кв.; прохідна (літера „В”) загальною площею 11,7 м.кв.; пивзавод (літера „Д”) загальною площею 211, 5 м.кв. (п.п. 1.1., 1.2. договору іпотеки).

На момент порушення судом провадження у справі цінні папери відповідачу 1 за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б-146/09/Б-130/09 поставлені не були. Акції, що були предметом купівлі-продажу за договором купівлі-продажу №Б-146/09/Б-130/09 були зараховані на рахунок у цінних паперах №003360 в ПАТ „Агро комбанк” на імя відповідача 1 тільки 30.01.12 в ході розгляду спору. Проте вказані обставини не впливають на зміст спірних правовідносин, які існують між сторонами спору та його вирішення.

Згідно п.1.3 договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-146/09/Б-130/09 сторони домовились, що з метою забезпечення виконання зобовязань покупця (відповідача 1), він передає в іпотеку нерухоме майно. Такі зобовязання передбачені п.1.1., п.2.21, п.2.2.2, п.2.2.3, п.3.1 договору купівлі-продажу.

Судом встановлено, що сторонами договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-146/09/Б-130/09 від 21.04.09 є відкрите акціонерне товариство „Інвестиційна енергетична компанія „Інеко” (продавець) та відповідач 1 (покупець). Даний договір є самостійним договірним зобовязанням, незважаючи на те, що його укладення є наслідком виконання договору комісії. Зміст прав та обовязків сторін договору визначено ст.655 ЦК України, та умовами самого договору купівлі-продажу: права продавця щодо покупця (відповідача 1 за первісним позовом) визначені п.1.1, п.п.1.1, 2.2, 3.1 договору, а обовязки покупця (відповідача 1) щодо продавця ТВО „ІЕК „ІНЕКО” визначені п.1.1, п.2.2, п.3.1, п.4.2, п.4.4 договору. Згідно умов договору купівлі-продажу відповідач 2 не є стороною цього договору, прав та обовязків за ним не набуває, а тому його укладення не зумовило для нього виникнення, зміну чи припинення прав та обовязків відносно відповідача 1. Відповідач 2 не набув прав кредитора щодо відповідача 1 в звязку з укладенням договору комісії 15.04.09 за №КУА-18/6/09; Б-130/09 та договору купівлі-продажу цінних паперів від 21.04.09 №Б-146/09/Б-130/09 та не є таким в розумінні ст.509 ЦК України, тому в нього відсутня дійсна вимога.

Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України „Про іпотеку” іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобовязання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобовязання і є дійсною до припинення основного зобовязання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про іпотеку” іпотекодержатель це кредитор за основним зобовязанням. Оскільки судом встановлено факт, що відповідач 2 не є кредитором відповідача 1 за основним зобовязанням (договором купівлі-продажу цінних паперів від 21.04.09№Б-146/09/Б-130/09), то відповідно до наведених вище норм, договором іпотеки укладеним між відповідачем 1 та відповідачем 2 від 28.05.09, забезпечено вимогу, якої в відповідача 2 (іпотекодержателя) на момент укладення договору іпотеки не існувало щодо відповідача 1 (іпотекодавця), така вимога не виникла в нього і з договору купівлі-продажу цінних паперів і в майбутньому.

Оскільки судом встановлено факт, що як основного зобовязання по договору купівлі-продажу безпосередньо у відповідача 1 перед відповідачем 2 не виникало, то іпотека, як похідне зобовязання, теж не може існувати як самостійне зобовязання, а відповідач 2 не може звернути стягнення на предмет іпотеки, оскільки відповідач 1 не може прострочити щодо відповідача 2 зобовязання, яке не виникало. У відповідача 2 відсутні права іпотекодержателя за спірним договором іпотеки від 28.05.09 за реєстровим №131, а тому доводи позивачів що даний договір порушує їх права не заслуговують на увагу.

У звязку з наведеним, доводи відповідачів 1 та 2 суд відхиляє, як такі, що не спростовують вищенаведених висновків суду.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що позивачі не є сторонами договору, який вони просять визнати недійсним, а отже умови договору не стосуються їх прав та обовязків. Частина 1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) встановлює, що підприємства, установи та організації (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду згідно встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачі звернулися до суду з позовними вимогами, які не містять належних доказів щодо наявності в них порушених прав або охоронюваних законом інтересів. За таких обставин, у позові слід відмовити.

Доводи позивачів про відсутність в голови правління відповідача 1 достатнього обсягу цивільної дієздатності у звязку з відсутністю рішення вищого органу управління товариства на укладення договору іпотеки належним чином не доведені, а тому підлягають відхиленню.

Щодо зустрічного позову слід вказати наступне.

Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази та обставини справи, суд прийшов до висновку. Між відповідачем 1 та відповідачем 2 за зустрічним позовом 10.10.11 було укладено договір відступлення права вимоги (цесія), за яким приватне підприємство „Аміра Т.Ч.Ч.К.” як первісний кредитор відступило на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Офіс-центр-3” право вимоги до позивача за зустрічним позовом сплати частини заборгованості в розмірі 75000,00 грн., яка виникла з договору про технічне обслуговування №134/08 від 01.09.08, додаткових угод до нього №1 від 31.12.09 та №2 від 31.12.10.

Первісний кредитор передав відповідачу 2 за зустрічним позовом право вимоги, яке було предметом договору цесії, а також документи, які таке право підтверджувалось, згідно акту приймання-передачі вимоги та документів, що її підтверджують підписаного сторонами 10.10.11.

Позивач за зустрічним позовом просить визнати такий договір цесії недійсним покликаючись на те, що законодавством не передбачено можливість відступлення частини прав вимоги. Кредитор у зобовязанні може бути замінений в звязку з передачею ним свої прав за правочином (ст.512 ЦК України). Обсяг прав, який переходить до нового кредитора за загальним правилом відповідає обсягу прав, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України). Тобто, сторони правочину вправі самостійно визначати в договорі обсяг прав, який буде переходити за таким правочином до нового кредитора.

Судом не встановлено невідповідності договору цесії вимогам ст.ст. 203, 512, 514 ЦК України, а також наявності підстав для задоволення зустрічного позову в частині визнання договору про відступлення права вимоги недійсним. В цій частині позовних вимог за зустрічним позовом слід відмовити.

Вимоги позивача за зустрічним позовом про зобовязання відповідача 3 за зустрічним позовом про припинення правовідносин за договором іпотеки від 28.05.09 та зобовязання вжити заходів для припинення обтяжень на нерухоме майно, заборон та іпотек згідно договору іпотеки від 28.05.09 не можуть розглядатися судом через їх невідповідність приписам ст.60 ГПК України, оскільки звернуті фактично до відповідача 2 за первісним позовом, а не до позивачів за первісним позовом.

Заява відповідача про відмову від частини позовних вимог від 16.12.11 судом відхиляється, оскільки вимоги від яких позивач за зустрічним позовом згідно такої заяви відмовився не заявлялись та не були предметом судового розгляду в цій справі, з заявленими вимогами за зустрічним позовом не співпадають.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 1, 15, 27, 32, 33, 34, 43, 49, 60, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

у первісному позові відмовити повністю.

У зустрічному позові відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обовязковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Васьковський

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.02.12.