Рішення № 21429807, 03.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.02.12 р. Справа № 36/228пд

Суддя господарського суду Донецької області Гриник М.М.

при секретарі судового засідання Захаровій В.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Декоративні Культури», м. Маріуполь

про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 за довір.

Від відповідача: ОСОБА_2 за довір.; ОСОБА_3 за довір. №9 від 12.01.2012р.

В судовому засіданні оголошувалися перерви з 21.12.2011р. до 16.01.2012р., з 16.01.2012р. до 23.01.2012р., з 02.02.2012р. до 03.02.2012р.

Маріупольська міська рада, м. Маріуполь звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Декоративні Культури», м. Маріуполь про розірвання договору оренди земельної ділянки від 17.09.2008р., зареєстрованого у Маріупольському міському відділі Донецької філії ДП «Центр Державного земельного кадастру», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 18.09.2008р. №04.08.162.00530, та повернення земельної ділянки площею 3,7811 га (кадастровий номер 1412300000:04:028:0016) та земельної ділянки площею 9,3816 га (кадастровий номер 1412300000:04:028:0017) по вул. Купріна в Жовтневому районі м. Маріуполя. Позивач надав до суду уточнення до позовної заяви №17-10/2451 від 19.12.2011р., в яких додатково до первісно заявлених позовних вимог позивач просив суд виключити з державного реєстру земель договір оренди земельної ділянки від 17.09.2008р., укладений між Маріупольською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Декоративні Культури», зареєстрований у Маріупольському міському відділі Донецької філії ДП «Центр Державного земельного кадастру», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 18.09.2008р. №04.08.162.00530. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав уточнені позовні вимоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач (з урахуванням уточнень до позовної заяви) посилається на те, що земельні ділянки, надані в оренду, використовуються не за цільовим призначенням.

Ухвалою суду від 24.11.2011р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 36/228пд, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 23.01.2012р. за клопотанням позивача строк розгляду справи продовжено на 15 днів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у звязку з наступним. В даний момент відповідач знаходиться в процесі отримання дозволу на зняття поверхневого родючого шару ґрунту, а саме укладені договори з ТОВ «Компанія «ГЕОМАРКПРОЕКТ» №02-09/2 та №02-09/1 від 02.09.2011р. на виконання робіт з розроблення технічної документації щодо агрохімічного обстеження земельних ділянок СТОВ «Декоративні Культури» та на виконання робіт з розроблення робочого проекту землеустрою щодо поліпшення деградованих, малопродуктивних земель державної власності знятим родючим шаром ґрунту (землювання) з території відведення при будівництві обєктів СТОВ «Декоративні Культури». Відповідач вважає, що позивачу не завдано істотної шкоди у звязку із порушенням відповідачем строків виконання договірних зобовязань. Крім того, відповідач зазначає, що він сумлінно виконує зобовязання стосовно сплати орендної плати, а також відшкодував збитки сільськогосподарського виробництва, заподіяні вилученням сільськогосподарських угідь для потреб, не повязаних з сільськогосподарським виробництвом, та здійснив сплату благодійного внеску. Відповідач посилається на світову економічну кризу, негативні явища якої вплинули на економіку України, як на форс-мажорні обставини, на які відповідач не розраховував і не міг розраховувати при укладенні договору, що на думку відповідача, можна вважати істотною зміною обставин згідно ч.1 ст. 652 ЦК України. Також відповідач вказує на відсутність рішення міської ради щодо розірвання договору оренди земельних ділянок від 17.09.2008р., представник Маріупольської міської ради ОСОБА_1 діє на підставі довіреності та не має повноважень приймати такі рішення.

Позивач надав до суду письмові пояснення, в яких посилається на те, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з відшкодуванням завданих збитків. На даний час всі земельні ділянки по вул. Купріна у м. Маріуполі, суміжні зі спірними земельними ділянками, наданими відповідачу для забудови, вже освоєні та використовуються за призначенням. При цьому земельні ділянки, надані відповідачу, не освоєні та мають вигляд пустиря серед інших забудованих та благоустроєних земельних ділянок, що негативно впливає на подальший розвиток і планування забудови Жовтневого району м. Маріуполя. Вказані обставини позивач вважає істотним порушенням умов договору, що є підставою для його розірвання згідно ст. 651 ЦК України.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулось 03.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, господарський суд Донецької області , -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Маріупольської міської ради від 20.05.2008р. №5/21-3851 сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Декоративні Культури» надана в оренду строком на 10 років земельна ділянка площею 3,7811 га (кадастровий номер 1412300000:04:028:0016) та земельна ділянка площею 9,3816 га (кадастровий номер 1412300000:04:028:0017) по вул. Купріна в Жовтневому районі м. Маріуполя.

На підставі рішення Маріупольської міської ради від 20.05.2008р. №5/21-3851 між Маріупольською міською радою та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Декоративні Культури» укладений договір оренди земельної ділянки від 17.09.2008р., зареєстрований у Маріупольському міському відділі Донецької філії ДП «Центр Державного земельного кадастру», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 18.09.2008р. №04.08.162.00530. Згідно договору оренди орендодавець (позивач) надав, а орендар (відповідач) прийняв у строкове платне користування вищевказані земельні ділянки.

Пунктом 5.1 договору оренди передбачено, що земельні ділянки передаються в оренду з метою та за цільовим призначенням: для будівництва житлових будинків та іншого використання: роздрібної торгівлі у неспеціалізованих магазинах, функціонування автомобільного транспорту, навчальної загальної освіти, середньої освіти, діяльності у сфері спорту (будівництво житлового мікрорайону з обєктами торгівельно-розважального призначення).

Відповідно до договору оренди та п.п. 9.5, 9.6 рішення Маріупольської міської ради від 20.05.2008р. №5/21-3851 орендар (відповідач) зобовязаний оформити в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області та розпочати будівництво обєкта не пізніше, ніж за 2 роки з дня прийняття рішення про надання земельної ділянки у користування (до 20.05.2010р.), та закінчити будівництво у термін, не перевищуючий одного календарного року після закінчення нормативного строку будівництва, зазначеного у проектній документації.

Орендар в передбачений договором строк будівництво житлового мікрорайону не здійснив, у звязку з чим позивач вважає, що земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, оскільки на місці замість житлових будинків та інших обєктів міститься пустир. Вважаючи, що відповідач порушив умови договору, позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Господарський суд погоджується з таким висновком позивача на підставі наступного:

Згідно ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Статтею 39 цього ж Кодексу передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Статтею 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Детальні вимоги щодо змісту генерального плану, а також повноваження щодо його реалізації визначаються в ст. 17 цього Закону і деталізуються ДБН Б.1-3-97 «СМБД. Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів». Крім того, згідно вказаної статті Закону містобудівна документація це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Згідно ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях. Порядок обміну інформацією між містобудівним та державним земельним кадастрами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Програми економічного та соціального розвитку міста за замовленням Маріупольської міської ради за участю Державного науково-дослідного інституту проектування «Діпромісто» розроблено проект землеустрою щодо встановлення меж міста. Подальше планування та забудова територій міста Маріуполя впливає на економічне та соціальне положення у місті, що є найважливішим питанням у розвитку міста.

Згідно ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду та розгляду даної справи судом сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Декоративні Культури» не виконано обовязок щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням. Станом на момент складання акту перевірки вищезазначені земельні ділянки використовувалися з порушенням цільового призначення, будівництво не здійснюється, на земельній ділянці пустир, що є порушенням ст. 96 Земельного кодексу України. До акту додана план-схема меж земельної ділянки.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України питання розпорядження землями територіальної громади віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При використанні земель населених пунктів, у тому числі і земель житлової та громадської забудови, обовязковим є і дотримання вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

На даний час всі земельні ділянки по вул. Купріна у м. Маріуполі, суміжні зі спірними земельними ділянками, наданими відповідачу для забудови, вже освоєні та використовуються за призначенням. При цьому земельні ділянки, надані відповідачу, не освоєні та мають вигляд пустиря серед інших забудованих та благоустроєних земельних ділянок, що негативно впливає на подальший розвиток і планування забудови Жовтневого району м. Маріуполя.

Так, на підставі рішення Маріупольської міської ради від 24.06.2008р. №5/22-3951 відкритому акціонерному товариству «Донецькобленерго» надано земельну ділянку площею 1,6564 га (кадастровий номер 1412300000:04:028:0019) для будівництва та послідовного функціонування підстанції 110/35/6 кВ «Місто-11» по вул. Купріна в Жовтневому районі м.Маріуполя. Згідно пояснювальної записки запроектована земельна ділянка розташована в кадастровій зоні 1412300000:04:028:0019 і межує з східного боку з землями АТХК «Київміськбуд» та землями Маріупольської міської ради, та з усіх інших боків з землями СТОВ «Декоративні Культури». На цей час вказана підстанція вже збудована та знаходиться в стадії введення в експлуатацію. З викопіювання з генерального плану м.Маріуполя вул. Купріна майже вся забудована обєктами інфраструктури.

Згідно ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін в разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Укладаючи договір оренди земельної ділянки від 07.09.2008р., Маріупольська міська рада розраховувала отримати у передбачені договором терміни, житловий мікрорайон з обєктами торгівельно-розважального призначення (житлові будинки, неспеціалізовані магазини, дитячі садки, заклади середньої освіти). Проте станом на теперішній час спірна земельна ділянка, розташована серед інших забудованих та благоустроєних земельних ділянок, не освоєна та має вигляд пустиря, що є істотним порушенням відповідачем умов договору оренди земельної ділянки. Таким чином, судом встановлено, що позивач не досяг мети, яку він ставив при укладенні договору, та у значній мірі позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору, у звязку з чим порушення відповідачем зобовязань за договором є істотним.

Пунктом 2.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України передбачено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Згідно п. 2.21 постанови Пленуму у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 143 Земельного кодексу України передбачено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Враховуючи, що позов позивачем в цій частині обґрунтований, відповідає законодавству, фактичним обставинам справи та підтверджений відповідними доказами, позовні вимоги Маріупольської міської ради до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Декоративні Культури», м. Маріуполь про розірвання договору оренди земельної ділянки від 17.09.2008р., зареєстрованого у Маріупольському міському відділі Донецької філії ДП «Центр Державного земельного кадастру», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 18.09.2008р. №04.08.162.00530, є такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Пунктом 7.1 договору оренди земельної ділянки сторони погодили, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцю орендовану земельну ділянку у стані, не гіршому, ніж вона була одержана в оренду.

Згідно ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За вказаних обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині повернення земельної ділянки площею 3,7811 га (кадастровий номер 1412300000:04:028:0016) та земельної ділянки площею 9,3816 га (кадастровий номер 1412300000:04:028:0017) по вул. Купріна в Жовтневому районі м. Маріуполя, є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.

Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідні відомості про договір оренди землі повинні вноситися до державного реєстру земель на підставі рішення про припинення договору оренди.

Таким чином, позовні вимоги про виключення з державного реєстру земель договору оренди земельної ділянки від 17.09.2008р., укладеного між Маріупольською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Декоративні Культури», зареєстрованого у Маріупольському міському відділі Донецької філії ДП «Центр Державного земельного кадастру», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 18.09.2008р. №04.08.162.00530.

Посилання відповідача на необхідність прийняття позивачем відповідного рішення щодо розірвання договору оренди судом відхилено з огляду на наступне.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 19 Основного Закону встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 12 ЗК розпорядження землями територіальної громади міста, у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень міської ради та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної чи комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За частиною першою статті 124 ЗК передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Питання щодо надання земельної ділянки в оренду відповідачу та укладення спірного договору розглянуто на сесії Маріупольської міської ради та винесено відповідне рішення за № 5/21-3851 від 20.-5.2008р. Спірний договір є типовим. Вказаним договором передбачено як права так обовязки сторін, в тому числі і підстави для його розірвання. Договір підписано сторонами. Невиконання з боку відповідача зобовязань щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням підтверджено наданими позивачем доказами та не спростовується і самими відповідачем.

За таких обставин суд вважає, що питання використання спірних земельних ділянок вирішене на сесії міської ради та не потребує повторного вирішення.

Позовна заява була подана позивачем після вступу в законну силу Закону України «Про судовий збір», тому суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат керується Господарським процесуальним кодексом України в редакції, яка діяла після 01.11.2011 р.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у звязку із задоволенням позову судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Декоративні Культури», м. Маріуполь про розірвання договору оренди земельної ділянки від 17.09.2008р., зареєстрованого у Маріупольському міському відділі Донецької філії ДП «Центр Державного земельного кадастру», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 18.09.2008р. №04.08.162.00530, повернення земельної ділянки площею 3,7811 га (кадастровий номер 1412300000:04:028:0016) та земельної ділянки площею 9,3816 га (кадастровий номер 1412300000:04:028:0017) по вул. Купріна в Жовтневому районі м. Маріуполя; виключення з державного реєстру земель договору оренди земельної ділянки від 17.09.2008р. задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 17.09.2008р., зареєстрований у Маріупольському міському відділі Донецької філії ДП «Центр Державного земельного кадастру», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 18.09.2008р. №04.08.162.00530.

Договір оренди земельної ділянки від 17.09.2008р. вважати розірваним з дня набрання даним судовим рішенням чинності.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Декоративні Культури» (87533, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Червонофлотська, б.119; код ЄДРПОУ 03362063) на користь Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Леніна, б.70; код ЄДРПОУ 33852448) судовий збір в сумі 941,00 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Гриник М.М.

Повний текст рішення складено та підписано 08.02.2012р.