Рішення № 21426268, 13.02.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2012 р.

Справа № 5004/401/11 за позовом Волинського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області,

до ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат», м. Луцьк

про стягнення 93555 грн. шкоди

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі судового засідання Мороз Д.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. №3 від 23.01.2012р.),

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. від 03.03.2011р.)

В судовому засіданні взяв участь помічник Волинського природоохоронного міжрайонного прокурора Скучинський Л. Є.

Суть спору: прокурор в інтересах позивача звернувся з позовною заявою до господарського суду, в якій на підставі ч.1 ст.69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.ст.17, 33, 43 Закону України “Про відходи”, ст.ст.3, 9, 16, 509, 526, 1166 Цивільного кодексу України просив стягнути з відповідача 101 775 грн. збитків, завданих державі, внаслідок засмічення земельної ділянки.

Відповідач у відзиві №292/03 від 23.03.2011р. просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на таке:

- в поданому позові прокурор зазначає, що Волинською міжрайонною природоохоронною прокуратурою із залученням спеціалістів Державної екологічної інспекції проведено перевірку стану дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства відповідачем, проте жодних доказів проведення такої перевірки саме за участю працівників Волинської міжрайонної природоохоронної прокуратури до позову не долучено. На протязі 2010р. жодної перевірки безпосередньо за участю працівників Волинської міжрайонної природоохоронної прокуратури на території позивача за адресою м. Луцьк, вул. Карбишева, 3 не проводилося, а тому можна дійти висновку, що всі доводи позову ґрунтуються на долученому до позовної заяви односторонньому акті перевірки виконання природоохоронного законодавства від 15-17 листопада 2010р., підписаному представниками позивача та представником відділу екології Луцької міської ради;

- в долучених до позовної заяви вищезазначеному акті перевірки виконання природоохоронного законодавства від 15-17 листопада 2010р. та акті обстеження засміченої земельної ділянки від 17 листопада 2010р. зазначається про земельну ділянку площею 24 м. кв., засмічену промисловими відходами металообробки об'ємом більше 28 метрів кубічних на відкритому ґрунті.

Проте, в зазначених актах не вказано, де знаходиться дана земельна ділянка з прив'язкою до орієнтирів на місцевості, що унеможливлює встановлення її точного місцезнаходження для встановлення виду покриття даної ділянки.

Також у зазначених актах не вказано характеристику, вид та код відходу згідно «Державного класифікатора відходів України», затвердженого наказом Держстандарту України від 29 лютого 1996 p. N 89, що в свою чергу спростовує твердження про зазсмічення земельної ділянки відходами;

- відповідно до п. 5.5. «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27 жовтня 1997p. N171, розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою: Ршз = А х Б х Гоз х Пдз х Кзз х Кнв х Кег, де: Ршз - розмір шкоди від засмічення земель, грн.;А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами - 100.; Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн./м2; Пдз - площа засміченої земельної ділянки, м2; Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6; Кнв - коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за додатком 5; Кег - коефіцієнт еколого - господарського значення земель визначається за додатком 2.

Відповідно до приєднаного до позовної заяви розрахунку розміру шкоди, проведеного державним інспектором Держекоінспекції у Волинській області Приходько А.С., коефіцієнт небезпеки відходів (Кнв) взято у значенні 1,0, тобто за 4 класом небезпеки.

Відповідно до п. 5.3. Методики визначення розмірів шкоди, відходи, що спричинили засмічення земельної ділянки, класифікуються за 4 класами небезпеки згідно з ДСанПіН 2.2.7.029-99 "Державні санітарні правила і норми. Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення класу їх небезпеки для здоров'я населення", (далі - ДСанПіН 2.2.7.029-99), що затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 N 29, чинними нормативними документами у сфері поводження з відходами (додаток 5).

В свою чергу, пунктом 5.1.3. ДСанПіН 2.2.7.029-99 встановлено, що затвердження класу небезпеки промислових відходів проводить Міністерство охорони здоров'я України, за погодженням Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.1 Закону України «Про відходи»відходи поділяються на відходи та небезпечні відходи.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що спричинення шкоди земельній ділянці відбувається лише при засміченні її небезпечними відходами, які віднесені до класу небезпечних у встановленому законом порядку Міністерством охорони здоров'я України за погодженням Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.

Таким чином, державним інспектором Держекоінспекції у Волинській області Приходьком А.С., при проведенні розрахунку розміру шкоди, долученого до позовної заяви, самостійно, всупереч п. 5.1.3. ДСанПіН 2.2.7.029-99, віднесено без жодної правової підстави невстановлені (оскільки даних про код класифікації згідно Державного класифікатора відходів України відсутні) об'єкти до класу небезпечних відходів;

- також як вбачається з розрахунку розміру шкоди, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки визначений згідно інформації листа управління Держкомзему у м. Луцьку.

У вищезазначеному листі від 24.11.2010р. на запит Державної екологічної інспекції у Волинській області управління Держкомзему у м. Луцьку повідомляє, що нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки на вул. Карбишева, 3 під землями промисловості становить 339,25 грн.

Проте, за адресою: м. Луцьк, вул. Карбишева, 3, в складі земельної ділянки, якою користується відповідач знаходяться землі різного функціонального призначення, зокрема: землі промисловості площею 12,7663 га., землі транспорту площею 6,2346 га., землі громадського призначення площею 1,7334 га., землі технічної інфраструктури площею 6,2371 га. та землі які відносяться до категорії інших земель площею 11,2595 га.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про оцінку земель»дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Враховуючи таке неправомірне віднесення земель різного функціонального використання до земель промисловості, рішенням господарського суду Волинської області від 22.02.2011р. визнано такими, що не відповідають чинному законодавству та скасовано витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, видані управлінням Держкомзему у м. Луцьку, з дати їх видачі, та зобов'язано видати нові з урахуванням функціонального використання земельних ділянок на вул. Карбишева, 3;

- також позивачем долучено до позову постанову №003387 від 24.11.2010р. про накладення адміністративного стягнення на заступника генерального директора з виробництва ОСОБА_3 за ст. 82 КУпАП, яка встановлює відповідальність за порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення.

Проте рішенням Луцького міськрайонного суду від 09.02.11р. дана постанова скасована, і як доказ у справі оцінюватися не може;

- на земельних ділянках, якими здійснює користування ВАТ «Луцький КРК», відсутні відходи металообробки, оскільки даний вид відходів на підприємстві не утворюється, а якщо утворюється, то в дуже малих кількостях, проте на території підприємства не складується, оскільки продається як вторсировина (металобрухт).

На час проведення перевірки на території підприємства, на асфальтному покритті знаходилися лише складовані рулони металевого дроту, які використовуються підприємством при пакуванні продукції та вважатися відходом не можуть, оскільки вони не втратили своїх споживчих властивостей.

11.05.2011р. відповідач через канцелярію суду подав клопотання про огляд доказів в місці їх знаходження; про призначення екологічної експертизи, проте в судовому засіданні 11.05.2011р. їх не підтримав.

В судовому засіданні 11.05.2011р. представник відповідача заявив усне клопотання про приєднання до матеріалів справи довідки Головного управління статистики у Волинській області №034582/167 на ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат»на підтвердження того, якими видами діяльності займається підприємство, яке судом задоволено.

Прокурор, представник позивача проти клопотання не заперечували.

16.05.2011р. управління Держкомзему у м. Луцьку Волинської області подало відповідь на запит суду щодо нормативної грошової оцінки земель ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат».

18.05.2011 року відповідач подав додаткові пояснення до відзиву №36/03.

18.05.2011 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 93555 грн. шкоди.

Ухвалою суду від 20.05.2011р. у справі було призначено судову екологічну експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

09.12.2011 року Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз складено висновок №2898/21, який надіслано до суду.

Ухвалою суду від 18.01.2012р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 08.02.2012р.

В судовому засіданні представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали та просили стягнути з відповідача 93555 грн. шкоди.

Представник відповідача позову не визнав, подав додаткові заперечення на позов №50/03 від 08.02.2012р. та заявив клопотання про призначення інженерно-технічної експертизи, посилаючись на неправильне визначення позивачем обєму обєктів, зафіксованих на земельній ділянці площею 24 кв.м.

Судом клопотання відхилено як необґрунтоване.

Згідно з п.3.5., підпунктом 3.5.1. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої, забрудненням та засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерств охорони навколишнього природного середовища України №149 від 04.04.2007р., зареєстрованої Міністерством юстиції України 27.04.2007р. №422/13869, при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди.

Обєм відходів (м.куб.), що спричинили засмічення, встановлюють за обємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщину шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням.

Як вбачається із змісту акту перевірки від 15-17.11.2011р. обєм відходів було визначено перевіряючим за допомогою повіреної рулетки.

Згідно з поясненнями головного спеціаліста державного інспектора Приходька А.С., який був присутній в судовому засіданні 08.02.2012р., обєм відходів було визначено ним під час перевірки через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщину шару цих відходів, а товщину шару відходів ділянки визначено вимірюванням за допомогою повіреної рулетки, що відповідає вимогам з п.3.5., підпунктом 3.5.1. згаданої Методики.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, господарський суд

в с т а н о в и в:

Державною екологічною інспекцією у Волинській області було проведено перевірку стану дотримання вимог природоохоронного законодавства ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат», про що складено акт перевірки від 15-17.11.2010р. (а.с.11-12, т.1). Як зазначено в акті, перевірка проводилась в присутності провідного спеціаліста відділу екології Луцької міської ради Гелети О.О., а також представника відповідача начальника відділу ОП та навколишнього природного середовища Суркової А.П., проте акт не підписаний зі сторони відповідача. Як пояснив представник позивача головний спеціаліст державний інспектор Приходько А.С. відповідач відмовився підписувати акт.

Відповідно до вимог п.6 ст. статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що поширюється також на правовідносини в сфері контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства, в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Всупереч вимог п.6 ст. статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»відмітка про відмову підписати акт відсутня.

Акт перевірки було передано відповідачу через службу діловодства, підтвердженням чого є відтиск штампу ВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат» з вхідним номером 725/01 від 17.11.2010р.

Перевіркою, зокрема, встановлено, що відповідач допустив засмічення відходами вхідних компонентів для виробництва паперу (код відходу 2112.1) земельної ділянки площею 3250 м.кв., обємом не менше 4875 м.куб., засмічення промисловими відходами металообробки земельної ділянки площею 24 м.кв., обємом більше 28 м.куб. на відкритому грунті.

Результати обстеження земельної ділянки площею 24 м.кв. оформлено також актом обстеження засміченої земельної ділянки площею 0,0024 га (а.с.18), згідно з яким категорія землі промисловості, цільове призначення для обслуговування адміністративних та господарських споруд, земельна ділянка, на якій виявлено засмічення, знаходиться в районі бітумосховища. Акт містить план-схему земельної ділянки, в якому відображено розміщення засміченої земельної ділянки по відношенню до бітумосховища, чим спростовуються доводи відповідача про відсутність привязки до орієнтирів на місцевості.

Земельна ділянка належить відповідачу на праві постійного користування землею, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ВЛ №001254, виданим 05.05.1996р.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відходи»розміщення відходів - це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Спеціально відведенні місця чи об'єкти - це місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами. Від характеру місця розміщення відходів застосовуються коефіцієнти "1" або "3".

Пунктом „з" ч.1 ст.17 Закону України „Про відходи" встановлено обов"язок суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст.33 Закону України „Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

У відповідності до ч.7 ст.33 Закону забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Доказів на підтвердження наявності дозволу спеціально уповноваженого органу на розміщення відходів відповідач суду не надав.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством (стаття 2 Закону).

Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами ст.1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи (неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії); б) наявність шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою (є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди); г) вина заподіювача шкоди.

Статтею 35 Закону України „Про охорону земель” на землекористувачів земельних ділянок покладений обовязок забезпечувати захист земель від забруднення і засмічення.

Відповідно до Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи" та інших нормативно-правових актів розроблена Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.

Згідно з п.1.3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої, забрудненням та засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерств охорони навколишнього природного середовища України №149 від 04.04.2007р., зареєстрованої Міністерством юстиції України 27.04.2007р. №422/13869 (надалі Методика), вказана методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Згідно з п.п.3.2., 5.1. Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

На основі акту перевірки від 15-17.11.2010р. на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої, забрудненням та засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства Державною екологічною інспекцією у Волинській області за засмічення відповідачем земельної ділянки площею 24 м.кв. промисловими відходами металообробки було нараховано і заявлено до стягнення збитки в розмірі 101775 (розрахунок додано до матеріалів справи а.с.16, т.1).

Нарахування шкоди було проведено за формулою: Ршз = А х Б х Гоз х Пдз х Кзз х Кнв х Кег, де: Ршз - розмір шкоди від засмічення земель, грн.;А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами - 100.; Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, шо зазнала засмічення, грн./м2; Пдз - площа засміченої земельної ділянки, м2; Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6; Кнв - коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за додатком 5; Кег - коефіцієнт еколого - господарського значення земель визначається за додатком 2.

Нараховуючи шкоду, позивач виходив з того розрахунку, що нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки на вул. Карбишева, 3 під землями промисловості становить 339,25 грн., керуючись відповіддю управління Держкомзему у м. Луцьку №396-18 від 24.11.2010р. (а.с.20,т.1).

Проте, господарським судом Волинської області, вирішуючи спір у справі №7/96-77, було встановлено, що управління земельних ресурсів у м. Луцьку при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 38,2309 га (кадастровий номер 420100001), що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Карбишева, 3, неправомірно застосувало коефіцієнт використання «1,2»(землі промисловості).

На запит суду управління Держкомзему у м. Луцьку Волинської області надало відповідь №624-1.18. від 11.05.2011р. (а.с.102, т.21), в якому повідомляє, що на виконання рішення господарського суду Волинської області від 22.02.2011р. у справі №7/96-77 управління Держкомзему у м. Луцьку Волинської області виконало нормативні грошові оцінки земельних ділянок, що знаходяться по вул. Карбишева, 3 у м. Луцьку, які належать ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат», а також зазначає, що нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки на вул. Карбишева, 3 у м. Луцьку (згідно з актом обстеження засміченої земельної ділянки від 16-17.11.2010р. категорія земель, на якій виявлено засмічення промисловості) становить 311,84 грн.

У звязку з цим прокурором і позивачем зроблено перерахунок розміру шкоди відповідно до нової грошової оцінки земельних ділянок та подано заяву про уточнення позовних вимог від 18.05.2011р., в якій прокурор і позивач просять стягнути з відповідача 93 555 грн. шкоди. (розрахунок а.с.136, т.1).

Новий розрахунок шкоди проведено також за формулою, наведеною п.4.6. Методики.

Як зазначено в акті перевірки від 15-17.11.2010р., на підставі якого позивач нараховує шкоду, земельну ділянку площею 24 м.кв. засмічено промисловими відходами металообробки. Також в акті відмічено про те, що було проведено фотозйомку засмічених ділянок. В процесі судового розгляду позивачем було додано фотографію засміченої земельної ділянки (а.с.56, т.1).

Відповідач той факт, що засмічення відбулось промисловими відходами виробництва заперечує, посилаючись на те, що в процесі виробництва картону, що є його основною діяльністю, такий вид відходів не утворюється. Вказує про наявність на його території рулонів металевого дроту, який використовується при пакуванні продукції та зауважує, що вважати відходами його не можна, оскільки він не втратив свої споживчих властивостей.

Згідно з розділом "Терміни та їх визначення" ДСанПіН, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України 01.07.1999р. №29, промисловими відходами сфер виробництва називаються побічні продукти, що отримані на всіх технологічних етапах виробництва основного продукту та не використовуються як вторинна сировина на даному підприємстві.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Беручи до уваги визначення промислових відходів, на прокурора та позивача згідно з приписами ст.33 ГПК України покладається обовязок довести той факт, що виявлені під час перевірки на території відповідача відходи металообробки є промисловими, тобто, такими, що отримані ним під час виробництва основного продукту - картону.

Проте, в процесі судового розгляду прокурором та позивачем не обгрунтовано, на яких правових підставах, за якими критеріями виявлені на території відповідача відходи переробки металу віднесено до промислових відходів виробництва.

Акт перевірки не містить характеристики, виду та коду класифікації відходів за Державним класифікатором України “Класифікатор відходів ДК 005-96”, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України №89 від 29.02.1996 року.

Для вирішення питання про те, чи відносяться обєкти засмічення на земельній ділянці площею 24 м.кв. по вул. Карбишева, 3 у м. Луцьку, виявлені перевіркою і зафіксовані в акті від 15-17.2010р., до промислових відходів виробництва судом було призначено судову екологічну експертизу.

Згідно з висновком Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз №2898/21 від 09.12.2011р. (а.с.2-16, т.2) відходи металообробки, виявлені позивачем на земельній ділянці площею 24 м.кв., не є промисловими відходами сфери виробництва, оскільки вони не можуть утворюватись ні на одному із етапів виробництва основного продукту картону, і не використовуються як вторинна сировина на даному підприємстві.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані можуть встановлюватись письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників та інших осіб, що беруть участь у судовому засіданні.

Представники природоохоронної прокуратури та позивача вважають, що той факт, що виявлені під час перевірки відходи не належать до промислових ніяким чином не впливає на розрахунок розміру шкоди, посилаючись на те, що при розрахунку розміру шкоди застосовано коефіцієнт перерахунку, який застосовується при засміченні земельної ділянки і побутовими, і промисловими і іншими відходами - 10.

Однак, з такими доводами погодитись не можна, оскільки в процесі розгляду справи не доведено можливість віднесення відходів переробки металу до побутових чи інших відходів.

З огляду на викладене, прокурором та позивачем не доведено віднесення відходів до промислових, а відтак правомірності застосування при розрахунку розміру шкоди коефіцієнту 10 (рядок 4 розрахунку коефіцієнт перерахунку, що застосовується при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами).

Як вбачається з розрахунку, обчислюючи розмір шкоди за засмічення земельної ділянки промисловими відходами виробництва, позивачем застосовано коефіцієнт небезпеки відходів 1,0.

Згідно з додатком 5 до Методики, якщо коефіцієнт 1,0, то це є малонебезпечні відходи, ІV клас небезпеки.

Відповідно до п.5.3. Методики, якою керувався позивач, обчислюючи шкоду, відходи, що спричинили засмічення земельної ділянки, класифікуються за 4 класами небезпеки згідно з ДСанПіН 2.2.7.029-99 "Державні санітарні правила і норми. Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення класу їх небезпеки для здоров'я населення", що затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.1999р. №29, чинними нормативними документами у сфері поводження з відходами.

Відповідно до розділу 5 Державних санітарних правил та норм, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.1999р. №29, клас небезпеки відходів визначається виробником відходів або за його дорученням.

В свою чергу, пунктом 5.1.3. ДСанПіН 2.2.7.029-99 встановлено, що затвердження класу небезпеки промислових відходів проводить Міністерство охорони здоров'я України, за погодженням Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.

Представник позивача пояснив, що в даному випадку державним інспектором Державної екологічної інспекції у Волинській області було самостійно визначено клас небезпеки відходів, оскільки відповідач не отримував дозволу на розміщення відходів і не визначав класу небезпеки відходів в порядку, встановленому законодавством.

При цьому, згідно з поясненнями представника позивача, державний інспектор керувався висновками санітарно-епідеміологічної станції м. Луцька та Луцького району про те, що брухт чорних металів та відходи чорних металів відносяться до 4 класу небезпеки (а.с.88-89, т.1).

Оглядом висновків санітарно-епідеміологічної станції м. Луцька та Луцького району, на які посилається позивач встановлено, що ці висновки було надано за зверненням приватного підприємства «Інтертрейд»та ВАТ «Гнідавський цукровий завод».

Проте, прокурором та позивачем не наведено законодавства, на підставі якого державний інспектор вправі самостійно визначати клас небезпеки відходів у випадку якщо клас небезпеки відходів не визначено виробником відходів в порядку, встановленому законодавством.

Разом з цим, висновки, на які посилається позивач, не можна вважати належними доказами на підтвердження віднесення відходів металообробки до 4-го класу небезпеки, виявлених на території ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат», оскільки вони надавались за результатами обстеження умов їх утворення, накопичення, зберігання зовсім іншими підприємствами, а не ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат».

Відповідно до ст1 Закону України «Про відходи»небезпечні відходи відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоровя людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Таким чином, для визначення небезпечності відходів необхідно знати їх хімічний та біологічний склад, а за цих обставин при складанні відповідного акту необхідно було зазначити якісний та кількісний склад забруднюючої речовини.

Проте, акт перевірки від 15-17.11.2010 року не містить будь-яких відомостей про характер та склад відходів, якими засмічено земельну ділянку, що не дозволяє перевірити правильність віднесення державним інспектором виявлених на території відповідача відходів до 4 класу небезпеки за додатком 5 Методики та унеможливлює визначення коефіцієнта небезпеки відходів за додатком 5 Методики.

Для вирішення питання про те, до якого класу небезпеки відносяться відходи, виявлені позивачем, судом було призначено екологічну експертизу.

Проте, згідно з висновком експертизи №2898/21 від 09.12.2011р. дати відповідь на питання, чи є виявлені відходи виробництва небезпечними не можна, оскільки не має відомостей про їх кількісні і якісні показники.

Відтак, прокурором та позивачем в процесі судового розгляду не обґрунтовано та не доведено віднесення виявлених на території відповідача відходів металообробки до 4 класу небезпеки, а відтак не доведено правомірності застосування при розрахунку розміру шкоди коефіцієнту небезпеки відходів 1,0.

За таких обставин, коли прокурором і позивачем не доведено правомірності віднесення відходів до промислових, правомірності визначення у встановленому порядку і застосування коефіцієнту небезпеки відходів у суду немає підстав вважати доведеним належним чином розмір шкоди, завданої засміченням земельної ділянки.

А тому позов Волинського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області до ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат»про стягнення 93555 грн. шкоди до задоволення не підлягає.

Згідно з платіжним дорученням №319460 від 02.11.2011р. відповідач оплатив вартість екологічної експертизи в розмірі 10152 грн., проте він не наполягає на покладенні витрат за проведення експертизи на позивача.

Керуючись ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст.1, 17, 33 Закону України "Про відходи", ст.35 Закону України "Про охорону земель", ст.1166 Цивільного кодексу України, ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», п.п.1.3., 3.2., 5.1., 5.3. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої, забрудненням та засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затв. наказом Міністерств охорони навколишнього природного середовища України №149 від 04.04.2007р., ст.ст.33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити.

Суддя І. О. Якушева

Повний текст рішення

складено та підписано

13.02.12