Ухвала суду № 21424793, 24.01.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/2150/11

Головуючий у 1-й інстанції: Ковтюк В.О.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О.

при секретарі: Пачевській А.П.

за участю:

представника апелянта: Муляр Т.В.

представника позивача: Бурми С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Денисівка-1" до Державна податкова інспекція у м.Чернівці про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Денисівка -1" звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці, в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Державною податковою інспекцією у м. Чернівці 25 серпня 2011 року: - за формою "Р" № 0000560233, яким відповідач визначив позивачу грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств, за основним платежем 112500,00 грн. та зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 28125,00 грн. повністю; - № 0000570233, яким відповідач визначив позивачу грошові зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,00 грн. повністю; - за формою "С" № 0004360234, яким відповідач визначив позивачу грошові зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6368,57 грн. в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 742,63 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м. Чернівці: №0000560233 від 25.08.2011р.; №0000570233 від 25.08.2011р.; №0004360234 від 25.08.2011р. в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 742,63 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Денисівка-1” судові витрати в сумі 3,40грн.

Відповідач не погодившись з рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду подавши апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та норм процесуального права, а саме: частини 1 статті 11 КАС України, ставить питання про скасування постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року по справі № 2а/2470/2150/11 та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Денисівка-1".

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились до суду апеляційної інстанції, а саме: представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, представника позивача - на підтримання рішення суду першої інстанції, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень №0000560233 від 25 серпня 2011р. щодо визначення позивачу грошових зобовязань з податку на прибуток підприємств за основним зобовязанням 112500,00 грн. та зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 28125,00 грн. (а.с. 17); №0000570233 від 25 серпня 2011р. щодо визначення позивачу грошових зобовязань зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,00 грн. (а.с.15); №0004360234 від 25 серпня 2011р. щодо визначення позивачу грошових зобовязань зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6368,57 грн., в частині застосування штрафної (фінансової) санкцій у розмірі 742,63 грн. (а.с. 16) є акт 05 серпня 2011 року №2122/23-3/31742567 "Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Денисівка-1" код ЄДРПОУ 31742567, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року", в якому відображено порушення підприємством:

- пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94, в результаті чого підприємством перевищено податок на прибуток за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2011 р. на суму 123750,00 грн., у тому числі: за II квартал 2008 року в сумі 11250,00 грн., III квартал 2008 року в сумі 11250,00 грн., VI квартал 2008 року в сумі 11250,00 грн., І квартал 2009 року в сумі 11250,00 грн., II квартал 2009 року в сумі11250,00 грн., III квартал 2009 року в сумі 11250,00 грн., VI квартал 2008 року в сумі 11250,00 грн.; II квартал 2010 року в сумі 11250,00 грн., III квартал 2010 року в сумі 11250,00 грн., VI квартал 2010 року в сумі 11250,00 грн., а також завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року в сумі 45000,00 грн.

- п.2.11 Положення, а саме встановлено звітування про використання коштів, виданих підзвітним особам з порушенням встановлених строків та видачу коштів під звіт відповідним працівникам, які не відзвітувалися за попередньо отримані під звіт суми - загальна сума порушення - 25474,35 грн. (а.с.20-42).

Задовольняючи позов в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000560233 та №0000570233 від 25 серпня 2011р, в яких вказано на порушення позивачем п.5.2.1. п.5.2, п.5.3.9 п.5.3, ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. №334/94-ВР (далі Закон №334 в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), суд першої інстанції виходив з необґрунтованості висновків податкового органу щодо безпідставного віднесення до валових витрат суми 540000,00 грн. по господарських операціях з надання юридичних послуг - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 в сумі 90000,00 грн., в період з 01.04.2008 по 50.09.2008 за договорами №2-8/юр від 01.04.2008 та №5-8/юр від 01.07.2008 року та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 в сумі 460000,00 грн., в період з 01.10.2008 по 31.03.2011 за договорами №Д1/8/юр від 01.10.08р.; №Д1/9/юр від 03.01.09р; №Д1/9-2/юр від 01.04.09р.; №Д1/9/3юр від 01.07.09р; №Д1/9/4юр від 01.10.09р; №Д1/10-1/юр від 03.01.10р; №Д1/10-2/юр від 01.04.10р; №Д1/10-3/юр від 01.07.10р; №Д1/10-4/юр від 01.10.10р; №Д1/11-1/юр від 03.01.11р. Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на тому, що в підтвердження факту надання юридичних послуг між позивачем та ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у відповідності до умов, що викладені в договорах, складалися щомісячні акти виконаних робіт, вартість наданих послуг становила 15000,00 грн. на місяць; натомість суд першої інстанції вважає безпідставним висновок відповідача про те, що позивач спрямував вище зазначені правочини на штучне заниження об'єкта оподаткування позивача, у звязку із чим, такі правочини, на думку відповідача, за правилами статтей 215, 228 ЦК України, є нікчемними, а виконання їх сторонами не створило жодних юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. При цьому, згідно тверджень суду першої інстанції, які знайшли своє відображення в оскарженій постанові, відповідач фактично втручається в господарську діяльність юридичної особи, відхиляючи можливість підприємства вести на власний розсуд господарську діяльність та вступати в договірні відносини з обраним підприємством контрагентом та намагається коригувати управлінські рішення адміністрації підприємства в залежності від суб'єктивно оціненої державними службовцями економічної доцільності вчинених правочинів, чим перевищує надані законом повноваження, так як оцінка ефективності управлінських рішень, і тим більше, висновки щодо допустимості співпраці з тим чи іншим контрагентом не входить до повноважень органів податкової служби.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не доведення відповідачем порушення позивачем п.5.2.1. п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334, з огляду на таке.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, у тому числі статтею 10 визначені функції державних податкових інспекцій щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Згідно пункту 5.1. статті 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9. пункту 5.3 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

ТОВ "Денисівка-1" укладалися договори про надання юридичних послуг з:

ПП ОСОБА_4 - №2-8/юр від 01.04.08р.; №3-8/юр від 01.07.08р. (а.с. 95-96);

ПП ОСОБА_3 - №Д1/8/юр від 01.10.08р.; №Д1/9/юр від 03.01.09р; №Д1/9-2/юр від 01.04.09р.; №Д1/9/3юр від 01.07.09р; №Д1/9/4юр від 01.10.09р; №Д1/10-1/юр від 03.01.10р; №Д1/10-2/юр від 01.04.10р; №Д1/10-3/юр від 01.07.10р; №Д1/10-4/юр від 01.10.10р; №Д1/11-1/юр від 03.01.11р. (а.с. 97-106).

Згідно підпункту 3.3. пункту 3 вказаних Договорів вартість виконаних робіт складає 15000,00 грн. за один календарний місяць. Предметом договорів про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій (в даному випадку правова оцінка документів, ситуацій, планів, а також консультування в правових аспектах діяльності замовника тощо).

Відповідно до актів виконаних робіт від 30.04.08р., 31.05.08р., 30.06.08р., 31.07.08р, 31.08.08р., 30.09.08р., 31.10.08р., 30.11.08р., 31.12.08р., 31.01.09р., 28.02.09р., 31.03.09р., 30.04.09р., 31.05.09р., 30.06.09р., 31.07.09р., 31.08.09р., 30.09.09р., 31.10.09р., 30.11.,09р., 31.12.09р., 31.01.10р., 28.02.10р., 31.03.10р., 30.04.10р., 30.05.10р., 30.06.10р., 30.07.10р., 30.08.10р., 30.09.10р., 30.10.10р., 30.11.10р., 31.12.10р., 31.01.11р., 28.02.11р.,31.03.11р. виконавці виконували на користь замовника роботи по юридичному обслуговуванню та консультуванню, передбачені вищезазначеними договорами в повному обсязі(а.с. 107-142).

Статтею 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" положення якої кореспондуються з підпунктами 2.1 та 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акти виконаних робіт, в яких визначено їх обсяг, який не може виражатись в одиницях виміру об'єктів матеріального світу, натомість в актах виконаних робіт по договорах про надання юридичних послуг вказується на їх обсяг, що вимірюється часом їх надання, тобто в даному випадку кожним календарним місяцем надання відповідних послуг, мають всі обов'язкові реквізити які ставляться до первинних документів, оскільки останніми зафіксовано та підтверджено господарські операції.

Згідно пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність, направлена на отримання доходу.

Отже, шляхом укладення господарських угод із фізичними особами - підприємцями ОСОБА_4 та ОСОБА_3 позивач отримав послуги по юридичному обслуговуванню та консультуванню, за винагороду передбачену укладеними договорами, оплата якої документально підтверджена, тому вартість придбаних юридичних послуг на загальну суму 540000,00 грн. правомірно віднесена позивачем до складу валових витрат.

Оскільки правочини щодо надання юридичних послуг були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а саме надання послуг по юридичному обслуговуванню та консультуванню, які фактично мали місце, тому будь-які підстави вважати зазначені правочини нікчемними відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що валові витрати за цими господарськими операціями позивачем відображені правомірно, тому податкові повідомлення-рішення №0000560233 та №0000570233 від 25 серпня 2011р. є безпідставними.

Також, стосовно доводів відповідача про недоцільність отримання юридичних послуг, у звязку з тим, що за перевірений період не відбулося покращення фінансового становища позивача, що на думку податкового органу, не підтверджує факту їх надання підприємцями і як наслідок, їх отримання позивачем, колегія суддів вважає, що вони зроблені при нерозумінні норм чинного законодавства, які надають право господарюючому субєкту на свій розсуд укладати договори, визначати їх предмет та суттєві умови, а тому висновок про недоцільність для такого субєкта укладання правочинів або здійснення господарських зобовязань, що не суперечать чинному законодавству, є фактичним втручанням в господарську діяльність субєкта господарювання, що виходить за межи повноважень органу державної податкової служби.

Крім того, наявність або відсутність документів по господарським операціям, зокрема припущення податкового органу про відсутність покращення фінансового становища позивача, не може довести або спростувати розумність економічних або інших причин здійснення таких операцій, оскільки підставою для укладання правочину або виконання господарського зобовязання є волевиявлення учасників таких правовідносин, метою яких є отримання прибутку в межах своєї господарської діяльності з урахуванням всіх можливих ризиків.

Що стосується податкового повідомлення - рішення №0004360234 від 25 серпня 2011р., яким позивачу визначено зобовязання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6368,57 грн., в частині застосування штрафної (фінансової) санкцій у розмірі 742,63 грн. (а.с. 16), колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що судом першої інстанції надано виключну юридичну оцінку обставинам справи, правильно застосовано до спірних правовідносин Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637, та зроблено підставні висновки про те, що видача під звіт протягом 15.04 - 16.04.2009 року готівкових коштів в розмірі 1645,23 грн. не є порушенням встановленого порядку, а застосування штрафних санкцій в розмірі 25% від цієї суми, що становить 411,31 грн., є безпідставним і протиправними.

До того ж судом першої інстанції обґрунтовано зауважено, що застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 331,32 грн. за порушення пункту 2.11 Положення застосовано з порушенням граничного строку застосування, тобто 1095 днів, який минув 11.08.2011р., адже допущені позивачем порушення пункту 2.11 Положення на суму 1325,29грн. мали місце 10-11.08.2009 року. За вказаних обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 331,32 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до частини 2 статті 71 КАС України відповідачем, як субєктом владних повноважень в суді першої та апеляційної інстанцій не доведено правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, повно встановив обставини справи, вірно та обєктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та частини 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених в ухвалі підстав, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, що у відповідності з пунктом 1 частини 1 статті 198, статті 200 КАС України, є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 січня 2012 року .

Головуючий суддя/підпис/ Боровицький О. А.

Судді/підпис/ Гонтарук В. М.

/підпис/ Драчук Т. О.

З оригіналом згідно:

секретар