Постанова № 21424774, 19.01.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/8072/11

Головуючий у 1-й інстанції: Касап В.М.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

при секретарі: Семеновій Г.В.

за участю представників сторін:

позивача: Романової Н.І.

відповідача (апелянта): Волчецького І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Славутської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Нетішинського відділення на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Проатом" до Славутської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Нетішинського відділення про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Проатом" заявлено позов до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Нетішинського відділення про визнання незаконними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року зазначені позовні вимоги задоволено. Зокрема, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000242300 та № 0000222300 від 06.06.2011 року про визначення сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Славутська ОДПІ в особі Нетішинського відділення подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник ТОВ "Проатом" проти доводів апеляційної скарги заперечила, у звязку з чим просила залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, а постанова суду від 11.08.2011р. скасуванню з таких підстав.

Апеляційним адміністративним судом встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків TOB "Проатом" із TOB "ТОРРА" за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт №531/23/33911005 від 25.05.2011 року. На підставі висновків проведеної перевірки, якою виявлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000222300 від 06.06.2011 року про донарахування позивачугрошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 38750,00 грн., в т.ч. 31000,00 грн. за основним платежем та 7750,00 за штрафними (фінансовими) санкціями. Крім того, актом перевірки встановлено також порушення товариством п. 5.1 пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000242300 від 06.06.2011 року та визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 48437,50 грн., в т.ч. 38750,00 грн. за основним платежем та 9687,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як убачається з матеріалів справи в основу вищевказаних податкових повідомлень-рішень став висновок відповідача, відповідно до якого операції по взаємовідносинах ТОВ "Проатом" ТОВ "ТОРРА" не мали реального характеру, вчинені з метою отримання податкової вигоди без мети реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним.

Так, в ході розгляду справи було встановлено, що між TOB "Проатом" та ТОВ "ТОРРА" 10.08.2010 року укладено договір №ДГ.0111-2010 предметом якого є "Обробка вихідних даних по технологічним зв'язкам арматури та обладнання". Вартість робіт становить 96000,00 грн., в т. ч. ПДВ 16000,00 грн.

На виконання умов даного договору позивачем надано акт № 1 від 24.11.2010 року виконаних робіт та виписану TOB "ТОРРА" податкову накладну №4/9 від 24.11.2010 року на суму 80000,00 грн., та ПДВ 16000,00 грн. Крім того, розрахунки за договором в сумі 96000 грн. проведені ТОВ "Проатом" згідно платіжного доручення № 1608 від 25.11.2010р.

В подальшому ТОВ "Проатом" укладено наступний договір з TOB "ТОРРА" №ДГ.0117-10 від 19.11.2010 року з ідентичним предметом: "Обробка вихідних даних по технічним характеристикам обладнання", з визначеною вартістю робіт на загальну суму 90000,00 грн., в т. ч. ПДВ 15000,00 грн. В підтвердження виконання даних робіт надано акт № 0001-2010.1 від 28.12.2010 року, податкову накладну №4/14 від 28.12.2010 року на суму 75000,00 грн., та ПДВ 15000,00 грн. та платіжні доручення про перерахування позивачем на користь ТОВ "ТОРРА" 90000 грн.

Таким чином за наслідками проведених взаєморозрахунків позивачем в якості витрат на придбання товарів (робіт, послуг) задекларовано 155000 грн. та віднесено до податкового кредиту 31000 грн.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарської операції ТОВ "Проатом" з ТОВ "ТОРРА" згідно укладених вище угод підтверджена належними первинними бухгалтерськими та податковими документами, згідно яких правомірно сформовані як валові витрати так і податковий кредит.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В свою чергу, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5. цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковий кредит звітного періоду відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ставить в залежність включення сум валових витрат лише з їх підтвердженням відповідними документами. А Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Разом з тим, апеляційний суд відмічає, що наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обовязковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування таких за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.

В статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" законодавець визначив поняття первинного документу, під яким необхідно розуміти документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку.

Задовольняючи позов суд першої інстанції не звернув увагу на встановлену податковим органом безтоварність здійснених операцій між позивачем та ТОВ "ТОРРА". Так, матеріали справи підтверджують відсутність фактичного виконання робіт, обумовлених договорами та будь-яких повязаних із цим суміжних витрат. Зясовано, що ТОВ "ТОРРА" не володіє трудовими ресурсами, виробничим обладнанням, приміщеннями, матеріально-технічною базою для виконання як договірних зобовязань так і власної діяльності.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В процесі апеляційного розгляду справи колегією суддів встановлено, що незважаючи на значну суму здійснений господарських операцій з ТОВ "ТОРРА", позивачем не надано жодних доказів, повязаних з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу, а також співмірності отриманих послуг (відображених у електронному файлі) з їх вартістю. Надані позивачем акти виконаних робіт містять лише загальне визначення послуг та їх вартість, що є недостатнім для надання їм статусу належного первинного документа в розумінні п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995р. № 88, оскільки такі не містять даних щодо обсягів наданих послуг, їх змісту, відомостей про особу, яка їх фактично виконувала, у них відсутня інформація про фактично понесені витрати ТОВ на їх проведення, а також визначення в чому саме полягає надання зазначених послуг з посиланням на відповідні належні докази та наявність цих доказів.

Під час аналізу фінансово-господарської діяльності TOB "Проатом" ні перевіркою ні судом не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети), щодо отримання від ТОВ "ТОРРА" відповідних послуг та їх реальне надання останнім.

Враховуючи вищезазначені обставини в своїй сукупності колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами податкового органу про безтоварність здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТОРРА", спрямованих на надання податкової вигоди у вигляді штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Таким чином є підстави вважати укладені правочини від 10.08.2010р. №ДГ.0111-2010 та від 19.11.2010р. №ДГ.0117-10 нікчемними відповідно до ст. 228 ЦК України, оскільки останні суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави - дохідної частини бюджету.

Наведене свідчить про те, що підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не має.

Суд першої інстанції реальність господарських операцій не дослідив, зазначених вище обставин не врахував, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно зі п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За даних обставин колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Славутської ОДПІ.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Славутської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Нетішинського відділення задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Проатом" до Славутської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Нетішинського відділення про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "24" січня 2012 р.

Головуючий /підпис/ Курко О. П.

Судді/підпис/ Білоус О.В.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар