Ухвала суду № 21424394, 27.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2011 р.Справа № 2а-1670/292/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.

Суддів Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Григорєвої Д.І.

представника відповідача Пусан Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від12.03.2011р. по справі№2а-1670/292/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтан"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олтан»(надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0006871502/0/100 від 18.08.2010 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2011р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0006871502/0/100 від 18.08.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року на 30 754 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме вимог ст..7 закону України «Про податок на додану вартість», ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Олтан" (код ЄДРПОУ 21056692) є платником податку на додану вартість.

16.06.2010 року позивачем подано до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції (№ 44214) податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, в якій відображено, що різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного податкового періоду (р. 18.2.) становить 30 415 грн (відємне значення), залишок від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного податкового періоду (р. 23) 30 754 грн, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 25.1.) 30 754 грн.

До податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року позивачем подано розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення відповідної суми бюджетного відшкодування, зазначеної у податковій декларації (р. 25.1).

Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтан", поданої за травень 2010 року, за результатами якої складено акт від 06.08.2010 року № 64/15-322/21056692.

В акті перевірки від 06.08.2010 року № 64/15-322/21056692 зафіксовано, що позивачем порушено п. 1.3 ст. 1, п. 1.8. ст. 1, пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у результаті чого завищено бюджетне відшкодування по ПДВ за травень 2010 року у сумі 30754 грн.

На підставі акта перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення рішення № 0006871502/0/100 від 18.08.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлену у травні 2010 року, на 30 754 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того що, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлену у травні 2010 року, на 30 754 грн., прийнято Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією необґрунтовано та всупереч положенням Закону України “Про податок на додану вартість”.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Пункт 1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” містить загальні норми щодо самого поняття „бюджетне відшкодування” та джерел його формування для подальшого використання та не передбачає, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Відповідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З матеріалів справи, вбачається, що ТОВ «Олтан» виконало вимоги п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", сплативши податок на додану вартість в ціні послуг, придбаних у ТОВ «Арис-Юг»та ПП «Макс-Авто», які, в свою чергу, виконали вимоги п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - видали покупцю (замовнику), яким є ТОВ «Олтан», належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені суми податку.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів та послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

На підтвердження реальності виконання договорів, укладених ТОВ «Олтан» з ТОВ «Арис-Юг» № 60/2 від 01.02.2008 року, згідно з яким останнім надано позивачу послуги по заправці автотранспорта протягом квітня 2010 р., та ПП «Макс-Авто» № 23/02 від 23.02.2004 року, згідно з яким останнім позивачу надано послуги з постачання товарів для автотранспорту протягом квітня 2010 р., позивачем надано податкові накладні, акти наданих послуг та звірки взаємних розрахунків, видаткові накладні, акти здачі - прийняття робіт, рахунки -фактури, банківські виписки Кременчуцької філії АКБ "Індустріалбанк", Відділення "Кременчуцька філія" Філії "Полтавське головне регіональне управління "Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" по розрахунковим рахункам позивача за квітень 2010 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, маючи від постачальників належно оформлені податкові накладні, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарських операцій, правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ за ними у відповідні звітні періоди.

Відповідно до приписів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податків має право на бюджетне відшкодування тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах, за наявності у нього від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді.

Таким чином, позивач, який фактично сплатив ТОВ “Арис-Юг”, ПП «Макс-Авто», а також іншим контрагентам у попередньому податковому періоді (квітень 2010 року) суму ПДВ 30754 грн., що підтверджується наявними у справі копіями банківських виписок, з урахуванням реального характеру господарських операцій, за наявності у попередньому та наступному податковому періоді від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом, правомірно включив до суми бюджетного відшкодування ПДВ у травні 2010 року суму ПДВ в розмірі 30754 грн.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що головні контрагенти позивача ТОВ «Арис-Юг»та ПП «Макс-Авто»протягом квітня 2010 року проводили коригування, що призводять до заниження податкових зобов`язань та завищення податкового кредиту, а однією з обовязкових умов відшкодування сум ПДВ є сплата цих сум до Державного бюджету, з наступних підстав.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентами позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства - позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару (послуг).

Отже, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, виходячи з наведеного аналізу норм права, колегія суддів дійшла висновку, що податкові органи не можуть зменшувати бюджетне відшкодування ПДВ покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для зменшення.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача в обґрунтування правомірності зменшення позивачу бюджетного відшкодування, на те, що ТОВ "Олтан" має рівень податкового навантаження значно нижчий середньогалузевого, а саме: податкове навантаження по деклараціям з податку на додану вартість за 2009 рік, січень травень 2010 року становить 0%, що свідчить про недостатнє надходження коштів до Державного бюджету України, суперечить пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, одним із основних видів діяльності ТОВ "Олтан" є міжнародні вантажні перевезення.

Пунктом 6.2 ст. 6 Закону України "Про ПДВ" встановлено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування. Поставки товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім грального і лотерейного бізнесу та послуг з поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого комісіонера здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням комітента без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва. Податкова звітність таких підприємств та організацій надається в порядку, встановленому згідно із законодавством.

Таким чином, ставка податку до бази оподаткування при міжнародних вантажних перевезеннях не може бути більшою за 0%.

Відповідно до пояснень бухгалтера ТОВ "Олтан", наданих в судовому засіданні суду першої інстанції, позивач отримує кошти за здійснення міжнародних перевезень, по яким ставка ПДВ складає «0», разом з тим, здійснює закупівлю товарів та послуг на територію України, тому сплачує суми ПДВ в ціні товарів (послуг), що і є причиною виникнення у позивача відємного значення ПДВ.

Отже, податкове навантаження позивача нижче середньогалузевого склалося за рахунок здійснення ним основного виду діяльності та не впливає на суму бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за травень 2010 року на 30754 грн. не ґрунтується на вимогах Закону України “Про ПДВ” та встановлених обставинах справи, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно, необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Таким чином, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від12.03.2011р. по справі№2а-1670/292/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 30.09.2011 р.