Ухвала суду № 21423605, 21.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2011 р.Справа № 2а-3700/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2011р. по справі№2а-3700/11/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про оскарження податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова, в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000691720 від 01.04.11 р., за яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 66311,25 грн., у тому числі: основний платіж 53049,0 грн., штрафні санкції 13262,25 грн.

Постановою харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 року зазначений позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова від 01.04.2011 року № 0000691720 за яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 66311,25грн., у тому числі: основний платіж - 53049,00 грн., штрафні санкції - 13262,25 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова, на підставі п. 77.1 ст. 77 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р., відповідно до направлення від 28.02.2011 р. № 136, виданого ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова та наказу від 28.02.2011 р. № 90 була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.08 р. по 31.12.10 р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

Результати перевірки оформлені актом № 399/172/НОМЕР_2 від 21.03.11 р. (а.с. 8-39 т. 1).

ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова з посиланням на даний акт, винесено податкове повідомлення-рішення № 0000691720 від 01.04.11 р. за яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 66311,25 грн., у тому числі: основний платіж 53049,00 грн., штрафні санкції 13262,25 грн.

З матеріалів справи встановлено, що фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугував відображений в акті від 21.03.2011 р. № 399/172/НОМЕР_2 висновок ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова про порушення ОСОБА_1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.97р. № 168/ВР-97 із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 53049,00 грн.

В основу вищевказаного висновку ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було покладено відомості, отримані в результаті проведеної фахівцями Харківської ОДПІ документальної невиїзної перевірки ТОВ “Лайм-Крафт”(код ЄДРПОУ 36032126) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.07 р. по 30.09.10 р. та ТОВ “Екотерра-Плюс”(код ЄДРПОУ 33897396) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 15.08.07 р. по 30.09.10 р.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 були здійснені господарські операції з ТОВ “Екотерра-Плюс”(код ЄДРПОУ 33897396) та ТОВ “Лайм-Крафт”(код ЄДРПОУ 36032126).

Відповідно до умов господарських операцій з боку ТОВ “Екотерра-Плюс”та ТОВ “Лайм-Крафт”на адресу позивача було поставлено товарно-матеріальні цінності, а саме автозапчастини. Позивач прийняв товар, оплативши його вартість. ТОВ “Лайм-Крафт”та ТОВ “Екотерра-Плюс”було виписано на користь ФОП ОСОБА_1 податкові накладні, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаного ним товару, видаткові накладні, що підтверджують факт передачі товару, розрахунки відбувались у безготівковій формі (а.с. 61-175 т. 1, а.с. 1-250 т. 2, а.с. 1-185 т. 3).

На виконання зазначених договорів контрагентами позивача виписані податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 податок на додану вартість по отриманим податковим накладним від ТОВ “Лайм-Крафт”включила до складу податкового кредиту на загальну суму ПДВ 20466,67 грн., а саме: у січні 2010 р. на суму ПДВ 8833,34 грн., у лютому 2010 р. на суму 11633,33 грн. (а.с. 27).

Також ФОП ОСОБА_1 податок на додану вартість по отриманим податковим накладним від ТОВ “Екотерра-Плюс”включила до складу податкового кредиту на загальну суму ПДВ 32583,34 грн., а саме: у березні 2010 р. на суму ПДВ 10666,66 грн., у квітні 2010 р. на суму 11883,35 грн., у червні 2010 р. на суму ПДВ 8733,33 грн., у липні 2010 р. на суму ПДВ 1300,00 грн. (а.с. 30).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копією договору, копіями виписок з банківського рахунку про сплату коштів постачальникам позивача та копіями податкових накладних, отриманих від таких постачальників.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, як вірно встановлено судом першої інстанції, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому нікчемність договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, укладених позивачем з ТОВ “Лайм-Крафт” та ТОВ “Екотерра-Плюс”, податковий орган обґрунтовує на підставі відомостей, наданих податковими органами за місцем реєстрації вказаних суб'єктів господарювання, зокрема, щодо відсутності за своїм місцезнаходженням, відсутності на підприємствах трудових ресурсів, необхідних основних фондів для виконання основного виду діяльності, не відображенням контрагентами ТОВ “Лайм-Крафт” та ТОВ “Екотерра-Плюс” показників фінансово-господарських взаємовідносин у податковому обліку та визнання їх банкрутом.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги такі доводи податкового органу, оскільки відсутність у штаті ТОВ “Лайм-Крафт” та ТОВ “Екотерра-Плюс” відповідної кількості працівників для виконання укладених угод не підтверджена належними доказами; невідображення ТОВ “Лайм-Крафт” та ТОВ “Екотерра-Плюс” або їх контрагентами у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства тягне негативні наслідки тільки для таких платників податків; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи копіями виписок з банківського рахунку про оплату позивачем отриманої продукції, накладними тощо.

Крім того. колегія суддів зазначає, що під час здійснення господарських операцій ТОВ “Екотерра-Плюс”(код ЄДРПОУ 53897396) та ТОВ “Лайм-Крафт”(код ЄДРПОУ 36032126), були зареєстровані, як платники ПДВ та мали право на складання податкових накладних (а.с. 55, 57 т. 1).

Згідно п. 25.3 “Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість”, затвердженого Наказом ДПА України №79 від 01.03.2000 р., за наявності підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, орган державної податкової служби здійснює таке анулювання на дату подання заяви або затвердження акта про анулювання реєстрації, якщо не визначений граничний термін дії Свідоцтва або дата втрати особою статусу платника ПДВ, або коли є підстави для анулювання до закінчення терміну дії Свідоцтва.

Відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ “Екотерра-Плюс”(код ЄДРПОУ 33897396) та ТОВ “Лайм-Крафт”(код ЄДРПОУ 36032126) під час здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 було скасовано або анульовано.

Матеріали справи містять докази на підтвердження того, що під час здійснення господарських операцій ТОВ “Екотерра-Плюс”(код ЄДРПОУ 33897396) та ТОВ “Лайм-Крафт”(код ЄДРПОУ 36032126) були зареєстровані в якості юридичних осіб та були внесені до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 54, 56 т. 1).

Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.ч. 1,2 ст.18).

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем пп. 7.2.3 р. 7.2, пп.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 01.04.2011 року № 0000691720, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про скасування такого податкового повідомлення-рішення є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, <пункт >205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2011р. по справі№2а-3700/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Жигилій С.П. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В. <повний текст >