Ухвала суду № 21423259, 27.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2011 р.Справа № 2а-1670/3224/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засіданняГригор'євої Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від31.05.2011р. по справі№2а-1670/3224/11

за позовом Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне виробниче підприємство "Комсомольськтеплоенерго",звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення від 01 квітня 2011 року №0000112301/1100.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від31.05.2011р. по справі№2а-1670/3224/11 позовні вимоги Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2011 року № 0000112301/1100 в частині визначення Комунальному виробничому підприємству "Комсомольськтеплоенерго" податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 147554,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 36889,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн.

Позивач, комунальне виробниче підприємство "Комсомольськтеплоенерго", не погодився з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду мотивує тим, що судом першої інстанції при винесенні постанови порушені норми матеріального права, та висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, а саме рішенням Комсомольської міської рад від 19.05.2010р. Комунальному виробничому підприємству «Комсомольськтеплоенерго»була надана пільга по сплаті податку на прибуток у розмірі 100% з 01.04.2010 р. по 30.06.2010 р. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від31.05.2011р. по справі№2а-1670/3224/11 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 01 квітня 2011 року №0000112301/1100 про стягнення з позивача штрафних санкцій в сумі 142217 грн.

Відповідач, Кременчуцька обєднана державна податкова інспекція у Полтавській області, не погодився з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду мотивує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що законодавством не надано повноважень органам місцевого самоврядування на встановлення пільг по сплаті податку на прибуток підприємств комунальної форми власності, а також встановлені спеціальні норми щодо оподаткування прибутку підприємств комунальної форми власності. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від31.05.2011р. по справі№2а-1670/3224/11 в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняти нову, якою у задоволенні позову Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Комунальне виробниче підприємство "Комсомольськтеплоенерго" зареєстроване як юридична особа 31 липня 1992 року виконавчим комітетом Комсомольської міської ради, ідентифікаційний код 13940851 та належить до підприємств комунальної форми власності. У період з 14 лютого 2011 року по 14 березня 2011 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 21 березня 2011 року № 1427/23-209/13940851 /а.с. 8-15/, в якому, крім іншого, зафіксовано порушення підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 147 554,00 грн., у тому числі за 2-4 квартал 2009 року в сумі 69 694,00 грн., 2010 рік в сумі 77 860,00 грн. На підставі акту перевірки від 21 березня 2011 року № 1427/23-209/13940851 Кременчуцькою ОДПІ прийнято рішення від 01 квітня 2011 року № 0000112301/1100, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств місцевого підпорядкування у розмірі 326660,00 грн., в тому числі 147554,00 грн. - за основним платежем, 179106,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що непонесення витрат на придбання основних фондів не є підставою для нездійснення їх амортизації. В частині відмови в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Комсомольської міської ради Полтавської області не наділена правом встановлювати пільги з оподаткування податком на прибуток підприємств, тому що такий податок є загальнодержавним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Судом встановлено, що основні фонди передані позивачу Комсомольською міською радою як внесок до статутного фонду для забезпечення статутної діяльності підприємства.

Відповідно до підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакціях Закону, що діяли впродовж 2009-2010 років, під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею /підпункт 8.1.1/; амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі /підпункт 8.1.2/.

Витрати платника податку, що не підлягають амортизації, перелічені в підпунктах 8.1.3 та 8.1.4 вказаного пункту. Так, не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на: придбання і відгодівлю продуктивної худоби; вирощування багаторічних плодоносних насаджень; придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам; утримання основних фондів, що знаходяться на консервації /підпункт 8.1.3/; не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів; витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування; витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів; витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів /підпункт 8.1.4/.

Доказів того, що позивач проводив амортизацію витрат, вказаних у підпунктах 8.1.3 та 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідачем суду не надано.

При розгляді справи встановлено, що фактичних витрат на придбання основних фондів позивач не поніс. Разом з тим, відповідно до підпунктів 8.3 та 8.4 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств, базою визначення амортизаційних відрахувань є балансова вартість груп основних фондів, а остання в свою чергу збільшується/зменшується на суму вартості придбання/продажу основних фондів. При цьому підпункт 8.4.11 пункту 8.4 визначає, що до продажу основних фондів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів до статутного фонду іншої особи; до придбання основних фондів прирівнюються операції з включення таких основних фондів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

Отже, в цілях визначення балансової вартості груп основних фондів включення основних фондів до статутного фонду є господарською операцією платника податку з придбання основних фондів. Тобто балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на вартість основних фондів, отриманих до статутного фонду.

У відповідності до підпункту 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач мав законні підстави для амортизації основних фондів, отриманих до статутного фонду.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 01 квітня 2011 року №0000112301/1100 в частині нарахування позивачу 147554,00 грн. основного платежу та 36889,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Щодо висновків суду першої інстанції про правомірність застосування позивачем пільги з податку на прибуток, колегія суддів вважає за необхідне відмітити наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Комсомольської міської ради Полтавської області від 19 травня 2010 року Комунальному виробничому підприємству "Комсомольськтеплоенерго" надано пільгу по сплаті податку на прибуток з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2010 року, звільнивши його від сплати податку в розмірі 100% /а.с. 27/.

Згідно з абзацом першим пункту 2 статті 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України. Підпунктом 15 пункту 1 статті 69 Бюджетного кодексу встановлено, що до доходів місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належить податок на прибуток підприємств комунальної власності.

Таким чином, з огляду на принцип верховенства права, визначений статтею 8 Конституції України, та положення підпункт 15 пункту 1 статті 69 Бюджетного кодексу податок на прибуток підприємств комунальної форми власності належить до доходів місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України “Про систему оподаткування” Верховна Рада АР Крим, сільські, селищні та міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, які надходять до їх бюджетів.

Пунктами 28 та 29 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено виключну компетенцію міських рад щодо прийняття рішень про надання пільг по місцевих податках і зборах, встановлення для підприємств комунальної власності відповідних територіальних громад розміру частки прибутку, що підлягає зарахуванню до місцевого бюджету. А статтею 25 цього Закону передбачено, що місцеві ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією, цим та іншими законами до їх відання. Суд зауважує, що надання органам місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження часткою прибутку окремих підприємств, яка зараховується до місцевого бюджету, не дає їм права встановлювати пільги з податку на прибуток, приймати рішення щодо розміру сум цього податку, що мають зараховуватися до бюджетів.

Частиною 3 статті 1 Закону "Про систему оподаткування" передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обовязкових платежів) і пільг щодо оподаткування не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування. Одночасно статтями 14, 15 цього Закону визначено загальнодержавні податки та збори, а також місцеві податки та збори. Податок на прибуток підприємств належить до перших із перерахованих. Згідно зі статтею 15 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки i порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Оскільки Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” не надано повноважень органам місцевого самоврядування стосовно встановлення пільг щодо сплати податку на прибуток підприємств комунальної форми власності (при цьому цей Закон встановлює спеціальні норми оподаткування прибутку підприємств, які мають пріоритет над загальними нормами, визначеними Законом України “Про систему оподаткування”), то органи місцевого самоврядування не мають права на надання пільг щодо сплати податку на прибуток підприємствам комунальної форми власності.

Встановивши додаткове джерело надходження коштів до місцевих бюджетів, Верховна Рада України не наділяла органи місцевого повноваженнями надавати пільги з податку на прибуток. Ці кошти не віднесено до міжбюджетних трансферів, до механізму вирівнювання бюджету, а тому на них не поширюються місцеві програми, які би передбачали звільнення підприємств від сплати загальнодержавних податків. Установивши пільгу такого роду, орган місцевого самоврядування порушив норми прямої дії Конституції, законів та перевищив свої повноваження. Кошти в рахунок сплати податку на прибуток мали зараховуватися до місцевого бюджету та в разі відсутності у них потреби орган місцевого самоврядування, розпорядник цього бюджету, повинен був їх скерувати до державного бюджету.

Закони "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств" та закони про Державний бюджет на певний період, "Про місцеве самоврядування" регулюють різні сфери правового регулювання. Віднесення податку на прибуток в окремий період до джерел поповнення місцевого бюджету не породжує в його розпорядника права звільнення від сплати цього податку, тому що такий податок є загальнодержавним.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач не мав права застосовувати пільгу в розмірі 100% по сплаті податку на прибуток з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2010 року, а тому накладення на Комунальне виробниче підприємство "Комсомольськтеплоенерго" штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 142217,00 грн. є правомірним, у звязку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного адміністративного суду від31.05.2011р. по справі№2а-1670/3224/11 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від31.05.2011р. по справі№2а-1670/3224/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 28.09.2011 р.