Ухвала суду № 21423249, 27.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2011 р.Справа № 2а-1670/3819/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засіданняГригор'євої Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтава на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від24.05.2011 р. по справі№2а-1670/3819/11

за позовом підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло»

до Державної податкової інспекції у м. Полтава

про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, підприємство електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло», звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, в якому просив визнати дії відповідача по зарахуванню своєчасно сплаченого податкового зобов'язання в рахунок погашення податкового боргу за період з жовтня 2010 року по лютий 2011 року неправомірними, зобов'язати відповідача здійснити коригування в картці особового рахунку позивача та спрямувати суми податкового зобов'язання, сплачені позивачем згідно періодів, вказаних у платіжних дорученнях, в погашення податкового зобов'язання відповідних періодів.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від24.05.2011 р. по справі№2а-1670/3819/11 адміністративний позов підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві задоволено частково. Визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві по зарахуванню сплаченого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2010 року в рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Полтава, не погодився з вказаною постановою в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду мотивує тим, що судом не взято до уваги те, що факт наявності податкового боргу підтверджено залученим до матеріалів справи зворотнім боком облікової картки платника податку, позивачем неправомірно не сплачувалося у встановлені законодавством терміни узгоджене податкове зобов'язання, яке в подальшому набувало статусу податкового боргу. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від24.05.2011 р. по справі№2а-1670/3819/11 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Від позивача письмових заперечень проти апеляційної скарги не надійшло, представник в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що підприємство електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" зареєстроване як юридична особа 26 березня 1992 року Виконавчим комітетом Полтавської міської ради, свідоцтво серії А00 № 082763, ідентифікаційний код 03338159. ПЕЗО "Міськсвітло" є платником податку на додану вартість.

Позивачем подано до Державної податкової інспекції в м. Полтаві декларації з податку на додану вартість, де самостійно визначені суми зобов'язання до сплати в бюджет в наступних розмірах: декларація за жовтень 2010 року від 19.11.2010 року - податкове зобов'язання на суму 7942,00 грн.; декларація за листопад 2010 року від 20.12.2010 року - податкове зобов'язання на суму 3167,00 грн.; декларація за грудень 2010 року від 19.01.2011 року - податкове зобов'язання на суму 3550,00 грн.; декларація за січень 2011 від 21.02.2011 року - від'ємне значення податкового кредиту (- 6380,00 грн.); декларація за лютий 2011 року від 18.03.2011 року - податкове зобов'язання на суму 15853,00 грн.

Позивачем узгоджені податкові зобов'язання за вищевказаними деклараціями були сплачені платіжними дорученнями: № 574 від 22.11.2010 року в сумі 7942,00 грн., № 626 від 27.12.2010 року в сумі 3167,00 грн., № 17 від 21.01.2011 року в сумі 3550,00 грн., № 106 від 18.03.2011 року в сумі 667,00 грн., № Ю5 від 18.03.2011 року в сумі 9473,00 грн. У зазначених платіжних дорученнях позивач самостійно визначив призначення платежу: податок на додану вартість за відповідний місяць.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у платника права визначати призначення платежу, у звязку з чим суми податкових зобов'язань з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань, визначених платником податків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену ним у податковій декларації, протягом десяти днів, наступних за днем відповідного граничного строку.

Судом встановлено, що відповідачем узгоджені податкові зобов'язання за вищевказаними деклараціями були сплачені платіжними дорученнями: № 574 від 22.11.2010 року в сумі 7942,00 грн., № 626 від 27.12.2010 року в сумі 3167,00 грн., № 17 від 21.01.2011 року в сумі 3550,00 грн., № 106 від 18.03.2011 року в сумі 667,00 грн., № Ю5 від 18.03.2011 року в сумі 9473,00 грн. У зазначених платіжних дорученнях відповідачем самостійно визначено призначення платежу: податок на додану вартість за відповідний місяць.

До облікової картки позивача по зазначеним платіжним дорученням відповідачем зараховано кошти як "сплата податкового зобов'язання, визначеного платником податків". Разом з тим, у подальшому, змінено призначення платежу шляхом зарахування коштів у рахунок сплати інших, не визначених платником податків, платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені у реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Беручи до уваги наявність права платника визначати призначення платежу, суми податкових зобов'язань з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 ст. 16 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів відсутня зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що згідно положень Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий орган не був наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податку. Таким чином, податкові зобовязання за жовтень - листопад 2010 року, сплачені платіжними дорученнями № 574 від 22.11.2010 року та № 626 від 27.12.2010 року, зараховані у рахунок погашення податкового боргу неправомірно.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного адміністративного суду від24.05.2011 р. по справі№2а-1670/3819/11 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтава залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від24.05.2011 р. по справі№2а-1670/3819/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 28.09.2011 р.