Ухвала суду № 21423052, 21.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2011 р.Справа № 2а-4118/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2011р. по справі№2а-4118/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Системне обслуговування та логістика об'єктів" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Системне обслуговування та логістика об'єктів" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000280700, Форма «В4», від 08.04.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 року зазначений позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000280700, Форма «В4», від 08.04.2011 року, видане Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 7.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.2 "а", пп. 7.7.7. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Системне обслуговування та логістика об'єктів", зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради як юридична особа 21.02.2007 року за №14801020000033455, код за ЄДРПОУ 34861144, та взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 22.02.2007р. за № 16866, станом на дату перевірки перебуває на обліку в ДПІ Дзержинського району м. Харкова. ТОВ «С.О.Л.О.» є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва від 28.03.2007р. № 100031343, виданого ДПІ Дзержинського району м. Харкова, індивідуальний податковий номер -348611420305. Основний вид діяльності за КВЕД -51.90.0. Інші види оптової торгівлі.

З матеріалів справи вбачається, що з 23.03.2011р. по 29.03.2011 р. відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правових відносин з приватним підприємством «Росмет» (ЄДРПОУ 23111073), Товариством з обмеженою відповідальністю НВФ «Мідіел» (ЄДРПОУ 20348024) за період з 01.04.2010 р. по 30.11.2010 р., за результатом якої складено акт № 841/07-0/34861144 від 29.03.2011р.

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем встановлені порушення, а саме: п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.І997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість» - в результаті яких, зокрема, завищено суму від'ємного значення сум податку на додану вартість за серпень 2010 р. у розмірі 17 250 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення №0000280700, Форма «В4», від 08.04.2011 року, яким позивачу було зменшено суму від'ємного значення сум податку на додану вартість за серпень 2010 р. у розмірі 17 250 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування від'ємного значення сум податку на додану вартість за серпень 2010 р.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, в 2010 р. між позивачем та компанією "MIDIEL AB.IS LIMITED" (Гонконг) був укладений зовнішньоекономічний договір №02/ AB.IS - 10 від 12.07.2010 р. на поставку гірничошахтного обладнання. На виконання цього договору позивачем було укладено низку договорів на поставку комплектуючих до обладнання з декількома постачальниками.

Зокрема, з ПП «Росмет» (код ЄДРПОУ 23111073, м. Донецьк) був укладений договір №7 від 20.07.2010 р. на придбання пульту шахтного підйому ПШП.1М вартістю 62500,00 грн.; апарату завдання і контролю ходу АЗК-1 з обмежувачем швидкості ЕОС-3 вартістю 110 000 грн.

Загальна вартість обладнання склала 172 500 грн., ПДВ - 34 500 грн., всього 207 000 грн.

Згідно до умов договору №7 від 20.07.2010 р. покупець (ТОВ «С.О.Л.О.) здійснив оплату товару двома платежами, що підтверджується платіжними дорученнями: №152 від 20.07.2010 р. на суму 103 000 грн., в т.ч. ПДВ 17250 грн.; №196 від 30.08.2010 р. на суму 103 000 грн., в т.ч. ПДВ 17250 грн.;

Від продавця були отримані податкові накладні №49 від 20.07.2010 р. на суму 103 000 грн., в т.ч. ПДВ 17250 грн.; №66 від 30.08.2010 р. на суму 103 000 грн., в т.ч. ПДВ 17250 грн.;

Зазначене обладнання було отримано частково 06.08.2010 р., частково - 08.09.2010 р. згідно видаткових накладних №55 від 06.08.2010 року та №69 від 08.09.2010 р.

Копії договору, платіжних доручень та податкових та видаткових накладних залучені до матеріалів справи.

Згідно до умов договору (п.3.2) транспортування обладнання до складу позивача 4 здійснювалася транспортом постачальника.

При цьому отримане обладнання спочатку зберігалося на складі тимчасового зберігання в м. Донецьку відповідно до умов договору зберігання №04/08-2010 від 04.08.2010 року на підставі і актів від 06.08.2010 р. та від 13.09.2010 року.

Факт отримання послуг підтверджується податковими накладними: №11 від 31.08.2010 р. на суму 167,74 грн., в т.ч. ПДВ 27,96 грн.; №6 від 30.09.2010 р. на суму 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 33,33 грн.; №5 від 25.10.2010 р. на суму 161,29 грн., в т.ч. ПДВ 26,88 грн.

Факт оплати послуг із зберігання підтверджується платіжними дорученнями: №233 від 01.10.2010 р. на суму 167,74 грн., в т.ч. ПДВ 27,96 грн.; №254 від 18.10.2010 р. на суму 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 33,33 грн.; №233 від 01.10.2010 р. на суму 161,29 грн., в т.ч. ПДВ 26,88 грн.

Копії договору зберігання, актів, податкових накладних залучено до матеріалів справи.

Після закінчення строку зберігання зберігач ТОВ НВФ «Мідіел» відвантажив обладнання автотранспортом за рахунок позивача в м. Харків. Факт перевезення підтверджується товарно-транспортною накладною АКК №237088. Оплата послуг автотранспорту здійснювалася на підставі рахунку №СФ-0000035 від 25.10.2010 р. на суму 2200 грн. відповідно до платіжного доручення №264 від 29.10.2010 р. Позивачем була отримана податкова накладна № 6 від 25.10.2010р. на суму 2200 грн., в т.ч. ПДВ 366,67 грн..

Копії товарно-транспортної накладної, рахунку, платіжного доручення, податкової накладної залучено до матеріалів справи.

Матеріалами справи підтверджується, що придбане обладнання було розміщено на складі тимчасового зберігання ТОВ «Українська Феросплавна Компанія» (зберігач) згідно Договору послуг №24 від 01.01.2010 р. на підставі накладної від 26.10.2010 року №744.

Обладнання, що підлягало постачанню компанії "MIDIEL AB.IS LIMITED" (Гонконг), 12.11.2010 р. було отримане у зберігача за накладною №1735 від 11.11.2010 р. та експортоване за ВМД №8070700001/2010/118019.

Перевезення за кордон здійснювалося на підставі договору №0911/1АП від 09.11.2010 року з перевізником - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. накладна СМR №0224624 від 12.11.2010 року.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копією договору, копіями виписок з банківського рахунку про сплату коштів постачальникам позивача та копіями податкових накладних, отриманих від таких постачальників.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, як вірно встановлено судом першої інстанції, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем п. 7.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.2 "а", пп. 7.7.7. п. 7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 08.04.2011р. № 0000280700, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про скасування такого податкового повідомлення-рішення є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, <пункт >205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2011р. по справі№2а-4118/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Жигилій С.П. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В. <повний текст >