Постанова № 21422704, 22.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2011 р. Справа № 2а-1670/4315/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняВолкової А.М.,

представників сторін: позивача - Фелько А.В., відповідача - Скабука Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Інновейшн Системз" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2011р. по справі№2а-1670/4315/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Інновейшн Системз" <Список ><Текст >

до Полтавської митниці <Текст ><3 особи ><3 особа >за участю прокуратури Полтавської області

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейн Інновейшн Системз" (далі по тексту ТОВ «Грейн Інновейшнз Системз, позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці (далі по тексту відповідач) за участю прокуратури Полтавської області, в якому просило суд визнати дії відповідача протиправними, а податкові повідомлення форми «Р» № 16 та № 17 від 11.05.2011 року - скасувати повністю.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 року по справі № 2а-1670/4315/11 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Інновейшн Системз" до Полтавської митниці про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 року по справі № 2а-1670/4315/11 та прийняти нову постанову про визнання дій Полтавської регіональної митниці протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» № 16, № 17 від 11.05.2011 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм ст.58 Конституції України, ст.ст.40, 41, 70, 72, 86, 188 Митного кодексу України, пп.пп.54.3.6 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, Законів України «Про митний тариф України», «Про Єдиний митний тариф України», «Про податок на додану вартість», пп.пп.4.3, 4.4 п.4 Порядку прийняття попередніх рішень щодо класифікації та кодування товарів у УКТЗЕД, затвердженого Наказом державної митної служби України № 238 від 04.04.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2005 року за № 449/10729, Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року № 307, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 року за № 443/2247, Розділу 3 Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 р. № 314, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27 квітня 2005 року за № 439/10719, ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначив, що відповідачем за результатами проведеної перевірки безпідставно класифіковано ввезений позивачем на територію України зернозберігальний комплекс торгівельної марки «МЕGA» за кодом УКТЗЕД 7309009000, в той час як вказаний комплекс підлягає класифікації за іншим кодом 84193100 «Сушарки для сільськогосподарських продуктів», що відповідно до Закону України «Про Єдиний митний тариф» класифікувались за ставкою ввізного мита 0%. Стверджує про відсутність порушень законодавства при митному оформленні вказаного товару у червні-грудні 2008 року, січні 2009 року, оскільки позивачем для митного оформлення товару було подано належним чином заповнені вантажні митні декларації та інші документи, необхідні для митного оформлення зазначеного товару. Вказав, що позивачем при ввезенні вказаного товару було повністю сплачено належну суму податку на додану вартість, що підтверджується відбитками штампу «Оплачено», проставленими відповідачем у відповідній графі ВМД. Наголошував на тому, що свого попереднього рішення про надання дозволу на класифікацію складових обладнання як комплектного об'єкту за кодом, визначеним підприємством, відповідачем не скасовано. Пояснив, що лист Державної митної служби України від 18.08.2010 року за № 11/2-10.16/8750-ЕП, який слугував основною підставою для призначення спірної перевірки, втратив чинність до моменту проведення останньої. Стверджує, що судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин норми Податкового кодексу України, оскільки ввезення та митне оформлення товару зернозберігального комплексу - відбулися до набрання чинності цим кодексом. За таких обставин, вважає дії відповідача неправомірними, а податкові повідомлення-рішення № 16 від 11.05.2011 р. про визначення позивачеві податкового зобов`язання за платежем: ввізне мито в сумі 708124,21 грн., а також № 17 від 11.05.2011 року про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 141624,85 грн. такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 року по справі № 2а-1670/4315/11 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «Грейн Інновейшн Системз» задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні та в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін. Вказав, що згідно основних правил інтерпретації класифікації товарів критеріями розмежування товарних позицій є не тільки матеріал, з якого виготовлений товар, а й функції, що їх виконує товар. Вважає, що за своїми функціями, основною з яких є довготривале зберігання зерна, ввезений позивачем товар необхідно класифікувати за товарною позицією УКТЗЕД 7309. Пояснив, що рішення про визначення коду товару, як помилково зазначає позивач, відповідачем не приймалось, а тому норми Порядку роботи номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці Відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 07 серпня 2007 р. № 667, на порушення яких посилається позивач, на спірні правовідносини не поширюються. Зазначив, що втрата чинності листом Держмитслужби від 18.08.2010 р. № 11/2-10.16/8750-ЕП «Про класифікацію згідно з УКТЗЕД обладнання для зберігання та сушіння зерна» відбулася виключно у зв`язку з тим, що аналогічні роз`яснення були викладені Держмитслужбою в іншому листі від 19.02.2011 р. № 11/1-10.16/2720-ЕП «Про впровадження методичних рекомендацій щодо класифікацій окремих категорій згідно з вимогами УКТЗЕД». При цьому, зазначеним листом Держмитслужбою було роз`яснено, що зернозберігаючі комплекси необхідно класифікувати за кодом 7309009000 (ставка мита 7%), та зобов`язано митні органи провести перевірку митних оформлень подібних товарів за 2008-2010 роки. Вважає, що положення Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки вказаний закон втратив чинність. Підсумовуючи викладене, не вбачає підстав для скасування податкових повідомлень-рішень про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість та за платежем : ввізне мито.

Представник прокуратури Полтавської області в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття суду не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу Полтавської митниці "Про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ "Грейн Інновейшн Системз" від 15.03.2011 р. № 168 та наказу Полтавської митниці "Про продовження терміну перевірки ТОВ "Грейн Інновейшн Системз" від 25.03.2011 р. № 212 посадовими особами Полтавської митниці проведено невиїзну документальну перевірку правильності декларування товарів, які надійшли на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Інновейшн Системз" та були оформлені за вантажними митними деклараціями № 806000004/2008/350756 від 17.07.2008 p., № 806000004/2008/350663 від 24.06.2008 p., № 806000004/2008/350751 від 16.07.2008 p., № 806000004/2008/350030 від 19.01.2009 p., № 806000004/2008/351319 від 21.11.2008 p., № 806000004/2008/351097 від 30.09.2008р, № 806000004/2008/350967 від 02.09.2008 p., № 806000004/2008/351216 від 28.10.2008 p., № 806000004/2008/350974 від 03.09.2008 p., № 806000004/2008/351305 від 18.11.2008 р. на предмет повноти сплати митних податків, передбачених законодавством України (а.с.124-125, 127).

Підставою для проведення невиїзної документальної перевірки став лист Державної митної служби України "Про проведення перевірки" від 26.02.2011 р. № 11/2-10.16/3204-ЕП та службова записка від 02.03.2011 "Щодо проведення перевірки", копії яких наявні у матеріалах справи (а.с.95, 114).

За результатами перевірки складено акт № Н/0004/11/806000000/0035025914 від 31.03.2011 року, яким зафіксовано декларування у шести з десяти зазначених вище вантажно-митних декларацій складових частин "Обладнання для обробки зерна: зернозберігальний комплекс торгівельної марки "MEGA" невірним кодом згідно УКТЗЕД, в зв'язку з чим підприємством своєчасно не були нараховані та сплачені до державного бюджету України ввізне мито у сумі 566499 грн. 37 коп. та податок на додану вартість у сумі 113299 грн. 88 коп. (а.с.68-71).

Так, в акті перевірки митного органу та інформаційному додатку до акту зазначено, що позивачем було неправильно визначено код класифікації товару, ввезеного на територію України за ВМД № 806000004/2008/350756 від 17.07.2008 p., № 806000004/2008/350967 від 02.09.2008 p., № 806000004/2008/351097 від 30.09.2008 p., № 806000004/2008/351216 від 30.09.2008 p., № 806000004/2008/351319 від 21.11.2008 p., № 806000004/2008/350030 від 19.01.2009 p., а саме, складових частин "Обладнання для обробки зерна: зернозберігального комплексу торгівельної марки "MEGA".

Позивач, не погодившись з такими висновками митного органу, подав письмові заперечення на акт перевірки, які за результатами розгляду Полтавською митницею залишились без задоволення,

На підставі вказаних висновків акту перевірки № Н/0004/11/806000000/0035025914 від 31.03.2011 року Полтавською митницею 11 травня 2011 року винесені податкові повідомлення - рішення форми "Р": № 16, яким ТОВ "Грейн Інновейшн Системз" визначено податкове зобов'язання за платежем "ввізне мито" на загальну суму 708124 грн. 21 коп., у тому числі за основним платежем - у сумі 566499 грн. 37 коп. та за штрафними санкціями - у сумі 41624 грн. 84 коп.; № 17, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 141624 грн. 85 коп., у тому числі за основним платежем - у сумі 113299 грн. 388 коп. та за штрафними санкціями - у сумі 28324 грн. 97 коп.

Позивач, не погодившись із вказаними податковими повідомленнями рішеннями, оскаржив їх до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при призначенні, проведенні документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Інновейшн Системз" та винесенні оскаржуваних повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України, та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення, а відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 07 квітня 2008 року між позивачем (Покупець) та Компанією "Grace Enterprises Ltd." (Канада) (Продавець) укладено контракт № 1055/08, відповідно до розділу 1 якого Продавець здійснює поставку Покупцю зернозберігального комплексу з елементами транспортування та вентиляції у комплекті у розібраному вигляді, до складу якого входить обладнання відповідно додатку № 1 (надалі - товар). Поставка товару в межах терміну дії та загальної суми контракту здійснюється різними партіями. Кількість, асортимент, ціна, вартість, дата платежу та умови поставки товару визначаються у Рахунку-фактурі. Згідно п.2.2 цього контракту загальна вартість контракту складає 3013576,00 доларів США (а.с.12-16).

Колегія суддів зазначає, що зернозберігальний комплекс позивачем було ввезено на територію України після дотримання процедури митного оформлення за вантажними митними деклараціями № 806000004/2008/350756 від 17.07.2008 p., № 806000004/2008/350663 від 24.06.2008 p., № 806000004/2008/350751 від 16.07.2008 p., № 806000004/2008/350030 від 19.01.2009 p., № 806000004/2008/351319 від 21.11.2008 p., № 806000004/2008/351097 від 30.09.2008р, № 806000004/2008/350967 від 02.09.2008 p., № 806000004/2008/351216 від 28.10.2008 p., № 806000004/2008/350974 від 03.09.2008 p., № 806000004/2008/351305 від 18.11.2008 р.

Вказані вантажні митні декларації були прийняті відповідачем без зауважень та заперечень.

Як свідчать матеріали справи, позивачем в рамках процедури митного оформлення було сплачено ПДВ при ввезенні спірного зернозберігального комплексу, відповідно до платіжних доручень № 511 від 23.06.2008 р. на суму 497023,45 грн., № 620 від 11.07.2008 р. на суму 5000000,00 грн., № 654 від 16.07.2008 р. на суму 567000,00 грн., № 893 від 01.09.2008 р. на суму 180222,42 грн., № 1222 від 27.10.2008 р. на суму 183952,80 грн., № 1317 від 18.11.2008 р. на суму 137527,49 грн., № 1344 від 21.11.2008 р. на суму 206358,72 грн. (а.с.77-83).

Відповідно до статті 188 Митного кодексу України імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь- яких митних обмежень.

Згідно статті 40 цього Кодексу митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Статтею 72 Митного кодексу України встановлено, що митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення (ст.ст.1, 86 Митного кодексу України).

Згідно зі статтею 78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Наслідком завершення митного оформлення є пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України (пункти 19, 35 статті 1 Митного кодексу України).

Пропуск товарів через митний кордон України означає завершення митного оформлення і виконання митним органом митних процедур, у тому числі й сплату податків і зборів, що повязуються з імпортом товарів на митну територію України.

Відповідно до статті 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обовязковими для підприємств і громадян.

У пункті 10 Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 7 серпня 2007 року № 667, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2007 року за № 968/14235 (далі Порядок № 667) встановлено, що рішення про визначення коду товару приймається відділом номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці (відділом контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці) на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що в рамках процедури митного оформлення, згідно заяви ТОВ «Грейн Інновейшн Системз» про надання дозволу на класифікацію комплектного об`єкта за кодом 8419310000 згідно з УКТЗЕД, Полтавською митницею 28.05.2008 року було прийнято наступне рішення : № 80600/8/0015 Код комплектного об`єкту 8419310000 згідно з УКТЗЕД. Дозволяється оформлення складових комплектного обєкта за кодом комплектного обєкта 8419310000 згідно з УКТЗЕД, за умови переміщення та декларування комплектного обєкту у визначений строк (а.с.45).

Колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що дане рішення митного органу не скасовано та є чинним.

Отже, класифікація ввезеного позивачем товару за кодом 8419310000 згідно з УКТЗЕД, яка на думку відповідача, є невірною та спричинила недобір ввізного митна та ПДВ до бюджету, характеризується вчиненням одноразової дії у певний час, а саме під час митного оформлення товару, коли таке порушення може бути виявлене контролюючим органом, який згідно з метою митного оформлення, визначеною статтею 79 Митного кодексу України, засвідчує відомості, одержані під час митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, та оформляє результати такого контролю. Митний кодекс України, як і інші нормативно-правові акти, що встановлюють порядок подання та заповнення декларації, не містить положень, які б дозволяли особі, яка її подала, вносити до декларації зміни, доповнення чи виправлення після прийняття її митним органом та митного оформлення товару.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні правовідносини склалися внаслідок різного тлумачення позивачем та митним органом під час проведення перевірки положень Закону України «Про митний тариф України» щодо класифікації за УКТЗЕД ввезеного позивачем товару зернозберігального комплексу торгівельної марки "MEGA".

За висновком відповідача, з яким помилково погодився суд першої інстанції, вказаний комплекс складається з норій, силосів, аксесуарів (болти, труби, клапани, амортизатори і т.д.), очисної машини, зерносушарки, механічного розподільника, транспортерів, обладнання переочистки, зерносховища. У зв'язку з тим, що певне обладнання комплексу по зберіганню зерна виконує різні функції та не є обладнанням обєднаним у єдиний агрегат, таке обладнання повинно класифікуватися окремо, відповідно до їх функцій, а саме, стальні силоси з допоміжним обладнанням, яке забезпечує зберігання зерна шляхом підтримки оптимального режиму зберігання та силоси для тимчасового зберігання або охолодження класифікуються у товарній позиції 7309 за кодом 7309009000 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі по тексту - УКТЗЕД).

Колегія суддів вважає такі твердження відповідача хибними, з огляду на наступне.

У поясненнях до товарної позиції 7309 Закону України від 05.04.2001 p. № 2371-ІІІ "Про митний тариф України" вказано, що до цієї товарної позиції включається резервуари, цистерни, баки та аналогічні ємності з чорних металів, для будь-яких речовин (крім стиснених або скраплених газів), місткістю понад 300 л, без механічних або теплотехнічних пристроїв, з облицюванням або термоізоляційним покриттям чи без них (7309009000 - для твердих речовин).

Машини для очищення, сортування або калібрування насіння, зерна чи сухих бобових культур; обладнання для борошномельної промисловості або інше обладнання для обробки зернових чи сухих бобових культур, крім машин, що використовуються на сільськогосподарських фермах класифікується у товарній позиції 8437 згідно з УКТЗЕД.

Відповідно до специфікації на комплектний об'єкт, складеної на підставі зовнішньоекономічного контракту № 1055/08 від 07.04.2008 року (а.с. 17) даний комплекс складається з: норії 1-5, очисної машини (zaranda), силосу вологого зерна, силосу навантаження вагонів, силосу переповнення зерносушарки, силосу відходів, зерносушарки, самотічних труб, механічного розподільника на 10 виходів, обладнання вентилювання, зерносховища та транспортерів (а.с.16).

Згідно Основних правил інтерпретації класифікації товарів критеріями розмежування товарних позицій є не тільки матеріал, з якого виготовлений товар, а й функції, що їх виконує товар, тощо. Аналогічною є позиція Вищого адміністративного суду України у листі від 23.04.2008 р. № 720/100/13-08 "Про деякі питання практики вирішення справ, пов'язаних із застосуванням митного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)".

Колегія суддів відмічає, що вказане обладнання придбавалось позивачем як єдиний комплектний об`єкт зернозберігальний комплекс (елеватор) з елементами транспортування та вентиляції, функцією якого є сушіння та зберігання зерна великими партіями і доведення його до кондиційного стану, з пристосуваннями для переміщення, очищення, сортування та зберігання.

Як вбачається з технічного опису вказаного комплексного обєкта, деталі, зазначені у Додатку № 1 до контракту № 1055/08 від 07.04.2008 року, об`єднані єдиним технологічним процесом, направленим на виконання вищевказаної функції.

Ввезення комплексу у розібраному вигляді є однією з умов контракту та не свідчить про можливість використання окремих деталей (силоси вологого зерна, силоси переповнення, силоси для навантаження вагонів та вантажівок, зерносховище з вентиляційним обладнанням) поодинці.

Слід відмітити, що відповідачем не заперечується належність ввезених позивачем деталей згідно контракту № 1055/08 від 07.04.2008 року до єдиного комплексу (комплектного обєкту), про що свідчать прийняті відповідачем рішення про продовження дії дозволу на переміщення комплектного обєкта та його митного оформлення, прийнятих згідно заяв ТОВ «Грейн Інновейшн Системз» в рамках процедури митного оформлення спірного зернозберігального комплексу (а.с.43-44).

Беручи до уваги викладене, з урахуванням рішення Полтавської митниці про надання дозволу на класифікацію вказаного товару за кодом УКТЗЕД 8419310000, прийнятого під час митного оформлення вказаного товару, колегія суддів вважає безпідставною класифікацію відповідачем під час перевірки зернозберігального комплексу торгової марки «МЕGА» за кодом 7309009000.

У відповідності до ч. 1 ст. 8 Закону України від 05.02.1992 p. № 2097-ХІІ "Про Єдиний митний тариф" ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Як встановлено ч.1 ст. 17 Закону України "Про Єдиний митний тариф" мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2, підпункту б) пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, при справлянні податку на додану вартість з осіб, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган.

При цьому, платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, згідно з пунктом 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР відповідають лише за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час виникнення спірних правовідносин під час проведення процедури розмитнення товару, у тому випадку, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, якщо митний орган, приймаючи рішення про пропуск товару на митну територію України, погодився з відомостями про товар, то відповідно до статті 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 № 2097-XII, пунктів 10.1 та 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України № 2181-III він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобовязань.

Щодо підстав проведення невиїзної документальної перевірки позивача колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 69 Митного кодексу України встановлено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Порядок проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. № 71 (надалі - Порядок № 71) визначає основні вимоги щодо проведення митними органами невиїзних документальних перевірок (далі - перевірка), предметом яких є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, контроль за справлянням яких покладено законом на митні органи.

Згідно п. 2 Порядку № 71 перевірка проводиться після пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України згідно із статтею 69 Митного кодексу України.

Відповідно до положень п. 3 Порядку № 71 перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення податкового законодавства за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з Інтернету, наукової літератури, висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів тощо.

Перевірка проводиться на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для проведення невиїзної документальної перевірки є лист Державної митної служби України "Про проведення перевірки" від 26.02.2011 р. № 11/2-10.16/3204-ЕП, у якому зазначено, що Державною митною службою України проведено аналіз бази даних оформлених вантажних митних декларацій з використанням інформації, розміщеної в програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, за результатами якого встановлено факти невірної класифікації митницями товарів та комплексів, призначених для зберігання, сушіння та обробки зерна за кодами згідно з УКТЗЕД 8419310000 (ставка мита 0%), тоді як зазначені товари повинні класифікуватися за кодом 7309009000 (ставка мита 7%).

Даним листом начальників митниць зобов'язано забезпечити проведення перевірки митних оформлень подібних товарів за 2008-2010 року.

На виконання листа Державної митної служби України "Про проведення перевірки" від 26.02.2011 р. № 11/2-10.16/3204-ЕП 02 березня 2011 року складено службову записку "Щодо проведення перевірки" з пропозицією провести перевірку, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Інновейшн Системз".

15.03.2011 р. Полтавською митницею видано наказ № 168 "Про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ "Грейн Інновейшн Системз".

25.03.2011 р. Полтавською митницею видано наказ № 212 "Про продовження терміну перевірки ТОВ "Грейн Інновейшн Системз".

Зі змісту вказаної службової записки від 02.03.2011 року вбачається, що перевірка товарів, які декларувались в зоні діяльності митниці у 2008-2010 роках за кодами 8419310000 та 8437800090, проводилась у відповідності до розяснень щодо класифікації обладнання для зберігання та сушіння зерна, надісланих листом Держмитслужби від 18.08.2010 р. № 11/2-10.16/8570-ЕП.

Колегія суддів констатує, що на час винесення наказу про призначення перевірки ТОВ «Грейн Інновейшн Системз» лист Державної митної служби України № 18.08.2010 року № 11/2-10.16/8570-ЕП «Про класифікацію згідно з УКТЗЕД обладнання для зберігання та сушіння зерна», який слугував фактичною передумовою проведення спірної перевірки, втратив чинність.

Слід відмітити, що наказ № 168 від 15.03.2011 р. "Про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ "Грейн Інновейшн Системз" не містить посилання на норму закону, яка є підставою для призначення та проведення перевірки, тобто, винесений за відсутності відповідних правових підстав.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.69 Митного кодексу України підставою для проведення митного контролю після митного оформлення товарів є порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Колегія суддів констатує, що наказ № 168 від 15.03.2011 р. "Про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ "Грейн Інновейшн Системз" не містить посилання на норму законодавства України, порушення якої слугувало підставою для проведення митного контролю у формі перевірки, тобто, не зазначено, яку норму закону позивачем порушено.

За таких обставин, колегія суддів вважає спірну перевірку ТОВ «Грейн Інновейшн Системз» такою, що проведена без належних правових підстав.

Колегія суддів вважає помилковим застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положення пп. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, якими передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях, а також п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України з огляду на наступне.

Статтею 58 Конституцією України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З урахуванням наведеної норми, колегія суддів зазначає, що застосування правил визначення контролюючим органом суми грошового зобов`язання платника податків, визначених Податковим кодексом України, можливе лише щодо тих правовідносин, які виникли після набрання чинності Податковим кодексом України. Відповідно нові правила визначення вказаного грошового зобов`язання за результатами митного контролю застосовуються виключно до операцій митного оформлення, що здійснені після 01 січня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, визначення коду класифікації спірного товару відбулося 28.05.2008 року, про що свідчить відповідний відбиток штампу Полтавської митниці на заяві ТОВ «Грейн Інновейшн Системз» про надання дозволу на класифікацію зернозберігального комплексу за кодом 8419310000 згідно із УКТЗЕД (а.с.45).

Ввезення та митне оформлення вказаного товару відбулося в період з 24.06.2008 р. по 23.06.2009 р., про що свідчать надані до матеріалів справи копії вантажних митних декларацій та рішень про продовження cтроку дії дозволу на переміщення комплектного об`єкта та його митного оформлення (а.с.43-44, 46-60).

Таким чином, спірні правовідносини між позивачем та відповідачем склалися протягом 2008-2009 років, а відтак, положення Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 11.05.2011 р. № 16, яким ТОВ "Грейн Інновейшн Системз" визначено податкове зобов'язання за платежем "ввізне мито" на загальну суму 708124 грн. 21 коп., у тому числі за основним платежем - у сумі 566499 грн. 37 коп. та за штрафними санкціями - у сумі 41624 грн. 84 коп.; № 17, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 141624 грн. 85 коп., у тому числі за основним платежем - у сумі 113299 грн. 388 коп. та за штрафними санкціями - у сумі 28324 грн. 97 коп.

Водночас, колегія суддів вважає позовні вимоги ТОВ «Грейн Інновейшн Системз» про визнання протиправними дій Полтавської митниці такими, що задоволенню не підлягають, оскільки позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції не конкретизовано, які саме дії відповідача та яким чином порушують права позивача, та не наведено норму закону, порушену відповідачем.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 р. по справі № 2а-1670/4315/11 через порушення ним норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень Полтавської митниці від 11.05.2011 р. № 16 та № 17.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Інновейшн Системз" -задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2011р. по справі№2а-1670/4315/11 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Інновейшн Системз" до Полтавської митниці за участю прокуратури Полтавської області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 16 від 11.05.2011 р. про визначення ТОВ "Грейн Інновейшн Системз" податкового зобов`язання за платежем: ввізне мито в сумі 708124,21 грн., в т.ч. за основним платежем - 566499,37 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 141624,84 грн., та № 17 від 11.05.2011 р. про визначення ТОВ "Грейн Інновейшн Системз" податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 141624,85 грн., в т.ч. за основним платежем - 113299,88 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -28324,97 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Інновейшн Системз" (37600, Полтавська область, м. Миргород, вул. Раскової, 62, код ЄДРПОУ 35025914, р/р № 26003100163315 МФО 331605) судові витрати зі сплати державного мита в сумі 5,10 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Дюкарєва С.В.

Судді<підпис >

<підпис >Жигилій С.П. Перцова Т. С. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 27.09.2011 р.