Ухвала суду № 21422407, 14.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2011 р.Справа № 2а-1670/4595/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2011р. по справі№2а-1670/4595/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук-Автодизель-сервіс" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчук автодизель сервіс» звернулось до суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003502301/1414 від 26.04.2011 року, яким визнано суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 86331,50 грн., в тому числі за основним платежем 72357 грн. та 13974,50 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2011 року зазначений позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0003502301/1414 від 26.04.2011 року та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 9, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Кременчук автодизель сервіс» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №127087 від 21.12.1999 року зареєстроване Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області в якості субєкта господарювання (ідентифікаційний код 24393027). Крім того позивач є платником податку на додану вартість з 25.01.2000 року згідно свідоцтва №23546585 серія НВ №990856.

Кременчуцькою ОДПІ в період з 01.04.2011 по 07.04.2011 проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кременчук автодизель сервіс» по питанню взаємовідносин з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" за період з 01.11.2010 року по 28.02.2011 року.

За результатами перевірки податковим органом 06.04.2011 року складено акт №1879/23-209/24393027, в якому зафіксовано порушення позивачем підпунктів 7.2.1 п.7.2, 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 5.5.1, п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статей 198, 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за листопад 2010 року на 44769 грн., за грудень 2010 року на 11125 грн., січень 2011 року на 13395 грн. та за лютий 2011 року на 3068 грн.

На підставі висновку даного акта перевірки, Кременчуцькою ОДПІ 26.04.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003502301/1414, яким визнано суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 86331,50 грн., в тому числі за основним платежем 72357 грн. та 13974,50 грн. за штрафними санкціями.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з реальності виконання позивачем та ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” договору поставки товару №11/201007 від 07.11.2010 року, підтвердження його виконання відповідними первинними документами, а тому обґрунтоване віднесення податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10”, до складу податкового кредиту за період листопад 201 року лютий 2011 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому наявність обґрунтованих підстав для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, 07.11.2010 року між позивачем та ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" укладено договір поставки товару №11/2010-07, згідно якого останній передав у власність за оплату позивачу запасні частини до вантажних та легкових автомобілів та обладнання до них.

У період з листопада 2010 року по лютий 2011 року ТОВ «Кременчук-автодизель-сервіс» придбавав у ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» товарно-матеріальні цінності на підставі договору поставки товару, податкових та видаткових накладних:

-податкова накладна №1 від 08.11.2010року на суму 110 211,00 грн., у тому числі ПДВ - 18 368,50 грн.; податкова накладна №2 від 09.11.2010 року на суму 158 400,00 грн., у тому числі ПДВ - 26 400,00 грн.; податкова накладна №236 від 01.12.2010 на суму 35 843,00 грн., у тому числі ПДВ - 5 973,83 грн.; податкова накладна №237 від 03.12.2010 на суму 30 909,00 грн., у тому числі ПДВ - 5 151,50 грн.; податкова накладна №299 від 05.01.2011 на суму 22 983,00 грн., у тому числі ПДВ - 3830,50 грн.; податкова накладна №300 від 06.01.2011 на суму 30 104,00 грн., у тому числі ПДВ - 5 017,33 грн.; податкова накладна №388 від 11.01.2011 на суму 27284,00 грн., у тому числі ПДВ - 4547,33 грн.; податкова накладна №913 від 01.02.2011 на суму 18 407,00 грн. у тому числі ПДВ - 3067,83 грн.;

-видаткова накладна №1 від 08.11.2010 на суму 110 211,00 грн., у тому числі ПДВ - 18 368,50 грн.; видаткова накладна №2 від 09.11.2010 на суму 158 400,00 грн., у тому числі ПДВ - 26 400,00 грн.; видаткова накладна №220 від 01.12.2010 на суму 35 843,00 грн., у тому числі ПДВ - 5973,83 грн.; видаткова накладна №221 від 03.12.2010 на суму 30 909,00 грн., у тому числі ПДВ - 5 151,50 грн.; видаткова накладна №248 від 05.01.2011 на суму 22 983,00 грн., у тому числі ПДВ - 3830,50 грн.; видаткова накладна №249 від 06.01.2011 на суму 30 104,00 грн., у тому числі ПДВ - 5 017,33 грн.; видаткова накладна №313 від 11.01.2011 на суму 27 284,00 грн., у тому числі ПДВ -4547,33 грн.; видаткова накладна №803 від 01.02.2011 на суму 18 407,00 грн. у тому числі ПДВ - 3 067,83 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що оплата товару здійснювалась позивачем контрагенту шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", що підтверджується наявною в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Згідно зазначений податкових накладних позивачем включено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за листопад 2010 року - лютий 2011 року та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копією договору, копіями платіжних доручень про сплату коштів постачальнику позивача та копіями податкових накладних, отриманих від такогох постачальника.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

При цьому неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми вартості придбаних товарів від продавця ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", податковий орган обґрунтовує тим, що основними постачальниками ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" з листопада 2010 року по лютий 2011 року в свою чергу являються ПП "Нафта-Капітал" та ТОВ "Компанія "Відродження", в яких відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання. Також податковим органом зазначено на відсутність знаходження ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс" за місцем реєстрації.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги такі доводи податкового органу, оскільки факт фіктивного підприємництва відносно ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", відсутність ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" за місцем реєстрації, відсутність у штаті ПП "Нафта-Капітал" та ТОВ "Компанія "Відродження" відповідної кількості працівників для виконання укладених угод не підтверджена належними доказами; невідображення ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" або його контрагентами у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства тягне негативні наслідки тільки для таких платників податків; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи довіреностями на отримання продукції, накладними тощо. Факт оплати позивачем отриманої у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс" продукції сторонами не заперечується.

При цьому колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того. колегія суддів зазначає, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності товару, отриманого за договором, укладеними позивачем з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", підтверджується подальшою реалізацією позивачем продукції, отриманої від ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10".

Так, придбані у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" запасні частини в подальшому були реалізована відповідно до договірних зобовязань позивача перед ХК «АвтоКраз», ТОВ «Альфа-запчастини», ТОВ «Хмельницьккразсервіс», Кременчуцькому комунальному автотранспортному підприємству 1628, ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України», ТОВ «ЄМІП», ТОВ «Гарант», ТОВ «Агросервіс», ЗАТ «Світловодське кар'єроуправління», ТОВ «Діовен», ТОВ «Будінвестсервіс», Спецавтоцентру АТЗТ, ТОВ «Кривбас-БелАЗ-Сервіс СП», ТОВ «Автотехцентр-3000», філії «Білоцерківське дорожнє управління», ТОВ «Автостар Союз», ТОВ «Транзит Авто Комплект», ДП «Шепетівський ремонтний завод», що підтверджується відповідними копіями податкових накладних та належним чином оформленими подорожніми листами службового легкового автомобіля та товарно транспортними накладними.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0003502301/1414 від 26.04.2011 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" та Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про скасування такого рішення є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, <пункт >205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2011р. по справі№2а-1670/4595/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Жигилій С.П. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В. <повний текст >