Ухвала суду № 21422205, 14.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2011 р.Справа № 2а-4843/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2011р. по справі№2а-4843/11/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства "Поліемос" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство “Поліемос”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, в якому після доповнення позовних вимог просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 24.03.2011 року №0000082340; скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 24.03.2011 року № 0000072340.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 року позовні вимоги задоволено.

Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що АТ “Поліемос” пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться на обліку в ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова.

В ході проведення позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства “Поліемос” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, яка проводилася на підставі направлення від 16.02.2011 року № 78 виданому ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова, Ульяницькою Л.Ю завідувачем сектору перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб, відповідач дійшов висновку щодо порушення позивачем п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року №334/94-ВР та пп.7.4.4, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями, про що було зазначено в Акті про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства від 10.03.2011р. за № 212/23-405/31632688.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення рішення від 24.03.2011 року №0000072340, яким позивачу донараховано податок на прибуток у розмірі 56675,0 грн. та застосовано штрафну ( фінансову) санкцію у розмірі 14168,75 грн., на загальну суму 70843,75 грн. та податкове повідомлення рішення від 24.03.2011 року №0000082340, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у розмірі 45340,34 грн. та застосовано штрафну ( фінансову) санкцію у розмірі 11335,09 грн., на загальну суму 56675,43 грн.

Позивач не погодився з винесеними рішення та оскаржив їх до ДПА у Харківській області.

За результатами розгляду скарга підприємства залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - без змін.

Вказані порушення, на думку перевіряючих, полягали в тому, що між ПАТ “Поліемос” та ТОВ “Розетка”, код 34047188, ТОВ “Паперовий продукт”, код 33787620, ПП “Табар”, код 34668557 були укладені угоди, які перевіряючі вважають нікчемними, мотивуючи це тим, що зазначені контрагенти не знаходяться за юридичною адресою, а складені від їх імені документи не можуть бути основою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток підприємства та ПДВ. На підставі чого, в Акті про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за № 212/23-405/31632688 від 10.03.2011 року та в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях від 24 березня 2011 року №0000082340, №0000072340 зроблені висновки про заниження ПАТ “Поліемос” податку на прибуток у сумі 56675,00 грн. та заниження податку на додану вартість у сумі 45340,34 грн., а саме:

- заниження податку на прибуток сталося через завищення валових витрат, до складу яких ПАТ “Поліемос” віднесло витрати, понесені за вищезазначеними договорами на загальну суму 226702 грн. у 2010 році, укладених з ТОВ “Розетка”, код 34047188 на загальну суму 6160 грн., ТОВ “Паперовий продукт”, код 33787620 на загальну суму 113514 грн., ПП “Табар”, код 34668557 на загальну суму 107028 грн.;

- заниження податку на додану вартість сталося через завищення податкового кредиту, до складу якого ПАТ “Поліемос”віднесло відповідні суми, сплачені за вищезазначеними договорами на загальну суму 45340,34 у 2010 році, укладених з ТОВ “Розетка”, код 34047188, ТОВ “Паперовий продукт”, код 33787620, ПП “Табар”, код 34668557.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові - повідомлення рішення винесені з порушенням діючого законодавства, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Відповідно до п. 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Разом з цим, норми ст. 11 Закону №334/94-ВР не передбачають жодних вимог до форми і виду документів, які відносилися до мети податкового обліку. Згідно з п. 11.2.1 ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва вважається дата, що припадає на податковий період, на протязі якого відбувається одна із подій, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З Акту перевірки № 212/23-405/31632688 від 10.03.2011 року вбачається, що, податковим органом було встановлено на підставі наявних угод, накладних та податкових накладних, розрахункових документів, що АТ “Поліемос” мало фінансово-господарські операції з контрагентами ТОВ “Розетка”, код 34047188, ТОВ “Паперовий продукт”, код 33787620, ПП “Табар” (арк. 25 Акту).

Матеріалами справи підтверджено, що за отримані товарно-матеріальні цінності (фольга холодного тиснення, крафт білий, монітор) ПАТ “Поліемос” розрахувалося з контрагентами ТОВ “Розетка”, код 34047188, ТОВ “Паперовий продукт”, код 33787620, ПП “Табар”, код 34668557 в повному обсязі, а отримані товарно-матеріальні цінності АТ “Поліемос” використало у своїх звичайній господарській діяльності (ведення поліграфічної діяльності) з належним відображенням цих операцій в бухгалтерському обліку (відповідні копії Договорів поставок, накладних, податкових накладних, банківських виписок про рух коштів, оборотно-сальдових відомостей та журналів проводок бухгалтерського обліку, акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, приходних ордерів, технологічних карт надані в додатках).

Отже, колегія суддів зазначає, що ПАТ “Поліемос” віднесло суми, повязані з фінансово-господарськими відносинами з контрагентами ТОВ “Розетка”, код 34047188, ТОВ “Паперовий продукт”, код 33787620, ПП “Табар”, код 34668557, до складу валових витрат та до податкового кредиту у повній відповідності до Закону України “Про податок на додану вартість” та Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Проте, інспектор податкового органу дійшов висновку про нікчемність зазначених угод, в обґрунтування чого посилався лише на базу даних ДПА, відповідно до якої, нібито зазначені контрагенти “мають ознаки фіктивності, а саме: “відсутні за юридичною адресою”.

Таким чином, висновок податкового органу щодо нікчемності зазначених угод, укладених між ПАТ “Поліемос” та ТОВ “Розетка”, ТОВ “Паперовий продукт”, ПП “Табар”, ґрунтуються лише на припущеннях, зроблених на підставі порівняння баз даних самої ДПА, а не на підставі фактичних та обєктивних даних, які відповідають дійсності.

Також, колегія суддів зазначає, що ПАТ “Поліемос” відповідальність за місцезнаходження своїх контрагентів не несе, за усі отримані від них товарно-матеріальні цінності розрахувалося та повністю використало у виробництві поліграфічної продукції, що цілком відповідає меті основної діяльності ПАТ “Поліемос”, а тому висновки щодо порушення ПАТ “Поліемос” п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є документально та законодавчо необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам та чинному законодавству України.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Угоди між ПАТ “Поліемос” та ТОВ “Розетка”, ТОВ “Паперовий продукт”, ПП “Табар”, за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотнє не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жодним законом України не передбачено право органу державної податкової служби визнавати нікчемними дані, зазначені платником податку у податкових деклараціях. Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.

Отже, колегія суддів не може погодитися з доводами відповідача, викладеним у акті перевірки та апеляційній скарзі відносно нікчемності укладених правочинів АТ “Поліемос”, оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Будь-яких рішень суду, щодо визнання недійними правочинів, податковим органом не зазначено.

Як на невідповідність змісту правочинів (договорів поставки товарно-матеріальних цінностей), укладених ПАТ “Поліемос” з ТОВ “Розетка”, ТОВ “Паперовий продукт”, ПП “Табар”, в Акті перевірки № 212/23-405/31632688 від 10.03.2011 року, зазначається про порушення публічного порядку з посиланням на ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою “правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним”.

Натомість, в зазначеному Акті перевірки ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова не міститься жодних фактів та не наведено, в чому саме полягає спрямованість укладених угод ПАТ “Поліемос” з ТОВ “Розетка”, ТОВ “Паперовий продукт”, ПП “Табар” на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто посилання на зазначену норму Цивільного кодексу України було зроблено податковим органом безпідставно.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2011р. по справі№2а-4843/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.

Судді(підпис)

(підпис)Бондар В.О. Донець Л.О. <Список >Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 19.09.2011 р.