Ухвала суду № 21422199, 20.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2011 р.Справа № 2а-6750/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді:

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 30.05.2011р. по справі№2а-6750/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські технології будівництва"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські технології будівництва" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова №0000071505/1 від 05.03.2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2011 року зазначений позов задоволено частково .

Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова №0000071505/0 від 11.02.2010р. та №0000071505/1 від 05.03.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 12 768,00 грн. (в т.ч. за основним платежем у розмірі 8 512,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4256,00 грн.).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п.п.7.4.5 п.п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі п.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-ХІІ від 04.12.1990р. (із змінами та доповненнями) фахівцем ДПІ у Київському районі м. Харкова проведена невиїзна документальна перевірка податкової декларації з ПДВ за липень 2008 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські технології будівництва" (код за ЄДРПОУ 35247879) в розрізі контрагентів, за результатами якої складено акт перевірки №323/15-509/35247879 від 29.01.2010р.

В висновках акту зазначено, що за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки встановлено порушення:

- п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено податковий кредит у липні 2008 року на суму ПДВ 8 512,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Комерційне підприємство "Фасад" (код за ЄДРПОУ 34880057, ІПН 348800526550);

- п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено податковий кредит у липні 2008 року на 10250 грн., по взаємовідносинах з ТОВ "Спецагро-ХХІ" (код ЄДРПОУ 34693570, і.п.н.346935726558), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду по декларації з ПДВ за липень 2008 року на загальну суму 18 762,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки №323/15-509/35247879 від 29.01.2010р., начальником ДПІ у Київському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення №0000071505/0 від 11 лютого 2010р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 28 143,00 грн., в тому числі за основним платежем - 18 762,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 381,00 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, передбаченим статтею 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, та не погодившись із здійсненими донарахуваннями податкових зобов'язань, подав скаргу №3 від 25.02.2010р. про скасування податкового повідомлення - рішення. Рішенням ДПІ у Київському районі м.Харкова №4098/10/25-020 від 04.03.2010р., скаргу платника податків залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення №0000071505/0 від 11 лютого 2010р. залишено без змін (а.с.35-37).

На виконання приписів абз.3 підпункту 5.3 пункту 5 "Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №253 від 21.06.2001р., з метою доведення до платника граничних строків сплати податкових зобовязань, ДПІ у Київському районі м. Харкова винесено та направлено платнику податків податкове повідомлення - рішення №0000071505/1 від 05 березня 2010 року.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв частково на підставі, в межах повноважень та у спосіб, щопередбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

В частині встановленого порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено податковий кредит у липні 2008 року на суму ПДВ 8512 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Комерційне підприємство "Фасад", колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Українські технології будівництва" віднесено до складу податкового кредиту Декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Комерційне підприємство "Фасад", а саме: податкова накладна №11 від 15.07.2008р. за інформаційно-консультаційні послуги з маркетингу на суму 11893,20 грн. (в тому числі ПДВ - 1980,20 грн.)., податкова накладна №16 від 25.07.2008р. за товар - задавник давління ВР-1 на суму 10200,00 грн. (в тому числі ПДВ 1700,00 грн.), податкова накладна №20 від 30.07.2008р. за послуги з виготовлення оригінал макетів та підготовку до печаті на суму 18480,00 грн. (в тому числі ПДВ 3080,00 грн.), №21 від 30.07.2008р. за послуги з сортування, пакування та підготовку продукції на суму 10500,90 грн. (в тому числі ПДВ 1750,15 грн.). Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за липень 2008 року (а.с.112, 116, 120, 124, 128 - 129).

Колегія суддів зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку.

Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Приписами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З наведених положень статті 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду доказами: завіреними належним чином копіями податкових накладних, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками-фактурами та квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Колегією суддів встановлено, що на час видання податкових накладних, ТОВ "Комерційне підприємство "Фасад" мало статус зареєстрованого платника податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва №100018982 від 15.06.2009р., виданого ДПІ у Печерському районі м. Києва, що підтверджується листом ДПІ №5158/9/10-209 від 18.04.2011 року (а.с.140).

Також колегія суддів зазначає, що податкові накладні які були виписані ТОВ "КП "Фасад" не мають недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Приймаючи до уваги наявність податкових накладних та документів, що підтверджують розрахунки за вказаними господарськими операціями, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції між ТОВ "КП "Фасад" та ТОВ "Українські технології будівництва" мали реальний характер, та про відсутність у відповідача підстав для неприйняття до заліку даних податкових накладних.

Колегія суддів зазначає, що в висновках акту перевірки №323/15-509/35247879 від 29.01.2010р. податковим органом не здійснено посилання на нікчемність правочинів, на неможливість реального виконання сторонами зобовязань за ними, вчинення ними вказаних правочинів для отримання податкової вигоди. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій відповідач суду за правилами ч.2 ст.71 КАС України не надав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Єдиною правовою підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту ДПІ у Київському районі м. Харкова вказано факт не відображення ТОВ "КП "Фасад" у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями з ТОВ "Українські технології будівництва" та відсутність вказаного підприємства за зареєстрованим місцезнаходженням.

Колегія суддів зазначає, що згідно з приписами п.10.2 ст.10 Закону "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Закон №168/97-ВР не містить норм, які б повязували право платника податку на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товарів (робіт, послуг), із фактом декларуванням постачальником своїх податкових зобовязань та сплатою їх до бюджету.

Отже, у разі невиконання контрагентами покупця своїх обовязків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

З урахуванням вимог п.1.3 ст.1 та ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету України.

Крім цього колегія суддів зазначає, що посилання податкового органу на факт відсутності ТОВ "Комерційне підприємство "Фасад" за юридичною адресою суд вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до наявної в матеріалах справи довідки (а.с.106-107) інформація щодо відсутності юридичної особи за місцезнаходженням була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 02 лютого 2009 року, тобто після виконання сторонами зобовязань за вказаними правочинами.

З огляду на реальний характер операцій, за наслідками виконання яких позивачем було сформовано оспорюваний податковий кредит, порушення ТОВ "Комерційне підприємство "Фасад" правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, недекларування податкових зобовязань) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Отже, висновки акту перевірки ДПІ у Київському районі м.Харкова щодо порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено податковий кредит у липні 2008 року на суму ПДВ 8512,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Комерційне підприємство "Фасад" є необґрунтованими.

На підставі вищевикладеного, визначення податковим органом ТОВ "Українські технології будівництва" податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 8 512,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4256,00 грн. є неправомірними.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 30.05.2011р. по справі№2а-6750/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяГуцал М.І.

Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.