Ухвала суду № 21421195, 15.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2011 р.Справа № 2а-1670/3813/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2011р. по справі№2а-1670/3813/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомирторг" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2011 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Автомирторг " до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0001241502/0/899 від 24.03.2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомирторг " збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42 153 грн. 21 коп., в тому числі за основним платежем 33 722 грн. 57 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8430 грн. 64 коп.

Не погодившись з прийнятою постановою, Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, які, на думку відповідача, суд не прийняв до уваги.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.02.2011 року державним податковим інспектором адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Кугубаєвою Я.В. проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Автомирторг" (ідентифікаційний код 36194870), поданої за грудень 2010 року.

За результатами перевірки складено Акт від 28.02.2011 року № 910/15-322/36194870, в якому відображено порушення позивачем пп. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищено податковий кредит та відповідно занижена сума ПДВ за грудень 2010 року в розмірі 33 722 грн. 57 коп.

На підставі вищезазначеного Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення- рішення № 0001241502/0/899 від 24.03.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42 153 грн. 21 коп., в тому числі за основним платежем - 33 722 грн. 57 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8430 грн. 64 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення № 0001241502/0/899 від 24.03.2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомирторг" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42 153 грн. 21 коп., в тому числі за основним платежем 33 722 грн. 57 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8430 грн. 64 коп., суперечить вимогам Закону України "Про податок на додану вартість", винесене без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, керуючись п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналогічні вимоги містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037).

Згідно із пунктом 5 вказаного Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Інших обмежень щодо визнання податкової накладної недійсною в вищезазначених нормативних актах не міститься.

Таким чином, виходячи з вищезазначених норм Закону, передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Автомирторг" 01.12.2010 року уклало договір № 59 з ПП "Нафта-Капітал", відповідно до умов якого ПП "Нафта-Капітал" (постачальник) зобов'язується поставити ТОВ "Автомирторг" (покупцю) продукцію, а покупець зобов'язується купити товар і оплатити його вартість. Доставка товару Покупцю проводиться Постачальником до місця призначення. Сума цього договору складає 500 000 грн.

Актом перевірки від 28.02.2011 року № 910/15-322/36194870 встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ, сплачену у вартості товарів, придбаних у ПП "Нафта-Капітал", в розмірі 33 722,57 грн.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для формування позивачем податкового кредиту були податкові накладні, видані ПП "Нафта-Капітал", від 01.12.2010 року № 677, від 13.12.2010 року № 678, від 17.12.2010 року № 755, від 23.12.2010 року № 858, від 27.12.2010 року № 859.

Зазначені податкові накладні підписані та скріплені печаткою ПП "Нафта-Капітал", яке на момент їх видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами. Рішенням Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 9 від 25.01.2011 року № 2463/10/29009 (а.с.33, 2 т.) було анульовано реєстрацію платника ПДВ -ПП "Нафта-Капітал".

На підтвердження договору щодо поставки товарів (автомобільних деталей та приладдя) у грудні 2010 року позивачем були надані первинні бухгалтерські документи, а саме: видаткові накладні № 538 від 01.12.2010 року, № 539 від 13.12.2010 року, № 755 від 17.12.2010 року, № 705 від 23.12.2010 року, № 706 від 27.12.2010 року , рахунки № 538 від 01.12.2010 року, № 539 від 13.12.2010 року, № 755 від 17.12.2010 року, № 705 від 23.12.2010 року, № 706 від 27.12.2010 року, банківські виписки, згідно яких позивачем проведено оплату за придбаний товар.

Вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Отримання товару від ПП "Нафта-Капітал", як встановлено судом першої інстанції із пояснень свідка ОСОБА_2 - директора ТОВ "Автомирторг", відбувалося на автомобільному ринку, що розташований по вул. Ярмарковій у м. Кременчуці, куди під'їжджала вантажівка ПП "Нафта-Капітал" із товаром. Про дату поставки позивач домовлявся із контрагентом у телефонному режимі. Отримані на підставі довіреності товари, директор ТОВ "Автомирторг" - ОСОБА_2 завантажував на вантажний автомобіль МАN реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію РСА № 437642. Частину придбаного товару ТОВ "Автомирторг" залишав для реалізації на ринку, а частину перевозив вищевказаним транспортним засобом для зберігання на склад за адресою м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 11, що орендується у ТОВ "АВТ-АВТО" на підставі договору оренди приміщення від 01.07.2010 року.

Факт зберігання придбаного товару на складі ТОВ "Автомирторг" та подальшої його реалізації підтверджується наявною в матеріалах справи оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 "товари на складі" за грудень 2010 року, відомостями обліку реалізації за 2010 рік, а також первинними бухгалтерськими документами (податкові, видаткові накладні тощо) щодо продажу придбаного у ПП "Нафта-Капітал" товару іншим підприємствам і фізичним особам - підприємцям, копії яких містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості вищезазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "Автомирторг".

Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що господарські операції позивача і ПП "Нафта-Капітал" здійснювалися в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД, зазначених у довідці з ЄДРПОУ № 102980 від 27.11.2008 року, зокрема, 50.30.2. роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, 50.30.1. - оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, та не суперечили видам діяльності ПП "Нафта-Капітал", зазначеним у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.01.2011 року № 8192908, зокрема, 51.90.0 - інші види оптової торгівлі.

Крім того, в ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ПП "Нафта-Капітал", взаємопов'язаності позивача та ПП "Нафта-Капітал", обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

Таким чином, будь-яких підстав, визначених Законом України "Про податок на додану вартість", які б виключали право позивача на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в даному випадку, немає.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що згідно податкової звітності у ПП "Нафта-Капітал" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки такий вид діяльності, як оптова торгівля, не завжди вимагає від суб'єкта господарської діяльності наявності сировини, матеріалів, виробничого обладнання, оскільки торгівля може здійснюватися готовою продукцією, а трудові ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод.

Незнаходження ПП "Нафта-Капітал" за юридичною адресою, про що зазначено в Акті перевірки та в апеляційній скарзі, також не має наслідком, згідно вимог чинного законодавства, нікчемності укладених угод та не свідчить про те, що угоди не мали реального характеру.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Якщо контрагент допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відсутність у контрагента матеріалів для здійснення основного виду діяльності та відсутність його за юридичною адресою, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього даного права, якщо він виконав усі передбачені законом умови для цього і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями договорів, податкових та видаткових накладних, рахунків, банківських виписок.

З підстав, наведених вище, не приймаються до уваги і посилання відповідача в апеляційній скарзі на Акт № 644 від 14.02.2011 року камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ПП "Нафта- Капітал", в якому встановлено порушення п.п. 1.6., п.п. 1.7., ст. 1, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.2.4., п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7, п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині завищення податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму ПДВ 6 379 408 грн., внаслідок чого також зменшено податкове зобов'язання по контрагенту ТОВ "Автомирторг" за грудень 2010 року на суму ПДВ 33 722,57 грн.

Крім того, колегія суддів зауважує на той факт, що Акти перевірки позивача та його контрагента - ПП "Нафта-Капітал" складені за результатами камеральних перевірок, тому їх висновки, зроблені без дослідження первинних бухгалтерських, фінансово-господарських документів суб'єктів господарювання, не є обґрунтованими.

Доводи відповідача про те, що директор ПП "Нафта-Капітал" ОСОБА_3 взагалі не володіє інформацією про діяльність підприємства, тому є власником підприємства формально, фактично фінансово-господарську діяльність не здійснював, спростовуються змістом письмових пояснень ОСОБА_3, наданих 18.01.2011 року ВПМ Кременчуцької ОДПІ, в яких він підтвердив, що є директором та головним бухгалтером ПП "Нафта-Капітал" з листопада 2010 року і що він особисто підписує документи фінансово-господарської діяльності, первинні бухгалтерські документи і документи податкової звітності, але весь перелік підприємств, із якими укладалися договори, не пам'ятає, однак може надати список цих підприємств та копії документів по взаємовідносинам з ними на офіційний запит.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення за № 0001241502/0/899 від 24.03.2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомирторг " збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42 153 грн. 21 коп., в тому числі за основним платежем 33 722 грн. 57 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8430 грн. 64 коп.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2011р. по справі№2а-1670/3813/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Гуцал М.І.

Судді(підпис)

(підпис)Зеленський В.В. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 20.09.2011 р.