Ухвала суду № 21421108, 08.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2011 р.Справа № 2а-1670/4069/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2011р. по справі№2а-1670/4069/11

за позовом Прокурора Карлівського району Полтавської області в інтересах держави в особі Карлівського районного центру зайнятості Полтавської області

до ОСОБА_1 <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Карлівського району Полтавської області в інтересах держави в особі Карлівського районного центру зайнятості Полтавської області(надалі Центр зайнятості) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 16277,81 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2011р. по справі№2а-1670/4069/11 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Карлівського районного центру зайнятості (р/р 37178160703202, одержувач Карлівський районний центр зайнятості, код ЗКПО 22529155 в ГУДК в Полтавській області, МФО 831019) незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 16277,81 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, які мають значення для справи, просив суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від16.06.2011р. по справі№2а-1670/4069/11 скасувати та прийняти нове рішення щодо позову центру зайнятості.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги та доповнень до неї послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм ст.256, 257 Цивільного кодексу України. Вважає, що відповідач не належним чином виконав свої обовязки, оскільки позивача жодного разу не повідомили, що він зареєстрований, як фізична особа-підприємець. При цьому, вказує, що підприємницькою діяльністю не займався, доходу від неї не отримував, податків не сплачував. За таких обставин, наполягає на тому, що правомірно мав статус безробітної особи та отримував допомогу по безробіттю, підстав для стягнення з нього коштів за цим позовом не вбачає.

Відповідач в судове засідання не прибув, свого представника не направив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином згідно ст. 35 КАС України. В надісланому до суду письмовому клопотанні просив перенести розгляд справи, однак доказів поважності причин не прибуття до суду не надав, що є підставою для відмови в задоволенні такого клопотання.

Позивач в судове засідання не прибув, свого представника не направив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином згідно ст. 35 КАС України. В наданих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу розглянути в свою відсутність та залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Посилаючись на ст.36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, ч.2 ст.43 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст.ст.1, 2 Закону України "Про зайнятість населення", пункти 2, 12 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової служби України та Постановою Правління Пенсійного фонду України № 60/62/7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 р. за № 232/16248, зазначив, що неотримання відповідачем прибутку від підприємницької діяльності не змінює його статусу фізичної особи-підприємця, та, відповідно, не дає йому права зареєструватися в органах державної служби зайнятості в якості безробітного та отримувати допомогу по безробіттю.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно поданих ОСОБА_1 до Карлівського районного центру зайнятості заяв від 31.01.2006 року, 14.12.2006 року, 08.02.2008 року, 19.09.20008 року щодо сприяння у працевлаштуванні, відповідач був зареєстрований як шукаючий роботу з відкриттям персональної картки відповідно № 160700206013100003, 160700406121400009, № 160700408020800001, № 160700408091900003 та в подальшому знятий з обліку відповідно 15.05.2006 року, 04.06.2007 року, 26.05.2008 року, 17.07.2009 року.

Згідно вищевказаних заяв, на підставі наказів Карлівського районного центру зайнятості від 07.02.2006 року, 21.12.2006 року, 15.02.2008 року, 26.09.2008 року відповідно до п.п.1, 3, 4 ст.22 та п.1 ст.23 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.2.1 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" ОСОБА_1 було надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю як застрахованій особі залежно без урахування страхового стажу відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Порядку надання допомоги по безробіттю у тому числі, одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", яка виплачувалась з 07 лютого 2006 року по 14 травня 2006 року, з 21 грудня 2006 року по 31 травня 2007 року, з 15 лютого 2008 року по 22 травня 2008 року, 16 жовтня 2008 року по 05 липня 2009 року.

Згідно довідки Карлівського районного центру зайнятості за період з 07 лютого 2006 року по 14 травня 2006 року, з 21 грудня 2006 року по 31 травня 2007 року, з 15 лютого 2008 року по 22 травня 2008 року, 16 жовтня 2008 року по 05 липня 2009 року (термін перебування на обліку в центрі зайнятості) ОСОБА_1 отримав допомогу по безробіттю в розмірі 16277,81 грн. (а.с.65-68).

У відповідності до відповіді державного реєстратора Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області на запит Карлівського районного центру зайнятості № 73-Р-10 від 07 вересня 2010 року позивачем було встановлено, що ОСОБА_1 у період перебування на обліку в службі зайнятості, як безробітний та отримання допомоги по безробіттю був зареєстрований як фізична особа підприємець.

Як зафіксовано актами розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття № 1362, № 1363, 1364 від 08.09.2010 року та № 1415 від 06.10.2010 року Карлівським районним центром зайнятості шляхом співставлення даних, отриманих з Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, виданою державним реєстратором Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області, було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", за наслідками якого встановлено, що громадянин ОСОБА_1 у період отримання допомоги по безробіттю перебував в статусі субєкта підприємницької діяльності, був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 24.03.2004 року.

Про вказаний факт свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься в матеріалах справи.

За висновком вказаного акту, надання ОСОБА_1 статусу безробітного є необґрунтованим, кошти, виплачені як допомога по безробіттю, за період з 21.12.2006р. по 31.05.2007р., 15.02.2008р. по 21.05.2008р., 16.10.2008р. по 05.07.2009р., 07.02.2006р. по 14.05.2006р. в сумі 16277,81 грн., підлягають поверненню.

Внаслідок чого, директором Карлівського районного центру зайнятості Полтавської області прийнято накази № 85, № 86, № 87, №99 від 08.09.2010 року про повернення ОСОБА_1 коштів, виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття в сумі 16277,81 грн., які були направлені відповідачу листом - претензією про необхідність повернення суми виплаченої допомоги протягом 15 календарних днів з дня отримання претензії.

Вказані рішення Карлівського районного центру зайнятості Полтавської області щодо повернення коштів в судовому порядку відповідачем не оскаржувалося та залишилося невиконаним, що зумовило позивача звернутися до суду з вищезазначеним позовом.

Судом першої інстанції встановлено, що сума виплаченої відповідачу допомоги по безробіттю за період з 21.12.2006р. по 31.05.2007р., 15.02.2008р. по 21.05.2008р., 16.10.2008р. по 05.07.2009р., 07.02.2006р. по 14.05.2006р. у розмірі 16277,81 грн. на час розгляду справи відповідачем не повернута.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів у сумі 16277,81 грн., суд першої інстанції виходив з того, що приховування відповідачем належності до категорії зайнятих є істотною умовою, яка могла вплинути на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, а тому відомості про доходи є недостовірними з вини особи, з огляду на що суми здійснених виплат повертаються особою з дня їх призначення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, при кожному зі звернень до Карлівського районного центру зайнятості ОСОБА_1 в заявах про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю зазначав, що не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, не отримує пенсію.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ (далі Закон № 1533-ІІІ) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону № 1533-ІІІ функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-ХІІ (далі Закон № 803-ХІІ) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Відповідно до підпункту "б" пункту 3 статті 1 Закону № 803-ХІІ в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно доЗакону України "Про особисте селянське господарство".

З досліджених матеріалів справи колегією суддів встановлено, що відповідач з 24.03.2004 року зареєстрований, як фізична особа-підприємець, тобто, відносився до зайнятого населення, в розумінні Закону України "Про зайнятість населення" (а.с.69).

Згідно ч.1 ст.51 ГК України підприємницька діяльність припиняється: з власної ініціативи підприємця; у разі закінчення строку дії ліцензії; у разі припинення існування підприємця; на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини 3 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року N 755-IV фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Із матеріалів справи вбачається, що записи про припинення підприємницької діяльності відповідача у Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що на момент звернення до центру зайнятості відповідач залишався приватним підприємцем, незалежно від того, отримував він прибутки чи ні.

Відповідно до п.2 Положення "Про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян які шукають роботу, і безробітних", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року №219, громадянин, який шукає роботу (безробітний), особистим підписом засвідчує достовірність внесених даних до картки персонального обліку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20.03.2006 року, 08.09.2010 року Харківським міським центром зайнятості було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а саме здійснено співставлення даних, отриманих з Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, де зазначено, що громадянин ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 24.03.2004 року.

Отже, при зверненні до Карлівського районного центру зайнятості Полтавської області ОСОБА_1 в заявах про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю подані неправдиві відомості про те, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, що призвело до незаконного отримання допомоги по безробіттю у розмірі16277,81 грн.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20.03.2006 р., у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Карлівським районним центром зайнятості Полтавської області видано відповідні накази про повернення коштів, виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_1, які були доведені до відома останнього.

Однак до теперішнього часу зазначені грошові кошти, виплачені ОСОБА_1 як допомога по безробіттю, в сумі 16277,81 грн. відповідачем до Карлівського районного центру зайнятості Полтавської області не перераховані.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення зазначених грошових коштів у судовому порядку є законними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2011р. по справі№2а-1670/4069/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Дюкарєва С.В.

Судді<підпис >

<підпис >Жигилій С.П. Перцова Т. С. <Список ><Текст > <повний текст >