Ухвала суду № 21420942, 17.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2011 р.Справа № 2-а-4763/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі:головуючого судді Курило Л.В.

суддів Резнікової С.С.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Подобайло А.В., Верман А.М.

представника позивача Подольської Т.В.

представника відповідача Волосник Н.С., Крицької Ю.О., Усачова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова та Товариства з обмеженою відповідальністю «Акватрейд»на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2010р. по справі№2-а-4763/10/2070

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Акватрейд»

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Акватрейд» (далі ТОВ «Акватрейд»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова (далі ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова), в якому просив

-скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000782302/0 від 20.04.2010 р. ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про визначення податкового зобовязання за податком на прибуток в розмірі 28178,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14089,00 грн.

-скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000792302/0 від 20.04.2010 р. ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про визначення податкового зобовязання за податком на додану вартість в розмірі 25659,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12830,00 грн.

-скасувати податкове повідомлення-рішення № 000034702/0 від 20.04.2010 р. ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про визначення податкового зобовязання за прибутковим податком з робітників і службовців в розмірі 6487,50 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12975,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що податковим органом невірно визначені суми податкового зобовязання, а тому прийняті рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова є незаконними та необґрунтованими.

Позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечать вимогам чинного законодавства, у звязку з чим підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Акватрейд» задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 000034702/0 від 20.04.2010р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000341702/0 про донарахування прибуткового податку на загальну суму 19462,50 грн. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду в частині відмови в задоволені позовних вимог та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 159 КАС України.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної скарги ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладенні в апеляційній скарзі. У задоволені вимог апеляційної скарги ТОВ «Акватрейд» просив відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної скарги ТОВ «Акватрейд», просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладенні в апеляційній скарзі. У задоволені вимог апеляційної скарги ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова просив відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що податковим органом в період з 15.03.2010 року по 12.04.2010 року проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Акватрейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.04.2008 р. по 31.12.2009 р.

За результатами перевірки складено акт № 1397/23-212/35858745 від 15.04.2010р., згідно якого встановлено порушення позивачем п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на 28178 грн., в тому числі за 3 квартал 2008 р. на 14900,00 грн., за 1 квартал 2009 р. 13278,00 грн.; п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 25659,00 грн. у тому числі за червень 2008 р. 3117,00 грн., вересень 2008 р. 11920,00 грн., березень 2009 р. на 10622,00 грн.; п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого не утриманий податок з доходів фізичних осіб склав 6487,50 грн., в тому числі за квітень 2008 року 6487,50 грн. (а. с. 12-57, том 1).

За наслідками розгляду акту перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова 20 квітня 2010 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000782302/0, яким визначено податкове зобовязання за податком на прибуток в розмірі 28178,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14089,00 грн. (а. с. 9, том 1);

-№ 0000792302/0, яким визначено податкове зобовязання за податком на додану вартість в розмірі 25659,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12830,00 грн. (а. с. 10, том 1);

-№ 000034702/0, яким визначено податкове зобовязання за прибутковим податком з робітників і службовців в розмірі 6487,50 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12975,00 грн. (а. с. 11, 1).

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 000034702/0 від 20.04.2010р., суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при створенні юридичної особи не є предметом оподаткування корпоративні права та майно, яке передано на формування статутного фонду.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 20.04.2010 р. № 0000792302/0 та № 000034702/0, суд першої інстанції вважав, що ТОВ «Акватрейд» не підтверджено правомірність віднесення задекларованих витрат до складу валових витрат та податкового кредиту, оскільки позивачем не надані первинна бухгалтерська документація та документи, які підтверджують повязаність понесених витрат з господарською діяльністю підприємства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до акту перевірки № 1397/23-212/35858715 від 15.04.010 року ТОВ «Акватрейд» віднесено до податкового кредиту суми ПДВ нараховані по поставці транспортних послуг залізничним транспортом між пунктами за межами державного кордону України, які виконувались ТОВ «Інтертранслогістик». Проте ТОВ «Акватрейд» не надано документів на підтвердження повязаності вказаних витрат з господарчою діяльністю підприємства, а тому податковим органом зроблено висновок про завищення податкового кредиту позивачем.

Як свідчать письмові докази, 18.02.2009 року між ТОВ «Акватрейд» (Власник вантажу) та ТОВ «Інтертранслогістик» (Експедитор) укладено договір № Т0218.5 поставки транспортних послуг, транспортної обробки вантажу і послуг транспортного експедирування (а. с. 107-114, том 1).

Відповідно до змісту актів виконаних робіт, мається найменування підприємств, прізвища відповідальних осіб та виконані транспортні послуги. Проте, в зазначених актах відсутні обов'язкові реквізити товарно-транспортних накладних, а саме, найменування вантажовідправника та вантажоотримувача, пункт призначення, найменування товару, кількість товару, вартість товару та інші данні, які б давали можливість пов'язати дані витрати з веденням фінансово-господарської діяльності позивача (а. с. 129, 131, том 1).

Позивачем не надані до суду товарно-транспортні накладні, як і не надавалися в ході перевірки податковому органу.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону передбачено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Нормами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна накладна визначена як єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно- матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім того, пп. 11.1, пп. 11.7 п. 11 Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачано, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 року № 488/346 і введено в дію з 1 січня 1996 року. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Перевезення товару залізницею оформляється комплектом перевізних документів, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 № 460, до якого належать: накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Правил № 644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції відправлення накладну (комплект перевізних документів).

Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом.

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони -одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення, разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Таким чином, за відсутності первинної транспортної документації, яка підтверджує отримання послуг по перевезенню вантажів, ТОВ «Акватрейд» не мав підстав віднести такі витрати до складу валових, оскільки ці витрати не підтверджені відповідними первинними документами та відсутня можливість встановлення зв'язку понесених витрат з власною господарською діяльністю позивача.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно вважав, що висновки акту перевірки про завищення ТОВ «Акватрейд» податкового кредиту з придбання транспортних послуг, отриманих від ТОВ «Інтертранслогістік» на суму 10622 грн. є обґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000782302/0 від 20.04.2010 р. прийнято законно.

Крім того, податковим органом встановлено декларування ТОВ «Акватрейд» за період з 24.04.2008 р. по 31.12.2009 р. податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 3212240,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за вказаний період встановлено завищення у сумі 25659,00 грн. В результаті автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Акватрейд» у розрізі контрагентів, податковим органом встановлено не відображення ТОВ «Стівал» суми ПДВ в розмірі 3116,67 грн., яка ТОВ «Акатрейд» віднесена до податкового кредиту (а. с. 247-248, том 1, а. с. 114, том 2).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Твердження позивача що висновки податкового органу основані на помилково вказаному ТОВ «Стівал» індивідуальному податковому номері ТОВ «Акватрейд», суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Проте, ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції позивачем не доведений факт надання до податкового органу уточнення (виправлення) помилкових відомостей, зазначених в Розшифровці податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі вищезазначених контрагентів.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про правомірність дій податкового органу з визначення ТОВ «Акватрейд» податкового зобовязання податковим повідомленням-рішенням № 0000792302/0 від 20.04.2010 р.

Відповідно до акту перевірки № 1397/23-212/35858715 від 15.04.010 р., податковим органом встановлено віднесення ТОВ «Акватрейд» до податкового кредиту сум ПДВ нарахованих та сплачених за електроенергію в період 3 кварталу 2008 року. ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова стверджує про безпідставність включення ПДВ по витратам електроенергії до податкового кредиту, оскільки позивачем не надані належні документи на підтвердження понесених витрат і повязаність цих витрат з господарчою діяльністю підприємства.

Матеріали справи містять надані позивачем платіжні доручення, за якими ТОВ «Акватрейд» проведено оплату АК Харківобленерго за електроенергію згідно договору № 5-261 від 01.05 р. (а. с. 80-108, том 2).

Проте, позивачем не надані належні докази на підтвердження правомірності здійсненої оплати. Відсутні докази, які підтверджують повязаність здійснених витрат ТОВ «Акватрейд» з господарчою діяльністю підприємства.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про правомірність висновків податкового органу щодо порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та прийняття податкового повідомлення рішення № 0000792302/0 від 20.04.2010 р.

Актом перевірки № 1397/23-212/35858715 від 15.04.010 р. встановлено порушення ТОВ «Акватрейд» п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходу фізичних осіб», а саме, підприємством не утримано та не перераховано податок з доходів, одержаних громадянкою ОСОБА_8 у сумі 21625,00 грн. Податковий орган в ході перевірки дійшов висновку, що при формуванні статутного фонду позивача шляхом передачі до його статутного фонду рухомого майна, останній був податковим агентом та мав нарахувати податок з доходів фізичних осіб.

Відповідно до протоколу № 1, рішенням установчих зборів засновників ТОВ «Акватрейд» від 17.04.2008 р. створено ТОВ «Акватрейд» шляхом виділу в результаті реорганізації ТОВ «Стівал», створено статутний фонд у розмірі 52500,00 грн. що є часткою засновника товариства ОСОБА_8 і складає 100% статутного фонду (а. с. 3, том 2).

ОСОБА_8, як засновником ТОВ «Акватрейд», здійснено внесення майна до статутного фонду підприємства для його формування в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Колегія суддів вважає обґрунтованим посилання суду першої інстанції на те, що корпоративні права та витрати на створення уставного форду не є предметом оподаткування.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Підпунктом «в» п. 1.3 ст. 1 Закону України"Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що дохід з джерелом його походження з України це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

Порядок оподаткування даного виду операції врегульовано в ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Операції фізичних осіб з корпоративними правами у рамках Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» розглядаються як операції з інвестиційними активами.

Відповідно до абз. 3 п. 9.6.2. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Отже, суд першої інстанції правомірно вважав, що засновником ТОВ «Акватрейд» понесені витрати в зв'язку із придбанням інвестиційного активу (корпоративних прав).

При здійсненні фізичними особами операцій з інвестиційними активами (зокрема, корпоративними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій.

Положенням пп. 9.6.2 п. 9.2 ст. 9 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що інвестиційним прибутком визнається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу.

А до продажу прирівнюються операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента.

При формуванні статутного капіталу фізична особа дійсно отримує взамін корпоративні права, через що зазначена операція не перестає бути для неї інвестиційною, тобто такою, що не передбачає отримання доходів.

Корпоративні права, які отримує фізична особа в обмін на майно, що передається в якості внеску до статутного фонду підприємства, не є оподатковуваним доходом фізичних осіб. Вказаний висновок міститься в листі ДПА України від 24.01.2007р. № 666/6/16- 1515-26, а саме, вартість такого інвестиційного майна, вказаного в статутних документах, є не доходами, а витратами фізичної особи на придбання корпоративних прав. Аналогічна позиція ДПА України викладена в листі №22292/7/16-0717 від 12.10.2009р. та листі № 22292/7/17-717 від 12.10.2009р.

Крім того, підпунктом 4.3.17 п. 4.3 ст. 4 Закону України"Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації), зокрема, дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою-резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, коли таке нарахування ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та внаслідок чого збільшується статутний фонд такого емітента на сукупну номінальну вартість таких нарахованих дивідендів.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у податкового органу підстав для віднесення до предмету оподаткування сум внесених до статутного фонду ТОВ «Акватрейд» при його утворенні та корпоративних прав, що набула особа, яка стала засновником цього товариства.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Постанова суду першої інстанції від 15.11.2010 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог ТОВ «Акватрейд» та ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова та Товариства з обмеженою відповідальністю «Акватрейд»залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2010 р. по справі№2-а-4763/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Курило Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Рєзнікова С.С. Калиновський В.А. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 22.08.2011 р.