Ухвала суду № 21420821, 05.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2011 р.Справа № 2-а-3549/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Рєзнікової С.С.

Калиновського В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Подобайло А.В., Верман А.М.

представника позивача: Кулініч О.В., Савічева О.О.

представника відповідача: Сластьоненко С.В., Біленко Н.О.

прокурора Фатєєва А.М.,Червенка А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2010 р. по справі№2-а-3549/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молпромобладнання»

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Молпромобладнання» (далі ТОВ «Молпромобладнання»), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі - Кременчуцької ОДПІ), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області:

- № 0006072301/0/1845 від 15.06.2010 року, де визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних санкцій для ТОВ «Молпромобладнання» з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2776003,12 грн, в тому числі основний платіж 1850668,75 грн., штрафна (фінансова) санкція 925334,37 грн.;

- № 0006082301/0/1846 від 15.06.2010 року, де визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних санкцій для ТОВ «Молпромобладнання» з податку на додану вартість на загальну суму 2221891,50 грн, в тому числі основний платіж 1481261,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 740630,50 грн.;

- № 0029091702/0/1847 від 15.06.2010 року, де визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних санкцій для ТОВ «Молпромобладнання» з податку доходів найманих працівників на загальну суму 5779,80 грн, в тому числі основний платіж 1926,60 грн., штрафна (фінансова) санкція 3853,20 грн.;

В обгрунтування позову позивач зазначив, що в період з 05.05.2010 року по 27.05.2010 року Кременчуцькою ОДПІ проведена планова перевірка ТОВ «Молпромобладнання» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06 лютого 2007 року по 31 березня 2010 року. За результатами перевірки складено акт № 2479/23-209/34698191 від 01 червня 2010 року, в якому встановлені порушення, що фактично позивачем допущені не були. На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 15 червня 2010 року № 0006072301/0/1845, № 0006082301/0/1846 та № 0029091702/0/1847.

Позивач наполягав, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що суперечать законодавству в сфері оподаткування та виходять за межі компетенції відповідача, обмежують та порушують права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняті без урахування фактичних обставин, з порушенням норм чинного законодавства, внаслідок чого вказані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Молпромобладнання» задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 15 червня 2010 року № 0006072301/0/1845, № 0006082301/0/1846, № 0029091702/0/1847.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 159 КАС України.

Позивач, скориставшись своїм правом, подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, наполягаючи на законності і обгрунтованності рішення суду першої інстанції, просив у задоволені апеляційної скарги відповідача відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Прокурор приєднався до апеляційної скари відповідача, в судовому засіданні апеляційної інстанції просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції просив залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 05.05.2010 року по 27.05.2010 року Кременчуцькою ОДПІ проведена планова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06 лютого 2007 року по 31 березня 2010 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 01 червня 2010 року № 2479/23-209/34698191 і встановлено порушення:

1) п.п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму у сумі 1850668,75 грн., у тому числі: за 2 квартал 2007 року в сумі 94003,25 грн.; за 3 квартал 2007 року в сумі 220628,75 грн.; за 4 квартал 2007 року в сумі 227343 грн.; за 1 квартал 2008 року в сумі 323371,75 грн.; за 2 квартал 2008 року в сумі 301962,5 грн.; за 3 квартал 2008 року в сумі 89861,50 грн.; за 4 квартал 2008 року в сумі 65545,5 грн.; за 1 квартал 2009 року в сумі 205837,25 грн.; за 2 квартал 2009 року в сумі 277590,5 грн.; за 3 квартал 2009 року в сумі 44524,75 грн.

2) п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1481261 грн., у тому числі: за квітень 2007 року - 36391,00 грн.; за травень 2007 року - 29810,00 грн.; за червень 2007 року - 9002,00 грн.; за липень 2007 року - 41643,00 грн.; за серпень 2007 року - 21319,00 грн.; за вересень 2007 року - 31605,00 грн.; за жовтень 2007 року - 67776,00 грн.; за листопад 2007 року - 46136,00 грн.; за грудень 2007 року - 84219,00 грн.; за січень 2008 року - 45404,00 грн.; за лютий 2008 року - 155511,00 грн.; за березень 2008 року - 91906,00 грн.; за квітень 2008 року - 90010,00 грн.; за травень 2008 року - 93545,00 грн.; за червень 2008 року - 71340,00 грн.; за липень 2008 року - 46014,00 грн.; за серпень 2008 року - 15602,00 грн.; за вересень 2008 року - 28260,00 грн.; за жовтень 2008 року - 12694,00 грн.; за листопад 2008 року - 7707,00 грн.; за грудень 2008 року - 32196,00 грн.; за січень 2009 року - 7701,00 грн.; за лютий 2009 року - 17642,00 гри.; за березень 2009 року - 139516,00 грн.; за квітень 2009 року - 103178,00 грн.; за травень 2009 року - 69564,00 грн.; за червень 2009 року - 58832,00 грн.; за липень 2009 року - 35291,00 грн.; за серпень 2009 року - 444,00 грн.

3) п. 3.5. ст. 3, абзацу "е" п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 12.1 ст. 12, п.п. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1926,60 грн., в т.ч.: за серпень 2007 року в сумі 1139,25 грн.; за вересень 2007 року в сумі 703,82 грн.; за червень 2008 року в сумі 31,26 грн.; за березень 2009 року в сумі 10,75 грн.; за квітень 2009 року в сумі 19,95 грн.; за травень 2009 року в сумі 11,51 грн.; за червень 2009 року в сумі 6,49 грн.; за березень 2010 року в сумі 3,57 грн. (а. с. 18-73, том 1).

На підставі акту перевірки від 01 червня 2010 року № 2479/23-209/34698191 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 15 червня 2010 року № 0006072301/0/1845, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 1850668,75 грн. та штрафними санкціями 925334,37 грн. (а. с. 103, том 1);

- від 15 червня 2010 року № 0006082301/0/1846, яким визначено зобов'язання з ПДВ за основним платежем в сумі 1481261,00 грн. та штрафними санкціями 740630,50 грн. (а. с. 104, том 1);

- від 15 червня 2010 року № 0029091702/0/1847, яким визначено зобов'язання з податку з доходів найманих працівників за основним платежем в сумі 1926,60 грн. та штрафними санкціями 3853,20 грн. (а. с. 105, том 1).

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції вважав, що податковим органом не доведена обгрунтованість висновків перевірки ТОВ «Молпромобладнання» і правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як свідчить акт перевірки № 2479/23-209/34698191 від 01 червня 2010 року, перевіркою повноти визначення валових витрат підприємства ТОВ «Молпромобладнанн» контролюючим органом за період з 06.02.2007 року по 31.03.2010 року встановлено їх завищення всього у сумі 7402675,00 грн. На порушення п. 5.1 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» перевіряємим підприємством віднесено до складу валових витрат суму в розмірі 2135229,00 грн. з придбання металопродукції та комплектуючих від підприємств: ПП фірма «Кремнафтосервіс», ТОВ «Ресурс АТХ-2006 ЛТД», СПДФО ОСОБА_6.

Згідно наданих для перевірки документів: договорів, актів виконаних робіт, видаткових накладних на обладнання не підтверджено використання списаних матеріалів в виробництві робіт, послуг, обладнання жодним документом.

Облік виробничої собівартості на підприємстві відсутній, формування реалізованої собівартості робіт (послуг) в частині списання матеріалів не підтверджено первинними документами.

На підприємстві відсутні товарно-транспорті накладні на придбання матеріалів та первинні документі, які підтверджують використання цих матеріалів в господарській діяльності.

Крім того, на порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1., п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» перевіряємим підприємством віднесено до складу ваових витрат суму у розмірі 5267455,00 грн за період з 06.02.2007 року по 31.03.2010 року з придбання металопродукції від підприємств: ТОВ «УТН-Восток», ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Нефтекор-СК», ТОВ «Анга», ФОП ОСОБА_7, ПП «Фірма «Сервіснафта», ТОВ «Крембудінвест».

ТОВ «Молпромобладнання» не надано до перевірки документи, належним чином оформлені, які б давали змогу встановити фактичне придбання та переміщення придбаної металопродукції до приміщень ТОВ «Молпромобладнання», а саме: товарно-транспортних накладних, дорожніх листів.

Як свідчать письмові докази, 31.07.2007р. між ТОВ "Молпромобладнання" та ТОВ "УТН-Восток" укладено договір купівлі- продажу пального та його відпуску за електронною карткою № 31/07/07-1. На підтвердження виконання умов укладеного договору позивачем надані видаткові накладні: № Z09-011423 від 31.08.2007 р., № Z09-012999 від 30.09.2007 р., № Z09-014729 від 31.10.2007 р., № Z09-016204 від 30.11.2007 р., № Z09-018052 від 31.12.2007 р., № Z09-019424 від 31.01.2008 р., № Z09-020997 від 29.02.2008 р., № Z09-022738 від 31.03.2008 р., № Z09-024455 від 30.04.2008 р., № Z09-026016 від 31.05.2008 р., № Z09-027559 від 30.06.2008 р., № Z09-029272 від 31.07.2008 р., № Z09-030878 від 31.08.2008 р., № Z09-032399 від 30.09.2008 р., № Z09-034370 від 31.10.2008 р., № Z09-536893 від 31.12.2008 р., № Z09-537949 від 31.01.2009 р., № Z09-596963 від 28.02.2009 р., № Z09-541120 від 31.03.2009 р., № Z09-543066 від 30.04.2009 р., № Z09-544583 від 31.05.2009 р., № Z09-546542 від 30.06.2009 р., № Z09-548016 від 31.07.2009 р., № Z09-549835 від 31.08.2009 р. та податкові накладні: № 993211 від 31.08.2007 р., № 996474 від 30.09.2007 р., № 997213 від 31.10.2007 р., № 997932 від 30.11.2007 р., № 998525 від 31.12.2007 р., № 998720 від 31.01.2008 р., № 999342 від 29.02.2008 р., № 210282 від 31.03.2008 р., № 211014 від 30.04.2008 р., № 211740 від 31.05.2008 р., № 212471 від 30.06.2008 р., № 213269 від 31.07.2008 р., № 214017 від 31.08.2008 р., № 214638 від 30.09.2008 р., № 215434 від 31.10.2008 р., № 217184 від 31.12.2008 р., № 217507 від 31.01.2009 р., № 218185 від 28.02.2009 р., № 218729 від 31.03.2009 р., № 219489 від 30.04.2009 р., № 220208 від 31.05.2009 р., № 221455 від 30.06.2009 р., № 222520 від 31.07.2009 р., № 223772 від 31.08.2009 р. (а. с. 152-179, том 2).

На підтвердження здійснення оплати отриманих товарів (послуг) і на виконання умов укладеного договору позивачем надані банківські виписки за особистими рахунками за 24.12.2007 р., 14.12.2007 р., 07.12.2007 р., 06.12.2007 р., 27.11.2007 р., 23.11.2007 р., 12.11.2007 р., 25.10.2007 р., 15.10.2007 р., 02.10.2007 р., 25.09.2007 р., 14.09.2007 р., 04.09.2007 р., 28.08.2007 р., 21.08.2007 р., 01.08.2007 р., 02.09.2008 р., 08.09.2008 р., 14.10.2008 р., 09.07.2008 р., 27.05.2008 р., 21.05.2008 р., 19.05.2008 р., 15.05.2008 р., 13.05.2008 р., 07.05.2008 р., 30.04.2008 р., 24.04.2008 р., 21.04.2008 р., 15.04.2008 р., 02.04.2008 р., 26.03.2008 р., 20.03.2008 р., 17.03.2008 р., 12.03.2008 р., 05.03.2008 р., 25.02.2008 р., 29.01.2008 р., 21.01.2008 р., 14.01.2008 р., 30.03.2009 р., 01.04.2009 р., 14.04.2009 р, 21.04.2009 р., 30.04.2009 р., 07.05.2009 р., 14.05.2009 р., 20.05.2009 р., 28.05.2009 р., 29.05.2009 р., 03.06.2009 р., 05.06.2009 р., 09.06.2009 р., 11.06.2009 р., 18.06.2009 р., 03.07.2009 р., 10.07.2009 р., 21.07.2009 р., 30.07.2009 р., 13.08.2009 р., 15.10.2009 р., 28.10.2009 р., (а. с. 199, 206, 213, 216, 222, 226, 235, том 5; а. с. 7, 17, 24, 26, 34, 39, 49, 55, 72, том 6; а. с. 9, 15, 21, 24, 34, 63, 76, 81, 85, 94, 100, 106, 111, 122, 138, 151, 159, 166, 167, 172, 178, 191, 201, 204, 206, том 8; а. с. 5, 6, 9, 11, 14, 15, 17, 19, 21,22 , 23, 24, 25, 26, 30, 31, 33, 36, 39, 48, 51, том 9)

20.03.2007 року між ТОВ "Молпромобладнання" та СПДФО ОСОБА_6 укладено договір поставки товару № 2/07. На підтвердження виконання умов укладеного договору позивачем надані накладні та податкові накладні: № 45 від 09.04.2007 р., № 47 від 20.04.2007 р., № 56 від 24.04.2007 р., № 67 від 28.04.2007 р., № 83 від 29.05.2007 р., № 84 від 29.05.2007 р., № 96 від 20.06.2007 р., № 97 від 26.06.2007 р., № 102 від 09.07.2007 р., № 104 від 10.07.2007 р., № 107 від 13.07.2007 р., № 108 вд 26.07.2007 р., № 116 від 03.08.2007 р., № 118 від 06.08.2007 р., № 121 від 08.08.2007 р., № 124 від 31.08.2007 р., № 133 від 04.09.2007 р., № 135 від 18.09.2007 р., № 137 від 28.09.2007 р., № 182 від 02.10.2007 р., № 185 від 18.10.2007 р., № 187 від 29.10.2007 р., № 193 від 05.11.2007 р., № 194 від 06.11.2007 р., № 197 від 12.11.2007 р., № 209 від 22.11.2007 р., № 233 від 12.12.2007 р., № 237 від 19.12.2007 р., № 238 від 24.12.2007 р., № 16 від 29.01.2008 р., № 40 від 27.02.2008 р., № 69 від 13.03.2008 р., № 70 від 17.03.2008 р., № 72 від 21.03.2008 р., № 74 від 31.03.2008 р., № 99 від 17.04.2008 р., № 122 від 26.05.2008 р., № 127 від 06.06.2008 р., № 130 від 13.06.2008 р., № 132 від 20.06.2008 р., № 133 від 27.06.2008 р., № 198 від 04.07.2008 р., № 199 від 11.07.2008 р., № 200 від 23.07.2008 р., № 214 від 04.08.2008 р., № 225 від 06.08.2008 р., № 235 від 14.08.2008 р., № 236 від 21.08.2008 р., № 324 від 01.09.2008 р., № 325 від 11.09.2008 р., № 326 від 18.09.2008 р., № 327 від 22.09.2008 р., № 361 від 20.10.2008 р., № 185 від 13.11.2009 р. (а. с. 14-89, том 3).

На підтвердження здійснення оплати отриманих товарів (послуг) і на виконання умов укладеного договору позивачем надані банківські виписки за особистими рахунками за 24.12.2007 р., 19.12.2007 р., 14.12.2007 р., 23.11.2007 р., 15.11.2007 р., 13.11.2007 р., 12.11.2007 р., 06.11.2007 р., 05.11.2007 р., 05.10.2007 р., 01.11.2007 р., 29.10.2007 р., 15.10.2007 р., 10.10.2007 р., 02.10.2007 р., 18.09.2007 р., 04.09.2007 р., 31.08.2007 р., 08.08.2007 р., 06.08.2007 р., 03.08.2007 р., 26.07.2007 р., 13.07.2007 р., 10.07.2007 р., 09.07.2007 р., 04.07.2007 р., 20.06.2007 р., 06.06.2007 р., 04.06.2007 р., 31.05.2007 р., 18.05.2007 р., 28.04.2007 р., 20.04.2007 р., 21.03.2007 р., 01.08.2008 р., 05.08.2008 р., 21.08.2008 р., 02.09.2008 р., 08.09.2008 р., 08.09.2008 р., 07.10.2008 р., 14.10.2008 р., 29.07.2008 р., 25.07.2008 р., 11.07.2008 р., 09.07.2008 р., 01.07.2008 р., 26.06.2008 р., 03.06.2008 р., 12.06.2008 р., 06.06.2008 р., 05.06.2008 р., 04.06.2008 р., 26.05.2008 р., 19.05.2008 р., 30.04.2008 р., 24.04.2008 р., 23.04.2008 р., 21.04.2008 р., 16.04.2008 р., 07.04.2008 р., 01.04.2008 р., 13.03.2008 р., 27.02.2008 р., (а.с. 199, 203, 206, 226, 228, 231, 235, 238, 241, 245, 250, том 5; а. с. 4, 17, 21, 24, 28, 40, 42, 63, 66, 69, 81, 86, 88, 92, 94, 95, 97, 103, 107, 110, 113, 121, 124, том 6; а. с. 3, 5, 6, 9, 13, 16, 20, 21, 24, 26, 29, 31, 34, 37, 43, 46, 49, 52, 54, 58, 67, 82, 106, 112, 115, 122, 134, 146, 155, 169, 189, том 8)

27.02.2008 року між ТОВ "Молпромобладнання" та ТОВ "Нефтекор СК" укладено договір поставки № 3/08. На підтвердження виконання умов укладеного договору позивачем надані видаткові накладні: № 30801 від 03.03.2008 р., № 30802 від 28.03.2008 р., № 30803 від 04.04.2008 р., № 30904 від 11.04.2008 р., № 30805 від 08.05.2008 р., № 30806 від 26.05.2008 р. та податкові накладні: № 240 від 29.02.2008 р., № 243 від 03.03.2008 р., № 299 від 28.03.2008 р., № 307 від 04.04.2008 р., № 311 від 11.04.2008 р., № 356 від 08.05.2008 р., № 301 від 31.03.2008 р., № 623 від 26.05.2008 р. (а. с. 53-73, том 2).

На підтвердження здійснення оплати отриманих товарів (послуг) і на виконання умов укладеного договору позивачем надані банківські виписки за особистими рахунками за 27.06.2008 р., 12.06.2008 р., 04.06.2008 р., 26.05.2008 р., 21.05.2008 р., 15.05.2008 р., 08.05.2008 р., 07.05.2008 р., 24.04.2008 р., 03.04.2008 р., 01.04.2008 р., 27.03.2008 р., 26.03.2008 р., 25.03.2008 р., 27.02.2008 р., (а. с. 39, 49, 58, 67, 76, 85, 96, 100, 112, 149, 155, 157, 159, 161, 189, том 8)

30.01.2008 року між ТОВ "Молпромобладнання" та ТОВ "Анга" укладено договір поставки № 1/08. На підтвердження виконання умов укладеного договору позивачем надані накладні та податкові накладні: № 103 від 06.02.2008 р., № 21.02.2008 р., № 105 від 29.02.2008 р., № 107 від 03.03.2008 р., № 106 від 29.02.2008 р., № 108 від 05.03.2008 р., № 109 від 12.03.2008 р., № 110 від 17.03.2008 р., № 111 від 19.03.2008 р., № 112 від 21.03.2008 р., № 113 від 31.03.2008 р., № 114 від 10.04.2008 р., № 115 від 17.04.2008 р., № 116 від 21.04.2008 р., № 117 від 24.04.2008 р., № 118 від 25.04.2008 р., № 145 від 05.05.2008 р., № 146 від 06.05.2008 р., № 14 від 07.05.2008 р., № 152 від 16.05.2008 р., № 159 від 20.05.2008 р., № 168 від 27.05.2008 р., № 119 від 30.04.2008 р., № 250 від 12.-6.2008 р., № 231 від 18.06.2008 р., № 267 від 20.06.2008 р., № 299 від 14.07.2008 р., № 820 від 26.11.2008 р., № 1003 від 03.12.2008 р., № 1018 від 18.12.2008 р., № 1026 від 26.12.2008 р., № 1063 від 31.12.2008 р. (а. с. 87-134, том 2).

На підтвердження здійснення оплати отриманих товарів (послуг) і на виконання умов укладеного договору позивачем надані банківські виписки за особистими рахунками за 01.07.2008 р., 27.06.2008 р., 26.06.2008 р., 12.06.2008 р., 04.06.2008 р., 30.05.2008 р., 27.05.2008 р., 26.05.2008 р., 23.05.2008 р., 22.05.2008 р., 21.05.2008 р., 20.05.2008 р., 19.05.2008 р., 15.05.2008 р., 14.05.2008 р., 13.05.2008 р., 07.05.2008 р., 05.05.2008 р., 30.04.2008 р., 25.04.2008 р., 24.04.2008 р., 22.04.2008 р., 21.04.2008 р., 17.04.2008 р., 16.04.2008 р., 15.04.2008 р., 10.04.2008 р., 03.04.2008 р., 02.04.2008 р., 01.04.2008 р., 26.03.2008 р., 20.03.2008 р., 17.03.2008 р., 12.03.2008 р., 06.03.2008 р., 05.03.2008 р., 04.03.2008 р., 28.02.2008 р., 25.02.2008 р., 06.02.2008 р., 05.02.2008 р., 01.02.2008 р., (а. с. 37, 40, 43, 49, 56, 61, 64, 67, 69, 73, 76, 78, 82, 85, 90, 94, 96, 100, 103, 106, 108, 112, 118, 122, 130, 134, 138, 143, 149, 152, 155, 159, 165, 167, 172, 176, 178, 180, 186, 191, 195, 197, 199, том 8)

08.01.2009 року між ТОВ "Молпромобладнання" та СПДФО ОСОБА_7 укладено договір поставки № 1/09. На підтвердження виконання умов укладеного договору позивачем надані накладні та податкові накладні: № 4 від 26.01.2009 р., № 6 від 29.01.2009 р., № 9 від 14.02.2009 р., № 11 від 20.12.2009 р., № 14 від 27.02.2009 р., № 22 від 05.03.2009 р., № 23 від 06.03.2009 р., № 24 від 10.03.2009 р., № 26 від 13.03.2009 р., № 27 від 18.03.2009 р., № 28 від 20.03.2009 р., № 31 від 30.03.2009 р., № 33 від 31.03.2009 р., № 46 від 02.04.2009 р., ; 47 від 03.04.2009 р., № 50 від 07.04.2009 р., № 51 від 08.04.2009 р., № 52 від 13.04.2009 р., № 53 від 13.04.2009 р., 55 від 17.04.2009 р., № 56 від 23.04.2009 р., № 57 від 29.04.2009 р., № 58 від 30.04.2009 р., № 70 від 05.05.2009 р., № 78 від 15.05.2009 р., № 79 від 18.05.2009 р., № 80 від 22.05.2009 р., № 104 від 27.05.2009 р., № 107 від 28.05.2009 р., № 108 від 29.05.2009 р., № 124 від 02.06.2009 р., № 126 від 08.06.2009 р., № 133 від 09.06.2009 р., № 136 від 12.06.2009 р., № 139 від 15.06.2009 р., № 145 від 23.06.2009 р., № 146 від 26.06.2009 р., № 148 від 29.06.2009 р., № 143 від 01.07.2009 р., № 145 від 08.07.2009 р., № 148 від 09.07.2009 р., № 152 від 13.07.2009 р., № 154 від 15.07.2009 р. (а. с. 2-51, том 2).

На підтвердження здійснення оплати отриманих товарів (послуг) і на виконання умов укладеного договору позивачем надані банківські виписки за особистими рахунками від 13.02.2009 р., 17.02.2009 р., 20.02.2009 р., 23.02.2009 р., 26.02.2009 р., 27.02.2009 р., 02.03.2009 р., 04.03.2009 р., 06.03.2009 р., 10.03.2009 р., 13.03.2009 р., 16.03.2009 р., 17.03.2009 р., 18.03.2009 р., 19.03.2009 р., 26.03.2009 р., 30.03.2009 р., 01.04.2009 р., 03.04.2009 р., 09.04.2009 р., 10.04.2009 р., 14.04.2009 р., 16.04.2009 р., 21.04.2009 р., 22.04.2009 р., 24.04.2009 р., 27.04.2009 р., 28.04.2009 р., 29.04.2009 р., 30.04.2009 р., 06.05.2009 р., 07.05.2009 р., 13.05.2009 р., 14..05.209 р., 15.05.2009 р., 18.05.2009 р., 19.05.2009 р., 22.05.2009 р., 25.05.2009 р., 29.05.2009 р., 01.06.2009 р., 02.06.2009 р., 05.06.2009 р., 09.06.2009 р., 11.06.2009 р., 15.06.2009 р., 16.06.2009 р., 19.06.2009 р., 22.06.2009 р., 23.06.2009 р., 24.06.2009 р., 25.06.2009 р., 26.06.2009 р., 30.06.2009 р., 01.07.2009 р., 03.07.2009 р., 08.07.2009 р., 09.07.2009 р., 10.07.2009 р., 13.07.2009 р., 14.07.2009 р., 15.07.2009 р., 16.07.2009 р., 17.07.2009 р., 21.07.2009 р., 22.07.2009 р., 23.07.2009 р., 04.08.2009 р., 05.08.2009 р., 02.09.2009 р., 15.10.2009 р., 28.10.2009 р., (а. с. 245-250, том 8; а. с. 1-70 том 9).

04.02.2008 року між ТОВ "Молпромобладнання" та ПП "Сервіснафта" укладено договір поставки № 2/08. На підтвердження виконання умов укладеного договору позивачем надані накладні та податкові накладні: № 13 від 14.02.2008 р., № 14 від 18.02.2008 р., № 18 від 20.02.2008 р., № 23 від 04.03.2008 р., № 24 від 11.03.2008 р., №28 від 31.03.2008 р. (а. с. 75-85, том 2).

На підтвердження здійснення оплати отриманих товарів (послуг) і на виконання умов укладеного договору позивачем надані банківські виписки за особистими рахунками 16.04.2008 р., 11.04.2008 р., 24.03.2008 р., 11.03.2008 р., 03.03.2008 р., 13.02.2008 р., (а. с. 134, 140, 141, 163, 174, 182, 193, том 8)

27 серпня 2007 року між ТОВ "Молпромобладнання" та ТОВ "Крембудінвест" укладено договіри розробки монтажних схем та здійснення шеф-монтажу трубопроводів № 6/07. На підтвердження виконання умов укладеного договору позивачем надані акт № ОУ-0000319 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2008 р. та податкова накладна № 319 від 31.07.2008 р. (а.с. 136-146, том 2)

03.10.2008 року між ТОВ "Молпромобладнання" та ТОВ "Крембудінвест" укладено договір розробки монтажних схем та здійснення шеф-монтажу трубопроводів № 5/08. На підтвердження виконання умов укладеного договору позивачем надані акт прийому-передачі обладнання від 17.11.2008 р., акт № ОУ-0000624 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2008 р. та податкова накладна № 624 від 31.10.2008 р. (а. с. 147-150, том 2).

Відповідно до ч. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В ході аналізу наданих письмових доказів на підтвердження реалізації умов укладених договорів позивачем, колегія суддів дійшла висновку про відповідність вказаних первинних документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно п.п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суми, сплачені за договорами укладеними між позивачем та його контрагентами - ТОВ "УТН-Восток", СПДФО ОСОБА_6, ТОВ "Нефтекор СК", ТОВ "Анга", СПДФО ОСОБА_7, ПП "Сервіснафта", ТОВ "Крембудінвест", а тому податкове повідомлення-рішення № 0006072301/0/1845 від 15.06.2010 року підлягає скасуванню як необгрунтоване.

Стосовно правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення рішення № 0006082301/0/1846 від 15.06.2010 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до акту перевірки № 2479/23-209/34698191 від 01.06.2010 р., податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Молпромобладнання» п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податко на додану вартість» в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 427043 грн., а саме, позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ за угодами, укладеними позивачем з ТОВ «УТН-Восток» в розмірі 25048 грн.; суму ПДВ за угодами, укдаденими з ФОП ОСОБА_6 в розмірі 157624 грн.; суму ПДВ за угодами, укладеними з ТОВ «Нефтекор-СК» в розмірі 63689 грн.; суму ПДВ за угодами, укладеними з ТОВ «Анга» в розмірі 321634 грн.; за угодами, укладеними з ФОП ОСОБА_7 в розмірі 425524 грн.; за угодами, укладеними з ПП «Фірма «Сервіснафта» в розмірі 47244 грн.; за угодами, укладеними з ТОВ «Крембудінвест» в розмірі 20583 грн.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що підтверджує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами) згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Вимоги щодо оформлення податкової накладної викладені в підпункті 7.2.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", на підставі якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка повинна мати перераховані у вказаній нормі дані.

Як свідчать письмові докази, позивачем сформовано податковий кредит у періоді, що перевірявся з урахуванням сум, перерехованих контрагентам: ТОВ "УТН-Восток", СПДФО ОСОБА_6, ТОВ "Нефтекор СК", ТОВ "Анга", СПДФО ОСОБА_7, ПП "Сервіснафта", ТОВ "Крембудінвест" на підставі відповідних податкових накладних, форма та зміст яких відповідють вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" і які були досліджені в ході апеляційного перегляду справи.

Таким чином, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, підтверджені податковими накладними вищезазначених продавців, які виписані належним чином та до якості оформлення яких податковий орган не мав претензій.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно пункту 10.1 статті 10 вказаного Закону, платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що несплата ПДВ продавцем сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому за порушення постачальниками порядку сплати ПДВ до бюджету позивач не несе відповідальності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що з огляду на реальний характер операцій, за наслідками виконання яких позивачем розраховано розмір валових витрат та сформовано податковий кредит, порушення контрагентами позивача правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності не є підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Посилання відповідача в акті перевірки на те, що дані угоди суперечать моральним засадам суспільства і порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже нікчемні, є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтєю 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин недійсним визнається судом в порядку ст. 207 Господарського кодексу України, а саме, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Згідно ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надано належних доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як встановлено в суді першої інстанції, та не спростовано в ході апеляційного перегляду справи, реальні наслідки угод настали для всіх сторін правочинів, ними виконані умови укладених договорів, про що свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи. Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані, як і не надано доказів про притягнення учасників правочину до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Правочини між позивачем та його контрагентами недійсними судом не визнавалися, тобто є правомірними відповідно до ст. 204 ЦК України.

Крім того, Закон України «Про податок на додану вартість» не містить норм, які б пов'язували право платника ПДВ на включення до податкового кредиту сум ПДВ із декларуванням постачальником своїх податкових зобов'язань та інших показників податкової звітності, а також правильністю ведення податкового обліку контрагентом. У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б свідчили про наявність умислу у посадових осіб ТОВ «Молпромобладнання»» на ухилення від сплати податків чи настання інших шкідливих наслідків, як і не надано належних доказів, на підтвердження доводів податкового органу про те, що зобов'язання між сторонами в рамках угод з контрагентами позивача не спричиняють реального настання правових наслідків, порушують публічний порядок та не пов'язані з власною господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів вважає що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивач і його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності. В акті перевірки та доданих до справи документах відповідача відсутні посилання на докази, які підтверджують, що позивачу було відомо про порушення його контрагентами вимог податкового законодавства.

Зауваження щодо форми та змісту наданих документів податкової та бухгалтерської звітності, податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні. На момент складання вказаних податкових накладних всі сторони правочинів були зареєстровані в якості платників ПДВ.

Відповідно до п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податків, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Аналізуючи норми Закону України «Про податок на додану вартість», суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що право на податковий кредит у платника виникає тільки після отримання ним податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить суму ПДВ, яку можливо відобразити у декларації. Закон не пов'язує виникнення у платника права на податковий кредит з правильністю ведення податкового обліку контрагентом - продавцем товару (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно Закону України «Про систему оподаткування», за будь-якою зі сторін правочину не передбачено зобов'язання (ст.9) та не визначене право (ст. 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками іншої сторони правочину. Тобто, позивач не наділений правом та можливістю відстежувати порядок формування податкових зобов'язань своїх контрагентів і не може відповідати за їх протиправні дії.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, про те, що укладені угоди між ТОВ «Молпромобладнання» та ТОВ "УТН-Восток", СПДФО ОСОБА_6, ТОВ "Нефтекор СК", ТОВ "Анга", СПДФО ОСОБА_7, ПП "Сервіснафта", ТОВ "Крембудінвест", фактично виконані, на момент укладання угод та в період їх виконання сторони мали право брати участь у такій господарській операції, були внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а тому, допущенні порушення одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської діяльності, не впливають на права і обов'язки іншого платника податків.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставності твердження податкового органу про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та протиправності донарахування податку на додану вартість у розмірі 1481261,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 740630,50 грн.

Щодо правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 15.06.2010 року № 0029091702/0/1847 колегія судів зазначає наступне.

Актом перевірки від 01 червня 2010 року № 2479/23-209/34698191 Кременчуцькою ОДПІ встановлено порушення позивачем п. 3.5. ст. 3, абзацу "е" п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 12.1 ст. 12, п.п. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Зокрема, до статутного фонду підприємства засновниками - фізичними особами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 внесено майно на загальну суму 11829,32 грн., а саме: - ОСОБА_10 - офісні меблі вартістю 7595,00 грн.; ОСОБА_11 - принтер лазерний Canon вартістю 634,32 грн. та пилка РРК-115U+ FSМ вартістю 3600,00 грн.

Оскільки позивачем, як податковим агентом не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб при виплаті доходу фізичним особам ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за операціями з придбання вищевказаного інвестиційного активу, податковим органом зроблено висновок про порушення податкового законодавства.

Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" установлений порядок нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

Пунктом 9.6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначений порядок оподаткування інвестиційного прибутку.

Відповідно п.п. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з:

обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив;

зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку;

повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за нульовою вартістю.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу.

Подальший продаж окремого інвестиційного активу є операцією платника податку з корпоративними правами, а позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку із придбанням такого активу (з урахуванням норм підпункту 9.6.4 пункту 9.6) є інвестиційним прибутком, що є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, згідно вимог підпункту 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" при здійсненні платником податку зазначеної операції.

Згідно п.п. 9.6.6 п. 9.6. ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що внесок фізичної особи у вигляді майна до статутного фонду юридичної особи-резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу (корпоративного права), а не як дохід в розумінні пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 15 червня 2010 року № 0029091702/0/1847.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок, щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач ні в суду першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надав беззаперечних доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості своїх дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень у відношенні позивача.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 05.10.2010 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків,щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2010 р. по справі№2-а-3549/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Рєзнікова С.С. Калиновський В.А. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 11.07.2011 р.