Ухвала суду № 21420819, 30.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2011 р.Справа № 2а-15381/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичнної особи -підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2011р. по справі№2а-15381/10/2070

за позовом Фізичнної особи -підприємця ОСОБА_1 <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова <за участю ><Текст >

про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (далі відповідач, ДПІ у Московському районі м.Харкова), в якому просить суд визнати недійсними податкові повідомлення - рішення від 17.06.2010 р. №0002101702/0, від 09.07.2010 р. №0002001702/1, від 17.08.2010 р. №0002001702/2, від 20.10.2010 р. №0002101702/3 про сплату податкового зобов'язання на суму 6463,50грн. ДПІ у Московському районі м.Харкова.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2011 р. у задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними - відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з даною постановою суду ФОП ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне зясування обставин справи, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржувану постанову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що порушення фінансової дисципліни, в тому числі і у вигляді ухилення від сплати податків недобросовісним контрагентом, повинно мати негативні наслідки лише для такого контрагента, що відповідає принципу індивідуальної відповідальності особи, встановленому ч. 2 ст. 61 Конституції України. Відповідачем надані заперечення на апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови з дотриманням норм матеріального і процесуального права, просить залишити апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду без змін. Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що

Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань взаємовідносин ПФ “ТТВ” за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р..

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1, згідно наданих накладних, були придбані у ПФ “ТТВ” товарно-матеріальні цінності на загальну суму 25855грн., у т.ч ПДВ 4309,16грн.

На підставі наданих ПФ “ТТВ”на адресу ФОП ОСОБА_1 податкових накладних, ФОП ОСОБА_1 суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображені у розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту та даним декларації з ПДВ за вересень, листопад 2008 року.

Відповідно до інформації ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова, згідно з поданими ПФ “ТТВ” до ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова, засобами поштового зв'язку, податкових декларацій з податку на прибуток за 2008 рік, 3 квартали 2009 року - основні засоби відсутні. На підставі даних звіту 1-ДФ за 1-4 квартали 2008 року чисельність працюючих складає 1 особа (директор підприємства), сумісники відсутні.

Також судом встановлено, що від ПФ “ТТВ”до ДПІ Фрунзенського району м.Харкова надійшов лист №14/03-1 від 14.03.2008 (вх.№2928/10 від 18.03.08) про зміну власника та зміну директора. У переліку документів, які були надані з листом було рішення №1 від 12 березня 2008 року про передачу прав власності та обов'язків старого засновника ПФ “ТТВ” ОСОБА_3, за договором купівлі-продажу №12/03 від 12.03.2008 року, до нового власника ПФ “ТТВ” ОСОБА_4. За рішенням, яке було надане до ДПІ Фрунзенського району м.Харкова, ОСОБА_4 призначає себе директором ПФ “ТТВ”(код за ЄДРПОУ 21219151) з 13 березня 2008 року.

Згідно відомостей отриманих з ЄДР керівником ПФ “ТТВ” є ОСОБА_4, інших записів, щодо делегування права представництва від імені ОСОБА_4 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців не значиться, змін посадових осіб у відповідності до вимог Закону України від 15.05.2003 року за № 755 - IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” не відбувалось протягом періоду березень 2008 року по вересень 2009 року.

Згідно отриманої відповіді з адресно-довідкового бюро УМВСУ у Харківській області, на запит №2890/10/26-022 від 02.03.2009 року - громадянка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 не зареєстрована по м.Харків та Харківській області.

Державною прикордонною службою України (лист від 16.03.2009) надано інформацію про стан перетинання державного кордону України громадянки ОСОБА_4. Відповідно цієї інформації ОСОБА_4 громадянка України, перетнула кордон 19.03.2008 року о 20 годин 49 хвилин, пункт перепустки Дніпропетровськ з метою виїзду до Ізраїлю до м.Тель-Авів. Іншої інформації яка би свідчила про прибуття до України громадянки ОСОБА_4 немає.

Як вбачається з висновку техніко - криміналістичної експертизи документів (уточнюючих розрахунків та додатків до них з податку на додану вартість ПФ “ТТВ”) від 10.07.2009 №206 проведеної експертом НДЕКЦ при ГУМВСУ у Харківській області встановлена причетність до заповнення податкової звітності підприємства громадянки ОСОБА_5, яка не обліковується, як робітник підприємства. ОСОБА_5 у рамках порушеної кримінальної справи №16090024 по ч.1 ст.358 КК України пред'явлено обвинувачення за фактом підробки податкових декларацій у тому числі ПФ “ТТВ”.

Таким чином, декларації, уточнені розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток, декларації по ПДВ, уточнені розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ, надані до ДПІ протягом 2008 року та 2009 року, в яких зазначено що вони підписані ОСОБА_4 визнані ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова не податковими та яким присвоєно статус “до відома” та зроблено висновок, що не задекларувавши податкові зобов'язання з податку на прибуток, ПФ “ТТВ” тим самим ухилилось від виконання обов'язків по їх сплаті, передбаченими вимогами п.1.2, п.1.11 ст.1, ст.4 Закону України від 21.12.2000 року за № 2181-III “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.9 Закону України від 25.06.1991 року за №1251-XII “Про систему оподаткування”.

Податковою інспекцією зроблено висновок про те, що правочини, укладені та такі, що виконувались, від імені ПФ “ТТВ” не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і суспільства.

За зазначених обставин ДПІ у Московському районі м.Харкова вважає, що оскільки документи, які підтверджують взаємовідносини між ФОП ОСОБА_1 та ПФ “ТТВ” не можуть бути прийняті до уваги, так як вони не відповідають вимогам чинного законодавства, підприємцем в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” зайво віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 4309,16грн. (у т.ч. за вересень 2008 року 3133,33грн. та за листопад 2008 року 1175,83грн.). У звязку з цим донараховано податку на додану вартість у сумі 4309грн.

На підставі акта №6928/1702/НОМЕР_1 від 08.05.2010 ДПІ у Московському районі м.Харкова було прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.06.2010р. №0002101702/0, від 09.07.2010р. №0002001702/1, від 17.08.2010р. №0002001702/2, від 20.10.2010р. №0002101702/3 (а.с.8, 14, 25, 33), якими визначено податкове зобовязання ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість у сумі 6463,50грн., у тому числі: за основним платежем - 4309грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2154,5грн.

Як вбачається з мотивувальної частини апеляційної скарги та пояснення представника позивача в судовому засіданні позивач також не згоден з застосуванням до нього штрафних санкцій у розмірі 50% від суми податкового кредиту.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкові та видаткові накладні, квитанції до прибуткового касового ордера не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки підписані особою, яка не брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки на час підписання податкових та видаткових накладних, квитанцій до прибуткового касового ордера у вересні та листопаді 2008 року ОСОБА_4 не мала обєктивної можливості їх особисто підписати, оскільки не знаходилась у цей час на території України, що свідчить про відсутність волевиявлення ПФ “ТТВ”, спрямованого на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також суд першої інстанції на підставі матеріалів справи обґрунтовано зазначив, що на підтвердження факту підписання первинних документів особисто ОСОБА_4 у вересні та листопаді 2008 року, до суду не надано жодного доказу, як і не надано доказів знаходження зазначеної особи на території України під час складання первинних документів.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що правочини, укладені між ПФ “ТТВ”та ФОП ОСОБА_1 не були спрямовані на настання правових наслідків, що суперечить положенням ст.202 Цивільного кодексу України, відповідно до яких правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997р. за N233/2037, (зі змінами і доповненнями), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

За зазначених обставин суду першої інстанції правильно дійшов до висновку, що, у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів щодо проведення операцій з ПФ "ТТВ", дані, які відображені ФОП ОСОБА_1 у деклараціях з податку на додану вартість про обсяги придбання товару та податковий кредит не є дійсними на суму ПДВ 4309грн., в результаті чого відповідачем було правомірно донараховано податок на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.06.2010р. №0002101702/0, від 09.07.2010р. №0002001702/1, від 17.08.2010р. №0002001702/2, від 20.10.2010р. №0002101702/3 прийняті ДПІ у Московському районі м. Харкова безпідставні, оскільки вказані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем відповідно до встановленого порядку їх прийняття, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2011 р. по справі № 2а-15381/10/2070 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 ><198/199 >, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичнної особи -підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2011р. по справі№2а-15381/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.

Судді(підпис)

(підпис)Бондар В.О. Донець Л.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 05.09.2011 <р. >