Постанова № 21418459, 23.01.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 січня 2012 р. № 2-а- 16188/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

при секретарі судового засідання Гайворонському В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

< Текст >

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Шляхове ремонтно-будівельне управління»звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд: скасувати податкове повідомлення рішення за формою "В 4" № 0010212340 від 23.11.2011 року, що ухвалено на підставі акту № 2418/234/05422384 від 31.10.2011 року про результати невиїзної документальної позапланової перевірки з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість по операціям з ТОВ "СК Трейд ЛТД" (код ЄДРПОУ 37263520) за липень 2011 року за договором купівлі - продажу № 25/4 від 25.04.2011 року Харківською об'єднаною Державною податковою інспекцією Харківської області, про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість за липень місяць 2011 року за податковою декларацією, зареєстрованою в органі державної податкової служби 22.08.2011 року за № 9007120019, у розмірі 341776,00 грн. (триста сорок одна тисяча сімсот сімдесят шість гривень 00 копійок) та застосування штрафної (фінансової) санкції у вигляді штрафу у розмірі 85444,00 грн. (вісімдесят п'ять тисяч чотириста сорок чотири гривні).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення рішення ґрунтуються на помилкових судженнях субєкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки позивача, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обовязок по оплаті грошового зобовязання на користь Державного бюджету України. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Харківська обєднана Державна податкова інспекція Харківської області, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що під час проведення перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України, за що позивачу були визначені відповідні податкові зобовязання.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи спірне податкове повідомлення рішення про визначення грошового зобовязання з ПДВ були винесені Харківською ОДПІ Харківської області з посиланням на акт перевірки від 31.10.11 за №2418/234/05422384.

Згідно з висновками згаданого акту перевірки в діяльності позивача податковим органом було виявлено порушення вимог діючого законодавства України, а саме зазначається про те, що позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «СК Трейд ЛТД».

Харківською ОДПІ також було проведено зустрічну звірку позивача і контрагента та складено акт проведення зустрічної звірки.

Відповідно до висновку вказаному в акті проведення зустрічної звірки зазначається, що у контрагента позивача відсутні трудові ресурси, основні виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності та встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства.

Зазначені операції не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності контрагента позивача є виключно чи переважно формування податкових зобовязань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Також ДПІ зазначає, що вказане підприємство не знаходиться за юридичною адресою та документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з позивачем.

У звязку з викладеним, ДПІ вважає, що вказані порушення призвели до завищення валових витрат та безпідставно було віднесено суми до складу податкового кредиту ПДВ.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення рішення за № 0010212340 від 23.11.11 на загальну суму 427220,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень субєкта владних повноважень, викладених в акті перевірки, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

За матеріалами справи, між ПАТ «ШРБУ №33», код 05422384 та ТОВ «СК Трейд ЛТД», код 37263520 було укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів 25/4 від 25.04.11, а саме: бітум БНД 60/90, модифікатор бітума Licomont, удом, удом-2, мінеральний порошок.

На виконання умов договору, оплата за рахунком здійснена в повному обсязі з поточного рахунку покупця.

Згідно умов договору поставка товару здійснювалась самовивозом за рахунок покупця. Товар був отриманий 07.07.11, 11.07.11, 18.07.11-21.07.11 на складі продавця у м. Мерефа, Железнодорожний тупік, 32. На товар отримано відповідні накладні.

Перевезення товару підтверджується залученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними та подорожніми листами від 07.07.11, 11.07.11, 18.07.11-21.07.11 на автомобілі МАЗ 642208АХ, ЗІЛ 130 ВІ,, ЗІЛ 441510. Зазначений товар був придбаний для переробки на бетон, про що свідчать надані позивачем Акти переробки.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін спірних правочинів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Оглянувши зміст перелічених правочинів, суд відзначає, що предметом даних правочинів не є речі, котрі обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обовязків сторін не суперечить закону, правочини за формою та змістом узгоджуються з вимогами закону.

Оцінивши наявні в справі докази, з приводу висновку відповідача, що документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з позивачем, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт реального виконання позивачем та контрагентом позивача зобовязань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару вищевказаного правочину шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність факту реального виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд бере до уваги, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті, висновок субєкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акти ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова.

Інших мотивів відсутності факту реальності здійснення господарських відносин між позивачем і контрагентом відповідач в основу оскарженого податкового повідомлення рішення не поклав.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про відсутність факту реальності здійснення господарських відносин між позивачем та контрагентом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження субєкта владних повноважень про відсутність факту реальності здійснення господарських відносин між позивачем і контрагентом не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів субєктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом перевірки не покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення позивачем п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Крім цього, суд зазначає, що висновок відповідача про те, що у ПАТ «ШРБУ № 33», ТОВ «СК Трейд ЛТД»не існує необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення субєктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності не відповідає матеріалам справи оскільки у ПАТ «ШРБУ № 33», ТОВ «СК Трейд ЛТД»наявні всі відповідні документи для здійснення даного виду діяльності.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст..ст.7-11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення рішення за формою "В 4" № 0010212340 від 23.11.2011 року, що ухвалено на підставі акту № 2418/234/05422384 від 31.10.2011 року про результати невиїзної документальної позапланової перевірки з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість по операціям з ТОВ "СК Трейд ЛТД" (код ЄДРПОУ 37263520) за липень 2011 року за договором купівлі - продажу № 25/4 від 25.04.2011 року Харківською об'єднаною Державною податковою інспекцією Харківської області, про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість за липень місяць 2011 року за податковою декларацією, зареєстрованою в органі державної податкової служби 22.08.2011 року за № 9007120019, у розмірі 341776,00 грн. (триста сорок одна тисяча сімсот сімдесят шість гривень 00 копійок) та застосування штрафної (фінансової) санкції у вигляді штрафу у розмірі 85444,00 грн. (вісімдесят п'ять тисяч чотириста сорок чотири гривні). <Текст ><Сума задоволення ><Текст >

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя М.О. Лук'яненко

Повний текст постанови виготовлено 26 січня 2012 року

З оригіналом згідно. Оригінал знаходиться в матеріалах справи. Постанова не набрала законної сили.< Список >

Суддя М.О. Лук'яненко секретар В.С. Гайворонський< Список >