Постанова № 21417995, 18.01.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2012 р. № 2а-13236/11/1370

м. Львів

16 год. 40 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Гнилиця Р.І.

з участю:

представник позивачаБєлановський В.П.

представники відповідачаКарпин Я.С., Робейко А.А.

представники третіх осібКушнір О.С., Петришин О.І., Д`яченко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Агентство економічної безпеки»про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, треті особи без права самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фірма Еurope B.V.», Дочірнє підприємство «ПрикарпатЗахідтранс».

Обставини справи.

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Агентство економічної безпеки», звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001772302/21356 (форма «Р»), № 0001782302/21355 (форма «Р»), № 0000312200/21274 (форма «У»), № 0000322200/21275 (форма «У»), виставлених 21.06.2011 р. Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю виставлення відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують господарську операцію з контрагентами - Фірмою Еurope B.V.»та Дочірнім підприємством «ПрикарпатЗахідтранс».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав викладених у письмовому запереченні, суть яких зводиться до того, що позивачем не здійснювалися господарські операції з контрагентом оскільки обладнання призначене для виконання робіт за укладеним позивачем з Фірмою Еurope B.V.» контрактом в Україну не ввозилося, а отже роботи фактично не виконувалися. Просять у задоволенні позову відмовити повністю.

Представники залучених судом до участі у справі третіх осіб без права самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених у письмових поясненнях, надали докази у підтвердження виконання передбачених договором робіт, просять позов задовольнити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно і обєктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем у період з 18.05.2011р. по 31.05.2011р. проведено позапланову виїзну перевірку Приватного Акціонерного Товариства «Агентство економічної безпеки», з питань взаємовідносин з фірмою Europe B.V.»за період з 31.04.2007 р. по 31.03.2010 р. про що 07.06.2011 року складено Акт № 1386/23-2/20852449 (т.1 а.с.16-26).

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 21.06.2011р. виставлено:

- податкове повідомлення-рішення №0001772302/21356 (форма «Р») (т.1 а.с.12) про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 355798,06 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 88949, 52 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0001782302/21355 (форма «Р») (т.1. а.с.13) про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 284638,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 71159,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0000312200/21274 (форма «У») (т.1 а.с.14) про нарахування позивачу грошового зобов'язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД» в сумі 977799,77 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0000322200/21275 (форма «У») (т.1 а.с.15) про нарахування позивачу суми грошового зобов'язання за платежем «штрафна санкція за порушення вимог валютного законодавства»в сумі 510 грн.

Підставою виставлення вищевказаного податкового повідомлення рішення є викладені в акті перевірки (т.1 а.с.14) висновки відповідача про порушення позивачем:

- п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями - ЗАТ „Агентство економічної безпеки" завищено валові витрати у рядку 04.1 Декларацій „витрати на придбання товарів (робіт, послуг)" на суму 1423192,25 грн. , в тому числі за 4кв.2008р. на суму 1423192,25 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього на 355798,06 грн., в тому числі за 4 кв. 2008 року на суму 355798,06 грн.;

- п.7.4.1. п. 7.4. п.7.4.5 ст.7 Закону України від 03.04.97р. 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями - підприємством безпідставно включено до податкового кредиту суму 284638 грн., в тому числі за січень 2009 p.- 284638 грн. , що призвело до заниження податку на додану вартість за січень 2009 року в сумі 60831,00грн. та зменшено відємне значення за січень 2009 року в сумі 223807,00грн (р.21, р.22.2 Декларації з податку на додану вартість).

- вимог статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 № 185/94-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого відповідно до ст.4 цього Закону нарахована пеня в сумі 977799,77 грн.

- вимоги статті 9 ДКМУ № 15-93 від 19.02.1993р. «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» із змінами та доповненнями, в результаті чого нарахована фінансова санкція в сумі 510 грн.

Вказані у акті перевірки висновки відповідачем зроблено з тих підстав, що при проведенні перевірки не встановлено факту ввезення на митну територію України обладнання для виконання укладеного позивачем з Фірмою Еurope B.V.»контракту, а відтак позивачем здійснено перерахування грошових коштів Фірмі Еurope B.V.»за роботи та послуги, які не надавалися.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Судом з матеріалів справи встановлено укладення позивачем (виконавцем) з ДП «ПрикарпатЗахідтранс»(замовником) угоди про надання послуг по охороні №303/22 від 25.08.2008р. (т.7 а.с.76-81), предметом якої є надання позивачем «Замовнику»послуг по забезпеченню охорони обєктів, а також здійснення комплексу інших правових заходів та спеціальних досліджень в інтересах "Замовника".

Відповідно до п.1.2 вказаної угоди, «Замовник»доручив а позивач прийняв на себе виконання обов'язків по охороні обєкта «Замовника»- лінійної частини магістрального нафтопродуктопроводу та притрасових споруд та обладнання на ділянці 43: від 123 км до 351 км ; від 433 км до 441 км; траса "В"0-9 км, відповідно технічної документації "Замовника".

Пунктом 1.3 цієї Угоди сторони визначили, що забезпечення охорони здійснюється в порядку, встановленому "Виконавцем", маючи на меті недопущення протиправних посягань на майно та ресурси "Замовника".

Згодом, 31.10.2008р., між позивачем та ДП «ПрикарпатЗахідтранс» (замовником) укладено угоду №390/22 (т.7 а.с.71-75) про надання додаткових послуг по охороні, предметом якої є надання позивачем «Замовнику»додаткових послуг, не передбачених Угодою № 303/22 від 25 серпня 2008р., по забезпеченню охорони МНПП протяжністю 515 км, а саме:

- здійснення комплексу правових заходів та спеціальних досліджень в інтересах "Замовника" із метою виявлення несанкціонованих врізок у МНПП на всьому протязі траси нафтопродуктопроводу;

- технічне забезпечення при здійсненні пошуку несанкціонованих порушень цілісності продуктопроводу з використанням спеціальних засобів сучасного технічного рівня;

- використання технічних засобів для виявлення нелегально прокладених замаскованих, підготовлених до підключення відводів до «кримінальних»врізок на всьому їх протязі, а також уже підключених до здійснених врізок, але які ще не використовувалися для несанкціонованого заволодіння дизельним паливом;

- здійснення різноманітних заходів по усуненню умов, які можуть сприяти здійсненню кримінальних посягань на матеріальні цінності Замовника;

Для виконання вищевказаної угоди №390/22 (т.7 а.с.71-75) про надання додаткових послуг ДП «ПрикарпатЗахідтранс», позивач уклав 08.12.2008 року з Фірмою Еurope B.V.»(підрядник) контракт з обстеження трубопроводу №4-7002-10618 (т.1 а.с.27-30), предметом якого є виконання робіт по внутрішньотрубній діагностиці продуктопроводу в обсягах визначених в Додатку 1 (т.1 а.с.31) (п.1.1, 1.2 Контракту).

Умовами надання послуг згідно п.3.1. Контракту є використання для виконання внутрішньотрубної діагностики продуктопроводу наступного обладнання: Корозійний поршень з повздовжнім намагнічуванням CDP; Частини та аксесуари для 20" корозійного снаряду;

Корозійний поршень з повздовжнім намагнічуванням CDP 20", а також частини та аксесуари для корозійного снаряду, є власністю підрядника.

Виконання робіт за Контрактом №4-7002-10618 від 08.12.2008 року позивачем оформлено Актом здавання - приймання робіт № 1 від 12.12.2008 року на сумі 67990 Євро (т.6 а.с.149), Актом здавання - приймання робіт № 2 від 18.12.2008 року на суму 40800 Євро (т.6 а.с. 150), Актом здавання - приймання робіт № 3 від 23.12.2008 року на суму 27200 Євро (т.6 а.с.151) на підставі чого оформлено податкові накладні №6,7,8 (т.7 а.с.98-100).

Оплата за виконані Фірмою Еurope B.V.»роботи позивачем здійснена відповідно до платіжних доручень в іноземній валюті №1,2,3,4,5 (т.7 а.с.90-95).

Судом також з матеріалів справи встановлено, що для виконання передбачених Контрактом №4-7002-10618 від 08.12.2008 року робіт, Фірмою Еurope B.V.»використано передбачене п.3.1 обладнання, яке вже знаходилося на митній території України, оскільки було ввезено 17.11.2008р. Фірмою Еurope B.V.»на адресу ЗАТ фірма «Нафтогазбуд», доказом чого є Міжнародна транспортна накладна (т.6 а.с.153) та митна декларація (т.6 а.с.153-154).

Факт ввезення обладнання на митну територію України Фірмою EN Еurope B.V.»для виконання робіт по обстеженню трубопроводів підтверджується листом Державної податкової інспекції у складі Податкової та митної Адміністрації Міністерства Фінансів Королівства Нідерланди від 19.07.2011р. (т.7 а.с.47).

Перевезення обладнання від ЗАТ фірма «Нафтогазбуд»здійснювалося Фірмою Еurope B.V.»власним транспортом, що вбачається з журналу видачі дорожніх листів (т.6 а.с.82).

Про реальність здійснення господарської операції додатково свідчать долучені копії: попереднього звіту по обстеженню трубопроводу - довжина 82 км.; загальної інформації від 05.12.2008 року; фото камери запуску та прийому на 74 та 156 км., траси 1 ділянки 43-1; інформації перед діагностичної очистки ділянки 74 - 156 км. від 13.12.2008 року; фото з наряду MBD 20AMG після пропуску; інформації по корозійному обстеженню від 19.12.2008 року; перевірки даних CDP на об'єкті від 19.12.2008 року; фото снаряду перед пропуском по ділянці 74 -156 км.; Сертифікату завершення робіт на об'єкті від 21.12.2008 року; повідомлення пошкодження від 21.12.2008 року; фото снаряду CDP після пропуску; попереднього звіту по обстеженню трубопроводу - довжина 156-230 км, траси 1 ділянки 45-1; загальної інформації від 05.12.2008 року (т.6 а.с.155-173).

За результатами виконаних робіт, Фірмою OSEN Еurope B.V.»надано позивачу заключний звіт по обстеженню трубопроводу (т.1 а.с. 68-250, т.2 а.с.1-248, т.3 а.с.1-249, т.4 а.с.1-249, т.5 а.с.1-250, т.6 а.с.1-136).

З матеріалів справи судом також встановлено, що після виконаних Фірмою Еurope B.V.»робіт, складено акти технічного розслідування аварій (пошкоджень) магістрального нафтопродуктопроводу про кримінальні врізки (т.6 а.с. 216-250, т.7 а.с.1-38), що в свою чергу свідчить про досягнення позивачем та ДП «ПрикарпатЗахідтранс»результату виконаних Фірмою «ROSEN Еurope B.V.»робіт.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання»від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

У листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закону України №283/97-ВР), валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми, будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацом четвертим п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України №283/97-ВР передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі, а для підтвердження включення витрат до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Доказами, що містяться у матеріалах справи підтверджується факт виконання робіт для позивача Фірмою N Еurope B.V.»для подальшого їх використання у господарській діяльності позивача виконання укладених з ДП «ПрикарпатЗахідтранс»угод на охорону трубопроводу.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а вищевказані договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, як і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем валових витрат.

Тому висновки акта перевірки щодо зайвого віднесення позивачем до складу валових витрат вартості зазначених вище отриманих послуг не ґрунтуються на нормах закону та не містять посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства з боку позивача.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції чинній на час здійснення господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 цього ж Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податковий кредит у відповідності до п. 1.7 ст. 1 названого Закону визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону).

Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та фірмою Europe B.V.»укладено господарський договір, факт виконання якого підтверджується належними та допустимими доказами, відтак позивач правомірно відобразив податкові накладні у податковому обліку і правомірно сформував податковий кредит

Оскільки судом встановлено фактичність та реальність господарських операцій позивача з фірмою Europe B.V.»безпідставним є висновок відповідача викладений у акті перевірки про здійснення позивачем оплати нерезиденту Нідерландів за послуги, які ним не надавались, відтак неогрунтованим є твердження про порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України від 23.09.1994р. № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (із змінами та доповненнями) та відповідно до статті 4 даного Закону нарахування позивачу пені в розмірі 03% від суми несвоєчасно отриманих послуг, перерахованих у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості та безпідставним є висновок викладений у акті перевірки про порушення позивачем вимог щодо строку декларування валютних цінностей, за що до позивача застосовано фінансову санкцію в сумі 510 грн.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, субєктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Доведена позивачем належними та допустимими доказами дійсність та фактичність господарських операцій спростовує висновки викладені відповідачем у акті перевірки, водночас правомірність виставлення спірних податкових повідомлень-рішень відповідач не довів, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення повністю.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита) в сумі 29 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001772302/21356 (форма «Р»), № 0001782302/21355 (форма «Р»), № 0000312200/21274 (форма «У»), № 0000322200/21275 (форма «У»), виставлені 21.06.2011 р. Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Агентство економічної безпеки» (м. Львів вул.. Папоротна 10/7 ЄДРПОУ 20852449) 29 (двадцять девять ) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну те резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 23.01.2012 року о 16:30 год.

СуддяКоморний О.І.