Постанова № 21416695, 19.01.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2012 р. справа № 2а/0570/23420/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретаріНовіковій А.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Басик Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень рішень від 03.11.2011 року № 0000781743-301 та № 0000771743-302,-

,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень рішень від 03.11.2011 року № 0000781743-301 та № 0000771743-302.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 03.10.2011 року по 07.10.2011 року працівниками Шахтарської ОДПІ була проведена позапланова невиїзна перевірка ФОП - ОСОБА_1 з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку н додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року та з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 21.10.2011 року за № 1506/17-111-1/2231912615.

На підставі висновків, встановлених актом перевірки, податковим органом були винесені податкові повідомлення рішення:

- від 03.11.2011 року за № 0000781743-301 про визначення сум податкового зобовязання з податку на додану вартість вітчизняних товарів у розмірі 291051,25 грн.;

-від 03.11.2011 року за № 0000771743-302 про визначення сум податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб, що є субєктами підприємницької діяльності у розмірі 155250,00 грн.

Позивач вважає, що прийняті податкові повідомлення рішення не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства України, грубо порушують його права та законні інтереси, у звязку із чим підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечували, в його задоволенні просив відмовити, надали суду заперечення у письмовому вигляді. Свою думку обґрунтували наступним. Включені до обєктів оподаткування господарські операції, підтверджені податковими накладними, актами прийому-передачі вугільної продукції, рахунками фактурами не підтверджують виконання умов договору № 1/5 від 25.05.2010 року і специфікацій № 1 від 25.05.2010 року, так як містять інформацію про іншу господарську операцію, а саме термін постачання не травень, а грудень, марка вугілля не «АШ», а «Т», кількість вугілля не 1900т, а 2613,11т, ціна не 210,00 грн., а 445,83 грн. За вугілля, яке вказано у податкових накладних, рахунках-фактурах, актах прийому передачі кошти підприємству ТОВ «Донрозробка» не перераховувалися. У виписках банку, які надані до перевірки вказані інші рахунки фактури та суми. Крім того, в своїх запереченнях відповідач зазначив, що позивачем не було надано жодних документів, які підтверджують рух транспортування вугілля, а саме товарно-транспортні накладні, або інші документи, що підтверджують фактичне отримання, транспортування, навантаження або розвантаження, договори на перевезення вугілля та зберігання.

На підставі викладеного відповідач вважає, що ОСОБА_1 неправомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту у грудні 2010 року з придбання товару (вугілля) на суму 1398003,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 233001.00 грн. у звязку із відсутністю фактичного здійснення господарських операцій.

Щодо правильності визначення витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходу, відповідач посилався на лист № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року Вищого адміністративного суду України, яким зазначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в Шахтарській міській раді отримав свідоцтво про державну реєстрацію 24.05.2002 року за № 04053074ф0011374. На податковому обліку перебуває в Шахтарській ОДПІ з 24.05.2002 року, є платником податку на додану вартість.

Відповідно до довідки про включення до ЄДРПОУ видами діяльності за КВЕД позивача є оптова торгівля паливом.

На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 62.1.3 ст. 62, ст.. 78, ст.. 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу № 897 від 03.10.2011 року Шахтарської ОДПІ, акту від 29.07.2011 року № 719/23-708/31362083 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Донрозробка» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Спільне інвестування» за період грудень 2010 року, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року та податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, про що було складено акт № 1306/17111-1/2231912615 від 21.10.2011 року.

Зазначеним актом перевірки були встановлені наступні порушення:

-пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 6.1 ст. 6, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1, п. 7.5 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 ЗУ від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями (чинний у перевіряємий період), які кореспондуються з нормами Податкового кодексу України: п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, у результаті чого занижено податок на додану вартість, за грудень 2010 року на суму 233001,00 грн.;

-ст.. 13, 14 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 року, зі змінами та доповненнями, п. 22.10 ст. 22 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 року, пп. 7.1 ст. 7, пп. Б п. 20.2 ст. 20 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями, додатку 7 до «Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю» із змінами та доповненнями, затвердженою наказом ДПА України від 21.04.1993 року № 12, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 року № 64 (внесені зміни наказом ДПА від 16.07.2003 року № 352, зареєстрованого Мін`юстом України 08.08.2003 року за № 701/802) та визначеного у листі ДПА України від 05.11.1997 року № 17-011/10-8886) (чинний у податковому перевіряємому періоді). Зазначені норми кореспондуються з нормами Податкового Кодексу України: п. 177.2, п. 177.5 ст. 177, п. 176.1 ст. 176 у результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2010 рік в сумі 155250,00 грн.;

17.10.2011 року податковим органом фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 було відправлено запрошення за № 6231/10/17-113 з питання підписання акту документальної позапланової невиїзної перевірки та у звязку із незявлення позивача було складено акт від 24.10.2011 року за № 55/17-111-1/2231912615 про неможливість вручення акту документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства, що також був надісланий на адресу позивача

На підставах, визначених в акті перевірки податковим органом 03.11.2011 року були винесені податкові повідомлення рішення за № 0000771743-302 із визначенням порушень ст. 13, 14 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 року, п. 22.10 ст. 22 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 року, пп. 7.1 ст. 7, додатку 7 до «Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затверджено наказом ДПА України від 21.04.1993 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 року № 64 (внесені зміни наказом ДПА України від 16.07.2003 року № 352, зареєстрованого Мінюстом України 08.08.2003 року за № 701/802) та визначеного у листі ДПА України від 05.11.1997 року № 17-011/10-886), (чинний у податковому перевіряємому періоді), кореспондується з нормами Податкового кодексу України: п. 177.2, п. 177.5, ст. 177, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України) у звязку із чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що є субєктами підприємницької діяльності на суму 155250,00 грн. та податкове повідомлення рішення за № 0000781743-301 із визначенням порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», (чинного у податковому перевіряємому періоді) кореспондується з нормами Податкового кодексу України: п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, у звязку із чим було збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 291251,25 грн. (за основним платежем на суму 233001,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 58250,25 грн.)

Рішенням від 02.12.2011 року № 22071/10/25-213-2 Державної податкової адміністрації у Донецькій області про результати розгляду скарги були залишені без змін податкові повідомлення рішення Шахтарської ОДПІ від 03.11.2011 року № 0000771743-302 та № 0000781743-301, що оскаржувалися позивачем.

З акту перевірки та матеріалів справи вбачається, що позивач знаходився у правових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Донрозробка» на підставі договору за № 1/5 від 25.05.2010 року, відповідно до вимог якого, ТОВ «Донрозробка» (продавець) зобовязується передати товар (вугілля) у власність ФОП ОСОБА_1 (покупця), а покупець зобовязується сплатити та прийняти товар у якості та асортименті відповідно специфікації, в строки та на умовах, встановлених договором. Згідно з умовами договору, ціна товару узгоджується сторонами та зазначається у специфікації (п. 2.1 договору), строки та обєми поставки. А також реквізити вантажоотримувачів зазначаються у погоджених сторонами заявках (п. 3.1 договору), кожна партія товару повинна бути відвантажена відповідно до специфікації (п. 3.3 договору), до кожної партії товару повинна бути надана продавцем накладна, рахунок-фактура, податкова накладна та документ, що підтверджує якість товару (п. 3.4 договору) та розвантаження товару та інші витрати, повязані з розвантаженням виконуються за рахунок покупця (п. 4.7 договору).

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Донрозробка» є посередником при реалізації вугільної продукції підприємцю ОСОБА_1, постачальником вугільної продукції є ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» та ТОВ «Спільне інвестування».

Відповідно до специфікації за № 1 (додаток до договору № 1/5 від 25.05.2010 року) продавець - ТОВ «Донрозробка» у травні 2010 року зобовязується передати вугілля марки «АШ» у кількості 1900 тон (+/- 10%) за ціною 210,00 грн. за тону з урахуванням ПДВ у розмірі 20%, відвантаження вугільного концентрату виконується самовизовом зі складу продавця, відповідно до специфікації № 5 від 01.12.2010 року (додаток до договору № 1/5 від 25.05.2010 року) продавець у грудні 2010 року зобовязується передати вугілля марки «Т» у кількості 2600 тон (+/- 10%) за ціною 535,00 грн. за тону з урахуванням ПДВ у розмірі 20%, відвантаження вугільного концентрату виконується самовизовом зі складу продавця.

На виконання умов вказаного договору продавцем товару були видані податкові накладні від 10.12.2010 року за № 50 на суму 187516,10 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 31252,68 грн., від 15.12.2010 року за № 56 на суму 185643,61 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30940,60 грн., від 16.12.2010 року № 57 на суму 186713,60 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 31118,93 грн., від 16.12.2010 року № 58 на суму 186713,60 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 31118,93 грн., від 19.12.2010 року № 60 на суму 185108,62 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30851,44 грн., від 20.12.2010 року на суму 184573,62 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30762,27 грн., від 20.12.2010 року № 62 на суму 185643,61 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30940,60 грн., від 27.12.2010 року № 69 на суму 96090,64 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 16015,11 грн., рахунки фактури за № 50 від 10.12.2010 року на суму 187516,10 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 31252,68 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 350,500 тон за ціною 445,83 грн. за тону), за № 56 від 15.12.2010 року на суму 185643,61 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30940,60 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 347,00 тон за ціною 445,83 грн. за тону), за № 57 від 16.12.2010 року на суму 186713,60 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 31118,93 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 349,00 тон за ціною 445,83 грн.), за № 58 від 16.12.2010 року на суму 186713,60 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 31118,93 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 349,00 тон за ціною 445,83 грн. за тону), за № 60 від 19.12.2010 року на суму 185108,62 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30851,44 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 346,00 тон за ціною 445,83 грн. за тону), за № 61 від 20.12.2010 року на суму 184573,62 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30762,27 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 345.00 тон за ціною 445,83 грн. за тону), за № 62 від 20.12.2010 року на суму 185643,61 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30940,60 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 347,00 тон за ціною 445,83 грн. за тону), за № 69 від 27.12.2010 року на суму 96090,64 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 16015,11 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 179,610 тон за ціною 445,83 грн. за тону) та складені акти приймання передачі вугільної продукції від 10.12.2010 року на суму 187516,10 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 31252,68 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 350,500 тон за ціною 445,83 грн.), від 15.12.2010 року на суму 185643,61 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30940,60 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 347,00 тон за ціною 445,83 грн. за тону), від 16.12.2010 року на суму 186713,60 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 31118,93 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 349,00 тон за ціною 445,83 грн. за тону), від 16.12.2010 року на суму 186713,60 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 349,00 тон за ціною 445,83 грн. за тону), від 19.12.2010 року на суму 185108,62 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30851,44 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 346,00 тон за ціною 445,83 грн. за тону), від 20.12.2010 року на суму 184573,62 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30762,27 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 345,00 тон за ціною 445,83 грн. за тону), від 20.12.2010 року на суму 185643,61 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30940,60 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 347,00 тон за ціною 445,83 грн. за тону), від 27.12.2010 року на суму 96090,64 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 16015,11 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 179,610 тон за ціною 445,83 грн. за тону).

Виписки банку від 13.12.2011 року, 17.12.2010 року, 22.12.2010 року, 27.12.2010 року підтверджують перерахування коштів на рахунок ТОВ «Донрозробка».

Податкові накладні відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за грудень 2010 року та в декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року за № 9006054189 від 15.01.2011 року.

В спірному акті перевірки від 21.10.2011 року за № 1506/17-111-1/2231912615 з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року та з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року податковим органом зазначено, що позивачем до перевірки не було надано жодних документів, які підтверджують транспортування вугілля, а саме товарно-транспортних накладних (або інших документів, які підтверджують фактичне отримання, транспортування, навантаження, розвантаження), договори на перевезення вугілля, документи, які підтверджують зберігання, оприбуткування отриманого вугілля, документи складського обліку; сертифікат якості на вугілля видані лабораторією виробника, дорожні листи вантажного автомобіля. Окрім того, до перевірки також не було надано документального підтвердження щодо транспортування (перевезення) товару: договори перевезення, транспортування (товарно-транспортні накладні, тощо), чиїм транспортом перевозився товар та не зазначено хто здійснював розвантаження вугілля і яким є розмір витрат пов'язаний з транспортуванням товару.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Так, дійсно, відповідно до вказаних правил товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, при чому відповідно до п. 11.2 Правил являлась бланком суворої звітності.

Отже, до початку 2006 року бланки товарно-транспортної накладної визначались як бланки суворої звітності, оскільки така вимога містилась у спільному Наказі Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України от 07.08.96 № 228/253 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом і обліку транспортної роботи".

Проте 24 лютого 2006 року Державний комітет України з питання регуляторної політики та підприємництва прийняв рішення № 27 "Про необхідність усунення порушень Державним комітетом статистики України, Міністерством транспорту та звязку України принципів державної регуляторної політики згідно вимогам Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV "Про основи державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", у якому було запропоновано скасувати норми щодо віднесення товарно-транспортної накладної до бланку суворої звітності, як таку, що не відповідає принципам державної регуляторної політики та таку, що призводить до здійснення перешкод у здійсненні господарської діяльності у сфері вантажоперевезень автомобільним транспортом. Отже, на підставі даного рішення Інструкція була виключена з Державного реєстру нормативно-правових актів 31 травня 2006 року відповідно висновку Міністерства юстиції України от 15.05.2006 г. N 10/68, а в Правила перевозки були внесені зміни відповідно наказу Мінтрансу України від 22.05.2006 г. № 493 - пункт 11.2 був виключений.

Таким чином було скасовано вимогу відносно визначення товарно-транспортної накладної у якості бланку суворої звітності та жодних інших змін до вищезазначених нормативно-правових актів або інших нормативно-правових документів відносно необхідності застосування товарно-транспортної накладної не вносилось.

Проте, податковий орган, посилаючись в спірному акті перевірки на норми Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14 жовтня 1997 р. № 363 не врахував факту втрати товарно-транспортної накладної статусу суворої звітності та на підставі викладеного помилково зробив висновок про непідтвердженість факту отримання товару за відсутністю у позивача товарно-транспортних накладних. Крім того, суд не приймає посилання Шахтарської ОДПІ на наказ Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» у звязку із тим, що він не зареєстрований Міністерством юстиції України, та як слідство не має сили нормативно-правового акту.

Щодо посилань відповідача на ненадання позивачем до перевірки інших документів, які підтверджують фактичне отримання товару, суд зазначає, що в даному випадку такими документами є акти приймання передачі вугільної продукції від 10.12.2010 року на суму 187516,10 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 31252,68 грн., від 15.12.2010 року на суму 185643,61 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30940,60 грн., від 16.12.2010 року на суму 186713,60 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 31118,93 грн., від 16.12.2010 року на суму 186713,60 грн., від 19.12.2010 року на суму 185108,62 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30851,44 грн., від 20.12.2010 року на суму 184573,62 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30762,27 грн., від 20.12.2010 року на суму 185643,61 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30940,60 грн., від 27.12.2010 року на суму 96090,64 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 16015,11 грн., що були складені позивачем та його контрагентом ТОВ «Донрозробка» під час вугілля за договором № 1/5 від 25.05.2010 року.

Згідно із підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, що передбачено пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При чому пп.7.5.1 п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Підпунктом 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Посилаючись на відсутність доказів фактичного отримання товару позивачем від ТОВ «Донрозробка» згідно договору № 1/5 від 25.05.2010 року, відповідач зазначив, що податкові накладні, акти приймання передачі вугільної продукції та рахунки фактури не відповідають істотним умовам самого договору, у звязку із тим, що специфікація № 1 від 25.05.2010 року є невідємною частиною договору, у якій вказано іншу марку вугілля, іншу кількість та іншу ціну, у звязку із чим було зроблено висновок про перерахування коштів позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Донрозробка» за неналежним призначенням.

Крім того, з акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 1306/17111-1/2231912615 від 21.10.2011 року та згідно пояснень податкового органу вбачається , що відділом податкової міліції Шахтарської ОДПІ були опитані та надані письмові пояснення керівника ТОВ «Донрозробка» ОСОБА_6, який пояснив, що сертифікати якості на вугільну продукцію їм не надавались, сам ОСОБА_1 вугільну продукцію на свій проммайданчик перевозив вантажним автомобілем марки «Камаз».

Зазначене підтвердив у судовому засіданні і сам позивач, проте податковий орган посилався на той факт, що у позивача відсутні наймані працівники, транспортні засоби, основні фонди та не надано до перевірки жодних договорів з фізичними або юридичними особами на перевезення вугілля, актів виконаних робіт на надання послуг по завантаженню та розвантаженню автомобілю, що в свою чергу на думку Шахтарської ОДПІ спростовує показання контрагента позивача. Дані висновки також полягли до основи прийняття податкових повідомлень - рішень від 03.11.2011 року № 0000781743-301 та № 0000771743-302.

Проте, суд вважає, що податковим органом при прийнятті спірних податкових повідомлень рішень від 03.11.2011 року не було враховано наданих позивачем до заперечень на акт перевірки документів (факт такого надання підтверджений і в рішенні ДПА України від 02.12.2011 року за № 2207/10/25-213-2 про результати розгляду скарги ОСОБА_1.), а саме специфікації від 01.12.2010 року за № 5 та довіреності від 25.05.2010 року щодо розпорядження та користування автомобілем Камаз 6520 АН2983НА, чим самим субєктом владних повноважень Шахтарською ОДПІ не було враховано норми абзацу 2 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України (під час дії якого була проведена перевірка), яким передбачено, що якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

При чому відповідно до абзацу 2 п. 44. 7 ст. 44 Податкового Кодексу України, протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

З матеріалів справи встановлено, що зазначені документи відповідачем були отримані 27.10.2011 року, про що стверджує штемпель вхідної кореспонденції Шахтарської ОДПІ.

Отже, як вже було зазначено, згідно специфікації № 5 від 01.12.2010 року (додаток до договору № 1/5 від 25.05.2010 року), що не була врахована податковим органом, продавець у грудні 2010 року зобовязувався передати вугілля марки «Т» у кількості 2600 тон (+/- 10%) за ціною 535,00 грн. за тону з урахуванням ПДВ у розмірі 20%. Зазначена специфікація повністю відповідає умовам договору, відповідно до яких є його невідємною частиною, а також наданим актам приймання передачі продукції та рахункам фактурам та сумам , що сплачені за товар відповідно до виписок по рахункам банку.

Крім того, відповідно до п. 2 Специфікації від 01.12.2010 року за № 5 відвантаження вугільного концентрату виконується самовизовом зі складу продавця.

Отже, слід зазначити що такий самовивоз вугілля, здійснювався на підставі довіреності від 25.05.2010 на розпорядження та користування вантажним автотранспортом, а саме автомобілем Камаз 6520 за № НОМЕР_3, на якому позивачем відбувалося перевезення вугілля на свій проммайданчик, що підтверджується договором тимчасового користування нежитлового приміщення по вилиці Брестська б/н у м. Шахтарську, поясненнями позивача та поясненнями керівника ТОВ «Донрозробка» ОСОБА_6, що відображено в акті перевірки та в свою чергу спростовує посилання податкового органу на відсутність у позивача транспортних засобів та основних фондів.

З рішення Державної податкової адміністрації України від 02.12.2011 року за № 2207/10/25-213-2 про результати розгляду скарги ОСОБА_1 вбачається, що Шахтарською ОДПІ були направлені запити до ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.03.2011 року за № 288/7/17-113 та № 627/7/23-113 про проведення зустрічної звірки щодо підтвердження отриманих від підприємця ОСОБА_1 відомостей стосовно відносин з ТОВ «Спільне інвестування» та ТОВ «Бізнес стандарт Універсал» та від 04.05.2011 року № 488/7/15-213 щодо відображення правових відносин ТОВ «Донрозробка» з ТОВ «Спільне інвестування» за грудень 2010 року. Отже, згідно відповідей ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.04.2011 року № 10226/7/23-1110, від 23.06.2011 року № 22191/7/23-1110 отримано акт про неможливість проведення перевірки ТОВ «Спільне інвестування» у звязку із тим, що підприємство має стан платника 32 фактична адреса не встановлена , юридична адреса масової реєстрації. Згідно декларації на прибуток за 2010 рік від 09.02.2011 року № 725990 (визнана недійсною) амортизаційні відрахування відсутні, додаток К/1 не надався, основні фонди відсутні та згідно розрахунку комунального податку за 4 квартал 2010 року від 09.02.2011 року № 724643 працівники відсутні.

В спірному акті перевірки відповідач також посилається на акт перевірки Шахтарської ОДПІ від 29.07.2011 року за № 719/23-1/31362083 про результати документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Донрозробка» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Спільне інвестування» за період грудень 2010 року, де зазначено, що у звязку із неможливістю проведення зустрічної звірки ТОВ «Спільне інвестування» неможливо встановити виробника вугілля в подальшому поставленого ТОВ «Донрозробка».

На підставі зазначених доводів, податковим органом було зроблено висновок про спрямованість діяльності ТОВ «Спільне інвестування» на здійснення операцій з метою штучного формування податкового кредиту за відсутності реального товарного характеру.

Із вказаними висновками про нікчемність укладених угод, суд не може погодитися з наступних підстав.

Частина перша, пята ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається та відповідно до частини першої вказаної статті підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проаналізував вищенаведені норми, слід зробити висновок, що законодавством, що діяло на час вчинення правочинів не передбачалась відповідальність субєкта господарювання за невиконання його контрагентами своїх податкових зобовязань (в даному випадку по третій ланці ланцюгу - ТОВ «Спільне інвестування») та не покладався обовязок з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобовязань до бюджету, знаходження або незнаходження їх за юридичною адресою та наявність або відсутність у них основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів, що також підтверджується Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» (чинного на період, за який проводилась перевірка), яким визначено, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

Отже обставина незнаходження за юридичною адресою ТОВ «Спільне інвестування» на момент проведення перевірки вказує саме на факт неможливості підтвердження формування податкових зобовязань та податкового кредиту на який і посилається Шахтарська ОДПІ, а зовсім не на дійснення фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля, тобто без наміру створення правових наслідків, оскільки первинні документи (в тому числі і походження товару) не досліджені та не співпоставлені в розрізі контрагентів, що не дає можливості податковому органу стверджувати про факти порушення, оскільки нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Таким чином, позивач жодним чином не міг передбачати та відповідати за подальше знаходження контрагентів продавця ТОВ «Донрозробка» за юридичною адресою, у звязку із чим негативні наслідки, що виникли, жодним чином не можуть впливати на позивача.

Шахтарська ОДПІ повідомила, що валові витрати, відображені у деклараціях про одержані доходи за 2010 рік склали 6025448,00 грн., при чому за даними планової виїзної перевірки з урахуванням рішення про результати розгляду скарги ДПА у Донецькій області № 11294/10/25-213-2 від 17.06.2011 року валові витрати склали 4627656,32 грн., а за даними перевірки валові витрати позивача ОСОБА_1 склали 3376823,00 грн. Розбіжність в сумі 2648625,00 грн. встановлено за рахунок безпідставного включення до складу валових витрат сум за придбаний товар (вугілля), зокрема, від ТОВ «Донрозробка» в сумі 1035000,00 грн.

Згідно ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» за № 13-92 від 26.12.1992 року (чинний в період, що перевірявся) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Декрету, громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат i сплаченого податку за звітний рiк або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).

Підпунктом 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV визначено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті., при чому пп. «б» п. 20.2 ст. 20 визначено, що фінансово відповідальними за порушення норм цього Закону є такі особи при порушенні правил сплати податку з чистого річного оподатковуваного доходу платника податку - такий платник податку.

Факт отримання вугілля від ТОВ «Донрозробка», тобто реальний рух вугілля взагалі, крім того, підтверджується подальшим здійсненням господарської діяльності та отриманням прибутку з постачання та продажу вугілля із таким контрагентом як Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна компанія «Сімех» на підставі договору № 14У від 14.09.2010 року, що підтверджується виданими позивачем податковими накладними за № 76 від 15.12.2010 року, за № 77 від 17.12.2010 року, № 78 від 20.12.2010 року, видатковими накладними № 29 від 15.12.2010 року, № 30 від 16.12.2010 року, № 31 від 19.12.2010 року, № 32 від 20.12.2010 року, квитанціями про приймання вантажу та виписками з банківського рахунку.

Частинами 1,2 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Тобто, в судовому засіданні позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення господарської діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову ознаку та спрямовані на отримання прибутку, як то передбачено ст. 3 Господарського кодексу України.

На підставі викладеного, у звязку із тим, що в судовому засіданні було підтверджено документально факт отримання вугілля та його існування взагалі по ланцюгу ТОВ «Спільне інвестування» - ТОВ «Донрозробка» - фізична особа ОСОБА_1, суд вважає необгрунтованим висновок податкового органу про безпідставність віднесення до складу податкового кредиту у грудні 2010 року суми ПДВ у розмірі 233001,00 грн., включення до складу валових витрат суми 1035000,00 грн. та відсутність права на формування валових витрат.

Таким чином позовні вимоги позивача про скасування податкових повідомлень рішень від 03.11.2011 року № 0000781743-301 та № 0000771743-302 як протиправних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень рішень від 03.11.2011 року № 0000781743-301 та № 0000771743-302 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення рішення Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції № 0000781743-301 від 03.11.2011 року про визначення суми податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість вітчизняних товарів у розмірі 291251,25 грн.

Скасувати податкове повідомлення рішення Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції № 0000771743-302 від 03.11.2011 року про визначення суми податкового зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що є субєктами підприємницької діяльності у розмірі 150250,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 28 грн. 23 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 січня 2012 року.

Постанова у повному обсязі складена 24 січня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кірієнко В.О.