Постанова № 21415629, 18.08.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/13449/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретаріМичак О.С.

за участю:

представників позивача Цурак М.С., Арефєва В.О.

представника відповідача - Кононенко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосетьстрой» до Єнакіївської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Єнакіївської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність донарахування податковим органом податкових зобовязань з податку на прибуток повідомленням-рішенням від 27 липня 2011 року № 0000222342 та податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням від 27 липня 2011 року № 0000232342, які були прийняті на підставі акту позапланової невиїзної перевірки від 22.07.2011 року № 1390/23/25333547 від 29.12.2010 року. Відображені в Акті обґрунтування перевіряючих зводяться до того, що угоди, укладені між позивачем та контрагентами ПП «Експерт-Логістік», ТОВ «Стар-Лайтс», ТОВ «Макра Плюс» мають ознаки «нікчемності». Нікчемність правочину на думку податкового органу випливає з того, що вказані угоди не спричинила реального настання правових наслідків, відсутні первинні документи підтверджуючи факт товарності вказаних угод. Тобто вказані угоди, не відповідають вимогам закону, їх вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України вони є нікчемними. Позивач вважає, що такі висновки податкового органу є хибними, оскільки всі спірні операції відображені в бухгалтерському обліку позивача з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 27 липня 2011 року № 0000222342 та від 27 липня 2011 року № 0000232342.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував посилаючись на те, що податкові повідомлення-рішення від 27 липня 2011 року № 0000222342 та від 27 липня 2011 року № 0000232342 прийняті у звязку з порушенням позивачем підпункту 7.2.1, 7.2.6, п. 7.2, п.п 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 379339,00 та застосовано штраф у сумі 94834,75 грн., та п. 5.1, п.п 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з чим відбулося заниження податку на прибуток в сумі 474181,00 грн., та застосовано штраф у сумі 118545,25 грн. Угоди укладені між позивачем та контрагентами ПП «Експерт-Логістік», ТОВ «Стар-Лайтс», ТОВ «Макра Плюс» мають ознаки нікчемності, господарські взаємовідносини між вказаними юридичними особами не підтверджені матеріалами зустрічних перевірок. До перевірки, не надавалися ТТН. Автомобілі, які згідно документів поставляли товар не зареєстровані за підприємством позивача. Довіреності та подорожні листи оформлені з порушенням вимог діючого законодавства України. Окрім цього, згідно проведених зустрічних перевірок усі підприємства контрагенти позивача не мають достатньо трудових ресурсів, виробничих ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності. На підставі цього відповідач зробив висновок про те, що вказані угоди, не відповідають вимогам закону, їх вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України а тому є нікчемними. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергосетьстрой» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Дебальцевської міської ради Донецької області 23.02.1998 року, згідно з довідкою з ЄДРПОУ АБ № 024651 підприємство внесено до ЄДРПОУ. З 26.02.1998 року позивач перебуває на обліку в Єнакіївській ОДПІ.

22.07.2011 року Єнакіївською обєднаної державною податковою інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Енегосетьстрой» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податків по фінансово-господарським взаємовідносинами з контрагентами ПП «Експерт-Логістік», ТОВ «Стар-Лайтс», та ТОВ «Макра Плюс» за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року про що складено акт від 22.07.2011 року № 1390/23/25333547.

Перевіркою встановлені порушенням п. 5.1, п.п. 5.39, п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого ТОВ «Енегосетьстрой» занижено податок на прибуток на суму 474181,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року на суму 186976,00 грн., за 2 квартал 2010 року на суму 285986,00 грн., за 3 квартал 2010 року на суму 1219,00 грн.

Перевіркою також встановлені порушення п.п. 7.4.1, п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Енергосетьсрой» занижено податку на додану вартість в сумі 379339,00 грн., у т.ч. за березень 2010 року у сумі 149581,00 грн., за квітень 2010 року на суму 170622,00 грн., за травень 2010 року на суму 10039,00 грн., за червень 2010 року на суму 48122,00 грн., за серпень 2010 року на суму 975,00 грн.

За наслідками перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000232342 від 27.07.2011 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі - 379339,00 грн. та застосовано штраф у розмірі 94834,75 грн. та № 0000222342 від 27.07.2011 року, яким позивачу донараховано податок на прибуток у сумі 474181,00 грн. та застосовано штраф у розмірі 118545,25 грн.

Такі висновки були зроблені перевіряючими, виходячи з виявлення ознак нікчемності угод укладених між позивачем та контрагентами ПП «Експерт-Логістік», ТОВ «Стар-Лайтс», ТОВ «Макра Плюс».

Так, згідно п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Таким чином, відповідач при проведені перевірки позивача 22.07.2011 року здійснював повноваження надані йому Законом України «Про державну податкову службу».

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з та контрагентами ПП «Експерт-Логістік», ТОВ «Стар-Лайтс», ТОВ «Макра Плюс».

Судом також встановлено, що позивач уклав з ПП «Експерт-Логістік» усну угоду на поставку продукції. На виконання умов вказаної угоди ПП «Експерт-Логістік» видало позивачу видаткові та відповідно податкові накладні.

Товарність поставки за вказаною угодою підтверджується наступними документами: видатковою накладною № 5747 від 18.08.2010 року, рахунком-фактурою № СЧ 010768 від 18.08.2010 року, податковою накладною № 5747 від 18.08.2010 року, виписками банку, щодо проведення розрахункових операцій, подорожнім листом від 18.08.2010 року. В матеріалах справи також наявні документи, що підтверджують подальше оприбуткування товару, а саме, договір від 16.08.2010 року № 015/8 з ТОВ «Донсервисстрой», рахунок на сплату № 25 від 31.08.2010 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року, акт приймання будівельних робіт за серпень 2010 року.

Судом також встановлено, що позивач уклав з ТОВ «Стар-Лайтс» договір № 70 від 09.12.2009 року на поставку товару, згідно із специфікацією.

Факт поставки товару за цим договором підтверджується наступними документами: договором № 70 від 09.12.2009 року, видатковою накладною № 2988 від 02.03.2010 року, рахунком фактурою від 02.03.2010 року, специфікацією № 1, податковою накладною № 2988 від 02.03.2011 року, виписками з банку, щодо проведення розрахунків, подорожніми листами. Наявні також документи, що підтверджують подальше оприбуткування товару, а саме: договір № 23/03-Єл від 23.03.2010 року, довідка про вартість виконаних робіт, акт приймання виконаних робіт.

Судом встановлено, що позивач уклав з ТОВ «Макра Плюс» договір № 19 від 01.04.2010 року на поставку товару згідно із специфікацією.

Факт поставки товару за цим договором підтверджується наступними документами: договором № 19 від 01.04.2010 року, видатковою накладною № 271 від 07.04.2010 року, рахунком фактурою б\н від 09.04.2010 року, специфікацією № 1, податковою накладною № 271 від 07.04.2010 року, видатковою накладною № 369 від 09.04.2010 року, рахунком фактурою б\н від 09.04.2010 року, специфікацією № 2, податковою накладною від 09.04.2010 року № 369, видатковою накладною № 2020 від 12.05.2010 року, рахунком-фактурою б\н від 12.05.2010 року, специфікацією № 3, податковою накладною від 12.05.2010 року № 2020, видатковою накладною № 3110 від 04.06.2010 року, рахунком-фактурою б\н від 04.06.2010 року, специфікацією № 4, податковою накладною № 3110 від 04.06.2010 року, видатковою накладною № 3496 від 11.06.2010 року, рахунком-фактурою б\н від 11.06.2010 року, специфікацією № 5, податковою накладною № 3496 від 11.06.20101 року, виписками банку, щодо проведення розрахунків, подорожніми листами.

Слід зазначити, що позивач також проводив розрахунок із ТОВ «Макра Плюс» за поставлений товар по вказаному договору векселем серії АА № 1988438, на суму 642700,37 грн., що підтверджується, векселем та актом приймання-передачі векселя № 1 від 15.09.2010 року.

В матеріалах справи також наявні документи, що підтверджують подальше оприбуткування поставленого товару, придбаного за договором № 19 від 01.04.2010 року, а саме: договором № 195/10 від 23.06.2010 року та № 151/10 від 12.05.2010 року з ДП «Укршахтгидрозащита», договором № 31 від 11.05.2010 року з Сніжнянською спеціальною загальноосвітньою школою-інтернатом для розумово відсталих дітей, договором № 250510-2ДХ 2.2/18 від 25.05.2010 року з ВАТ «Донецькобленерго», довідками про вартість виконаних робіт, відомостями ресурсів, актами приймання виконаних робіт.

Отже, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та не погоджується з позицією податкового органу, щодо донарахування позивачу податку на додану вартість та податку на прибуток оскаржуваними рішеннями, з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з приписів п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, що контрагенти постачальники видали позивачу податкові накладні.

Частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача вищезазначені первинні документи, підтверджують фактичне виконання вищевказаних договорів, що свідчить про помилковість висновку податкового, щодо безтоварності цих угод.

Суд також зазначає на тому, що статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та розяснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ПП «Експерт-Логістік», ТОВ «Стар-Лайтс», ТОВ «Макра Плюс». Також, вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку.

Крім того, з наведених норм вбачається, що неможливість проведення перевірки первинних документів контрагентів позивача та відсутність на цих підприємствах основних засобів трудових ресурсів не є підставою визнання угод нікчемними.

Суд також не приймає посилання відповідача на те, що з первинних документів наданих позивачем до перевірки вбачається, що позивач здійснював поставку товару за вищезазначеними угодами власними транспортними засобами, які обліковуються на підприємстві, а саме: автомобіль ГАЗ 33А модель 02344, автомобіль ГАЗ 66, МАЗ 5334, КАМАЗ модель 5410, ЗИЛ 5301. Разом з тим, згідно із відповіді від 14.07.2011 року ВРЕР м. Єнакієве при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, щодо наявності на підприємстві позивача транспортних засобів, станом на 08.07.2011 року на підприємстві ТОВ «Енергосетьстрой» рахуються транспортні засоби ГАЗ ПБ 33023 ГАРЗ (д\н АН 6039 СІ) модель 02344, автомобіль ГАЗ 66 (д/н 6278 ЯНС, двигун 531708887). Автомобілі КЗПА 9370 (д/н Н 152 ХТ) та КАМАЗ 5410 (д/н АН 0127СІ, двигун 272312) були поставлені та тимчасовому обліку до 11.09.2010 року, а отже подорожні листи № 010113 від 11.06.2010 року , № 010114 від 14.06.2010 р., № 010115 від 15.06.2010 р. на транспотування вантажу від підприємства ТОВ «Макра плюс» не підверджують перевезення вантажу. Проте, той факт, що вказані транспортні засоби зареєстровані за підприємством позивача підтверджуються технічними талонами, які наявні в матеріалах справи.

Таким чином, відповідач не довів суду обставин, які б свідчили про нікчемність договорів, укладених позивачем з ПП «Експерт-Логістік», ТОВ «Стар-Лайтс», ТОВ «Макра Плюс». Натомість, позивачем надано достатній обєм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про звязок витрат по придбанню товарів та послуг за вказаними договорами із господарською діяльністю ТОВ «Енергосетьстрой» та фактичне використання товару у його власній господарській діяльності.

Отже, з урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи.

Разом із тим, заявляючи вимогу про визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень, позивачем не враховано, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним. Наслідком висновку про протиправність рішення субєкта владних повноважень є його скасування. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) рішення субєкту владних повноважень виключає вимогу про скасування цього ж рішення, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають. В даному випадку, слід також враховувати те, що приписами ст. 55 Податкового кодексу України також передбачена можливість скасування податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного та з урахуванням приписів статті 11 КАС України, для повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом скасування податкових повідомлень-рішень від 27 липня 2011 року № 0000222342 та № 0000232342.

У порядку ст. 94 КАС України присуджує до стягнення з Державного бюджету на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі - 3,40 грн.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосетьстрой» до Єнакіївської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000232342 від 27.07.2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергосетьстрой» донараховано податок на додану вартість у сумі - 379339,00 грн. та застосовано штраф у розмірі 94834,75 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000222342 від 27.07.2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергосетьстрой» донараховано податок на прибуток у сумі 474181,00 грн. та застосовано штраф у розмірі 118545,25 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосетьстрой» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 серпня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 21 серпня 2011 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

< Список >

Суддя Галатіна О.О.