Постанова № 21414827, 25.01.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

25.01.2012< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/10615/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБондар М.В.,

при секретаріСалюк Л.Ю.,

за участю:

представника позивачаБезверхого В.І.,

представника відповідачаПристромка М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Покровської міжрайонної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий колос»про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Покровська міжрайонна державна податкова інспекція (далі Покровська МДПІ, позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Україна» (далі ТОВ «Стандарт Україна», відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий колос» (далі ТОВ «Золотий колос», відповідач-2), в якому просить:

- стягнути з ТОВ «Золотий колос» на користь ТОВ «Стандарт Україна» суму в розмірі 131876,96 грн.;

- стягнути з ТОВ «Стандарт Україна» в доход держави 131876,96 грн. суму коштів, яка дорівнює вартості отриманих від ТОВ «Золотий колос» товарів за нікчемним правочином від 08.02.2011 року на користь державного бюджету.

В обґрунтування позову зазначено, що при перевірці ТОВ «Стандарт Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Золотий колос» за лютий 2011 року встановлено укладання цивільно-правової угоди та проведення безтоварної операції, спрямованої на надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Перевіркою правильності визначення податкового кредиту за лютий 2011 року встановлено, що при співставленні податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий 2011 року виявлено відхилення по ТОВ «Золотий колос» в сумі 127320,83 грн. ТОВ «Стандарт Україна» та ТОВ «Золотий колос» укладено договір купівлі-продажу від 08.02.2011 року № 802/11, ТОВ «Золотий колос» виписано видаткову накладну від 08.02.2011 року № 08/02 та податкову накладну від 08.02.2011 року № 3 на товар стрічка транспортерна БКНЛ 500*4*96 на загальну суму 131876,96 грн., в т.ч. ПДВ 21979,49 грн. Факт отримання товару зі сторони ТОВ «Стандарт Україна» підтверджено у видатковій накладній № 08/02 від 08.02.2011 року підписом ОСОБА_3, зі сторони ТОВ «Золотий колос» у видатковій накладній відвантаження підтверджено підписом без зазначення особи, яка його здійснила та скріплено печаткою. Позивач зазначає, що товарно-транспортна накладна на транспортування товару (продукції), одержаного по видатковій накладній № 08/02 від 08.02.2011 року, в ході перевірки у ТОВ «Стандарт Україна» відсутня. Позивач посилається на вимоги Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила № 363) та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХIV (далі Закон № 996), відповідно до яких товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів, первинним документом, який є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Позивач вказує, що по ланцюгу: ТОВ „Інформікстрейд” ТОВ „Золотий колос” ТОВ „Стандарт Україна” не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у звязку з відсутністю, ненаданням для перевірки жодних первинних документів постачальниками ТОВ „Стандарт Україна”. Таким чином, позивач вважає, що правочин, укладений між ТОВ «Стандарт Україна» та ТОВ «Золотий колос» не спричинив реального настання юридичних наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою формування додаткового ланцюгу проходження ТМЦ та формування податкового кредиту та валових витрат для ТОВ «Стандарт Україна», у звязку з чим дії підприємств направлені на ухилення від сплати відповідних податків. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх повністю.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, надав суду письмові заперечення проти позову, обґрунтовуючи тим, що підстав для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Стандарт Україна» не було, оскільки відповідачем-2 згідно норм Податкового кодексу України (далі ПК України), у встановлений десятиденний термін, було надано документальні підтвердження та пояснення щодо правовідносин з ТОВ «Літіс Групп» та ТОВ «Золотий колос», які були запитані Покровською МДПІ, що було зафіксовано в Акті перевірки. Підставою для висновків, викладених в позові щодо нікчемності укладеного та виконаного ТОВ «Стандарт Україна» та ТОВ «Золотий колос» в лютому 2011 року правочину була відсутність товарно-транспортної накладної. Представник відповідача-1 зазначає, що в момент поставки перевізник відмовився надати товарно-транспортну накладну, проте, її відсутність не впливає на бухгалтерський та податковий облік ТОВ «Стандарт Україна», оскільки витрати на транспортування товару понесло не ТОВ «Стандарт-Україна». Всі інші первинні документи, що дають можливість здійснити оприбуткування товару ТОВ «Золотий колос» були надані в повному обсязі та були достатніми для віднесення ТОВ «Стандарт Україна» витрат на придбання товару до складу валових витрат, а суму ПДВ до складу податкового кредиту. Представник відповідача-1 зазначає, що позивачем не встановлено порушень оформлення податкових накладних та первинних документів, які дають право ТОВ «Стандарт Україна» на віднесення витрат з придбання товару до валових витрат, а суму ПДВ - до податкового кредиту. Порушення норм податкового законодавства ТОВ «Золотий колос» щодо ненадання документів до перевірки не є підставою для встановлення порушень податкового законодавства покупцем цих товарів - ТОВ «Стандарт Україна» та, як наслідок, визначення укладених правочинів фіктивними. Твердження позивача про відсутність відповідача-2 за місцезнаходженням, представник відповідача-1 спростовує тим, що спірний правочин був вчинений в лютому 2011 року, а факт відсутності за місцезнаходженням ТОВ «Золотий колос» встановлений 11.05.2011 року згідно акту № 268. Таким чином, представник відповідача-1 вважає позов безпідставним, оскільки відсутні докази факту вчинення відповідачами фіктивного правочину, направленого на заволодіння майном держави.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «Золотий колос», у звязку із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ «Золотий колос».

Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ «Стандарт Україна» зареєстровано як юридична особа Васильківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 11.02.2005 року та перебуває на обліку платників податків у Покровській МДПІ.

Фахівцями Покровської МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Стандарт Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Літіс Групп» та ТОВ «Золотий колос», проведених у січні та лютому 2011 року. За результатами перевірки 24.06.2011 року складено акт №253/23/32082681, в якому встановлено порушення ТОВ «Стандарт Україна»:

- ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених за січень 2011 року по ланцюгу з ТОВ «Літіс Групп» та лютий 2011 року по ланцюгу з ТОВ «Золотий колос»;

- п. 198.1 та п. 198.2 ст. 198 ПК України, у звязку з чим відповідачем-1 занижено суму податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі 188037,48 грн. та лютий 2011 року в сумі 131269,50 грн.;

- у ТОВ «Стандарт Україна» відсутнє право на формування валових витрат по операціях з ТОВ «Літіс Групп» за січень 2011 року на загальну суму 959930,75 грн. та ТОВ «Золотий колос» за лютий 2011 року на загальну суму 636604,15 грн.

Судом встановлено, що 08.02.2011 року між ТОВ «Золотий колос» (постачальник) та ТОВ «Стандарт Україна» (покупець) був укладений договір № 802/11 про доставку матеріалів, за яким постачальник зобовязується постановити покупцю товар та оформити його передачу накладною, надати податкову накладну за рахунок-фактура, а покупець оплатити товар, витрати на поставку товарів до покупця та інші послуги, повязані з ним, згідно з виставленими рахунками, якщо ці послуги виконуються постачальником. Предметом договору є поставка стрічки транспортерної БКНЛ-500х4х96.

08.02.2011 р. ТОВ «Стандарт Україна» в межах договору № 802/11 від 08.02.2011 р. отримало від ТОВ «Золотий колос» згідно видаткової накладної №08/02 від 08.02.2011 р. стрічку транспортерну БКНЛ-500х4х96 у кількості 4, загальною вартістю 131876,96 грн., в тому числі ПДВ 21979,49 грн. ТОВ «Золотий колос» 08.02.2010 р. виписано ТОВ «Стандарт Україна» податкову накладну №3. На підставі рахунку-фактури №СФ-08/02 від 08.0.2011 р. ТОВ «Стандарт Україна» здійснено оплату вартості отриманого товару, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів від 01.04.2011 р, 04.04.2011 р. 08.04.2011 р., 20.04.2011 р., 27.04.2011 р. 30.04.2011 р., 01.06.2011 р., 02.06.2011 р., 23.06.2011 р. 24.06.2011 р. ТОВ «Стандарт Україна» використано транспортерну стрічку при провадженні ремонтних робіт господарським способом, про що складено акт списання ТМЦ від 15.02.2011 р.

Відповідно до частин 1 та 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено в ч.2 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частин 1 та 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

На підставі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в постанові „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” № 9 від 06.11.2009, зокрема, визначив перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угода, яка укладена між ТОВ «Золотий колос» (постачальник) та ТОВ «Стандарт Україна» (покупець) оформлена належним чином, виконана сторонами в повному обсязі. Спірний правочин не визнаний судом недійсним і його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину. Відсутність у відповідача-1 товарно-транспортної накладної на поставлений товар не свідчить про нікчемність вчиненого правочину.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні не доведено безтоварність операції з поставки ТОВ «Золотий колос» до ТОВ «Стандарт Україна» товару, не доведено, що вчинений правочин є нікчемним, порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства, не доведено наявність вини у формі умислу на укладення угоди завідомо суперечної інтересам держави та суспільства.

Крім того, 11.08.2011 року постановою старшого оперуповноваженого ОВ ВПМ Синельниківської ОДПІ відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом умисного ухилення від сплати податків відносно посадових осіб ТОВ «Стандарт Україна» ОСОБА_4 та головного бухгалтера ТОВ «Стандарт Україна» ОСОБА_5, у звязку з відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 212 Кримінального Кодексу України.

З огляду на вищевикладене, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 06 грудня 2011 року.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >М.В. Бондар

< Текст >