Постанова № 21413932, 12.01.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

12.01.2012< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/15337/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКоблової О.Д.

при секретарі судового засіданняКашигіній О.В.

за участю представників:

позивачаПолякова В.В.

відповідачаЗакаржевського С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» до Марганецької обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Марганецький рудоремонтний завод» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Марганецької обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області з позовними вимогами, з урахуванням уточнень позовної заяви про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Марганецької обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 26.07.2011 року №0000242340, №0000232340 та від 10.10.2011 року №0000492340.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.03.2011р., за наслідками якої податковою інспекцією було складено акт № 590/230/05448389 від 26.07.2011 року, за яким зроблено висновок про те, що позивачем порушено: п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, з урахуванням п. 1.32 ст.1 і п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 «Про оподаткування прибутку підприємств» в ІІІ кварталі ПАТ «Марганецький рудо ремонтний завод» завищено валові витрати по товарам, отриманим від ПП «Мітра», що безпосередньо не повязані із веденням господарської діяльності підприємства в сумі 67 500 грн.; ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу з ПП «Мітра»; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 з урахуванням п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України від 03.04.1997 року №168/97 «Про податок на додану вартість» ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» завищено податковий кредит на суму 13 500 грн., в тому числі за липень 2010 року в сумі 4 500 грн., за серпень 2010 року в сумі 9 000 грн. по отриманим від ПП «Мітра» товарам, які безпосередньо не повязані із веденням господарської діяльності підприємства, в звязку з визнанням нікчемного правочину між підприємствами. На думку позивача, висновки відповідача в акті перевірки від 26.07.2011 року є необґрунтованими, безпідставними та такими, що ґрунтуються на припущеннях, а тому вважає, що за таких обставин прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.07.2011 року №0000242340, №0000232340 та від 10.10.2011 року №0000492340 відносно позивача є незаконними, протиправними та такими, що порушують права позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що оскаржувані позивачем рішення винесені в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що у період з 06.06.2011 року по 19.07.2011 року Марганецькою обєднаною державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.03.2011р., за наслідками якої податковою інспекцією було складено акт № 590/230/05448389 від 26.07.2011 року за висновками якого встановлено порушення:

-п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, з урахуванням п. 1.32 ст.1 і п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 «Про оподаткування прибутку підприємств» в ІІІ кварталі ПАТ «Марганецький рудо ремонтний завод» завищено валові витрати по товарам, отриманим від ПП «Мітра», що безпосередньо не повязані із веденням господарської діяльності підприємства в сумі 67 500 грн.;

-ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу з ПП «Мітра»;

-п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 з урахуванням п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України від 03.04.1997 року №168/97 «Про податок на додану вартість» ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» завищено податковий кредит на суму 13 500 грн., в тому числі за липень 2010 року в сумі 4 500 грн., за серпень 2010 року в сумі 9 000 грн. по отриманим від ПП «Мітра» товарам, які безпосередньо не повязані із веденням господарської діяльності підприємства.

В подальшому, 26.07.2011 року Марганецькою ОДПІ були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000242340, №0000232340 та 10.10.2011 року №0000492340.

В обґрунтування своєї позиції податкова зазначає, що до Марганецької ОДПІ надійшла інформація від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, згідно якої повідомляється, що актом документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності ПП «Мітра» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та ПДВ, від 25.01.2011 року №67/233/32804278 правочини між ПП «Мітра» та його постачальниками ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей» за серпень 2010 року визнано нікчемними (порушення ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними). В ході перевірки не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу ТОВ «Е-Восток Україна» - ПП «Мітра» та ТОВ «Елфра Дісплей» - ПП «Мітра». Також, до Марганецької ОДПІ надійшла інформація від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, згідно якої повідомляється, що актом документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності ПП «Мітра» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та ПДВ, від 22.06.2011 року №1513/233/32804278 правочини між ПП «Мітра» та його постачальниками ТОВ «Бест-Консалт», ТОВ «Гранд Гамма», ТОВ «Діварос Софт», ТОВ «Сінтезтех» протягом 2010 року визнано нікчемними. Виходячи з вищенаведеного, ПП «Мітра» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. ПП «Мітра» є посередником, то цим же актом визнано нікчемними правочини укладені між ПП «Мітра» та ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод».

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме: запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; під час проведення, виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених субєктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Однак, податковою інспекцією, з перевищенням своїх повноважень, у акті перевірки від 26.07.2011 року зроблено висновок про те, що правочини вчинені позивачем з контрагентами відповідно до ч.1,5 ст. 203 ЦК України, п.1,2 ст. 215, ст. 228 є нікчемними в силу припису закону, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Такі висновки в акті перевірки податкового органу є безпідставними та не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін в разі виконання правочину обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Слід звернути увагу на те, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2011 року договір купівлі продажу між ПП «Мітра» та ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» визнаний дійсним та у відповідності до ст. 72 КАС України, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Отже, договори на виконання робіт, договори поставки, договори купівлі-продажу не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.

Акт перевірки від 26.07.2011 року не тільки не містить посилань на вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу посадових осіб позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобовязання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті від 26.07.2011 року про нікчемність правочину, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених позивачем договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду про визнання вини посадових осіб позивача щодо ухилення від сплати податків, що набрали законної сили.

При цьому, у ході судового розгляду справи судом встановлено, що податковий орган після проведення відповідної перевірки та маючи сумнів у реальності виконання сторонами вищевказаних договорів до органів податкової міліції з відповідними службовими документами не зверталися, кримінальної справи щодо посадових осіб позивача не порушувалося.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судове рішення про визнання правочинів недійсними (нікчемними), відсутнє. Не надано суду також і вироку відносно посадових осіб як позивача, так і його контрагентів.

Крім того, відповідно до норм Податкового Кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено правомірність та законність своїх дій, які виразилися у зазначенні у акті перевірки від 26.07.2011 року висновків про нікчемність правочинів з урахуванням наданих відповідачу повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, оскільки податкові органи правом на встановлення нікчемності правочинів не наділені.

Також, відповідачем не надано доказів вини позивача або умислу на порушення публічного порядку, відсутній і причинний зв'язок між винними діями позивача та заподіяними державі збитками, оскільки вина позивача може бути доведена лише у кримінальному порядку шляхом порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача. Також, суду не надано і доказів того, що позивач та його контрагенти не мали права на складання податкових накладних чи відносно них було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість.

Отже, позивачем правомірно було віднесено до податкового кредиту податкові накладні по взаємовідносинах з наведеними в акті контрагентами на основі наявних договорів, які не визнані недійсними (нікчемними) у встановленому законодавством порядку та на основі наявних первинних бухгалтерських документів, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтями 7, 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Європейський суд у своєму рішенні від 22.01.2009 року у справі «Булвес АД проти Болгарії» зазначив, що національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь юридичної особи у зловживаннях, повязаних зі сплатою ПДВ, що нараховується по низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпеченості його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України).

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Виходячи з того, що висновки відповідача, зазначені в акті від 26.07.2011 року є неправомірними, то позовні вимоги щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 26.07.2011 року №0000242340, №0000232340 та від 10.10.2011 року №0000492340, прийнятих на підставі вказаного акту перевірки, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 28 грн. 23 коп., що підтверджується квитанцією №1897 від 15.11.2011 року, а відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 28 грн. 23 коп.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» до Марганецької обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Марганецької обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 26.07.2011 року №0000242340, №0000232340 та від 10.10.2011 року №0000492340.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Марганецький рудо ремонтний завод» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 28 грн. 23 коп. (двадцять вісім грн. 23 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови буде складений 30 грудня 2011 року.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >О. Д. Коблова

< Текст >