Постанова № 21413878, 12.01.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

12.01.2012< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/8062/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В.

при секретарі Кінарєєві В.І.

за участю:

представника позивача Панишко А.О.

представника відповідачаЧерненко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»про стягнення адміністративно-гасподарських санкцій та пені у розмірі 1504683,55 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі позивач) звернулося до адміністративного суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (далі ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 1475035,38 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 29648,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним: відповідач в порушення ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» від 21.03.91 N 875-XII (далі - Закон №875) не забезпечив працевлаштування інвалідів у кількості 54 осіб та самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за нездійснення працевлаштування інвалідів у розмірі 1475035,38 грн. та пеню у розмірі 29648,17 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов із зазначених в ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову, пояснюючи, що, відповідно до ст.18 Закону №875 обовязок працевлаштування інвалідів покладено на центральний орган виконавчої влади Державну службу зайнятості, тобто обовязок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Також, ПАТ «Дніпропетровськгаз» не погоджується із розрахунком суми позову, оскільки під час проведення розрахунку не врахована специфіка даного підприємства. У зв»язку з важкими та шкідливим умовами праці кількість робочих місць для інвалідів становить 150 одиниць ( 5851 (загальна кількість працівників) 2090 (кількість працівників зайнятих в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам) х 4 = 150 осіб, в той час як фактично працювало 180 осіб, які мали 2 та 3 групу інвалідності. Тому, позивачем безпідставно предявлені вимоги птягнення з відповідача адміністративно-господастьких санкцій.

Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши чинне законодавство України, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 28.02.2011 р. відповідач подав до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 5851 осіб, із них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 180 осіб, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 234 особи (а.с. 4).

Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 0 грн (а.с. 4).

Сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем в добровільному порядку сплачена не була.

Відповідно до ч.8 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема, інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 року № 875-ХІІ (далі Закон № 875-ХІІ).

Частиною 3 ст. 18 Закону № 875 передбачено, що підприємства, установи, організації зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Таким чином, законодавчо на підприємства, установи, організації покладено обов»язки створювати робочі місця для інвалідів.

Абзацом 3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків на загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Міністерством праці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ч.4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-ХІІ, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платника збору до Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні данні у повному обсязі, зокрема про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, з огляду на наведені приписи чинного законодавства, обов»язок з працевлаштування інвалідів покладається на Державну службу зайнятості, однак при умові надання підприємствами, установами та організаціями інформації про створені робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів.

В ході розгляду справи було встановлено, що 28.02.2011 року до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік, в якому відповідачем було зазначено про середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу що працюють на підприємстві 5851 особа; з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 180 осіб; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів» - 234 особи (а.с.4-5). Таким чином, відповідач самостійно визначив у звіті, що на підприємстві повинно працювати 254 особи, що мають інвалідність, а фактично працюють тільки 180 осіб.

З доданих до матеріалів справи Звітів про наявність вакансій Форми №3-ПН, затверджену наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, за січень грудень 2010 року, вбачається, що відповідачем в графі 15 «Окрема категорія громадян у рахунок броні, а також інваліди, пеміонери, студенти та ін.» зазначалась вакансія на одну особу зі спеціальності «монтер зі захисту підземних трубопроводів від корозії», замість 54 вакансій, які повинні були бути зазначені в цих звітах (а.с. 30-52).

Крім того, із наданої із Жовтневого районного центру зайнятості м.Дніпропетрвоська 30.09.11 року № 117 відповіді, свідчить, що протягом 2010 року Звіти про наявність вільних робочих місць за формою № 3-ПН, в яких було зазначено, про потребу в працівниках-інвалідах (1 місце). На підприємство протягом 2010 року Жовтневим районним центром зайнятості направлялись ОСОБА_1 економіст, але підприємство відмовило у працевлаштуванні інваліда, та в направленні зазначено «не відповідає вимогам» (а.с. 92,101). З оглянутого в судовому засіданні Звіту про наявність вакансій Форми № 3-ПН станом на 12.02.2010 р., відповідачем в гр.. 14 «Додаткові навички, характеристики особи та окремі вимоги» по вакансії по спеціальності «економіст з фінансової роботи, яка може бути запропонована інваліду, зазначено про таке: «Вік від 30 до 40 років, наявність дитини шкільного віку» (а.с.32-33). Тобто, відповідачем встановлені для такої категорії осіб вимоги, які не узгоджуються с загальними нормами трудового законодавства та обмужують можливість працевлаштування особи-інваліда.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач порушив покладений на нього обов»язок по працевлаштуванню інвалідів на підприємстві в 2010 році.

Згідно з ч.1 ст. 20 цього Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Згідно з п.2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затверджену Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року, сплата адміністративно-господарських санкцій здійснюється у строк до 15 квітня року, що настає за роком в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Згідно з розрахунком сума адміністративно-господарських санкцій за 54 місця складає 1475035,38 грн. (а.с.6)

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону № 875 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені; пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Оскільки відповідач у строк до 15.04.2011 року адміністративно-господарські санкції не сплатив, відповідно до розрахунку адміністративно-господарських санкцій йому нарахована пеня за період з 16.04.2011 року по 21.06.2011 року у сумі 29648,17 грн. ( а.с.6).

Приймаючи до уваги зазначені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав обов»язок по створенню 54 робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році, тому повинен сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 1475035,38 грн. та пені у розмірі 29648,17 грн., а всього 1504683,55 грн.

Посилання відповідача на те, що загальна кількість робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів на даному підприємстві, враховуючи важкі умови праці, становить 150 осіб не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи, і суд відноситься до них критично виходячи з наступного. ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 року № 875-ХІІ не передбачено встановлення нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів з урахуванням кількості робочих місць які не пов»язані із шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці». Посилання відповідача на положення ЗУ «Про охорону праці» є безпідставним, оскільки вказаний нормативний акт визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників. У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій. Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час можливе лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії. Вказаний нормативний акт визначає заходи спрямовані на охорону праці інваліда, однак не визначає порядок створення спеціальних робочих місць та порядок відшкодування витрат пов»язаних з їх не використанням.

Суд також критично ставиться до посилань представника відповідача, про покладення обовязку щодо працевлаштування інвалідів на центральний орган виконавчої влади, оскільки зазначена обставина не є підставою для звільнення від виконання вимог законодавства в сфері забезпечення працевлаштування інвалідів.

З огляду на зазначене, суд вбачає вину в бездіяльності відповідача щодо невчинення передбачених законом дій з забезпечення працевлаштування інваліда, що призвело до порушення відповідачем законодавства про соціальний захист інвалідів та правомірне застосування позивачем до відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 1475035,38 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 29648,17 грн.

Статтею 71 КАС України визначено, що кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» про стягнення адміністративно-гасподарських санкцій та пені у розмірі 1504683,55 грн. - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (юридична адреса: 49044, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, вул.. Шевченка, буд. 2, МФО 300647, р/р 2600704114, Акціонерний банк «КЛИРИНГОВИЙ ДІМ», код ЄДРПОУ 03340920) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (49101, м.Дніпропетровськ, вул.. Чкалова, буд. 11, МФО 805012, ЕДРПОУ 25005978, р/р 31218230700005 отримувач Жовтневий район м.Дніпропетровська, банк отримувача ГУДКУ у Дніпропетровській області), адміністративно-гасподарські санкції та пеню у розмірі 1504683,55 ( один мільйон п»ятьсот чотири тисячі шістсот вісімдесят три грн.. 55 коп).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >І.В. Тулянцева

< Текст >