Постанова № 21407859, 21.11.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

21.11.2011

<копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/5411/11

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області до Приватного підприємства «Автопорт»про стягнення коштів з рахунків платника, -

в с т а н о в и в :

10 травня 2011 року Державна податкова інспекція у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області на виконання своїх владних повноважень звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить стягнути з рахунків Приватного підприємства «Автопорт»у банках, обслуговуючих платника податків, податковий борг по податку на прибуток в сумі 546 грн. 41 коп., та по податку на додану вартість в сумі 99538 грн. 19 коп. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що приватне підприємство «Автопорт»має податковий борг на загальну суму 100084 грн. 60 коп., який виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобовязань, нарахованих платником податків по деклараціям з податку на прибуток за 2008, 2009, 2010 роки. 05 липня 2010 р. начальником податкового органу винесено рішення № 29 про стягнення коштів та продаж інших активів в рахунок погашення податкового боргу, проте, в добровільному порядку суму податкового боргу відповідач не сплачує, що стало підставою для звернення податкового органу до суду з даним позовом (а.с. 2-3).

В судове засідання сторони не зявились.

Від представника позивача за довіреністю ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, та про підтримання позовних вимог в повному обсязі (а.с. 64).

Судом на адресу державної реєстрації відповідача направлялися судові повістки, проте, поштові відправлення тричі повернулися до суду з довідкою «Укрпошти»«за закінченням терміну зберігання»(а.с. 35, 39, 43). Враховуючи, що повістки надсилалися судом на адресу державної реєстрації відповідача, і не вручені адресату з незалежних від суду причин, у відповідності до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає його належним чином повідомленим про розгляд справи.

За таких обставин, у відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що дата виникнення податкового боргу, згідно з обґрунтуванням, викладеним у позовній заяві, припадає на період до набрання законної сили Податковим кодексом України (до 01.01.2011 року), суд розглядає справу також з урахуванням норм законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Приватне підприємство «Автопорт»зареєстровано Петріківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 17.06.2002 р., та з 19.07.2002 р. перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області (а.с. 13).

В обґрунтування позовної заяви, позивачем зазначено, що податковий борг, який заявляється до стягнення за даним позовом, утворився згідно декларацій Приватного підприємства «Автопорт»по податку на прибуток:

-за 2008 рік, згідно якої скоригований валовий дохід 3834724 грн., скориговані валові витрати 3825764 грн., нарахована сума податку 2240 грн.;

-за 2009 рік, згідно якої скоригований валовий дохід 1395 112 грн., скориговані валові витрати 389 992 грн., нарахована сума податку 1 280 грн.

-за 2010 р., згідно якої скоригований валовий дохід 0 грн., скориговані валові витрати 0 грн., нарахована сума податку 0 грн.

Іншого обґрунтування періоду виникнення податкового боргу, його суми та видів податків, по яким рахується несплачений податковий борг, позивачем у позовній заяві не наведено (а.с. 2-3). Під час перебування справи в провадженні суду, позивачем не надавалися заяви про уточнення позовних вимог, або про зміну позовних вимог, тощо.

Частиною 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, враховуючи, що в даному випадку позов подано податковим органом на виконання своїх владних повноважень, підстави для виходу за межі позовних вимог відсутні, а тому суд розглядає справу виключно в межах заявлених ДПІ у м. Дніпродзержинську позовних вимог, та наведеного у позовній заяві обґрунтування.

При цьому, суд також враховує вимоги ч. 1 ст. 71 КАС України, якою передбачено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням наведених вище вимог закону, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ДПІ у м. Дніпродзержинську про стягнення з відповідача податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 99538 грн. 19 коп., з огляду на наступне.

Позивачем у позовній заяві взагалі не зазначені підстави для стягнення з ПП «Автопорт»податкового боргу по податку на додану вартість в сумі 99538 грн. 19 коп., не наведено обґрунтування щодо періоду виникнення заборгованості по цьому виду податку, та не надано доказів її узгодженості (не зазначено посилання на такі докази).

Враховуючи, що позовна заява не містить обґрунтування стягнення з відповідача боргу по податку на додану вартість з посиланням на відповідні докази, що є обовязковою умовою до викладення позовної заяви у відповідності зі ст. 106 КАС України, а позивач своїм правом на уточнення позовних вимог не скористався, подавши заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, у суду відсутні підстави самостійно робити висновки щодо наявності податкової заборгованості з наданих до позову копій податкових декларацій з податку на додану вартість, актів перевірок, податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобовязань, тощо, проводити замість податкового органу розрахунки суми цієї заборгованості, а також встановлювати, коли саме і які заходи вживалися податковим органом для стягнення сум цієї заборгованості, і чи набули вони статусу податкового боргу.

За таких обставин, підстави для задоволення позовних вимог податкового органу про стягнення з відповідача податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 99538 грн. 19 коп. відсутні.

Щодо стягнення з відповідача податкового боргу по податку на прибуток в сумі 546 грн. 41 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 67, 68 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та у розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції та законів України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р., п.п.4.1.1, 4.1.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. (далі Закон України № 2181) (які діяли на час виникнення спірних правовідносин), платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів). Також, згідно п.3 ч.1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п. 11.1 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", для цілей цього закону використовуються такі податкові періоди: календарний квартал, півріччя, три квартали, рік.

Відповідно до п. 16.4. ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітній період. При цьому за звітній квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Згідно абз. "б" п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України №2181, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі, при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Як вже зазначалося вище, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий борг відповідача по податку на прибуток утворився за деклараціями за 2008 рік, згідно якої скоригований валовий дохід 3834724 грн., скориговані валові витрати 3825764 грн., нарахована сума податку 2240 грн.; за 2009 рік, згідно якої скоригований валовий дохід 1395 112 грн., скориговані валові витрати 389 992 грн., нарахована сума податку 1 280 грн., за 2010 рік, згідно якої скоригований валовий дохід 0 грн., скориговані валові витрати 0 грн., нарахована сума податку 0 грн. (а.с. 2-3).

З наданої позивачем довідки про час виникнення податкової заборгованості (станом на 21.04.2011 р.), податковий борг відповідача з податку на прибуток на суму позовних вимог 546,28 грн., утворився внаслідок несплати узгоджених зобовязань по декларації № 127625 від 13.02.2010 р. в сумі 30 грн., по цій же декларації в сумі 176,26 грн., згідно податкових повідомлень-рішень № 0008701501 від 16.02.2010 р. в сумі 170 грн., № 0013811501 від 29.10.2010 р. в сумі 0,02 грн., № 0013871501 від 01.11.2010 р. в сумі 170 грн., а також нарахованої 14.02.2010 р. пені в сумі 0,13 грн. (а.с. 21).

До позовної заяви позивачем долучено копію декларації Приватного підприємства «Автопорт»з податку на прибуток № 127625 від 13.02.2010 р., згідно якої, скоригований валовий дохід за вказаний період становить 1395 112 грн., скориговані валові витрати 1 389 992 грн., нарахована сума податку 1 280 грн. При цьому, в рядку 17 («сума податку до сплати»), розрахованому як позитивна різниця між податковим зобовязанням звітного періоду та суми нарахованого податку попереднього податкового періоду поточного року, платником податків задекларовано до сплати за ІІІ квартал 2009 року - 30 грн. (а.с. 31).

Отже, обґрунтування позовної заяви, зокрема, щодо самостійного декларування відповідачем до сплати податку на прибуток згідно декларації № 127625 від 13.02.2010 р. в сумі 1280 грн. (а.с. 3), не відповідає наданим до справи письмовим доказам. Зазначене обґрунтування не відповідає також наданому позивачем розрахунку податкового боргу, згідно якого, по декларації № 127625 від 13.02.2010 р. недоїмка складає 30,00 грн. та 176,26 грн. (а не 1 280 грн., як зазначено у позовній заяві).

При цьому, матеріали справи не містять копій декларацій Приватного підприємства «Автопорт»по податку на прибуток за 2008, 2010 роки, на які позивач також посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог як на підставу виникнення податкового боргу відповідача із вказаного виду податку.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0008701501 від 16.02.2010 р. на суму 170 грн., № 0013811501 від 29.10.2010 р. на суму 0,02 грн., № 0013871501 від 01.11.2010 р. на суму 170 грн., то їх копії надані позивачем до матеріалів справи, але, зважаючи на відсутність посилання у тексті позовної заяви на зазначені рішення як на підставу виникнення податкового боргу відповідача з податку на прибуток за спірний період, а також на невідповідність наданої позивачем довідки про час виникнення заборгованості заявленим позовним вимогам, суд не приймає їх до уваги при прийнятті рішення по справі, а розглядає справу виключно в межах заявлених позовних вимог та наданого позивачем їх обґрунтування.

Те ж стосується вимог про стягнення нарахованої відповідачу пені в сумі 0,13 грн.

Отже, за результатами дослідження судом письмових доказів, наданих позивачем до позовної заяви, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу по податку на прибуток в сумі 546 грн. 41 коп. підтверджені матеріалами справи лише частково на суму 30 грн. згідно декларації Приватного підприємства «Автопорт»з податку на прибуток № 127625 від 13.02.2010 р. за 3 квартали 2009 року.

Відповідно до п. 5.1 Закону України № 2181, податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п. 5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону України №2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначені законом строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

У встановлений законом строк відповідач не сплатив узгоджені податкові зобовязання в сумі 30 грн. згідно декларації № 127626 від 13.02.2010 р., внаслідок чого, у нього утворився податковий борг на зазначену суму.

17.02.2010 р., у відповідності до абз. «а» п.п. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України № 2181, податковим органом винесено першу податкову вимогу № 1/121 на суму 207 грн. 46 коп., яку було направлено на адресу відповідача. Проте, поштове відправлення повернулося до податкового органу з довідкою Державного підприємства «Укрпошта»«за закінченням терміну зберігання», внаслідок чого, відповідно до п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України № 2181, податкову вимогу № 1/121 29.03.2010 р. розміщено на дошці податкових оголошень, про що складено акт № 39 (а.с. 7), та з цього часу вимога вважається врученою платнику податків.

30.04.2010 р., у відповідності до абз. «б» п.п. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України № 2181, податковим органом винесено другу податкову вимогу № 2/297 на суму 377 грн. 91 коп., яку, згідно поштового повідомлення про вручення кореспонденції, 28.05.2010 р. отримано уповноваженою особою відповідача (а.с. 8).

У відповідності до п. 6.2.5 ст. 6 Закону України №2181, у разі несплати податкових вимог, інші вимоги не формуються і не надсилаються.

05 липня 2010 р. заступником начальника Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Боровик І.М. винесено рішення № 29 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (а.с. 9).

Не зважаючи на вжиті заходи, податковий борг відповідачем сплачений не був.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 30 грн., які обґрунтовані позивачем у позовній заяві та підтверджені матеріалами справи.

Керуючись п. 6 ст. 128, ст. ст. 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську задовольнити частково.

Стягнути з розрахункових рахунків Приватного підприємства «Автопорт» (код ЄДРПОУ 31791519) у банках, обслуговуючих платника податків, на користь державного бюджету (код платежу 11020100, р/р № 31118009700013, одержувач відділення ДКУ у м. Дніпродзержинську, банк УДКУ у Дніпропетровській області, код 24232324, МФО 805012) податковий борг по податку на прибуток в сумі 30 грн. (тридцять гривень).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В.Чорна