Постанова № 21405751, 26.07.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

26.07.2011

<копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2011 р. Справа № 2а-15070/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В. <Текст > при секретаріГудим І.В. за участю: представника позивача Опанасенко І.Ю. представника відповідача - 1 Крейси Л.О. представники відповідача 2 та третьої особи не зявилися< ПІБ Пр. > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до відповідачів: 1 Дніпропетровської митниці, 2 - Головного управління Державного казначейства у м.Києві третя особа на стороні відповідача: Головне управління Державного казначейства у Дніпропетровській області про скасування рішення та стягнення коштів, - ВСТАНОВИВ: Відкрите акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача 1 Дніпропетровської митниці, 2 - Головного управління Державного казначейства у м.Києві з позовними вимогами:

- визнати протиправним Рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000366/1 від 13.05.2010 р.

- скасувати видану Криворізькою митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00564 від 13.05.2010 р.;

- стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у м. Києві (01001, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, код ЄДРПОУ 24262621) на користь Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (Код ЄДРПОУ 00191023, м. Кривий Ріг, 50079) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 7 506,93 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у м. Києві (01001, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, код ЄДРПОУ 24262621) на користь Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191023, м.Кривий Ріг, 50079) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 1 138,08 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що Криворізькою митницею було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000366/1 від 13.05.2010 р., згідно з яким митна вартість товару пред'явленого позивачем для митного оформлення, була визначена за резервним 6 методом. Вказане рішення відповідача є незаконними, оскільки відповідачем була визначена митна вартість товару за 6 резервним методом всупереч нормам законодавства так, як позивачем були надані усі необхідні документи для визначення митної вартості товару за основним, 1 методом. Відповідач-1 не мав підстав для відмови позивачу в митному оформленні товару за митною вартістю, визначеною позивачем за ціною специфікації до Контракту № 0212-SG02/10 від 12.02.2010р., та підстав для визначення митної вартості вказаного товару за резервним методом, а тому рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів є необгрунтованим та таким, що суперечить вимогам ст.ст. 264-267 Митного кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення, просив відмовити в задоволенні позову та зазначив, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки відповідач, в силу вимог ст.265 Митного кодексу України здійснював контроль правильності визначення митної вартості товарів у відповідності до приписів ст.ст. 259-269 Митного кодексу України, постанови КМУ від 20.12.2006р. № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження». Позивачем при заявлені митної вартості товару за ціною договору (метод 1) не було надано всіх необхідних документів у відповідності до вимог закону, внаслідок чого відповідачем, при визначенні митної вартості товару, в порядку послідовності був застосований 6 резервний метод, використання якого базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості. Митну вартість заявленого товару було скориговано до рівня митної вартості подібних (аналогічних) товарів на підставі інформації, наявної у митному органі. Окрім того, згідно із пп.7.3.6 п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Відповідно до п. 4.1.1 статті 4 Закону 2181 платник податків самостійно нараховує податкове зобов'язання, крім випадків, передбачених підпунктом "г" п. 4.2.2 п. 4.2, а ті п. 4.3 цієї статті. Пункт 5.1 ст. 5 Закону 2181 містить норму про те, що податкове зобов'язання самостійно узгоджене платником податків, не може бути оскаржено платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Представник відповідача-2 надав письмові заперечення в яких зазначив, що позивач безпідставно визначив Головне управління Державного казначейства у м.Києві відповідачем у справі, оскільки Головним управлінням не порушувалися права та законні інтереси позивача які б підлягали судовому захисту, по друге, повернення з Державного бюджету грошових коштів здійснюється за певною процедурою та у визначеному законом порядку.

Третя особа заперечення на позовну заяву не надала в судове засідання не зявилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Ухвалою суду від 21.03.2011р. відповідача-1 Криворізьку митницю замінено правонаступником Дніпропетровською митницею.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ АБ № 201926 юридичною особою позивачем код 00191023 змінена назва з відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на публічне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.02.2010 р. між ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» та фірмою «Alderston GB Limited», м.Лондон, Велика Британія було укладено зовнішньоекономічний контракт № 0212 - SG02/10 від 12.02.2010 р., згідно з умовами якого постачальник зобов'язався здійснити поставку товару позивачу, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, вказаних у специфікаціях до контракту. Додатком №3 до контракту між постачальником та покупцем був узгоджений графік поставок продукції. На виконання умов зазначених у графіку, продавцем на адресу позивача була направлена партія товару, ціна якого була визначена у відповідності до умов специфікації та підтверджується рахунком - фактурою №100212-013 від 12.05.2010р.

Згідно з умовами специфікації № 1 від 12.02.2010 р. до контракту погоджена між позивачем та постачальником загальна ціна товару складала 2 108 644,75 Євро. В порядку, передбаченому п. 4.2 Контракту, постачальник зазначив загальну вартість продукції в сумі 2 108 644,75 Євро, чим підтвердив свій намір продати позивачу товар саме за вищевказаною ціною.

12.05.2010 р. для митного оформлення партії товару позивачем було оформлено вантажну митну декларацію форми МД №113050000/2010/003809 та декларацію митної вартості форми ДМВ-1 № 113050000/2010/003809, відповідно до яких для проведення відповідачем-1 митного оформлення було подано вантаж: жаробетонна суміш KOTOR Т07А-1 - 12000 кг. Склад діючих речовин: AL203-60,0%, Е203-1,1%. Вогнетривкість: 1500 град.с. Призначена для гарячого та холодного ремонту кисневих конверторів, електричних дугових печей та сталерозливочних ковшів. Не для медичного використання; цегла вогнетривка: - NO.5 KOLAS 130 (вміст AL203-34,49%, SI02-58,48%, FE203-2,71%) - 1368 шт. Вогнетривкість: 1380 град.с., NO.5 KOLAS 50 (ВМІСТ AL203-20,65%, SIО2-66,31%, FE203-2,1%) - 2088 шт. Вогнетривкість: 960 град.с. Застосування: теплоізоляційні футеровки сталерозливних ковшів, шахтних та обертових печей для випалу вапна; цегла вогнетривка: - NO.28 ALKO-85C (ВМІСТ AL203-85%, FE2O3-0,6%) - 455 шт. Вогнетривкість: 1680 град.с. Характеристика: металургійні фасонні матеріали з високим вмістом AL203. Виробник «REFRAKO S.R.O.», Словаччина. Країна походження - Словаччина, Країна виробництва - Словаччина.

Під час здійснення перевірки заявленої декларантом митної вартості товарів в частині порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів що вже оформлені (витяг із цінової Бази даних ЄАІС ДМСУ) відповідачем-1 було виявлено, що заявлена ціна вантажу жаробетонної суміші - 0, 92 EUR (1,17 дол.США) за кг є нижчою ніж жаробетонна суміш цього ж виробника, цієї ж марки, що ввозилася на митну територію України (тобто, вже оформлена для вільного використання на митній території України становить 1, 03 EUR (1,30 дол.США) за кг, цегли вогнетривкої - 0, 85 EUR (1,07 дол.США) за кг є нижчою ніж цегла вогнетривка цього ж виробника, цієї ж марки, що ввозилася митну територію України (тобто, вже оформлена для вільного використання на митній території України), становить 1, 32 EUR (1,67 дол.США) за кг, та цегли вогнетривкої 1, 36 EUR (1,72 дол. США) за кг є нижчою ніж цегла вогнетривка цього ж виробника, цієї ж марки, що ввозилася на митну територію України (тобто, вже оформлена для вільного використання на митній території України), становить 1, 41 EUR (1,79 дол.США). Цей факт став підставою для більш детального вивчення митницею даного питання.

В результаті цього 13.05.2010р. при митному оформленні партії товару Криворізькою митницею було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000366/1, на підставі якого стосовно придбаного позивачем у постачальника товару 13.05.2010 р. оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску варів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00564, в якій зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом. Винесення даного рішення призвело до збільшення нарахованої суми ПДВ та ввізного миту за імпортований товар.

13.05.2010 р. позивачем, для митного оформлення партії товару, було оформлено вантажну митну декларацію форми МД-2 №113050000/2010/003832, розрахунки в якій було зроблено виходячи з ціни товару, визначеною Відповідачем-1, про сплату обов'язкових платежів. При цьому, нарахований ПДВ склав 43 477,51 грн., а ввізне мито 8 532,33 грн. В результаті розбіжностей між даними ВМД № 113050000/2010/003809 від 12.05.2010 р. та ВМД № 113050000/2010/003832 від 13.05.2010 р. утворилась різниця нарахованого та сплаченого позивачем ПДВ у розмірі 7 506,93 грн., ввізного мита у розмірі 1138,08 грн.

Вказані рішення були прийняті відповідачем-1 з наступних підстав:

Відповідно до п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.2006р. №1766 передбачений перелік документів, які декларант зобов'язаний подати для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів. Відповідно до цієї норми права позивач зобов'язаний був надати до митного оформлення банківські платіжні документи, відповідно до яких ним, згідно з 5.2 зовнішньоекономічного контракту №0212- SG02/10 від 12.02.2010р., було здійснено передплату за товар у розмірі 30% від загальної вартості товару. Під час перевірки відповідачем-1 документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, було з'ясовано, що позивачем зазначені вимоги п. 7 Порядку 1766 не виконані.

Згідно п. 11 постанови КМУ від 20.12.06 №1766 для підтвердження заявленої митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Так, згідно з п. 11 Постанови, відповідачем-1 було запропоновано декларанту для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів надати додаткові документи, а саме: копію експортної ВМД країни відправлення; прайс-лист фірми виробника товару;калькуляцію фірми виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертами організаціями.

Із запропонованих до надання для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів документи, декларантом позивача було надана лише прайс-лист на 2010 р. та копія експортної ВМД країни відправника товарів, інші запропоновані документи надано не було. Надані декларантом позивача додаткові документи у підтвердження митної вартості товару не підлягають застосуванню з наступних причин, зокрема: прайс - лист, не є прайс-листом фірми виробника товару та оформлений з порушенням вимог пункту 12 постанови КМУ №1766, а саме: листи підприємств повинні мати необхідні реквізити (назва підприємства, його адреса, номер телефону, вихідний номер і дата відправлення); довідки, висновки та інші документи, що стосуються вартісних та якісних характеристик товару повинні мати реквізити організації, що їх видала, підписи відповідних посадових осіб та печатки. Надана позивачем експортна декларація країни відправлення не є підставою для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.

У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана згідно з положенням ст. 267 Митного кодексу України, за митну вартість береться із операції з ідентичними або подібними (аналогічними) товарами , які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів є максимально наближеним до нього. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами , у тому числі за такими як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.

Під подібними розуміються товари які хоч і не є однакові за всіма ознаками але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів: якість та репутація на ринку; країна походження; виробник. Але на практиці виконати умову «час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього» практично неможливо. Гнучке застосування другого та третього методів насамперед стосується термінів ввезення ідентичних та подібних товарів, можливості використання як основи для митної оцінки ідентичних чи подібних, вироблених не у країні, де виготовлені оцінювані товари. Методи визначення у вартості застосовуються послідовно. Методи 2 і 3 не можуть бути застосовані за неможливістю визначення терміну максимально наближеного часу. Для застосування методу 4 та 5 відсутня необхідна інформація. В таких випадках, якщо митну вартість товарів неможливо визначити жодним з пяти перших методів або митний орган аргументовано вважає , що ці методи визначення митної вартості не можуть бути використані, митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням світової практики за резервним (шостим) методом. Шостий метод використовується шляхом гнучкого застосування п'яти попередніх розглянутих методів митної оцінки.

Тому, при визначенні митної вартості за рішенням №113000006/2010/000366/1 від 13.05.2010р. був застосований шостий метод визначення митної вартості, відповідно положень ст. 273 МКУ.

Відповідачем-1 при винесенні рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000366/1 від 13.05.2010р. було використано інформацію про митну вартість ідентичних товарів, яка міститься в базі даних ЄАІС ДМСУ. Витяг з бази даних ЄАІС ДМСУ, не містить інформацію про митну вартість ідентичних товарів, яка приймалась згідно зі ст.267 МКУ та коригувалась відповідно до вимог абз. 5 ст.268 МКУ чи абз. 5 ст. 269 МКУ та п.п. 5, 6, 7 абз. 2 ст.267 МКУ. Таким чином, митниця не мала правових підстав визначати митну вартість товару за другим, або третім методом, на підставі наявної інформації про митне оформлення ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митна вартість яких визначалась за шостим методом.

Суд вважає висновки відповідача необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до ст.266 МК України основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Згідно п. 4.2. Контракту загальна вартість продукції, що поставляється становить 2 108 644.75 Євро. В свою чергу, Специфікацією № 1 до Контракту визначено, що вартість цегли вогнетривкої № 44 KOLAS 130 становить 1,44 Євро за одиницю товару. В порядку, визначеному п. 5.2. Контракту постачальник виставив позивачу інвойси (рахунки - фактури) № 100212-1 від 12.03.2010 р. на передплату та 100212-023 від 12.05.2010 р. на оплату, виходячи із вищевказаної ціни. Останні були оплачені платіжними дорученнями № 4 від 30.03.2010 р. та № 2 від 28.05.2010 р.

У відповідності до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

В силу ч.3 ст. 260 Митного кодексу України для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Таким чином, митна вартість товарів визначалась відповідно до положень специфікації до контракту, інвойсів на передплату, оплату та підтверджена оплатою, проведеною відповідними платіжними дорученнями.

Стосовно доводів відповідача - 1, що позивач був зобов'язаний надати до митного оформлення банківські платіжні документи, відповідно до яких ним, згідно з п. 5.2. контракту № 0212-8002/10 від 12.02.2010 р., було здійснено передплату за товар у розмірі 30% від загальної вартості товару, то відповідності до п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.2006 р. № 1766 банківські платіжні документи подаються декларантом для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів лише у разі їх оплати.

Пунктом 5.2. Контракту позивач та постачальник за контрактом погодили здійснення 30% передплати загальної вартості продукції, що поставляється і 70% оплати вартості поставленої партії продукції протягом п'яти календарних днів від дати отримання повідомлення постачальника про наявність партії продукції на митному ліцензійному складі.

За таких обставин, на момент митного оформлення партії вказаного у інвойсі № 100212-013 від 12.05.2010 р. товару оплата цього товару у повному обсязі здійснена не була, а тому позивач не міг надати відповідачу -1 банківських платіжних документів, що свідчать про проведення оплати за цей товар. Для підтвердження заявленої митної вартості відповідач-1 не запитував позивача надати документ про здійснену 30% передплату, що посвідчується відсутністю відповідного запису на зворотному боці ДМВ № 113050000/2010/003809 від 12.05.2010 р., а тому посиланні відповідача 1 про неможливість визначити митну вартість товару за ціною, заявленою позивачем через відсутність саме такого документу є безпідставним.

Відповідно до абз. 6, 7 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затверджених наказом ДМСУ від 19.10.2010 р. № 1242 каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми виробника товару можуть бути витребувані митними органами при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України на виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу, сторонами яких є підприємства-посередники, що представляють інтереси виробників товарів або власника торгової марки товару (торгові дома, представництва тощо). Калькуляція фірми виробника товару може бути витребувана митним органом, якщо товари ввозяться на митну територію України на виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу, сторонами яких є безпосередньо іноземні підприємства виробники цих товарів та продавець і покупець, пов'язані між собою особи у розумінні Митного кодексу України.

Оскільки позивач та постачальник за контрактом не є пов'язаними між собою особами у розумінні положень Митного кодексу України та не являються підприємствами - посередниками, що представляють інтереси виробників товарів або власника торгової марки товарів, витребування митним органом прайс - листа та калькуляції фірми - виробника є безпідставним.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження митної вартості товару було надано контракт, специфікацію № 1 до Контракту, інвойс № 100212-024 від 16.06.2010 р. експортна декларація, що є офіційним документом Євросоюзу та листа Постачальника від 08.02.2010 р. № 100208-1 з офіційною пропозицією щодо рівня цін на товари.

Таким чином позивачем було надано відповідачу-1 всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною контракту у відповідності до ст.267 Митного Кодексу України та порядку № 1766, але відповідач-1 прийняв рішення про визначення митної вартості товару, яким визначив ціну товару за методом 6.

Відповідно до приписів ст.259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно до вимог ст. 265 МК України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів. Лише у разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1)за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2)за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3)за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4)на основі віднімання вартості;

5)на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6)резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно до ч.3 ст.265 МК України якщо, митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до п.3.2 Наказу ДМСУ №74 від 31.01.2007 р. «Методичних рекомендації із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України» посадова особа митного органу обчислює прямі витрати на виробництво товару відповідно до інформації, надісланою ДМСУ. І лише у разі, в силу п. 3.3 цього ж Наказу, якщо заявлена декларантом митна вартість товару нижча, ніж обчислена митним органом згідно з п. 3.2 Наказу № 74, останній запитує у декларанта додаткові документи.

Пунктом 3 розд. 3 наказу №602 від 24.06.2009р. «Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» передбачено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті рішень використовуються такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси ЄАІС ДМСУ; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДМСУ про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Державною митною службою України та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.

Проте, всупереч зазначеним нормам, посадовими особами відповідача-1 вищезазначені вимоги виконані не були, оскільки рішення про визначення митної вартості товарів було прийнято лише на підставі інформації, отриманої з ЄАІС ДМСУ.

Відповідно до п.9.1. Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України (затв. Наказом ДМС України від 31.01.2007р. №74) митна вартість, визначена за резервним методом згідно з положеннями ст.273, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначених (визнаних) митних вартостях. Проте, визначивши митну вартість товарів за методом 6 відповідач-1 зазначив, не застосування методів 2, 3 відбулося у зв'язку із неможливістю визначення терміну максимально наближеного часу, а для застосування методів 4, 5 відсутня необхідна інформація.

Так, частиною 1 ст. 268 МК України зазначено, що у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під «максимально наближеним» часом експорту ідентичних товарів мається на увазі час експорту ідентичних товарів, який не збігається з часом експорту оцінюваних товарів, а безпосередньо передує часу експорту оцінюваних товарів (тобто остання операція продажу на експорт товару в Україну, після якої відбувається продаж на експорт в Україну оцінюваних товарів).

Як вже зазначалося, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обовязок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Проте, відповідачем - 1 не доведено про неможливість застосування методів визначення митної вартості товару які передують 6 резервному методу.

Таким чином, суд вважає що відповідачем 1 безпідставно було застосовано резервний 6 метод визначення митної вартості товару проминувши попередні методи, зокрема 2 та 3 метод, а отже рішення №113000006/2010/000366/1 від 13.05.2010 р. прийнято протиправно.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача-1 щодо неможливості оскарження в судовому порядку узгодженого податкового зобов'язання із посиланням на норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 р., адже предметом даного спору є оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, а не оскарження податкового зобов'язання.

Вимога позивача про повернення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства у м.Києві надмірно нараховані та сплачені суми у при проведенні митної оцінки вартості товару має бути задоволена з підстав сплати платежів до бюджету за протиправним рішенням.

Щодо заперечень відповідача -2, слід зазначити, що у відповідності до ст.48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Зі змісту ст.25 Бюджетного кодексу України вбачається, що державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування. Оскільки розпорядження даним майном відбувається через відповідні фінансові органи держави, то саме зазначені фінансові органи мають бути відповідачами за позовами, що випливають з цього делікту.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України у м.Києві, третя особа на стороні відповідача: Головне управління Державного казначейства у Дніпропетровській області про скасування рішення та стягнення коштів задовольнити.

Визнати протиправним Рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000366/1 від 13.05.2010 р.

Скасувати видану Криворізькою митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00564 від 13.05.2010 р.;

стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у м. Києві (01001, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, код ЄДРПОУ 24262621) на користь публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (Код ЄДРПОУ 00191023, м. Кривий Ріг, 50079) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 7 506,93 грн.;

стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у м. Києві (01001, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, код ЄДРПОУ 24262621) на користь публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191023, м.Кривий Ріг, 50079) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 1 138,08 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» 89,85 грн. судових витрат повязаних із розглядом справи.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 186 України.

Якщо постанову проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови складений 30.06.2011 р.

Суддя <(підпис) >

< Текст >

< Список >

< Список >

< Список >О.В. Врона

<Текст >

< ПІБ Судді >

< ПІБ Судді >