Постанова № 21404150, 18.01.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

18 січня 2011 р. 15:24 Справа №2а-9225/10/7/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Маргарітова М.В., при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЗК" <Список ><Позивач в особі >

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим <Список ><Відповідач в особі ><Текст >

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача представник за довіреністю ОСОБА_1,

від відповідача представники за довіреністю ОСОБА_2,

експерт Мішур Г.Г.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЗК» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополь: від 08.07.2010р. № 0021712301/0 про нарахування податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних(фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 720000 грн. та від 08.07.2010р. №0021662301/0 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних(фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 2966504,00 грн.

Позивач не погодився з донарахованою перевіркою сумою податку на прибуток та податку на додану вартість і штрафних (фінансових) санкцій, визначених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях. Вважає, що висновки, викладені в ході перевірки, зроблені відповідачем без достатнього аналізу фінансово-господарських операцій позивача та є необґрунтованими, безпідставними, оскільки всі витрати по вказаним в акті епізодам порушення підтверджено відповідними обліковими регістрами, первинними документами бухгалтерського і податкового обліку, а податковий кредит сформовано на підставі наявних і наданих до перевірки податкових накладних, які не прийняті до уваги ревізорами-інспекторами. При проведенні перевірки відповідачем не враховані положення діючого законодавства та в неповній мірі не зясовані фактичні обставини діяльності позивача, що призвело до необґрунтованого нарахування податку на прибуток та податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Правова позиція викладена відповідачем у письмових запереченнях на адміністративний позов (т. 2 а.с.44-46). Відповідач зазначив, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки оскаржуване рішення прийняте ним на підставі встановлених перевіркою порушень з боку позивача норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обґрунтовано та з додержанням вимог чинного законодавства.

По справі було призначено судову економічну експертизу, висновки якої залучені до матеріалів справи (висновок судової економічної експертизи від 30.10.10р. №88(т.2а.с.52-76).

У судовому засіданні експерт надав пояснення стосовно висновків судової економічної експертизи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "ТЗК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р., за результатами якої складено акт № 9373/23-2/33772986 від 25.06.2010 року (т. 1 а.с.20-52) (далі акт перевірки).

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем встановлено порушення товариством пункту 1.32 ст.1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту 4.5.1 пункту 4.5 ст. 4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". За результатами перевірки податковим органом зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 6320604 грн. за 2009р. та донараховано податок на прибуток за 4 квартал 2009 року на загальну суму 600000грн. Також встановлено заниження податку на додану вартість за жовтень 2008 року на суму 329569 грн., грудень 2008 року на суму 196266 грн., січень 2009 року на суму 42972 грн., листопад 2009 року на суму 189968 грн., грудень 2009 року на суму 1218895 грн.

На підставі висновків даного акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 05.07.2010 року N 0021712301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 600000 грн. та штрафних санкцій в сумі 120000 грн. (т.1 а.с.19),

- від 05.07.2010 року N 0021662301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1977670 грн. та штрафних санкцій в сумі 988834 грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень рішень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до акту перевірки, висновки відповідача про порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зроблені виходячи з встановлення завищення валових витрат в 4 кв. 2009р. у розмірі 8720604,00 грн.

Відповідно до акту перевірки (т.1 а.с.27) відповідач встановив завищення валових витрат на суму 8720604грн. у зв'язку з віднесенням до валових витрат:

- послуг експедитора, всього на суму 903332грн. наданих: ТОВ «Кримзернотранс» в сумі 228916 грн.; ТОВ «Октябрьське АТП» на суму 201083 грн.; ТОВ «Будівельна компанія «Патріот Дизайн» на суму 473333 грн.;

- послуг по зберіганню продукції, всього на суму 1238583 наданих: ТОВ «Рівненський ХПП» на суму 329833 грн., ТОВ «Зернокомплекс «Сиваш» на суму 900000 грн., Хліб України, Ніжньогірський елеватор на суму 8750 грн.;

- послуг пошти на загальну суму 4500грн. наданих АЕРО експрес;

- з підстав не надання видаткових накладних на отримання товару від контрагентів: СФГ Василько на суму придбання зерна 33750грн., ЧАП «Чонгар» на суму придбання зерна 958000грн., ТОВ «Крим - Арес» на суму придбання зерна 5151969грн.,ТОВ «Нфнс - Агро» на суму придбання зерна 430470грн.

Відповідач, згідно акту (т.1 а.с.26-27), встановив вказані порушення та вартісні показники на підставі дослідження таких документів: головної книги за 2008, 2009р.р., журналів ордерів по рахункам 20 «Сировина та матеріали», 28 «Товари на складі», 63 «Розрахунки вітчизняними постачальниками та підрядниками», 31 «Поточний рахунок», 372 «Розрахунки по підзвіту», прибуткових накладних,отриманих податкових накладних, актів виконаних робіт, матеріальних звітів, актів списання, авансових звітів та інших первинних документів.

Щодо віднесення до валових витрат сум з послуг експедитора, послуг зберігання, витрат на придбання товару (зерна), відповідач обґрунтував завищення валових витрат тим, що до перевірки не було надано, окрім акту виконаних робіт, будь яких інших документів, що могли б підтвердити фактичне виконання зазначених послуг експедитора, послуг по зберіганню продукції та використання цих послуг в господарській діяльності підприємства. Акт виконаних робіт (послуг), як вказав відповідач, не містить даних про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції. До перевірки не наданий звіт про надання послуг, товарно транспортні накладні, маршрутні листи, договори на зберігання товару (зерна), чеки на оплату послуг пошти.

Відповідач вказав, що оскільки в акті наданих послуг немає вказівки на характер і тематику наданих послуг, що замовляються, немає підстав вважати, що факт проведення даних послуг спричинив одержання результатів в здійснені конкретної господарської операції.

В частині фактів включення до валових витрат сум отриманих товарів від вказаних вище контрагентів: СФГ Василько, ЧАП «Чонгар», ТОВ «Крим - Арес», ТОВ «Нфнс - Агро», відповідач послався на ненадання до перевірки видаткових накладних на отримання товару.

В звязку з викладеним відповідач зробив висновок про відсутність у позивача права на віднесення до валових витрат вказаних сум, як таких, що не відносяться до господарської діяльності позивача.

З досліджених судом наявних в матеріалах справи письмових доказів встановлено наступне.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ «Аеро - Експрес» був укладений договір перевезення № СМ 2009/30 від 15.04.09р. (т. 1 а.с.147-150), відповідно до умов якого виконавець надає послуги з доставки експрес-пошти через мережу TNT Express.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Аєро - Експрес» були надані позивачу послуги на суму 4500грн., про що вказано в актах про надання послуг з зазначенням номеру накладної, маршруту доставки, ваги, тарифу, також про такий факт свідчать розрахункові документи - виписки банку (т.1 а.с.164-175).

Також до матеріалів справи залучені TNT накладні (т.1 а.с.158-180), які, відповідно до умов договору, є транспортним документом, за яким здійснюється перевезення, відправлення.

Факт здійснення розрахунків позивачем з «АЕРО експрес» з розрахункового рахунку в сумі 5400 грн.(4500 + 900 ПДВ) зафіксовано перевіряючими в Додатку 10 (т.1 а.с.58-43).

Стосовно валових витрат на послуги зберігання зерна, які були надані ТОВ «Рівненський ХПП» на суму 329833 грн., ТОВ «Зернокомплекс «Сиваш» на суму 900000 грн., Ніжньогірський елеватор на суму 8750 грн.

Між позивачем та ТОВ «Рівненський ХПП» був укладений договір складського зберігання №2 від 16.07.08р., за умовами якого поклажодавець (ТОВ «ТЗК») передає, а зерновий склад (ТОВ «Рівненський ХПП») приймає на зберігання зерно. Відповідно до п.п. 1.1. договору зерно передається на зберігання у кількості, зазначеної в складських документах, виданих зерновим складом, поклажодавцю в межах строку дії договору.

До матеріалів справи залучений акт здачі - приймання робіт від 31.10.08р. №136 (надання послуг), відповідно до якого замовнику виконавцем ТОВ «Рівненський ХПП» були надані послуги із зберігання зернових, вартість робіт складає без ПДВ 329855грн.

Відповідно до висновку судової економічної експертизи від 30.10.10р. №88 (далі по тексту висновок експертизи), експертом були досліджені копії складських квитанцій на зерно по зерновому складу ТОВ «Рівненське ХПП» про прийняття на відповідальне зберігання зерна від ТОВ «ТЗК».

Крім того матеріали справи свідчать, що ТОВ «Рівненський ХПП» було виписано ТОВ «ТЗК» податкову накладну (т. 2 а.с.10), відповідно до якої вказана номенклатура товару зберігання зернових, вартість зазначена у розмірі 329855грн. у тому числі ПДВ 65971грн.

Позивачем був укладений договір складського зберігання №18 від 26.02.08р. з ТОВ «Зернокомплекс «Сиваш», відповідно до якого поклажодавець (ТОВ «ТЗК») зобовязаний передати плоди зернових, зернобобових та масляничних культур, а зерновий склад (ТОВ «Зернокомплекс «Сиваш» ) зобовязаний прийняти зерно на зберігання. Відповідно до п.п. 1.1. договору зерно передається на зберігання у кількості, зазначеної в складських документах, виданих зерновим складом, поклажодавцю в межах строку дії договору.

До матеріалів справи залучений акт здачі - приймання робіт (надання послуг) від 30.09.08р. №109 на послуги зберігання зернових, відповідно до якого вартість робіт складає без ПДВ 900000грн.,

З висновків експертизи вбачається, що експертом було досліджено копії журналів реєстрації складських документів ТОВ «Зернокомплекс «Сиваш», в якому, як встановив експерт, відображені записи з номерами складських квитанцій на зберігання зерна ТОВ «ТЗК».

Матеріали справи також свідчать, що ТОВ «Зернокомплекс «Сиваш» було виписано ТОВ «ТЗК» податкову накладну (т. 2 а.с.21), відповідно до якої вказана номенклатура товару зберігання зернових, вартість зазначена у розмірі 900000грн. у тому числі ПДВ 180000грн.

З актів здачі приймання робіт, складених ДАК «Хліб України» Нижньогірський елеватор та ТОВ «ТЗК» (т.1 а.с.135,138,141,144) вбачається надання ДАК «Хліб України» Нижньогірський елеватор позивачу послуг із зберігання зерна, загальна сума робіт складає без ПДВ 8779,65грн.

Надання ДАК «Хліб України» Нижньогірський елеватор послуг позивачу підтверджується також рахунками (т. 1 а.с.136,139,142). На суму вартості наданих послуг ДАК «Хліб України» Нижньогірський елеватор виписані податкові накладні (т.1 а.с.137, 140, 143, 146). Також матеріали справи містять розрахунки послуг за прийомку, зберігання та відвантаження зерна.

Позивачем з ТОВ «Кримзернотранс» був укладений договір від 01.10.08р. (т.1 а.с.200-204), предметом якого є організація ТОВ «Кримзернотранс» за плату і за рахунок клієнта (позивача) виконання визначених договором послуг автомобільним транспортом.

Відповідно до акту здачі приймання робіт (надання послуг) №ОУ-000781 (т.1 а.с.199) загальна вартість наданих послуг з експедування складає 228875грн. без ПДВ.

До матеріалів справи залучена податкова накладна, виписана ТОВ «Кримзернотранс», яка свідчить про постачання послуг з експедування на суму 274650грн., у тому числі ПДВ у сумі 45775грн. (т. 2 а.с.9).

01.11.2008р. між позивачем та ТОВ «Октябрьське АТП» був укладений договір транспортного експедування (т. 1 а.с.206-210), предметом якого є організація ТОВ «Октябрьське АТП» за плату і за рахунок клієнта (позивача) виконання визначених договором послуг автомобільним транспортом.

Відповідно до акту здачі приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000201 (т.1 а.с.205) загальна вартість наданих послуг з експедування складає 201100грн. без ПДВ.

Також, до матеріалів справи залучена податкова накладна, виписана ТОВ «Октябрьське АТП», яка свідчить про постачання послуг з експедування на суму 241320грн., у тому числі ПДВ у сумі 40220грн. (т.2 а.с.20).

Відповідно до наданого до матеріалів справи акту здачі приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 30.04.09р. ТОВ «Будівельна компанія «Патріот Дизайн» складаного з позивачем, вбачається, що ТОВ «Будівельна компанія «Патріот Дизайн» було надано послуги з перевезення продукції соняшника, загальна вартість робіт складає 568000,00грн.

До матеріалів справи залучена податкова накладна, виписана ТОВ «Будівельна компанія «Патріот Дизайн» на поставку послуг з експедування на загальну суму 568000,00грн. у тому числі ПДВ 94666,67грн. (т.2 а.с.22).

Відповідно до матеріалів справи між позивачем та СФГ «Василько» був укладений договір поставки №1238-1 від 15.01.09р. (т.1 а.с.96), відповідно до предмету та умов якого, постачальник (СФГ «Василько») зобовязаний поставити та передати у власність, а покупець (ТОВ «ТЗК») зобовязується оплатити соняшник врожаю 2008р.

Відповідно до п. 3.2. договору загальна вартість товару, що поставляється складає 40500,00грн., у тому числі ПДВ 6750грн.

До матеріалів справи залучені платіжне доручення №27 від 15.01.09р. на сплату 40500,00грн., платник ТОВ «ТЗК», отримувач СФГ «Василько», призначення платежу: контракт 1238-1 за соняшник, а також залучена видаткова накладна №3 від 20.01.09р. на одержання ТОВ «ТЗК» соняшника у кількості 30000кг (т.1 а.с.100), вартість товару без ПДВ 33750грн., з ПДВ 40500грн.

Також до матеріалів справи залучена податкова накладна від 15.01.09р. (т.1. а.с.99) виписана СФГ «Василько» ТОВ «ТЗК», відповідно до якої у номенклатурі товару вказано соняшник, вартість товару складає 33750грн.

Між позивачем та ЧАП «Чонгар» був укладений договір постачання (т.1 а.с.101), відповідно за умовами якого, постачальник (ЧАП «Чонгар») зобовязаний поставити та передати у власність, а покупець (ТОВ «ТЗК») зобовязується оплатити ячмінь врожаю 2009р., загальна вартість товару складає 1150000грн., у т.ч. ПДВ 191666,67грн.

Відповідно до платіжного доручення №1500 від 11.12.09р. сума платежу становить 1149624,64грн., отримувач ЧАП «Чонгар», платник ТОВ «ТЗК», призначення платежу: контракт 2157-1 за ячмінь.

Згідно до видаткової накладної №240 від 11.12.09р. (т.1 а.с.103) ТОВ «ТЗК» відпущено ячмінь у кількості 12495920 кг (т.1 а.с.103), вартість товару без ПДВ 958020,53грн., з ПДВ 1149624,64грн.

Також до матеріалів справи залучена податкова накладна від 11.12.09р. (т.1. а.с.104) виписана ЧАП «Чонгар» ТОВ «ТЗК», відповідно до якої у номенклатурі товару вказано ячмінь, вартість товару з ПДВ складає 1149624,64грн., без ПДВ 958020,53грн.

Згідно договору від 01.07.09р. №02 ЗК, укладеного позивачем з ТОВ «Крим Арес» продавець (ТОВ «Крим Арес») зобовязується систематично поставляти та передавати у власність покупцю (ТОВ «ТЗК») визначені договором зернові та олійні культури: ячмінь, пшениця 3-6 класу, соняшник, а покупець зобовязаний приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

З висновку експертизи вбачається (т.2 оборот а.с.64), що експертом були досліджені видаткові накладні ТОВ «Крим Арес» за період 4 квартал 2009р., сума отриманого товару складає без ПДВ 14625747,24грн., ПДВ 2925149,45грн., загальна сума вартості товару з ПДВ складає 17550896, 69 грн.

До матеріалів справи залучені банківські виписки, відповідно до яких, постачальнику ТОВ «Крим Арес» за період 4 квартал 2009р. здійснено виплати в сумі 21187000грн. (т.1 а.с.109-119).

Відповідно до податкової накладної від 30.11.09р. №55 (т.1 а.с.107), виписаної ТОВ «Арес Агро» ТОВ «ТЗК», номенклатурою товару вказано передоплата за зерно, загальна сума 5534077,61 грн., у тому числі ПДВ 922346,27грн.

Відповідно до податкової накладної від 26.11.09р. №54 (т.1 а.с.108), виписаної ТОВ «Арес Агро» ТОВ «ТЗК», номенклатурою товару вказано соняшник, загальна сума 2645922,38шог., у тому числі ПДВ 440987,06грн.

Як вбачається з експертного висновку (т.2 а.с.66), експертом було досліджено видаткові накладні ТОВ «Ефес - Агро» за період 4 квартал 2009р., відповідно до яких загальна сума отриманого товару складає без ПДВ 8162642,86грн., ПДВ 1623528,56грн., загальна сума робіт з ПДВ складає 9795171,42грн.

До матеріалів справи залучена видаткова накладна від 09.11.09р., постачальник ТОВ «Ефес - Агро», отримувач ТОВ «ТЗК», товар пшениця, загальна сума товару без ПДВ 749500,80грн., у тому числі ПДВ 124916,80грн.

До матеріалів справи залучені виписки банку (т.1 а.с.124-133), які були також досліджені експертом, про що вказано у експертному висновку. З експертного висновку вбачається, що відповідно до банківських виписок за період 4 квартал 2009р., ТОВ «ТЗК» було здійснено сплату постачальнику ТОВ «Ефес - Агро» суми у розмірі 8840419,77грн. у т.ч. ПДВ.

Також матеріали справи містять податкову накладну від 09.11.09р. №49 (т.1 а.с.122), виписану продавцем ТОВ «Ефес - Агро» покупцю ТОВ «ТЗК» за номенклатурою товару пшениця, загальна сума вказана у розмірі 516565,56грн., у т.ч. ПДВ у сумі 86094,26грн.

Відповідно до податкової накладної від 09.11.09р. №44 (т.1 а.с.123), виписаної продавцем ТОВ «Ефес - Агро» покупцю ТОВ «ТЗК» за номенклатурою товару пшениця, загальна сума становить 232935,24грн., у т.ч. ПДВ у сумі 38822,54грн.

Згідно до положень п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Із змісту цієї норми вбачається, що підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому є неможливим віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Статтею 11 вказаного Закону, встановлені правила ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 даного Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказує, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

В розумінні даної норми, а також в розумінні наведеного у п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначення валових витрат, до їх складу відноситься сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, мається на увазі саме необхідність використання товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника податків, який формує відповідні валові витрати.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

В пункті 3.3. Положення вказано, що підприємства й установи, що складають облікові регістри на електронних носіях, зобов'язані забезпечити технічні засоби для їх відтворення у зручному для читання вигляді.

Пунктом 3.4. Положення встановлено, що відповідальність за несвоєчасне складання облікових регістрів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці облікові регістри.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Згідно до п. 3.6. Положення, форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробки та використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976, платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Згідно до положень частин 1,2 ст 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З урахуванням положень вказаних норм, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених субєктом господарювання витрат в склад валових витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обовязковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також суд зазначає, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до валових витрат витрат субєкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

За змістом норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачений обовязок платника податків з фактичного підтвердження послуг, таки ж обовязки платника податків не містяться і в нормах законодавства, що визначає бухгалтерський облік, а також в таких нормах відсутні типові документи, які підтверджували б надані послуги, отже такими документами є документи, що передбачені між контрагентами в договорах, у тому числі, до таких можна віднести і акти виконаних робіт.

З аналізу вказаних вище документів, створених у ході взаємовідносин позивача з переліченими контрагентами та з урахуванням положень вказаних норм, суд приходить до висновку, що таки документи містять належні реквізити, є підставою для ведення бухгалтерського обліку та можуть вважатися первинними документами.

З урахуванням того факту, що законодавцем прямо не визначено конкретні документи, а також їх кількість або індивідуальні ознаки, для виникнення у платника податку права на віднесення витрат до валових витрат, суд, встановивши наявність оформлених внаслідок господарських операцій між позивачем та контрагентом документів, які вказані вище, робить висновок про наявність у позивача достатніх підстав для формування на основі таких документів валових витрат.

Як вбачається з акту перевірки сам факт надання послуг податкова інспекція не спростовує і вказує на наявність актів виконаних робіт (послуг) експедитора, по зберіганню зерна, по відправці поштової кореспонденції. Але відповідач в акті перевірки зазначив, що в наданих до перевірки актах не містяться дані про зміст та обсяг господарських операцій, одиниці їх виміру, вказівки на характер та тематику наданих послуг тому, на думку відповідача, немає підстав вважати, що факт проведення даних послуг спричинив одержання результатів в здійсненні конкретних господарських операцій.

При цьому відповідач не враховує, що жодних умов, щодо прямої залежності формування валових витрат відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких позивач отримав доход, законодавством не встановлено.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено необхідності та обов'язків доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

При цьому також слід вказати, що ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 "Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків" Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договору, який передбачає придбання послуг, вже є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість у цілому полягають в тому, що вони споживаються у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст. 901 ЦКУ). Тобто результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

При цьому позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 ГКУ передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Сам факт здійснення вищевказаних операцій, як господарської діяльності, податковим органом не оспорювався, відповідач не посилався на нікчемність правочинів (вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства), удаваність правочинів тощо та наявність відповідних судових рішень.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність порушень позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в наслідок формування на підставі таких документів валових витрат.

Щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1977670 грн. суд зазначає наступне.

Акт перевірки свідчить, що за період з 01.10.2008р. по 21.12.2009р. за порушення п.п. 4.5.1 ст. 4, п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу донараховано ПДВ у сумі 1977670 грн., у т.ч.: жовтень 2008р. - 329569 грн., грудень 2008р. - 196266 грн., січень 2009р. - 42972 грн., листопад 2009р. - 189968 грн., грудень 2009р. - 1218895 грн.

Перевіркою встановлено, що за жовтень 2008 року позивач задекларував податковий кредит на суму 3021445 грн., перевіркою підтверджено 2851985 грн., різниця склала 169460 грн. В реєстрі отриманих податкових накладних є суми по наступних контрагентам: ТОВ «Зерно - Тавриди» 161253,23грн., ТОВ «Нью ВОРЛД Грейн Юкрейн» - 7993,76грн., ТОВ «Каскад техно» - 241грн.

Відповідач вказує, що ТОВ «ТЗК» подало за жовтень 2008р. уточнюючий розрахунок, в якому збільшено суму кредиту на 160109грн., а саме: ТОВ «Кримзернотранс» - ПДВ 45775грн., ТОВ «Ровненський КХП» - ПДВ 65971ГРН., ТОВ «Воїнське» -ПДВ 48363грн. До перевірки не надані оригінали документів, відповідно до яких проводилася коректування ПДВ, що вказує на завищення податкового кредиту за жовтень 2008р. в сумі 329569грн.

Перевіркою було встановлено, що ТОВ «ТЗК» двічі провело податкову накладну 2/120 від 29.12.08р. на суму 19022грн.

В акті вказано, що відповідно до описаних порушень у п.3.1.2 акту щодо податку на прибуток, а саме того, що ТОВ «ТЗК» не підтверджено будь якими документами, крім актів виконаних робіт, які могли б підтвердити фактичне виконання послуг експедитора, послуг по зберіганню продукції та використанню цих послуг в господарської діяльності підприємства, відповідач зробив висновок про те, що позивач не мав права вносити до складу податкового кредиту в грудні 2008р. послуг експедитора та послуг із зберігання товару по контрагентам: АТП «Октябрське» - ПДВ у сумі 40216грн., ТОВ «Сиваш зерно комплекс» - ПДВ у сумі 180000грн., а всього встановлено завищення податкового кредиту за грудень 2008р. на 239238грн.

Також підстав встановлених в п. 3.1.2. акту порушень, відповідачем вказано, що позивач не мав права вносити до податкового кредиту в грудні 2009р. суми сплачених за отримання послуг експедитора у ТОВ «Будівельна компанія Патріот Дизайн» у сумі 94666 грн. ПДВ.

Крім того в акті зазначено, що при відпрацюванні реєстрів отриманих податкових накладних та оригіналів податкових накладних, які дають право на формування податкового кредиту встановлено, що за грудень 2009р. ТОВ «ТЗК» задекларувало податкового кредиту (вх. 298943 від 21.01.10р.) в стр. 10.1 836835грн., перевіркою підтверджено документально на суму 449078грн., різниця складає 387757грн. В реєстрі отриманих податкових накладних дана сума стоїть в ряд. 6 отримана від ТОВ «Сі Ейч Єс Україна» на суму 387757грн. ПДВ п.н. 99 від 09.12.2009р. Оригінал податкової накладної до перевірки не було надано.

Згідно акту, відповідачем також встановлено відхилення у сумі 191604грн. по контрагенту ПП «Чонгар» внаслідок ненадання позивачем оригіналів податкової накладної, а також встановлено необґрунтоване завищення податкового кредиту за листопад 2009р. на 1008440грн. внаслідок надання уточнюючого розрахунку про збільшення податкового кредиту по ТОВ «Крим Арес» та ТОВ «Ефес Агро» та ненадання позивачем оригіналів документів, згідно яких проводилася коректування.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Щодо встановлення різниці на суму 169460грн. між задекларованим позивачем податковим кредитом у жовтні 2008р. на суму 3021445грн.та встановленою перевіркою підтвердженої документально суми 2851985грн. суд зазначає наступне.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 затверджений Порядок, оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1.1. Порядку, цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).

Відповідно до п. 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання.

Відповідно до акту перевірки, з приводу встановлення такої різниці не зазначено, з яких підстав відповідачем було встановлено різницю на суму 169460грн., а також не вказано що з'явилося підставою для зменшення відповідачем податкового кредиту.

Відповідачем в акті вказано на податкові накладні, які відображені в реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень 2008 року по контрагентам:

ТОВ «Зерно Тавріди» п.н. 48 від 02.10.08р. на суму 161253,23 грн.,

ТОВ «Нью-ВОРЛД Грейн Юкрейн» п.н. б/№ від 01.10.08р. на суму 7993,76 грн.,

ТОВ «Каскад техно» п.н. 2136 від 14.10.08р. на суму 214 грн., всього по даним контрагентам 169460 грн. Тобто, в даному випадку в акті перевірки відображенні необґрунтовані дані, які не підтверджені доказами.

З дослідження судом перелічених податкових накладних (т.2 а.с.17-19), вбачається, що податкові накладні виписані зазначеними в акті контрагентами і на суму вказану в акті перевірки.

Вказані податкові накладні включені до реєстру отриманих податкових накладних за жовтень 2008р.

Актом перевірки не встановлено порушень при оформленні таких податкових накладних, отже дані податкові накладні, які відповідно до п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є первинними документами та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, є підставою для формування позивачем податкового кредиту та підтверджують правомірність віднесення до його складу суми у розмірі 169460грн.

Акт перевірки не містить обґрунтування неврахування відповідачем показників податкових декларацій при проведенні перевірки.

З викладеного вбачається, що позивачем дотримані умови Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту з ПДВ.

Щодо порушення, встановленого відповідачем внаслідок завищення в грудні 2008 року суми кредиту на 19022 грн. в результаті проведення двічі податкової накладної 2/120 від 29.12.2008р. від ПП «Співдружність Південь», суд зазначає наступне.

Акт перевірки, окрім зазначення про встановлення такого факту на підставі відпрацювання розшифровок поданих зобовязань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів за грудень 2008р. і виявлення відхилень у сумі 19022грн. не містить більш обґрунтування такого порушення.

Виходячи з положень норм Порядку, оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства, які вказані вище суд вказує, що відповідач зробив висновок не дослідивши, не оцінивши та не вказавши доказів наявності формування податкового кредиту на підставі подвійного проведення податкової накладної, оскільки акт перевірки не містить посилань на докази проведення податкової накладної у перше, а також інших обставин таких дій з боку ТОВ «ТЗК».

Відповідно до реєстрів отриманих податкових накладних за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р., п. н. 2/120 від 29.12.2008р. на суму 19022 грн. від ПП «Співдружність Південь» проведена тільки один раз - в грудні 2008 року, що вказує на відсутність подвійного віднесення до податкового кредиту сум ПДВ вказаних у податковій накладній.

Вказане свідчить про необґрунтованість висновків відповідача в цій частині.

Щодо формування податкового кредиту по контрагентам: ТОВ «Кримзернотранс», ТОВ «Ровненський ХПП», ТОВ «Воїнське» суд вказує наступне.

До матеріалів справи залучені виписані покупцю ТОВ «ТЗК» податкові накладні: від ТОВ «Кримзернотранс» №781 від 31.10.08р. (т.2 а.с.9) за номенклатурою товару послуги експедирування на загальну суму 274650грн., у тому числі ПДВ 45775грн.; від ТОВ «Ровненський ХПП» від 31.10.08р. №136 (т.2 а.с.10) за номенклатурою товару зберігання зернових, на загальну суму 395826грн., з яких 65971грн. ПДВ; від ТОВ «Воїнське ХПП» від 31.10.08р. №29, за номенклатурою товару зберігання зернових, на загальну суму290178грн., з яких 48363грн. ПДВ.

Матеріали справи не містять доказів порушень при оформленні даних податкових накладних контрагентами.

Таким чином, з урахуванням положень Закону України «Про податок на додану вартість» позивач, на підставі наявних податкових накладних, мав право на формування податкового кредиту на вказану в них суму ПДВ, у тому числі при наданні уточнюючого розрахунку.

Отже матеріали справи свідчать про необґрунтованість висновків відповідача про непідтвердження документально коригування позивачем суми податкового кредиту з ПДВ на суму 160109грн.

Щодо висновків відповідача про завищення суми кредиту в грудні 2008 року на 220216 грн. та в грудні 2009 року на 94666 грн. по операціям придбання послуг експедитора та послуг зберігання зерна від контрагентів АТП «Октябрьське» на суму 40216 грн., ТОВ Зернокомплекс «Сиваш» на суму 180000 грн., ТОВ «Будівельна компанія Патріот Дизайн» на суму 94666 грн. суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що контрагентами позивача були виписані податкові накладні: АТП «Октябрьське» на суму ПДВ 40220грн. податкова накладна №224 від 30.11.08р. (т.2 а.с. 20), ТОВ Зернокомплекс «Сиваш» на суму ПДВ 180000 грн. податкова накладна №12 від 30.10.08р. (т.2 а.с.21), ТОВ «Будівельна компанія Патріот Дизайн» на суму ПДВ 94666,67грн. податкова накладна №17 від 30.04.2009р.(т.2 а.с.22).

Таким чином, враховуючи відсутність доказів порушень при оформленні податкових накладних, суд, з урахуванням положень Закону України «Про податок на додану вартість» робить висновок про те, що на підставі наявних податкових накладних позивач мав право на формування податкового кредиту на вказану в них суму ПДВ за взаємовідносинами з названими контрагентами.

З урахуванням встановлення судом необґрунтованості висновків відповідача про порушення формування позивачем валових витрат, суд також вважає необґрунтованими висновки відповідача щодо формування податкового кредиту з підстав, які ґрунтуються на висновках, описаних в п. 3.1.2 акту перевірки, згідно яких позивач не мав права віднести до валових витрат витрати з придбання послуг від АТП «Октябрьське», ТОВ Зернокомплекс «Сиваш», ТОВ «Будівельна компанія Патріот Дизайн».

Слід відзначити, що відповідач встановивши факт порушення формування податкового кредиту з підстав порушення при формуванні валових витрат взагалі не дав оцінку податковим накладним, як документам, що в силу Закону України «Про податок на додану вартість» є єдиною підставою для включення до складу податкового кредиту з ПДВ сплачених контрагентам сум ПДВ.

Відповідач в акті не посилається на відсутність вказаних податкових накладних, які були включені до відповідних реєстрів отриманих податкових накладних та, як вказує позивач, були надані до перевірки.

Тобто, в даному випадку в акті перевірки відображенні суб'єктивні припущення та висновки, які не мають підтверджених доказів.

Таким чином таки висновки є необґрунтованими.

Щодо завищення суми кредиту в листопаді 2009 року на суму 191604 грн. по контрагенту ПП «Чонгар».

До матеріалів справи залучена податкова накладна виписана ЧАП «Чонгар» покупцю ТОВ «ТЗК» від 11.12.2009р. №138 (т.1 а.с.104) з номенклатурою товару ячмінь, на загальну суму 1149624,64грн., ПДВ у сумі 191604,11грн.

Згідно до експертного висновку (т. 2 а.с.73), експертом вказано, що при співставлення податкової накладної з реєстром отриманих податкових накладних встановлено, що дана податкова накладна не відображена у реєстрі податкових накладних за грудень 2009р.

Згідно до п.п. 7.2.8. п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

У даній нормі вказано, що за наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Таким чином, враховуючи наявність податкової накладної, суд робить висновок про достатність у позивача встановлених Законом України «Про податок на додану вартість» підстав та умов для включення сплаченої суми ПДВ до складу податкового кредиту з ПДВ.

Наказом ДПА України від 18.04.2008, №266 (далі - наказ № 266) затверджено «Методичні рекомендації щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», пунктами 2.10.3, 2.15, 2.16, 4.13 яких встановлено, що у складі автоматизованого контролю перевірки податкової звітності здійснюється співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел, а саме інформації кол. 2 розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, кол. 3 Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ з даними Реєстру платників ПДВ. Результатом автоматизованого співставлення даних податкової звітності з ПДВ є встановлення розбіжностей при звірці показників податкової звітності контрагентів (розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентів, розрахунків коригування сум ПДВ контрагентів). Обробка системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України проводиться щоденно у міру надходження не звірених даних. Працівники підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб, податкового контролю та податкової міліції після проведення автоматизованого співставлення на центральному рівні даних податкової звітності з ПДВ контрагентів (розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентів, розрахунків коригування сум ПДВ контрагентів) у той же день отримують доступ до інформації (у розрізі звітних періодів) про результати такого співставлення платників ПДВ, що перебувають на обліку в органі ДПС. Якщо за результатами камеральної перевірки виявлені порушення (помилки), працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб запрошує платника ПДВ для складання Акта документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ за формою, встановленою наказом N 166, та направляє повідомлення-рішення відповідно до наказу N 253. В п. 6.2.2 Методичних рекомендацій щодо проведення камеральних перевірок податкової звітності з ПДВ (додаток 3 до наказу ДПА України від 18.04.2008, № 266) зазначено, що у разі виявлення розбіжностей за результатами автоматизованого зіставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, проводиться документальна невиїзна перевірка.

Однак при проведенні камеральної перевірки податкової звітності з ПДВ, автоматизованого зіставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за листопад 2009 року відповідачем у строки, встановлені наказом № 266, не було встановлено відхилення по контрагенту ЧАП «Чонгар» на суму 191604грн. В акті перевірки не зазначено коли встановлено таке відхилення і на підставі якого документу згідно вимог наказу ДПА України від 18.04.2008, № 266, не зазначено номер, дата конкретної податкової накладної, оригінал якої не надано до перевірки.

На підставі викладеного суд робить висновок про необґрунтованість висновків про завищення податкового кредиту на суму 191604грн.

Матеріали справи також містять податкову накладну від 09.11.09р. №49 (т.1 а.с.122) виписану продавцем ТОВ «Ефес - Агро» покупцю ТОВ «ТЗК» за номенклатурою товару пшениця, загальна сума вказана у розмірі 516565,56грн., у т.ч. ПДВ у сумі 86094,26грн., а також податкову накладну від 30.11.09р. №55 (т.1 а.с.107), виписану ТОВ «Арес Агро» ТОВ «ТЗК», номенклатурою товару вказано передоплата за зерно, загальна сума 5534077,61 грн., у тому числі ПДВ 922346,27грн.

З експертного висновку вбачається, що ці податкові накладні не були відображені в реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2009р., а до складу податкового кредиту податкова накладна включена по додатку №5 до декларації в уточнюючому розрахунку за листопад 2009р.

Таким чином, з урахуванням положень п.п. 7.2.8. п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в частині встановлення законодавцем того, що за наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку, суд приходить до висновку про наявність підстав для формування на підставі таких податкових накладних податкового кредиту з ПДВ.

Щодо завищення суми кредиту в грудні 2009 року на 387757 грн. Дане порушення встановлено під час відпрацювання реєстрів отриманих податкових накладних та встановлено відсутність оригіналу податкової накладної від ТОВ «Сі Ейч Єс Україна» № 99 від 09.12.2009р. на суму 387757,50 грн.

Матеріали справи свідчать про наявність податкової накладної від ТОВ «Сі Ейч Єс Україна» № 99 від 09.12.2009р. на суму ПДВ 387757,50 грн. за номенклатурою товару ячмінь 3 кл. (т.2 а.с.31), дана податкова накладна відображена у реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 2009р. (т.2 а.с.26).

Таким чином, з урахуванням вказаних вище норм Закону України «Про податок на додану вартість», враховуючи наявність податкової накладної, сума ПДВ у розмірі 387757грн. підлягає віднесенню до складу податкового кредиту з ПДВ, що вказує на необґрунтованість висновків відповідача.

Щодо завищення суми податкового кредиту з ПДВ в грудні 2009 року на 736472 грн., суд вказує наступне. Вказане порушення встановлено під час відпрацювання достовірності коригування податкового кредиту в декларації за грудень 2009 року по податковим накладним, отриманим пізніше встановленого терміну по контрагентам ТОВ «Крим-Арес» на суму 440987,06 грн. по податкової накладної № 54 від 10.11.09р. та ТОВ Агрофірма Шевченко» на суму 295485,67 грн. по податкової накладної №322 від 01.11.09р. з посиланням на відображення цих податкових накладних в реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2009 року.

Матеріали справи свідчать, що вказані податкові накладні відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 2009р. (податкова накладна № 54 від 10.11.09р. по рядку 5 - по даті отримання податкової накладної 01.12.09р. , а податкова накладна №322 від 01.11.09р. у рядку 8 по даті отримання податкової накладної 01.12.09р.) (т.2 а.с.26).

Таким чином, позивачем дотримані встановлені Законом України «Про податок на додану вартість» умови для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за вказаними податковими накладеними, а висновки відповідача в цій частині є необґрунтованими.

З врахуванням викладеного податковий кредит за перевірений період сформовано позивачем правомірно.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача про допущені позивачем порушення Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завишення податкового кредиту з ПДВ на суму 2987747грн.

Викладені висновки суду підтверджуються також висновком судової економічної експертизи від 30.10.10р. №88, яку суд вважає повною, обґрунтованою та приймає у якості доказу по справі.

За таких підстав суд робить висновок про протиправність прийнятих, на підставі висновків проведеної перевірки, податкових повідомлень рішень від 08.07.2010р. № 0021712301/0 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та від 08.07.2010р. №0021662301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, які підлягають скасуванню.

З урахуванням вказаного суд критично оцінює доводи відповідача по яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог та вважає таки доводи необґрунтованими.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанова в повному обсязі складена 24.01.11р.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополь:

- від 08.07.2010р. № 0021712301/0 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних(фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 720000 грн.

- від 08.07.2010р. №0021662301/0 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних(фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 2966504,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЗК» (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 2, ЄДРПОУ 33772986) судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

<Текст >

Суддя <підпис >Маргарітов М.В.

<Текст >