Постанова № 21404039, 16.12.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 грудня 2011 р. (11:00) Справа №2а-13863/11/0170/21 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі Кузьміній Ю.В., за участі представника відповідача ОСОБА_1, довіреність № 18 від 15.01.2011р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у смт. Кіровське АР Крим

про стягнення 41845,30 грн.

Обставини справи: Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом доВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у смт. Кіровське АР Крим (далі відповідач) про стягнення не відшкодованих витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсії у зв'язку в втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та державної адресної допомоги за травень - липень 2011р. в розмірі 41845,30 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач, всупереч вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №265 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” (далі Постанова №265) та Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, повязаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року за № 5-4/4 (далі Порядок) не відшкодував 41845,30 грн. витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсії у зв'язку в втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та державної адресної допомоги, виплачених Управлінням Пенсійного фонду України в Нижньогірськом районі АР Крим за травень - липень 2011р., у том числі 1273,55 грн. - основний розмір, 149,29 грн. - щомісячна цільова грошова допомога, 40061,22 грн. - державна адресна допомога, 361,24грн. почтового збору.

Позивач у судове засідання 16.12.2011р. не зявився, однак від нього 12.12.2011р. до суду надійшло клопотання, в якому просить провести судове засідання без участі його представника, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у запереченні, та у судовому засіданні пояснив, що відшкодування щомісячної державної адресної допомоги не належить до виплат, що підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України відповідно до Законів України “Про пенсійне забезпечення”, “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Стосовно відшкодування основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання зазначив, що у відповідача відсутні справи потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, а нещасні випадки потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 трапились на території колишнього СРСР, тому у відповідача не має підстав відшкодовувати вказані витрати.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача, який є також субєктом владних повноважень, суми не відшкодованих витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та державної адресної допомоги всього в розмірі 41845,30 грн., суд зобовязаний встановити чи діяли позивач та відповідач на підставі закону, чи являються їх дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач та відповідач підписали акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за травень - липень 2011р. (а.с. 8,9,11,12,14,15).

Розбіжності в розмірі 41845,30 грн. виникли в результаті незгоди відповідача відшкодовувати позивачу витрати на виплату на доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсії у зв'язку в втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та державної адресної допомоги пенсіонерам в розмірі 9262,77 грн. за травень - липень 2011р.: у тому числі 1273,55 грн. - основний розмір, 149,29 грн. щомісячна цільова грошова допомога, 2581,72 грн. - державна адресна допомога та 94,77грн. - витрати на виплату та доставку пенсії, що підтверджується списками осіб, яким призначені пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії в зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання не прийнятих до заліку за травень - липень 2011р. (а.с.6).

Разом с тим, неприйняті до заліку витрати на виплату пенсії пенсіонерам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, не були включені відповідачем до актів щомісячної звірки у звязку з тим, що нещасний випадок трапився за межами України, а також у відповідача відсутні справи потерпілих.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

У частині 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Починаючи з 1 квітня 2001 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 22.09.1999 року №1105-XIV (далі - Закон України №1105). Цим Законом на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань покладено обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсії по інвалідності в зв'язку з втратою годувальника.

Дія Закону України №1105 поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання на фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності (ст.2).

За змістом частини 2 статті 2 Закону №1105 особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону № 1105 відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Згідно статті 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-XII від 05.11.1991р. (далі Закон №1788) пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами Пенсійного фонду України, а згідно статті 8 Пенсійний фонд, поряд з іншими надходженнями, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами на заходи соціального страхування.

Відповідно ст. 81 Закону №1788, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплат здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Посилання відповідача у своїх запереченнях на ст. 7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 2272-IIІ від 22.02.2001 року відповідно до якого Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку, є необґрунтованими, оскільки дана норма закону втратила чинність з 01.01.2011р. на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464 VI від 08.07.2010р. Отже, не була чинною на момент виникнення спірних відносин.

Згідно до ст. 35 Закону України № 1105 для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Статтею 21 Закону України №1105 визначено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (п. 1 ч. 1).

Статтею 24 Закону України №1105 передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансування заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Потерпіли ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, отримують належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілим страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Будь-якими іншими законодавчими актами не передбачена необхідність отримання органами Пенсійного фонду України ще додаткових документів для виплати пенсії по інвалідності, крім акту про нещасний випадок, трудової книжки, довідки МСЕК, тому всі витрати, які понесені позивачем у звязку з виплатою таких пенсій являються обґрунтованими та підлягають відшкодуванню відповідачем.

Посилання позивача на Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. № 5-4/4, є необґрунтованим внаслідок наступного.

Пунктами 6 та 7 Порядку визначено, що Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

Отже, відповідно до вимог Порядку, Фонд соціального страхування від нещасних випадків перераховує кошти Пенсійному Фонду України на підставі даних, що зазначені в акті щомісячної звірки.

Механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”(крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697.

Статтею 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 9 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР, ратифікованою Україною 06.10.1995 року передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту процитованої норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про правонаступництво України" від 12.09.1991 року закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Стаття 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року держави-учасниць Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Згідно з ст. 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі такої виплати органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Тому доводи відповідача щодо відмови відшкодовувати витрати на виплату основного розміру пенсії за спірний період та витрати на її доставку особам, які отримали трудове каліцтво на території колишнього СРСР є необґрунтованими.

Відповідно до наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 22.07.2004 №166 “Про затвердження тарифів на оплату послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги” розмір оплати послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги у умісті становить 0,79%, у селі становить 1,56% від її суми.

Таким чином, відповідач повинен відшкодувати позивачу суму основного розміру пенсії, виплаченої пенсіонерам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в розмірі 1273,55 грн., суму щомісячної цільової грошової допомоги в розмірі 149,29 грн. та 94,77 грн. суму витрат на доставку основного розміру пенсії та щомісячної цільової грошової допомоги, а всього 1517,61 грн., що підтверджуються довідками - розрахунками позивача (а.с. 6).

Стосовно питання щодо відшкодування державної адресної допомоги та витрат на її доставку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Державна адресна допомога передбачена Постановою №265 відповідно до якої встановлено, зокрема що:

- у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів (п.1 Постанови);

- у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму (п.2 Постанови);

- виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога (п. 4 Постанови).

Механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за № 376/7697.

Відповідно до п. 4 Порядку, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України “Про пенсійне забезпечення”, “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та інших нормативно-правових актів, а саме:

- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

При цьому, слід зазначити, що перелік сум, що встановлений п.4 зазначеного Порядку є вичерпаним та розширеному тлумаченню не підлягає і серед видів пенсійного забезпечення, що підлягають відшкодуванню відповідними відділеннями Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відсутній такий вид пенсійного забезпечення як державна адресна допомога та витрати на її виплату та доставку, яка призначена і виплачена позивачем згідно Постанови № 265.

Більш того, суд зазначає що Законом України “Про пенсійне забезпечення” передбачено лише поняття “цільової грошової допомоги”(преамбула Закону та ст. 85 Закону). В додатку № 1 до Порядку, яким затверджено форму списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності також передбачено лише графу для вказівки розміру виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття.

Виходячи із пріоритетності норм Закону над підзаконними нормативно-правовими актами, беручи до уваги статус Фонду соціального страхування від нещасних випадків як некомерційної самоврядної організації, яка за рахунок своїх коштів здійснює страхові виплати у разі настання страхового випадку, суд приходить до висновку про те, що обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати державну допомогу не встановлений законом.

Тобто, наведені вище норми чинного законодавства дають можливість зробити висновок про відсутність правових підстав та визначеного чинним законодавством порядку (механізму) відшкодування відповідними відділеннями Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України понесених Управліннями Пенсійного фонду України витрат на виплату державної адресної допомоги та витрат на її виплату та доставку.

Таким чином, відсутні як правові підстави, так і порядок відшкодування відповідачем суми адресної допомоги та витрат на її доставку.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України №К-29858/09, №К-44245/09, №К-13799/09, №К-37786/09 та Севастопольського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-2028/10/7/0170 від 10.11.2010р.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку основного розміру пенсії та щомісячної цільової грошової допомоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, призначеної по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсії у зв'язку в втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у розмірі 1517,61 грн. підлягають задоволенню.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 16.12.2011р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 23.12.2011р.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України у смт. Кіровське АР Крим (97300, АР Крим, смт. Кіровське, вул. Фрунзе, б. 54; ЄДРПОУ 24406020; МФО 824026; р/р 37170040200109 в ВДК в Кіровськом районі) на користь Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим (97100, АР Крим, смт. Нижньогірський, вул. Лісова, б. 5; ЄДРПОУ 22300369; МФО 324805; р/р 25602010046601 в КРУ ВАТ «Державний Ощадний банк України») суму не відшкодованих витрат на виплату та доставку основного розміру пенсії та щомісячної цільової грошової допомоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, призначеної по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсії у зв'язку в втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у розмірі 1517,61грн., у тому числі 1273,55 грн. основного розміру пенсії, 149,29 грн. суму щомісячної цільової грошової допомоги та 94,77 грн. поштового збору.

3. В іншій частини позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.