Постанова № 21404020, 15.08.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Дата ухвалення
15.08.2011
Номер справи
2а-1255/11/7/0170
Номер документу
21404020
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

15 серпня 2011 р. 11:20 Справа №2а-1255/11/7/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Лотакові А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорномор-Інвест"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача представник за довіреністю ОСОБА_1,

від відповідача представник за довіреністю ОСОБА_2

Обставини справи:позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі та просить скасувати податкові повідомлень рішення: №0000352301/0 від 18.01.2011р.; №0000322301/0 від 18.01.2011р.; №0000322301/0 від 18.01.2011р. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що при проведенні перевірки відповідачем зроблено необґрунтовані висновки про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення, які підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у задоволені позовних вимог. Зазначає, що податкові повідомлення рішення, які оскаржуються прийняті на підставі висновків акту перевірки, яким були встановлені порушення позивачем податкового законодавства. Оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими, а тому не підлягають скасуванню.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь було проведено планову невиїзну виїзну перевірку ТОВ «Чорномор - Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р., за наслідком якої був складений акт перевірки №21682/23-7/32752843 від 31.12.2010р. (а.с.42-63).

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення:

- № 0000352301/0 від 18.01.2011 року (а.с.8), яким позивачу зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на суму 201150грн. та нараховані штрафні санкції на суму 50287,5грн.

- № 0000322301/0 від 18.01.2011р. (оборот а.с.8), яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 5119859грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1279964,75грн. - № 0000322301/0 від 18.01.2011р. (а.с.9), яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 223918грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 55979,5 грн. Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до висновків акту перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем:

- п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 5170147грн., у тому числі за 4 квартал 2009р. в сумі 227324грн., за 2 квартал 2010р. в сумі 4993111грн., завищення податку на прибуток за 3 квартал 2010р. у сумі 50288грн. та завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартал 2010р. у сумі 201150грн.

- п.п. 7.2.3. п. 7.2, п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість усього у сумі 223918грн., у тому числі у липні 2010р. у сумі 223918грн. та зменшення значення ряд. 26 «залишок відємного значення ПДВ» за квітень 2010р. у сумі 4193грн.

З матеріалів справи вбачається, що вказаних висновків відповідач дійшов внаслідок встановлення завишення валових витрат від здійснення позивачем операції з придбання у ТОВ «Южцентр торг» олії соняшникової нерафінованої по податковим накладним: №177 від 08.06.10р., №176 від 07.06.10р, №175 від 05.06.10р., від 174 від 04.06.10р., №173 від 03.06.10р., №172 від 02.06.10р., №170 від 01.06.10р. Актом встановлено, що позивачем внаслідок операції з названим контрагентом віднесено до складу валових витрат у 2 кварталі 2010р. 19972442грн.

Такого висновку відповідач дійшов виходячи з встановлення перевіркою нікчемності вказаного правочину, відсутності реального настання правових наслідків, відсутності товарного характеру операції через встановлення відсутності товарно транспортних накладних, відсутності у контрагента по другому ланцюгу основних фондів та необхідної чисельності працівників.

На час проведення перевірки позивача, у період що перевірявся були чинними Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР та Закон України «Про податок на додану вартість» 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

Матеріали справи свідчать, що 12 травня 2010р. між позивачем та ТОВ «Южцентр Торг» (ЄДРПОУ -35988986) був укладений договір поставки №12-5 (а.с.11-12).

Відповідно до умов цього договору ТОВ «Южцентр Торг» зобовязується передати позивачу товар в кількості та асортименті, визначеному договором та специфікаціями до нього.

Відповідно договору та специфікацій (а.с.13-19) позивач придбав у ТОВ «Южцентр Торг» нерафіновану сонячну олію в період з 01 червня 2010 року по 8 червня 2010 року. Товар був відпущений згідно видаткових накладних: № РН-0000120 від 01 червня 2010 року на загальну суму 3477500,00 грн. (ПДВ 579583, 33 грн.), № РН-0000121 від 02 червня 2010 року на загальну суму 3477500,00 (ПДВ 579583,33 грн.), № РН-0000122 від 03 червня 2010 року на загальну суму 3477500,00 (ПДВ 579583,33 грн.), № РН-0000123 від 04 червня 2010 року на загальну суму 3477500,00 (ПДВ 579583,33 грн.), № РН-0000124 від 05 червня 2010 року на загальну суму 3477500,00 (ПДВ 579583,33 грн.), № РН-0000125 від 07 червня 2010 року на загальну суму 3477500,00 (ПДВ 579583,33 грн.), № РН-0000126 від 08 червня 2010 року на загальну суму 3101930,00 грн. (ПДВ 516988,33 грн.) (а.с.27-33).

Сторонами за вказаним договором були складені Акти приймання-передачі № 1 від 01 червня 2010, № 2 від 02 червня 2010, № 3 від 03 червня 2010, № 4 від 04 червня 2010, № 5 від 05 червня 2010, № 6 від 07 червня 2010 та № 7 від 08 червня 2010 року (а.с.20-26).

Оплату отриманого товару було проведено позивачем на загальну суму 23966930,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 3994488,31 грн., про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків за 01.06.10-09.08.10, складений позивачем та ТОВ «Южцентр Торг» 09.08.2010 року (а.с.41).

Внаслідок проведення господарських операцій за вказаним договором, ТОВ «Южцентр Торг» були складені та передані позивачу податкові накладні: № 170 від 01.06.10 р. на суму ПДВ 579 583,33 грн., № 172 від 02.06.10 р. на суму ПДВ 579 583,33 грн., № 173 від 03.06.10 р. на суму ПДВ 579 583,33 грн., № 174 від 04.06.10 р. на суму ПДВ 579 583,33 грн., № 175 від 05.06.10 р. на суму ПДВ 579 583,33 грн., № 176 від 07.06.10 р. на суму ПДВ 579 583,33 грн., № 177 від 08.06.10 р. на суму ПДВ 516 988,33 грн. на підставі виданих ТОВ «Южцентр Торг» податкових накладних було сформовано податковий кредит (а.с.34-40).

Згідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4. вказаного положення встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

З урахуванням вказаних норм, виписані контрагентом позивача документи та податкові накладні потрібно вважати первинними документами.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (в редакції, яка діяла на час проведення перевірки позивача та прийняття податкових повідомлень-рішень), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3. ст. 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Матеріали справи свідчать, що за період, який перевірявся, позивачем на виконання вказаного договору придбано у контрагента товар, придбання якого підтверджується видатковими накладними постачальника, актами приймання передачі та податковими накладними, які оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», в яких вказані дати їх складання, дані про кількість товару, вартість товару, підписи посадових осіб про передачу та приймання товару, завірені печаткою.

Пункт 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З урахуванням положень вказаних норм, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених субєктом господарювання витрат в склад валових витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обовязковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також суд зазначає, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до валових витрат витрат субєкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

З урахуванням документів створених у ході взаємовідносин позивача з контрагентом та положень вказаних вище норм, суд приходить до висновку, що таки документи містять належні реквізити і вони є підставою для ведення бухгалтерського обліку та можуть вважатися первинними документами.

Приймаючи до уваги той факт, що законодавцем прямо не визначено конкретні документи, а також їх кількість або індивідуальні ознаки, для виникнення у платника податку права на віднесення витрат до валових витрат, суд, встановивши наявність оформлених внаслідок господарських операцій між позивачем та контрагентом документів, які вказані вище, робить висновок про наявність у позивача достатніх підстав для формування на основі таких документів валових витрат.

При цьому також слід вказати, що ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок про необґрунтованість висновків відповідача про безтоварність операцій та про відсутність у позивача права на формування валових витрат, у тому числі з підстав відсутності товарно транспортних накладних.

Крім того, суд зазначає, що ч. 1 ст. 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим по справі №2а-12744/10/7/0170 від 08.11.2010р. за позовом товаристваз обмеженою відповідальністю «Чорномор - Інвест» до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено позовні вимоги, та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Сімферополі №0014271502/0 від 06.09.2010р. (а.с.100-108).

Вказана постанова, в силу положень КАС України, набрала законної сили відповідно до ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.05.11р. по справі №12744/10/7/0170, якою апеляційну скаргу ДПІ в м. Сімферополі залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

З постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим по справі №2а-12744/10/7/0170 вбачається, що оскаржуване по справі податкове повідомлення рішення, яким позивачу було визначено податкове зобовязання з ПДВ на загальну суму 4761424,80грн., було прийнято внаслідок перевірки тієї ж самої операції позивача з ТОВ «Южцентр Торг» (за укладеним між сторонами 12 травня 2010р. договором поставки №12-5).

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим по справі №2а-12744/10/7/0170 було встановлено, що в ході судового розгляду справи суд дійшов висновку про реальність господарських операцій, проведених позивачем, які були підставою для виникнення права на податковий кредит та встановлено факт того, що вчинені позивачем дій відповідають господарській меті та направлені на отримання доходу.

Таким чином факт придбання позивачем від олії соняшникової за договором № 12-5 від 12.05.2010р. встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили. Отже таки обставини не підлягають доказуванню та спростовують викладені в акті перевірки факти щодо заниження валових витрат по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Южцентр Торг».

Також актом перевірки було встановлено, що позивач в період з 01.10.2009 р. по 30.09.2010р. зависив валові витрати у сумі 20 881 739 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 р. в сумі 909 297 грн.

Згідно до акту перевірки таке завищення виникло у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат сум, сплачених за договором на транспортно-експедиційне обслуговування №ТЕО 05/10 від 05.410.2009р., укладеного між ТОВ «Чорномор-Інвест» та ТОВ ФК «Євросток» (ЄДРПОУ 31554317).

Відповідач дійшов висновку про те, що вказані витрати не можуть бути віднесені до складу валових витрат у зв'язку з тим, що не підтверджені товарно - транспортними накладними, за відсутності яких відповідач не зміг визначити, чи відносяться понесені позивачем витрати до його господарської діяльності. В обґрунтування своєї позиції в Акті перевірки відповідач посилався на Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила переведення вантажів. Матеріали справи свідчать, що 05.10.2009р. між позивачем та ТОВ ФК «Євростокс» був укладений договір на транспортно - експедиційне обслуговування № ТЕО 05/10 (а.с.64-67). Згідно до п. 1.1. вказаного договору в порядку на умовах визначених цим Договором ТОВ «Євтростокс», як експедитор, прийняв на себе зобов'язання за плату здійснити послуги, пов'язані з організацією перевезення вантажу позивача, у тому числі укладати від свого імені угоди з перевізниками на перевезення вантажу позивача. Згідно до додаткових угод до договору (а.с.68-71) сторони узгодили найменування вантажу, кількість, пункти відправлення та призначення, а також вартість послуг ТОВ ФК «Євростокс». Таким чином, між сторонами на підставі укладеного договору виникли правовідносини з надання експедиційних послуг, а не послуг з перевезення вантажів. Згідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити наданий їй іншою стороною (відправником) вантаж у пункт призначення та передати його особі, яка має право на отримання вантажу. Згідно до вказаної статті саме укладення договору перевезення вантажу підтверджується транспортними накладними.

Поряд з цим предметом договору, укладеного між позивачем та ТОВ ФК «Євростокс», не було перевезення вантажу, а лише надання послуг з організації такого перевезення третіми особами, з якими ТОВ ФК «Євростокс» укладав угоди від свого імені. Таким чином, у позивача не може бути товарно - транспортних накладних у зв'язку з тим, що він не укладав договорів на перевезення вантажу з перевізниками.

Виходячи із змісту вказаної норми та правових відносин, що склалися між позивачем та контрагентом ТОВ ФК «Євростокс», наявність товарно транспортних накладних на підтвердження укладення договору транспортно експедиційного обслуговування в силу цивільного законодавства не вимагається.

Фактично між позивачем та ТОВ ФК «Євростокс» був укладений договір про надання послуг, порядок укладення та виконання якого регламентується главою 63 ЦК України. При цьому вказаний розділ Цивільного кодексу України не містить положення про обов'язковість підтвердження наданих послуг саме товаро - транспортними накладними.

Згідно до ст. 627 ЦК України сторони вільні у визначенні умов договору. Договір є обов'язковим для виконання його сторонами. У Договорі, зокрема в п. 4.З., сторонами зазначено, що факт надання послуг підтверджується Актом приймання передачі.

З матеріалів справи вбачається, що витрати позивача за договором № ТЕО 05/10 від 05.10.2009р. підтверджені первинними документами, зокрема актом виконаних робіт, рахунком фактурою на оплату експедиційних послуг, податковими накладними.

В силу вказаних вище норм, зокрема положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, надані документи вважаються первинними.

Слід вказати, відповідач не надав оцінки тим обставинам, що товар, організацію перевезення якого було здійснено ТОВ ФК «Євростокс», було фактично доставлено покупцю, про що є відповідні відмітки.

З урахуванням викладених вище норм, а також положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд ще раз зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених субєктом господарювання витрат в склад валових витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обовязковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до валових витрат витрат субєкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

З урахуванням документів створених у ході взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ ФК «Євростокс», суд приходить до висновку, що таки документи містять належні реквізити і вони є підставою для ведення бухгалтерського обліку та можуть вважатися первинними документами та підтверджують належність наданих послуг до господарської діяльності позивача, підтверджують реальне здійснення господарської операції і є підставою для формування валових витрат.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача про завищення валових витрат при виконанні договору транспортно експедиційного обслуговування від 05.10.2009р. № ТЕО 05/10 укладеного між позивачем та ТОВ ФК «Євростокс».

Отримання товарно - матеріальних цінностей, організація перевезення якого було здійснено ТОВ ФК «Євростокс», за договором про надання послуг, підтверджується залученими до матеріалів справи первинними документами (а.с.115-157).

Щодо збільшення податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Податковим повідомленням рішенням позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 223918грн. та штрафні санкції у розмірі 55979,5грн., донарахування якого було проведено у зв'язку з порушенням п.п. 7.2.3. п.7.2. п.п.7.4.1., 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно до Акту перевірки порушення Закону України «Про податок на додану вартість» полягає в тому, що у липні 2010 року позивачем завищено податковий кредит на суму 219725 грн. Такого висновку відповідач дійшов з того, що ним було встановлено реалізація позивачем майнових прав фізичний особі ОСОБА_3 на приміщення у санаторії профілакторії, що розташований у АДРЕСА_1.

В акті вказано, що сума реалізації складає усього 2210400грн., у т.ч. ПДВ 368400грн. За даними бухгалтерського обліку собівартість майнових прав на дані приміщення складають 2940624грн. У порушення п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено завищення податкового кредиту у липні 2010р. на 219725грн., згідно до якого «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін…».

Згідно до п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4 .ст.7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та фізичною особою ОСОБА_3 був укладений договір купівлі продажу майнових прав №19-07 від 19.07.10р. (а.с.82--58), предметом якого є приміщення в обєкті, будівництво якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_2

Згідно до п. 7.4. ст. 7 право на формування податкового кредиту має особа, яка придбаває товар з ціллю подальшого використання його в господарської діяльності.

З вказаних обставин вбачається, що позивачем не було здійснено дій направлених на придбання обєктів вказаних у п.п. 7.4.1. п.7.4 .ст.7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість», а була здійснена реалізація майнових прав.

У зв'язку з тим, що позивач не придбавав, а навпаки реалізовував належне йому майно, то він не мав права та не відносив жодної суми за цим правочином до складу податкового кредиту у липні 2010р.

З матеріалів справи не вбачається віднесення позивачем вказаних сум до податкового кредиту з ПДВ, що підтверджується реєстром податкових накладних позивача за липень 2010 р.. на підставі яких було сформовано податковий кредит (а.с.78-81).

Поряд з цим, з наданого реєстру податкових накладних вбачається, що податковий кредит, за липень 2010 р. був сформований позивачем у відповідності з діючим законодавством, на підставі податкових накладних. В акті перевірки відповідачем не зазначено жодного випадку невідповідності податкових накладних вимогам діючого законодавства, що могло б стати підставою для їх виключення їх зі складу податкового кредиту.

За таких підстав суд робить висновок про необґрунтованість висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за липень 2010р. від продажу майнових прав фізичній особі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків проведеної відповідачем перевірки, в звязку з чим прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення рішення прийняті є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких підстав суд вважає неспроможними доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Таким чином позов підлягає задоволеною.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 19.08.2011р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим № 0000352301/0 від 18.01.2011 року, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на суму 201150грн. та нараховані штрафні санкції на суму 50287,5грн.

3. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим №0000322301/0 від 18.01.2011р., яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 5119859грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1279964,75грн.

4. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим №0000322301/0 від 18.01.2011р., яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 223918грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 55979,5 грн.

5. Стягнути з державного бюджету України на користь Товаристваз обмеженою відповідальністю «Чорномор - Інвест» 3,40 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.

Попередній документ : 21404018
Наступний документ : 21404023