Постанова № 21404013, 14.11.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

14 листопада 2011 р. 15:55 Справа №2а-4654/11/0170/7 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Лотакові А.О., за участю

представника позивача Петровій Л.В.,

представника відповідача Калінчук К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Севелітстрой" <Список ><Позивач в особі >

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим <Список ><Відповідач в особі ><Текст >

про визнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень - рішень,

<Текст >

ВСТАНОВИВ:

ПП "Севелітстрой" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2011р. № 0001562301 про донарахування ПДВ в сумі 4182016,00 грн., штрафу 1045504 грн., а всього 5227520,00 грн.; скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2011р. № 0003142301 про донарахування ПДВ в сумі 477139,00 грн., штрафу - 1 грн., а всього 477140,00 грн.; визнання незаконними дій відповідача по відображенню в акті № 1080/23-4/35096833 від 17.02.2011р. позапланової виїзної перевірки ПП "Севелітстрой" з питань достовірності формування податкового кредиту за грудень 2010р., акті № 3130/23-4/35096833 від 23.03.2011р. за результатами позапланової виїзної перевірки ПП "Севелітстрой" з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2010р. та в акті № 3744/23-4/35096833 від 04.04.2011р. про результати позапланової невиїзної перевірки ПП "Севелітстрой" з питань взаємовідносин за січень 2011р. факту нікчемності угод і фіктивності формування податкового кредиту в жовтні-грудні 2010р. і січні 2011р. з ПП "ФРЕГАТ ХХІ" (37172250), ПП "РОДІНА ХХІ" (37172287) та ПП "ЕЧКІ" (37230186) для надання податкової вигоди третім особам; визнання незаконними дій відповідача по відображенню в акті № 1080/23-4/35096833 від 17.02.2011р. позапланової виїзної перевірки ПП "Севелітстрой" з питань достовірності формування податкового кредиту за грудень 2010р. про донарахування податкового зобов'язання в грудні 2010р. на суму 4182016,03грн., та відсутність підстав для формування податкового кредиту в грудні 2010р. на суму 4182016,03грн.; визнання незаконними дій відповідача по відображенню в акті № 3130/23-4/35096833 від 23.03.2011р. за результатами позапланової виїзної перевірки ПП "Севелітстрой" з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2010р. про завищення податкового зобов'язання в сумі 7514228,00 грн., завищення податкового кредиту в сумі 7514228,00 грн., у тому числі за жовтень 2010 р. в сумі 1990966,00грн., за листопад 2010 р. в сумі 1341246,00 грн., за грудень 2010 р. в сумі 4182016,00 грн. та зменшення валових доходів та валових витрат на суму 37571140,00 грн.; визнання незаконними дій відповідача по відображенню в акті № 3744/23-4/35096833 від 04.04.2011р. за результатами позапланової невиїзної перевірки ПП "Севелітстрой" з питань взаємовідносин з ПП "ЕЧКІ" за січень 2011р. про заниження ПДВ за січень 2011р. на суму 477139,00 грн.; визнання незаконними дій відповідача по відображенню в акті 3377/23-4/35096833 від 28.03.2011р. за результатами позапланової невиїзної перевірки ПП "Севелітстрой" з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати ПДВ за січень 2011р. про необґрунтованість відображення податкового кредиту за січень 2011р. в сумі 477139,00 грн.; визнання незаконними дій відповідача по відображенню в акті № 3377/23-4/35096833 від 28.03.2011р. за результатами позапланової невиїзної перевірки ПП "Севелітстрой" з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати ПДВ за січень 2011р. - факту взаємовідносин з ПП "Юлдуз" (ЄДРПОУ 37230280), що стало підставою необґрунтованого завищення податкового зобов'язання в сумі 477139,00 грн. та завищення податкового кредиту в сумі 477139,00 грн. за січень 2011 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.04.2011 року відкрите провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.04.2011 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.05.2011 року прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.05.2011 року клопотання Приватного підприємства “Севелітстрой” про призначення експертизи задоволено; призначено по справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено ТОВ “Кримське експертне бюро”.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.05.2011 року зупинено провадження в адміністративній справі №2а-4654/11/0170/7 до одержання Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим результатів експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2011 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2011 року прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2011 року прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.11.2011 року прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги, пояснив, що спірні податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим є протиправними та мають бути скасовані, у звязку з тим, що вони прийняті на підставі актів перевірки, висновки за якими є безпідставними.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення є законними та обґрунтованими.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, враховуючи вищезазначене, Державна податкова інспекція в м.Сімферополі АР Крим у відносинах з ПП "Севелітстрой" під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що ПП "Севелітстрой" є юридичною особою, яка зареєстрована 13.04.2007 року Ленінською районною державною адміністрацією у м.Севастополі, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 718480, довідкою з ЄДРПОУ серії АА № 460757 від 19.01.2011 року.

Судом встановлено, що ПП "Севелітстрой" взято на облік платника податків 17.04.2007 року за № 47144, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 15.04.2010 року № 1311/29-0.

ПП "Севелітстрой" є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100164137 від 05.02.2009 року.

Таким чином, ПП "Севелітстрой" є субєктом господарювання, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що ПП "Севелітстрой" 26.01.2011 року надало до ДПІ в м.Сімферополі декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року, в якій позивачем задекларований податковий кредит у сумі 4447849 гривень, податкове зобовязання в сумі 4561899 гривень.

Згідно податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року з урахуванням уточнюючого розрахунку різниця між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту має позитивне значення та складає 114050 грн.

На підставі направлення № 346/23-4 від 17.02.2011 року, виданого ДПІ в м.Сімферополь, податковим інспектором ДПІ в м.Сімферополі Макаровим Т.А. проведена перевірка фінансово-господарської діяльності ПП "Севелітстрой" з питань достовірності формування податкового кредиту за грудень 2010 року, за результатами проведення якої складено акт перевірки №1080/23-4/35096833 від 17.02.2011 року.

Перевірка проводилась 17.02.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»: завищення податкового кредиту на суму 4182016 гривень ПДВ, в результаті перевірки збільшено суму податкового зобовязання, яке підлягає сплаті до Державного бюджету України в сумі 4182016 гривень; перевіркою правильності формування податкового кредиту та податкового зобовязання ПП «Севелітстрой» за грудень 2010 року встановлено, що різке зростання податкового кредиту у грудні 2010 року повязано з закупівлею товарів, отриманню послуг згідно договорів та актів виконаних робіт, наведених у акті. З ростом суми податкового кредиту за грудень 2010 р. у порівнянні з листопадом 2010 р. в 2 і більше разів, зросли і обсяги робіт, згідно умов договорів, що призвели до росту податкових зобовязань за грудень 2010 р. в 2 і більше разів.

Судом встановлено, що акт перевірки позивачем не підписано, позивач з висновками не погодився, зазначив, що заперечення будуть надані у встановлені законодавством строки.

На підставі акту перевірки №1080/23-4/35096833 від 17.02.2011 року за встановлене перевіркою порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим повідомленням рішенням № 0001562301 від 03.03.2011 року ПП «Севелітстрой» збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на суму 5227520 гривень, в т.ч. за основним платежем 4182016 гривень та за штрафними санкціями 1045504 гривень.

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням рішенням № 0001562301 від 03.03.2011 року, оскаржив його в адміністративному порядку.

Так, 11.03.2011 року до ДПА в АРК ПП «Севелітстрой» подано скарга за № 17/с від 10.03.2011 року на податкове повідомлення рішення ДПІ в м.Сімферополі № 0001562301 від 03.03.2011 року про збільшення грошового зобовязання з ПДВ в сумі 4182016,00 гривень та 1045504,00 гривень штрафної (фінансової) санкції.

Рішенням ДПА в АРК від 30.03.2011 року № 1194/10/25-023 податкове повідомлення рішення ДПІ в м.Сімферополі № 0001562301 від 03.03.2011 року залишено без змін, а первинна скарга без задоволення.

Позивач, не погодившись з прийняттям відповідачем податкового повідомлення рішення № 0001562301 від 03.03.2011 року, звернувся до суду.

Відповідно до п.1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Згідно з п.п.7.2.6 п.п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969“Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення” податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, судом встановлено, що отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Для повного та всебічного зясування наявності встановлених перевірками порушень, допущених позивачем, судом призначено по справі судову економічну експертизу, проведення якої було доручено експертам ТОВ “Кримське експертне бюро”.

Судом встановлено, що сума податкового кредиту позивача за грудень 2010 року була сформована за рахунок податкових накладних, отриманих при придбанні будівельних матеріалів від постачальників ПП «Родіна ХХI» та ПП «Фрегат ХХI».

Так, 01.10.2010 року ПП «Родіна ХХI», ЄДРПОУ 37172287 (Продавцем) та ПП «Севелітстрой» (Покупцем) укладено договір купівлі - продажу № 20, відповідно до якого Продавець зобовязується передати у власність покупця майно (товар, послуги, будівельні матеріали), а Покупець зобовязується прийняти майно (товар, послуги, будівельні матеріали) та провести оплату. Товар, та його асортимент визначається згідно видаткових накладних. Термін дії договору до 31.12.2011 року.

01.10.2010 року ПП «Фрегат ХХI», ЄДРПОУ 37172250 (Продавцем) та ПП «Севелітстрой» (Покупцем) укладено договір купівлі - продажу № 19, відповідно до умов якого зобовязується передати у власність покупця майно (товар, послуги, будівельні матеріали), а Покупець зобовязується прийняти майно (товар, послуги, будівельні матеріали) та провести оплату. Товар, та його асортимент визначається згідно видаткових накладних. Термін дії договору до 31.12.2011 року.

Стосовно встановленого перевіркою завищення позивачем податкового кредиту грудня 2010 року на суму 4182016 гривень ПДВ, проведеною по справі експертизою встановлено наступне.

Перевіркою встановлено, що підприємства постачальники ПП «Родіна ХХI» та ПП «Фрегат ХХI» мають стан відємний від 0, а саме: 23 «місцезнаходження не встановлено», відповідно до бази ДПС.

Органами ДПС встановлено, що ПП «Родіна ХХI» та ПП «Фрегат ХХI» не знаходяться за вказаними у свідоцтві про держреєстрацію місцезнаходженням, про що у встановленому порядку надані відомості до державного реєстратора, а до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. У звязку з чим, податковий орган приходить до висновку, що фінансово - господарська діяльність вищевказаних підприємств здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільно- правової дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між вказаними підприємствами та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Суд зауважує, що вищевказані висновки податкового органу є безпідставними. Закону України “Про податок на додану вартість” (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) не ставив право платника на податковий кредит в залежність від стану розрахунків з бюджетом його постачальників, в ньому взагалі відсутні такі терміни, як «стан 0» або «стан 23». Право платника на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок витрат на придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних постачальника.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З висновку експертизи вбачається, що на дати здійснення операцій поставки (жовтень грудень 2010 року) ПП «Родіна ХХI» та ПП «Фрегат ХХI» були зареєстровані платниками ПДВ, які мали право на виписку податкових накладних.

Експерт зазначає, що в наданих для експертизи копіях свідоцтв про реєстрацію платників ПДВ ПП «Фрегат ХХI» (свідоцтво № 100296134) та ПП «Родіна ХХI» (свідоцтво № 100293405) місцезнаходження платників зазначено: АРК, м.Сімферополь, вул. Крилова, б.131.

В висновку експертизи зазначено, що дослідженням наданих для експертизи податкових накладних постачальників ПП «Родіна ХХI» та ПП «Фрегат ХХI» встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, містять усі обовязкові реквізити (в т.ч. місцезнаходження м.Сімферополь, вул.Крилова, 131) відповідають усім законодавчим вимогам до первинного документу податкового обліку, тому є підставою для включення до складу податкового кредиту грудня 2010 року ПДВ в загальній сумі 4182016 гривень.

Експертом встановлено, що висновки податкового органу щодо відсутності підстав для формування податкового кредиту з ПДВ в грудні 2010 року на суму 4182016 гривень, не підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ПП «Севелітстрой».

Більш того, всі зазначені первинні документи не витребувалися відповідачем від позивача під час проведення перевірки, але були надані для дослідження експерту, який прийшов до висновку про їх належність та підтвердження господарських операцій.

З акту перевірки вбачається, що в результаті перевірки встановлено, що у податкових накладних, наданих ПП «Родіна ХХI» та ПП «Фрегат ХХI», встановлено порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”: місце розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, є недійсними.

Суд зазначає, що вказані доводи податкового органу не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами, або порушення позивачем правил оподаткування.

Суд вважає необхідним звернути увагу податкового органу стосовно того, що невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що сума податку на додану вартість в розмірі 4182016 гривень була обґрунтовано віднесена позивачем до податкового кредиту грудня 2010 року, оскільки була включена до податкових накладних, виписаних продавцями, та повязана з отриманням товару, який був використаний у господарській діяльності.

Таким чином, висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту грудня 2010 року на суму 4182016 гривень ПДВ та збільшення суми податкового зобовязання, яке підлягає сплаті до Державного бюджету України в сумі 4182016 гривень, суд вважає безпідставним.

Враховуючи, що суд визнав необґрунтованим збільшення податковим повідомленням рішенням ДПІ в м.Сімферополі № 0001562301 від 03.03.2011 року податкового зобовязання, яке підлягає сплаті до Державного бюджету України в сумі 4182016 гривень, суд приходить до висновку, що нарахування позивачу штрафних санкцій в розмірі 1045504 гривень зазначеним податковим повідомленням - рішенням також є безпідставним.

Крім того, суд зауважує, що згідно до п. 7 розділу 10 “Перехідні положення” ПК України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Отже, вищевикладене свідчить про невірне визначення податковим органом розміру штрафної санкції позивачу, яка у випадку підтвердження завищення ПП "Севелітстрой" податкового кредиту грудня 2010 року на суму 4182016 грн. ПДВ мала складати 1 грн.

Таким чином, податкове повідомлення рішення ДПІ в м.Сімферополі №0001562301 від 03.03.2011 року не може бути визнано законним та обґрунтованим.

Судом встановлено, що 01.03.2011 року ПП "Севелітстрой" надало до ДПІ в м.Сімферополі декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року, в якій позивачем задекларований податковий кредит у сумі 596431 гривень, податкове зобовязання в сумі 611731 гривень.

На підставі наказу № 1032/23-4 від 31.03.2011 року, виданого ДПІ в м.Сімферополі, податковим інспектором ДПІ в м. Сімферополі проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Севелітстрой" з питань взаємовідносин з ПП «ЕЧКІ», ЄДРПОУ 37230186, за січень 2011 року, за результатами проведення якої складено акт перевірки № 3744/23-4/35096833 від 04.04.2011 року (надалі акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення "Севелітстрой" п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, 188.1 ст.188, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, усього у січні 2011 року в сумі 477139 гривень.

На підставі акту перевірки № 3744/23-4/35096833 від 04.04.2011 року за встановлене перевіркою порушення позивачем п.123.1 ст.123 ПК України податковим повідомленням рішенням ДПІ в м.Сімферополі № 0003142301 від 12.04.2011 року ПП «Севелітстрой» збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на суму 477140 гривень, в т.ч. за основним платежем 477139 грн. та за штрафними санкціями 1 грн.

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням рішенням ДПІ в м.Сімферополі № 0003142301 від 12.04.2011 року, звернувся до суду.

Відповідно до п.п. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у т.ч. у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, нормами ПК України встановлено, що документальним підтвердженням отримання товарів (послуг) є саме податкова накладна. Податковий кодекс не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від будь-якого стану його постачальника, та від наявності або відсутності у постачальника будь-яких виробничих потужностей, трудових ресурсів чи транспортних засобів. Право покупця на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок витрат на придбання товарів з господарською діяльністю підприємства та наявність належно оформленої податкової накладної.

Судом встановлено, що сума податкового кредиту позивача за січень 2011 року була сформована за рахунок податкових накладних, отриманих від постачальника ПП «ЕЧКІ».

Судом встановлено, що ПП «ЕЧКІ» надало ПП “Севелітстрой” товар на загальну суму 2862834,83 гривень з ПДВ, в т.ч. ПДВ 477139,14 гривень.

Стосовно встановленого перевіркою заниження позивачем ПДВ у січні 2011 року в сумі 477139 гривень, проведеною по справі експертизою встановлено наступне.

З висновку експертизи вбачається, що дослідженням наданих для експертизи податкових накладних, отриманих від ПП «Ечкі», встановлено, що вони виписані зареєстрованим на той час платником ПДВ, оформлені відповідно до вимог п.201.1 Податкового кодексу України, і тому є належним підтвердженням права ПП “Севелітстрой” на податковий кредит з ПДВ за січень 2011 року в загальній сумі 477139 гривень, в т.ч. № 15 від 03.01.2011 року на суму 38014,84 гривень, в т.ч. ПДВ 6335,81 гривень; № 24 від 04.01.2011 року на суму 340479,26 гривень, в т.ч. ПДВ 56746,54 гривень; № 23 від 04.01.2011року на суму 372546,94 гривень, в т.ч. ПДВ 62091,16 гривень, № 21 від 04.01.2011 року на суму 438483,44 гривень, в т.ч. ПДВ 73080.57 гривень, № 22 від 04.01.2011 року на суму 356977,96 гривень, в т.ч. ПДВ 59496,33 гривень; № 26 від 04.01.2011 року на суму 480196,50 гривень, в т.ч. ПДВ 80032,75 гривень; № 25 від 04.01.2011 року на суму 463201,50 гривень, в т.ч. ПДВ 77200,25 гривень; № 17 від 10.01.2011 року на суму 372934,39 гривень, в т.ч. ПДВ 62155,73 гривень.

Експерт за результатами проведення експертизи дійшов висновку, що висновки ДПІ в м.Сімферополі АРК щодо заниження ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету, по взаємовідносинам з ПП «Ечкі» в січні 2011 року на суму 477139 гривень, оформлені актом про результати позапланової невиїзної перевірки № 3744/23-4/35096833 від 04.04.2011 року, не підтверджуються документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ПП “Севелітстрой”.

Більш того, всі зазначені первинні документи не витребувалися відповідачем від позивача під час проведення перевірки, але були надані для дослідження експерту, який прийшов до висновку про їх належність та підтвердження господарських операцій.

Доводи податкового органу стосовно того, що перевіркою не встановлено факту передачі товарів від продавця покупцю в звязку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання передачі товару, документів, що засвідчують транспортування, суд вважає необґрунтованими.

Суд зазначає, що відсутність актів приймання передачі товару не свідчить про відсутність доказів здійснення передачі товару від ПП «ЕЧКІ» до ПП “Севелітстрой” з урахуванням усіх інших доказів в сукупності, які підтверджують таке постачання.

Суд не приймає до уваги доводи податкового органу щодо відсутності у ПП «ЕЧКІ» основних фондів та виробничих потужностей, транспортних засобів, що на думку податкового органу вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами та свідчить про те, що позивач не отримував товар від ПП «ЕЧКІ».

Крім того, суд зазначає, що вказані доводи податкового органу не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеною угодою, або порушення позивачем правил оподаткування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що сума податку на додану вартість в розмірі 477139 гривень була обґрунтовано віднесена позивачем до податкового кредиту січня 2011 року, оскільки була включена до податкових накладних, виписаних продавцем, та повязана з отриманням товару, який був використаний у господарській діяльності.

Таким чином, висновки податкового органу щодо заниження позивачем ПДВ у січні 2011 року в сумі 477139 грн., суд вважає безпідставним.

Враховуючи, що суд визнав необґрунтованим збільшення податковим повідомленням рішенням ДПІ в м.Сімферополі № 0003142301 від 12.04.2011 року позивачеві податкового зобовязання з ПДВ за основним платежем в розмірі 477139 грн., суд приходить до висновку, що нарахування позивачу штрафних санкцій в розмірі 1 грн. зазначеним податковим повідомленням - рішенням також є безпідставним.

Судом встановлено, що 27.07.2010 року ПП "Севелітстрой" надало до ДПІ в м. Сімферополі декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року, в якій позивачем задекларований податковий кредит у сумі 2841720 гривень, податкове зобовязання в сумі 2879781 гривень.

ПП "Севелітстрой" 09.09.2010 року надало до ДПІ в м.Сімферополі декларацію з податку на прибуток за 2 квартал 2010 року, в якій позивач відобразив валовий дохід в сумі 41997018 гривень та валові витрати в розмірі 41432403 гривень.

На підставі наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 07.04.2011 року №1104 та письмового повідомлення від 07.04.2011 року № 14497/10/23-7, виданих ДПІ в м.Сімферополь, податковим інспектором ДПІ в м.Сімферополі Завада С.М. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП “Севелітстрой” з питань дотримання податкового законодавства при правових відносинах з ПП «Ротонда Торг» за період 2 квартал 2010 року, за результатами проведення якої складено акт перевірки від 20.04.2011 року № 5186/23-7/35096833 (надалі акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкове зобовязання з ПДВ за червень 2010 року на загальну суму 1031623 гривень; п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: ПП “Севелітстрой” в податковому обліку занижено податок на прибуток у загальному розмірі 1289529 гривень, у т.ч. за 2 квартал 2010 року у сумі 1289529 гривень.

На підставі акту перевірки від 20.04.2011 року № 5186/23-7/35096833 за встановлене перевіркою порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим повідомленням рішенням ДПІ в м.Сімферополі № 0003972301 від 05.05.2011 року ПП «Севелітстрой» збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на суму 1289528,75 гривень, в т.ч. за основним платежем 1031623 грн. та за штрафними санкціями 257905,75 грн.

На підставі акту перевірки від 20.04.2011 року № 5186/23-7/35096833 за встановлене перевіркою порушення позивачем п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковим повідомленням рішенням ДПІ в м.Сімферополі № 0003962301 від 05.05.2011 року ПП «Севелітстрой» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 1611911,25 гривень, в т.ч. за основним платежем 1289529 гривень та за штрафними санкціями 322382,25 гривень.

Щодо обґрунтованості податкового повідомлення рішення ДПІ в м.Сімферополі № 0003972301 від 05.05.2011 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що підставою для позапланової перевірки ПП “Севелітстрой” стали висновки акту документальної планової виїзної перевірки ПП «РотондаТорг» №2741/23-7/36165656 від 18.03.2011 року.

З акту перевірки від 20.04.2011 року № 5186/23-7/35096833 вбачається, що ПП «Ротонда Торг» було постачальником ПП “Севелітстрой”, обсяг постачання склав 5158115,76 гривень (ПДВ 1031623,15 гривень). Загальна сума 6189738,92 гривень.

З акту перевірки вбачається, що ПП «Ротонда Торг» на адресу ПП “Севелітстрой” було виписано податкові накладні: № 569 від 01.06.2010 року на суму 426479,64 гривень з ПДВ, № 567 від 01.06.2010 року на суму 371316,38 гривень, в т.ч. ПДВ; № 568 від 01.06.2010 року на суму 313052,82 гривень, в т.ч. ПДВ; № 570 від 01.06.2010 року на суму 336548,95 гривень, в т.ч. ПДВ; № 571 від 01.06.2010 року на суму 238062,05 гривень, в т.ч. ПДВ; № 572 від 01.06.2010 року на суму 303293,09 гривень, в т.ч. ПДВ; № 633 від 01.06.2010 року на суму 2289985,99 гривень, в т.ч. ПДВ; № 632 від 01.06.2010 року на суму 1470000,00 гривень, в т.ч. ПДВ; № 1269 від 24.06.2010 року на суму 441000,00 гривень, в т.ч. ПДВ.

Згідно висновку акту документальної планової виїзної перевірки ПП «Ротонда Торг» від 18.03.2011 року № 2741/23-7/36165656 встановлено, що ПП «Ротонда Торг» є по відношенню до свого покупця субєктом господарювання (платником ПДВ), що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим субєктом та вигодонабувачем, у якого відповідно до податкової звітності податкові зобовязання на рівні податкового кредиту за всіма операціями чи по окремих операціях або різниця між податковими зобовязаннями та податковим кредитом незначна, економічна вигода від діяльності, що ними здійснюється, чи від окремих операцій, що вони здійснюють - відсутня. Такий субєкт господарювання є транзитером та носить вигодотранспортуючий характер.

З висновку акту перевірки 20.04.2011 року № 5186/23-7/35096833 вбачається, що ПП “Севелітстрой” перерахувало кошти на рахунки ПП «Ротонда Торг» без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, у звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Перевіркою встановлено, що ПП “Севелітстрой” порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а, отже, є нікчемним.

Згідно висновків акту документальної планової виїзної перевірки ПП «РотондаТорг» № 2741/23-7/36165656 від 18.03.2011 року встановлено, що ПП «Ротонда Торг» реалізувало товарів на адресу покупців стільки, скільки було придбано у ВКП «Укравіаресурс».

З акту перевірки від 20.04.2011 року № 5186/23-7/35096833 вбачається, що оскільки факт поставки ВКП «Укравіаресурс» товару на адресу ПП «Ротонда Торг» не підтверджено, податкові накладні складені необґрунтовано, то в свою чергу ПП «Ротонда Торг» не могло поставляти продукцію на адресу ПП “Севелітстрой” .

Стосовно встановленого перевіркою заниження позивачем податкового зобовязання з ПДВ за червень 2010 року на загальну суму 1031623 гривень, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу податкового органу, що Закон України «Про податок на додану вартість» (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) не зобовязував платника перевіряти, чи виконують його постачальники, тим більше постачальники постачальників, вимоги податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобовязань у своїй податковій звітності.

Так, відповідно до п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

З висновку експертизи вбачається, що дослідженням наданих для експертизи податкових накладних, отриманих ПП “Севелітстрой” від ПП «Ротонда Торг» встановлено, що вони оформлені відповідно до вимог п.п.7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість», тому є належним підтвердженням права ПП “Севелітстрой” на податковий кредит за червень 2010 року в загальній сумі 1031623 гривень.

Дослідженням наданих для експертизи первинних документів податкового обліку (податкові накладні постачальника ПП «Ротонда Торг») встановлено, що документальні підстави для виключення з податкового кредиту ПП “Севелітстрой” за червень 2010 року ПДВ в сумі 1031623 гривень у вартості товарів, придбаних у ПП «Ротонда Торг», відсутні. Відповідно, відсутні документальні підстави для висновку про заниження на 1031623 гривень ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету за червень 2010 року.

Експертизою встановлено, що висновки податкового органу щодо необґрунтованості відображення податкового зобовязання з ПДВ за червень 2010 року на суму 1031623 гривень, оформлені актом позапланової невиїзної перевірки № 5186/23-7/35096833 від 20.04.2011 року, не підтверджуються документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ПП “Севелітстрой”.

Більш того, всі зазначені первинні документи не витребувалися відповідачем від позивача під час проведення перевірки, але були надані для дослідження експерту, який прийшов до висновку про їх належність та підтвердження господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що сума податку на додану вартість в розмірі 1031623,15 гривень була обґрунтовано віднесена позивачем до податкового кредиту червня 2010 року, оскільки була включена до податкових накладних, виписаних продавцем, та повязана з отриманням товару, який був використаний у господарській діяльності.

Таким чином, висновки податкового органу щодо заниження позивачем ПДВ в червні 2010 року в сумі 1031623 грн., суд вважає безпідставним.

Враховуючи, що суд визнав необґрунтованим збільшення податковим повідомленням рішенням ДПІ в м.Сімферополі № 0003972301 від 05.05.2011 року позивачеві податкового зобовязання з ПДВ за основним платежем в розмірі 1031623 грн., суд приходить до висновку, що нарахування позивачу штрафних санкцій в розмірі 257905,75 грн. зазначеним податковим повідомленням - рішенням також є безпідставним.

Щодо обґрунтованості податкового повідомлення рішення ДПІ в м.Сімферополі № 0003962301 від 05.05.2011 року суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що Законом, що визначав порядок оподаткування податком на прибуток в 2010 році був спеціальний Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 1 квітня 2011 року, крім пункту 1.20 статті 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року,згідно з Податковим кодексом України).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що підставою для позапланової перевірки ПП “Севелітстрой” стали висновки акту документальної планової виїзної перевірки ПП «РотондаТорг» № 2741/23-7/36165656 від 18.03.2011 року.

З акту перевірки від 20.04.2011 року № 5186/23-7/35096833 вбачається, що ПП «Ротонда Торг» було постачальником ПП “Севелітстрой”, обсяг постачання склав 5158115,76 гривень (ПДВ 1031623,15 гривень). Загальна сума 6189738,92 гривень.

Згідно висновку акту документальної планової виїзної перевірки ПП «Ротонда Торг» від 18.03.2011 року № 2741/23-7/36165656 встановлено, що ПП «Ротонда Торг» є по відношенню до свого покупця субєктом господарювання (платником ПДВ), що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим субєктом та вигодонабувачем, у якого відповідно до податкової звітності податкові зобовязання на рівні податкового кредиту за всіма операціями чи по окремих операціях або різниця між податковими зобовязаннями та податковим кредитом незначна, економічна вигода від діяльності, що ними здійснюється, чи від окремих операцій, що вони здійснюють - відсутня. Такий субєкт господарювання є транзитером та носить вигодотранспортуючий характер.

З акту перевірки вбачається, що при перевірці ПП «РотондаТорг» встановлено, що фактично товар (будівельні матеріали) не отримувався. До перевірки не надані товарно-транспортні накладні, шляхові листи, матеріальні звіти, акти прийому передачі товару, які б підтверджували отримання товару, передача його зберігання та подальшу реалізацію. Також не встановлено яким транспортом товар перевозився, яке підприємство надавало транспортні послуги по даним поставкам.

В акті перевірки зазначено, що несплачений підприємством податок на прибуток внаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Перевіркою встановлено, що ПП “Севелітстрой” перерахувало кошти на рахунки ПП «РотондаТорг» без мети реального настання передбачених наслідків виключно, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, у звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

З акту перевірки вбачається, що єдиною метою проведення документування фактично нездійснених господарських операцій є отримання ПП “Севелітстрой” податкової вимоги.

Перевіркою встановлено, що ПП “Севелітстрой” порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним.

В акті перевірки зазначено, що ПП «Ротонда Торг» реалізувало товарів на адресу покупців стільки, скільки було придбано у ВКП «Укравіаресурс». Оскільки факт поставки ВКП «Укравіаресурс» товару на адресу ПП «Ротонда Торг» не підтверджено, податкові накладні складені необґрунтовано, то в свою чергу ПП «Ротонда Торг» не могло поставляти продукцію на адресу ПП “Севелітстрой”.

Перевіркою встановлено, що на порушення п.5.1ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПП “Севелітстрой” в податковому обліку завищена сума валових витрат з податку на прибуток у загальному розмірі 5158116 гривень, у т.ч. за 2 квартал 2010 року у сумі 5158116 гривень.

Стосовно встановленого перевіркою завищення позивачем суми валових витрат з податку на прибуток за 2 квартал 2010 року у сумі 5158116 гривень, суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не ставив право платника на валові витрати в залежність від стану бухгалтерського обліку його постачальників, тим більше постачальників його постачальників. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» навіть не містить таких термінів як «вигодоформуючий субєкт», «вигодонабувач» або «транзитер», і тому не містить обмежень щодо стосунків з такими субєктами господарювання. В той же час, п.5.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» прямо передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Проведеною по справі експертизою встановлено, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку (видаткові та податкові накладні постачальника ПП «Ротонда Торг») підтверджується поставка ним будівельних матеріалів покупцю ПП “Севелітстрой” на загальну суму 6189738,92 гривень, в т.ч. ПДВ 1031623,15 гривень.

З висновку експертизи вбачається, що документальні підстави для виключення з валових витрат ПП “Севелітстрой” вартості товарів в сумі 5158116 гривень, придбаних у ПП «Ротонда Торг», відсутні. Відповідно, відсутні документальні підстави для висновку про заниження податку на прибуток за 2 квартал 2010 року на 1289529 гривень (5158116 гривень х 25 %).

Експерт за результатами проведення експертизи встановив, що висновки ДПІ в м.Сімферополі АРК щодо необґрунтованості відображення податку на прибуток за 2 квартал 2010 року в сумі 1289529 гривень, оформлені актом позапланової невиїзної перевірки № 5186/23-7/35096833 від 20.04.2011 року, не підтверджуються документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ПП “Севелітстрой”.

Більш того, всі зазначені первинні документи не витребувалися відповідачем від позивача під час проведення перевірки, але були надані для дослідження експерту, який прийшов до висновку про їх належність та підтвердження господарських операцій.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на те, що позивачем до перевірки не надані товарно-транспортні накладні, шляхові листи, матеріальні звіти, акти прийому передачі товару, які б підтверджували отримання товару, передача його зберігання та подальшу реалізацію, перевіркою не встановлено яким транспортом товар перевозився, яке підприємство надавало транспортні послуги по даним поставкам.

Крім того, суд зазначає, що вказані доводи податкового органу не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеним правочином, або порушення позивачем правил оподаткування.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що висновки ДПІ в м.Сімферополі щодо завищення позивачем суми валових витрат з податку на прибуток за 2 квартал 2010 року у сумі 5158116 гривень є необґрунтованими, відповідно є безпідставним збільшення ПП «Севелітстрой» грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 1289529 гривень.

Враховуючи, що суд визнав необґрунтованим збільшення податковим повідомленням рішенням ДПІ в м.Сімферополі № 0003962301 від 05.05.2011 року позивачеві податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 1289529 гривень, суд приходить до висновку, що нарахування позивачу штрафних санкцій в розмірі 322382,25 гривень зазначеним податковим повідомленням - рішенням також є безпідставним.

Судом встановлено, що ПП "Севелітстрой" надало до ДПІ в м.Сімферополі декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року, в якій позивачем задекларований податковий кредит у сумі 775905 гривень, податкове зобовязання в сумі 838816 гривень.

На підставі наказу № 1139/23-4 від 08.04.2011 року, виданого ДПІ в м.Сімферополі, податковим інспектором ДПІ в м.Сімферополі проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Севелітстрой» з питань взаємовідносин з ПП «Щекерь», ЄДРПОУ 37230254, ПП «Юлдуз», ЄДРПОУ 37230280, за лютий 2011 року, за результати проведення якої складено акт від 19.04.2011 року № 5166/23-4/35096833 (надалі акт перевірки).

Перевіркою ПП «Севелітстрой» встановлено порушення п.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, 188.1 ст.188, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у січні 2011 року в сумі 477139 гривень.

На підставі акту перевірки від 19.04.2011 року № 5166/23-4/35096833 за встановлене перевіркою порушення позивачем п.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, 188.1 ст.188, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України податковим повідомленням рішенням ДПІ в м.Сімферополі № 0004072301 від 05.05.2011 року ПП «Севелітстрой» збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ в розмірі 689250 грн., в т.ч. за основним платежем 689249 грн. та за штрафними санкціями 1 грн.

Щодо обґрунтованості податкового повідомлення рішення ДПІ в м.Сімферополі № 0004072301 від 05.05.2011 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що сума податкового кредиту позивача за лютий 2011 року була сформована за рахунок податкових накладних, отриманих від постачальників ПП «Щекерь», ЄДРПОУ 37230254, ПП «Юлдуз», ЄДРПОУ 37230280.

Судом встановлено, що ПП «Щекерь» (Продавець) надало позивачу (Покупець) товар (послуги) в лютому 2011 року на суму ПДВ 362412 гривень.

ПП «Юлдуз» (Продавець) надало позивачу (Покупець) товар (послуги) в лютому 2011 року на суму ПДВ 326837 гривень.

Перевіркою встановлено, що ПП «Щекерь» та ПП «Юлдуз» не надавали до податкового органу податкову звітність, в них відсутні основні фонди, трудові ресурси, їх свідоцтва платників ПДВ 17.03.2011 року анульовані з ініціативи податкового органу в звязку з внесенням до ЄДРПОУ запису про відсутність за місцезнаходженням.

З акту перевірки вбачається, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту з ПП «Щекерь», ЄДРПОУ 37230254, ПП «Юлдуз», ЄДРПОУ 37230280 за лютий 2011 року встановлено його завищення на суму 689249 гривень.

Стосовно встановленого перевіркою завищення позивачем податкового кредиту за лютий 2011 року на суму 689249 гривень, судом встановлено наступне.

Дослідженням наданих до експертизи первинних документів податкового обліку (податкові накладні постачальників) встановлено, що в лютому 2011 року ПП «Севелітстрой» придбало у ПП «Щекерь» та ПП «Юлдуз» будівельні матеріали, комплектуючі та будівельно монтажні роботи на загальну суму 3446243,48 гривень без ПДВ, сума ПДВ у вартості цих матеріалів та робіт складає 689248,70 гривень (3446243,48 х 20%). Досліджені податкові накладні постачальників ПП «Щекерь» та ПП «Юлдуз» були виписані 01.02.2011 року, тобто до анулювання їх свідоцтв платників ПДВ, оформлені відповідно до вимог п.201.1 Податкового кодексу України, і тому є належним підтвердженням права ПП «Севелітстрой» на податковий кредит з ПДВза лютий 2011 року в загальній сумі 689249 гривень.

З висновку експертизи вбачається, що фактичне отримання товарів та робіт за податковими накладними підтверджується наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами (витратні накладні та акти виконаних робіт постачальників).

Експерт за результатами проведення експертизи дійшов висновку, що документальні підстави для виключення актом перевірки ДПІ в м.Сімферополь з податкового кредиту ПП «Севелітстрой» за лютий 2011 року ПДВ в загальній сумі 689249 гривень відсутні.

В висновку експертизи зазначено, що висновки податкового органу щодо заниження в лютому 2011 року ПДВ в сумі 689249 гривень не підтверджуються документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ПП «Севелітстрой».

При цьому, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на те, що позивачем до перевірки не надані товарно-транспортні накладні, шляхові листи, матеріальні звіти, акти прийому передачі товару, які б підтверджували отримання товару, передача його зберігання та подальшу реалізацію, перевіркою не встановлено яким транспортом товар перевозився, у ПП «Щекерь» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами, оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених вищезазначеним правочином або порушення позивачем правил оподаткування.

Більш того, всі зазначені первинні документи не витребувалися відповідачем від позивача під час проведення перевірки, але були надані для дослідження експерту, який прийшов до висновку про їх належність та підтвердження господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що висновки ДПІ в м.Сімферополі щодо завищення позивачем податкового кредиту за лютий 2011 року на суму 689249 гривень є необґрунтованими, відповідно є безпідставним збільшення ПП «Севелітстрой» грошового зобовязання з ПДВ на суму 689249 гривень.

Враховуючи, що суд визнав необґрунтованим збільшення податковим повідомленням рішенням ДПІ в м.Сімферополі № 0004072301 від 05.05.2011 року позивачеві податкового зобовязання з ПДВ за основним платежем в розмірі 689249 гривень, суд приходить до висновку, що нарахування позивачу штрафних санкцій в розмірі 1 гривня зазначеним податковим повідомленням - рішенням також є безпідставним.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними дій ДПІ в м.Сімферополі по визнанню в актах перевірки за оскаржуємий період ПП «Севелітстрой» угод такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавно з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону та фіктивність формування податкового кредиту та податкових зобовязань у 2 кварталі 2010 р. з ПП «Ротонда торг» (36165656), жовтні грудні 2010 р. з ПП «ФРЕГАТ ХХI» (37172250) та ПП «РОДІНА ХХI» (37172287), в січні 2011 р. з ПП «ЕЧКІ» (37230186), ПП «Юлдуз» (37230280), в лютому 2011 р. - з ПП «Юлдуз» (37230280) та ПП «Щекерь» (37230254), суд зазначає наступне.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного правочину, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ в м. Сімферополі АР Крим належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ПП «Ротонда торг», ПП «ФРЕГАТ ХХI», ПП «РОДІНА ХХI», ПП «ЕЧКІ», ПП «Юлдуз», та ПП «Щекерь» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Суд зауважує, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що спірні правочини у встановленому законом порядку недійсними не визнано, а відтак є дійсними, направлені на настання реальних наслідків.

Більш того, проведеною по справі експертизою, яку суд вважає належним доказом по справі, підтверджено реальність укладених позивачем з ПП «Ротонда торг», ПП «ФРЕГАТ ХХI», ПП «РОДІНА ХХI», ПП «ЕЧКІ», ПП «Юлдуз», ПП «Щекерь» правочинів.

Але визнаючи реальність укладених позивачем з ПП «Ротонда торг», ПП «ФРЕГАТ ХХI», ПП «РОДІНА ХХI», ПП «ЕЧКІ», ПП «Юлдуз», ПП «Щекерь» правочинів, суд зазначає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача задоволенню не підлягають.

Суд звертає увагу позивача, що податкова інспекція має право включати у висновок акту перевірки свою думку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та податкових зобовязань за певний період.

Не можна вважати думку посадової особи податкового органу її діями, оскільки дії це активна поведінка особи, а висновки акту перевірки, які також у повному обсязі спростовані судом не тягнуть будь-яких негативних правових наслідків для позивача.

Оскільки висновки акту перевірки ні є ні діями, ні рішенням субєкту владних повноважень, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Перевіряючи наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ в м.Сімферополі по ствердженню в акті № 3130/23-4/35096833 від 23.03.2011 р. про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Севелітстрой» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2010 р. про неправомірність формування ПП «Севелітстрой» податкового зобовязання в сумі 7514228 грн., податкового кредиту в сумі 7514228 грн., в т.ч. за жовтень 2010 р. в сумі 1990966 грн., за листопад 2010 р. в сумі 1341246 грн., за грудень 2010 р. в сумі 4182016 грн. та валових доходів та валових витрат на суму 37571140 грн.; визнання протиправними дій ДПІ в м.Сімферополі по ствердженню актом № 3377/23-4/35096833 від 28.03.2011 р. про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Севелітстрой» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за січень 2011 р. - фактів взаємовідносин з ПП «Юлдуз» (ЄДРПОУ 37230280) у січні 2011 р., що стало підставами необґрунтованого твердження про завищення податкового зобовязання в сумі 477139 грн., та завищення податкового кредиту в сумі 477139 грн., а також зменшення валових доходів та валових витрат на суму 2385696 грн, суд зазначає наступне.

На підставі направлення від 21.03.2011 року № 648/23-4 та відповідно до наказу «Про проведення позапланової перевірки» від 21.03.2011 року № 851, виданого ДПІ в м.Сімферополь, податковим інспектором ДПІ в м.Сімферополь Головей О.С. проведена перевірка фінансово - господарської діяльності ПП «Севелітстрой» щодо достовірності нарахування і своєчасності сплати ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2010 року та взаємовідносин з ПП «Родина ХХI» та ПП «ФРЕГАТ ХХI», за результатами проведення якої складено акт перевірки від 23.03.2011 року № 3130/23-4/35096833 (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ч.ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України, в результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавно з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В звязку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний порядок є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і обєкт оподаткування ПДВ.

З висновку перевірки вбачається, що вищевикладене свідчить про відсутність у позивача постачання та продажу товарів по угодам, визнаних нікчемними. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер і порушують п.1.4 п.п.3.1.1п.3.1 ст.3 п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено завищення податкового зобовязання в сумі 7514228 гривень та завищення податкового кредиту в сумі 7514228 гривень, в т.ч. за жовтень 2010 року в сумі 1990966 гривень, за листопад 2010 року в сумі 1341246 гривень, за грудень 2010 року в сумі 4182016 гривень.

Перевіркою встановлені порушення формування валових доходів п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: зменшено валові доходи та валові витрати на суму 37571140 гривень.

Судом встановлено, що на час розгляду справи ДПІ в м.Сімферополі за порушення, встановлені вищезазначеною перевіркою, податкове повідомлення рішення не приймалося.

Щодо обґрунтованості висновків акту перевірки від 23.03.2011 року № 3130/23-4/35096833, суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що єдиним законом, що визначає порядок оподаткування податком на прибуток, є спеціальний Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 1 квітня 2011 року, крім пункту 1.20 статті 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року,згідно з Податковим кодексом України). Тільки цим законом встановлено порядок визначення оподаткованого прибутку та складових його обчислення: валових доходів, валових витрат та амортизації.

Суд зазначає, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не ставить право платника на валові витрати в залежність від наявності або відсутності його постачальниками за певними адресами. В цьому законі взагалі відсутні такі терміни, як «стан 0» або «стан 3».

Згідно довідки з ЄДРПОУ № 460757 від 19.01.2011 року основними видами діяльності ПП «Севелітстрой» по КВЕД є: будівництво будівель, оптова торгівля будівельними матеріалами, будування та ремонт суден; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

ПП «Севелітстрой» має ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 458268 від 27.01.2009 року на провадження господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури.

Дослідженням наданих до експертизи первинних документів податкового обліку (податкові накладні постачальників) встановлено, що за період жовтень - грудень 2010 року ПП «Севелітстрой» придбало у ПП «Родина ХХI» та ПП «ФРЕГАТ ХХI» будівельні матеріали та комплектуючі на загальну суму 37571140 гривень без ПДВ, сума ПДВ у вартості цих матеріалів складає 7514228 гривень (37571140 х 20 %).

З висновку експертизи вбачається, що досліджені податкові накладні постачальників ПП «Родина ХХI» та ПП «ФРЕГАТ ХХI» були виписані в період з 01.01.2010 року по 01.12.2010 року, тобто, до анулювання їх свідоцтв платників ПДВ, оформлені відповідно до вимог п.п.7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість», і є належним підтвердженням права позивача на податковий кредит у жовтні грудні 2010 року в загальній сумі 7514228 гривень.

Експертом встановлено, що фактичне отримання товарів та обладнання за такими податковими накладними підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів (витратні документи постачальників).

Експерт за результатами проведення експертизи дійшов висновку, що документальні підстави для виключення актом перевірки ДПІ з податкового кредиту ПП «Севелітстрой» ПДВ в загальній сумі 7514228 гривень (та відповідно зменшення на 37571140 гривень валових витрат 4 кварталу 2010 року) по операціям з ПП «Родина ХХI» та ПП «ФРЕГАТ ХХI» відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що висновки податкового органу щодо завищення податкового зобовязання з ПДВ та податкового кредиту з ПДВ за жовтень, листопад та грудень 2010 року в сумі 7514228 гривень та зменшення валових доходів та валових витрат на суму 37571140 гривень, оформлені актом перевірки від 23.03.2011 року № 3130/23-4/35096833, не підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ПП «Севелітстрой».

Більш того, всі зазначені первинні документи не витребувалися відповідачем від позивача під час проведення перевірки, але були надані для дослідження експерту, який прийшов до висновку про їх належність та підтвердження господарських операцій.

Стосовно обґрунтованості висновків акту перевірки від 28.03.2011 року № 3377/23-4/35096833, суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу «Про проведення позапланової перевірки» від 25.03.2011 року № 917/23-4, виданого ДПІ в м.Сімферополь, податковим інспектором ДПІ в м.Сімферополь Головей О.С. проведена перевірка фінансово- господарської діяльності ПП «Севелітстрой» щодо достовірності взаємовідносин з ПП «Юлдуз» (ЄДРПОУ 37230280), за результатами проведення якої складено акт перевірки від 28.03.2011 року № 3377/23-4/35096833 (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ч.ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України, в результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавно з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В звязку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний порядок є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і обєкт оподаткування ПДВ.

З висновку перевірки вбачається, що вищевикладене свідчить про відсутність у позивача постачання та продажу товарів по угодам, визнаних нікчемними. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер і порушують п.14.1.191 ст.14,п.185.1 ст.185, 188.1 ст.188,п.п.187.1а п.187 ст.187 Податкового кодексу України: встановлено завищення податкового зобовязання в сумі 477139 гривень та завищення податкового кредиту в сумі 477139 гривень.

Перевіркою встановлені порушення формування валових доходів п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: зменшено валові доходи та валові витрати на суму 2385696 гривень.

Судом встановлено, що на час розгляду справи ДПІ в м.Сімферополі за порушення, встановлені вищезазначеною перевіркою, податкове повідомлення рішення не приймалося.

З висновку експертизи вбачається, що згідно декларації з ПДВ за січень 2011 року, загальна сума податкового кредиту січня 2011 року складає 596431 гривень. З розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до Декларації) до складу податкового кредиту включено ПДВ в сумі 477139,18 гривень від постачальника з індивідуальним податковим номером 372302801096, яким є ПП «Юлдуз».

Експерт зауважує, що уточнюючим розрахунком податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених посилок до декларації за січень 2011 року від 18.03.2011 року ПП «Севелітстрой» відкоригувало формування податкового кредиту січня 2011 року наступним чином: ПДВ в сумі 477139,18 гривень від постачальника з ІПН 372302801096 (ПП «Юлдуз») був виключений з податкового кредиту (в розрахунку відображено зі знаком «-»), а ПДВ в тій самій сумі 477139,18 гривень від постачальника з ІПН 372301801096 (ПП «Ечкі») був включений до податкового кредиту (в розрахунку відображено зі знаком «+»).

З висновку експертизи вбачається, що з урахуванням уточнюючого розрахунку, ПДВ від постачальника ПП «Юлдуз» в складі податкового кредиту ПП «Севелітстрой» за січень 2011 року відсутній - до нього платником включено ПДВ в тій же сумі 477139,18 гривень від іншого постачальника ПП «Ечкі», який теж виключено з податкового кредиту січня 2011 року актом позапланової невиїзної перевірки ДПІ № 3744/23-4/35096833 від 04.04.2011 року. Але в акті перевірки від 28.03.2011 року відомості з уточнюючого розрахунку, наданого платником до ДПІ 18.03.2011 року засобами електронного звязку, повинні бути враховані.

Враховуючи вищевикладене, суд підкреслює, що висновки ДПІ в м.Сімферополі АРК щодо завищення податкового кредиту січня 2011 року на суму 477139 гривень, необґрунтованого завищення податкового зобовязання за січень 2011 року на 477139 гривень та зменшення валових доходів та валових витрат на суму 2385696 гривень при взаємовідносинах з ПП «Юлдуз», не підтверджуються наявними в матеріалах справи документами податкової звітності ПП «Севелітстрой».

Більш того, всі зазначені первинні документи не витребувалися відповідачем від позивача під час проведення перевірки, але були надані для дослідження експерту, який прийшов до висновку про їх належність та підтвердження господарських операцій.

Як встановлено вище, позивачем заявлені вимоги про визнання протиправними дій ДПІ в м.Сімферополі по ствердженню в акті № 3130/23-4/35096833 від 23.03.2011 р. про неправомірність формування ПП «Севелітстрой» податкового зобовязання в сумі 7514228 грн., податкового кредиту в сумі 7514228 грн., в т.ч. за жовтень 2010 р. в сумі 1990966 грн., за листопад 2010 р. в сумі 1341246 грн., за грудень 2010 р. в сумі 4182016 грн. та валових доходів та валових витрат на суму 37571140 грн., та протиправними дій ДПІ в м.Сімферополі по ствердженню актом № 3377/23-4/35096833 від 28.03.2011 р. фактів взаємовідносин з ПП «Юлдуз» у січні 2011 р., що стало підставами необґрунтованого твердження про завищення податкового зобовязання в сумі 477139 грн., та завищення податкового кредиту в сумі 477139 грн., а також зменшення валових доходів та валових витрат на суму 2385696 грн.

Але визнаючи правомірність формування позивачем податкового зобовязання з ПДВ та податкового кредиту з ПДВ за жовтень, листопад та грудень 2010 року та правомірність визначення валових доходів та валових витрат; правомірність формування позивачем податкового кредиту та податкового зобовязання січня 2011 року, правомірність визначення валових доходів та валових витрат за цей період суд зазначає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача задоволенню не підлягають.

Суд звертає увагу позивача, що податкова інспекція має право включати у висновок акту перевірки свою думку щодо правомірності формування позивачем податкового зобовязання та податкового кредиту з ПДВ, правомірності визначення валових доходів та валових витрат. Не можно вважати думку посадової особи податкового органу її діями, оскільки дії це активна поведінка особи, а висновки акту перевірки, які також у повному обсязі спростовані судом не тягнуть будь-яких негативних правових наслідків для позивача.

Оскільки висновки акту перевірки ні є ні діями, ні рішенням субєкту владних повноважень, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення не може бути визнані такими, що прийнято на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Отже, податкові повідомлення рішення ДПІ в м.Сімферополі від 03.03.2011 року № 0001562301, від 12.04.2011 р. № 0003142301, від 05.05.2011 р. № 0003972301, від 05.05.2011 р. № 0003962301; від 05.05.2011 р № 0004072301 є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому позовні вимоги щодо визнання протиправними дій ДПІ в м.Сімферополі задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 14.11.2011 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 21.11.2011 року.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі від 03.03.2011 року № 0001562301.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі від 12.04.2011 р. № 0003142301.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі від 05.05.2011 р. № 0003972301.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі від 05.05.2011 р. № 0003962301.

6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі від 05.05.2011 р № 0004072301.

7. В іншій частині позову відмовити.

8. Стягнути на користь ПП «Севелітстрой» (ЄДРПОУ 35096833) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,40 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

<Текст >

Суддя <підпис >Маргарітов М.В.

<Текст >