Постанова № 21404009, 02.08.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

02 серпня 2011 р. 15:09 Справа №2а-15903/10/7/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Лотакові А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Завод марочних вин та коньяків "Коктебель" <Список ><Позивач в особі >

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим <Список ><Відповідач в особі ><Текст >

про скасування податкових повідомлень - рішень та визнання рішення нечинним

за участю:

від позивача представник за довіреністю ОСОБА_2

від відповідача представники за довіреністю ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1

Обставини справи:Закрите акціонерне товариство «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель» звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим та, з урахуванням уточнень позовних вимог (а.с.45), просить: скасувати податкове повідомлення-рішення №0000512301/0 від 21.06.2010р. на 9229634,00грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення №0000962301/2 від 05.10.2010р. на 9211225,50грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000962301/1 від 27.08.2010р. на 9211255,50 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000962301/3 від 14.12.2010р. на 9211255,50 грн., а також просить визнати не чинним рішення ДПА України від 29 листопаду 2010 вих. №128559/6/25-0115. Позивач вважає необґрунтованими зроблені відповідачем в ході перевірки висновки щодо порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» в частині правомірності формування позивачем податкових зобовязань з ПДВ, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення.

Ухвалою суду від 02.08.11р. провадження у справі щодо позовних вимог про визнання не чинним рішення ДПА України від 29 листопаду 2010 вих. №128559/6/25-0115 закрито.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні, вважає зроблені в акті перевірки висновки повними, обґрунтованими, в звязку з чим вказує, що підстав для скасування податкових повідомлень рішень немає. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.116-121).

По справі було призначено судову економічну експертизу, висновки якої залучені до матеріалів справи (а.с.152-159). Відповідач надав заперечення на висновки судової економічної експертизи (а.с.170-172).

Розглянувши матеріалі справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в м. Феодосії була проведена позапланова виїзна перевірка Закритого акціонерного товариства «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р.

За результатом перевірки складений акту №1002/23-1/31382382 від 10.06.2010р. (надалі - Акт перевірки) (а.с.49-83).

Згідно до висновків акту перевірки, відповідачем, зокрема, було встановлено порушення позивачем п.п. 3.2.5. п.3.2 ст.3 , п.п. 7.2.3. та п.п. 7.2.6. п.7.2, п.п.7.3.1.п.7.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість ” від 03.04.97р. №168/97-ВР (зі змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4614817,00 грн., у тому числі:

- за лютий місяць 2009 року в сумі 11375,00 грн.

- за травень місяць 2009 року в сумі 20000,00 грн.,

- за жовтень місяць 2009 року в сумі 1575,00грн.,

- за листопад місяць 2009 року в сумі 4581867,00грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.06.2010р. № 0000512301/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 9229634,00 грн., з яких за основним платежем 4614817грн., штрафних санкцій 4614817грн. (а.с.10).

Позивач в порядку адміністративного оскарження оскаржив вказане рішення. За результатом розгляду скарг позивача були прийняті податкові повідомлення рішення: №0000962301/1 від 27.08.10р. (а.с.11), яким нараховане податкове зобовязання з ПДВ на загальну суму 9211255,50 грн., з яких основний платіж 4614817грн., штрафні санкції 4596408,50грн. (а.с.11), №0000962301/2 від 05.10.2010р., яким нараховане податкове зобовязання з ПДВ на загальну суму 9211255,50 грн., з яких основний платіж 4614817грн., штрафні санкції 4596408,50грн. (а.с.12), №0000962301/3 від 14.12.2010р., яким нараховане податкове зобовязання з ПДВ на загальну суму 9211255,50 грн., з яких основний платіж 4614817грн., штрафні санкції 4596408,50грн. (а.с.46).

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У період, що перевірявся відповідачем, був чинним Закон України «Про податок на додану вартість».

З акту перевірки вбачається, що висновків про встановлені порушення відповідач дійшов внаслідок встановлення перевіркою не віднесення позивачем до складу податкового зобовязання суми ПДВ від отриманої за договором відступлення права вимоги суми компенсації у розмірі 22890000грн., а також внаслідок завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 36816,35грн.

Матеріали справи свідчать, що 16.02.2006р. Закритим акціонерним товариством «Завод марочних вин і коньяків «Коктебель» був укладений договір на поставку виноматеріалів №4/06-02 (а.с.105-108), предметом якого є продаж продавцем - ДП Агрофірма «Завєтноє» виноматеріалів власного виробництва покупцю - ЗАТ "ЗМВК "Коктебель" у кількості, асортименту, номенклатурі та ціни, обумовлених в даному договорі. Загальна (вартість продукції враховуючи ПДВ складається із сум вартості продукції, поставленої на умовах дійсного договору, вказаних у відповідних накладних.

Відповідно до умов п.4 договору №4/06-02 від 16.02.2006р. покупець здійснює оплату виноматеріалів по факту поставки шляхом переводу суми, вказаної у рахунку - фактурі, на банківський рахунок продавця.

Згідно додаткової угоди №1 к договору на поставку виноматеріалів №4/06-02 від 16.02.2006р. дія договору пролонгована строком на 1 рік до 31.12.2007р. (а.с.109).

Згідно додаткової угоди від 01.04.2008р. к договору на поставку виноматеріалів №4/06-02 від 16.02.2006р. дія договору пролонгована до 31.12.2008р. (а.с.110).

Згідно додаткової угоди б/н від 01.01.2009р. к договору на поставку виноматеріалів №4/06-02 від 16.02.2006р. дія договору пролонгована строком на 1 рік до 31.12.2009р. (а.с.111).

27.11.2009р. Закритим акціонерним товариством «Завод марочних вин і коньяків «Коктебель» був укладений договір про відступлення права вимоги б/н, відповідно до ст. 1 якого ЗАТ "Завод марочних вин і коньяків "Коктебель" (Первісний кредитор) передає, а Приватне підприємство "Грона" (Новий кредитор) приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №4/06-02 від 16.02.2006р. (Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та ДП «Агрофірма "Завєтноє" (Боржник). Розмір вимог, що передаються за цим договором складає 22890000,00 грн. Новий кредитор за цим договором одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором (а.с.84 - 85).

Відповідно до п. 2 договору про відступлення права вимоги б/н від 27.11.2009р. згідно з відступленням права вимоги за цим договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору винагороду у розмірі 22890000,00 грн. шляхом безготівкового перерахування. Строк сплати винагороди до 31 грудня 2010р. (а.с.84).

Як встановлено актом перевірки та висновком судової економічної експертизи від 31.05.11р. №793 (а.с.152-159), відповідно до даних аналітичного бухгалтерського обліку ЗАТ "ЗМВК "Коктебель" по балансовому субрахунку 634 станом на 01.11.2009р. дебіторська заборгованість за розрахунками з ДП Агрофірма "Завєтноє" складала 26291373,04 грн., яка в листопаді 2009 р. була зменшена на 22890000,00 грн. бухгалтерською проводкою по Дт 631 Кт 634 і збільшена заборгованість по взаєморозрахунках з ПП "Грона" на 22890000,00 грн.За даними оборотно-сальдової відомості ЗАТ "ЗМВК "Коктебель" по балансовому субрахунку 631 станом на 31.12.2009р. заборгованість ПП "Грона" перед ЗАТ "ЗМВК "Коктебель" складає 22890000,00 грн., що підтверджене також актом звірення взаєморозрахунків ЗАТ "ЗМВК "Коктебель" та ПП "Грона" за 01.11.2009р. - 26.05.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що дебіторська заборгованість ДП Агрофірма "Завєтноє" перед ЗАТ "ЗМВК "Коктебель" утворилась за рахунок попередньої оплати продукції, яка не була поставлена ДП Агрофірма "Завєтноє" покупцю - ЗАТ ЗМВК "Коктебель" за умовами договору на поставку виноматеріалів №4/06-02 від 16.02.2006р. В результаті, станом на 01.11.2009р. дебіторська заборгованість за розрахунками із ДП Агрофірма "Завєтноє" складала 26291373,04 грн., враховуючи її наявність станом на 01.01.2009р. у сумі 20847915,54 грн.

Згідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» 334/94-ВР від 28.12.1994р. (що діяв у період, який перевірявся) господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п.3.1.1. п.3.1. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загально державних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних) таким платником податку.

Розмір податку на додану вартість встановлений п.п.6.1.1. п.6.1. статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг). Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 вказаного Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податків як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбутковування в касі платника податків, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документу, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Стосовно операції по відступлення вимог боргу, то, відповідно до абзацу другому п.п.3.2.5 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Із змісту даної норми вбачається, що факторингові операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Згідно із п.1.10 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», факторинг - операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору.

Термін валюта визначається декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та контролю» №15-93 від 19.02.1993р., який згідно до преамбули установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Відповідно до п.1 ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», валютними цінностями, зокрема, є валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших фінансових установах на території" України.

Суд зазначає, що в такому значенні термін валютні цінності має застосовуватись в інших галузях законодавства, зокрема в податковому.

Враховуючи той факт, що ЗАТ "Завод марочних вин і коньяків "Коктебель" у період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. здійснювало попередньо оплату продукції за договором на поставку виноматеріалів №4/06-02 від 16.02.2006р., яка сформувала дебіторську заборгованість ДП Агрофірма "Завєтноє" перед ЗАТ "ЗМВК "Коктебель" станом на 01.11.2009р. у сумі 26291373,04 грн., то уступка права вимоги за договором про відступлення права вимоги б/н від 27.11.2009р. є факторинговою операцією, об'єктом якої є валютні цінності, а саме грошові кошті у національній валюті України, і, відповідно до п.п.3.2.5 п.3.2 ст.3 Закону про ПДВ, дана господарська операція не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно до висновку судової економічної експертизи, який суд вважає повним, обґрунтованим та приймає у якості доказу по справі, документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ЗАТ «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель» не підтверджуються висновки, викладені в акті Державної податкової інспекції в м. Феодосії Автономної Республіки Крим №1002/23-1/31382382 від 10.06.2010р. «Про результати позапланової виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства «Завод марочних вин і коньяків «Коктебель» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р.» щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 4578000 грн. при виконанні договорів про відступлення права вимоги б/н від 27.11.2009р. з ПП «Грона» та №4/06-2 на поставку виноматеріалів з ДП Агрофірма «Завєтноє» від 16.02.2006р.

Виходячи з викладеного суд дійшов висновку, що в силу положень Закону України «Про податок на додану вартість» зазначена операція не є об'єктом оподаткування ПДВ, за таких підстав зроблені відповідачем під час перевірки висновки є необґрунтованими.

Щодо висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 36816,35грн. суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки, в цій частині, відповідачем було встановлено безпідставне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі отриманих від ТОВ фірма «Будторг», ТОВ «Альянс-Стандарт», ПП «фірма «Крим Стілл» податкових накладних. Відповідач зробив висновок, що таки податкові накладні виписані безпідставно, в звязку з чим підстави для формування податкового кредиту відсутні. При цьому відповідач керувався даними бухгалтерського обліку позивача та даними податкових накладних, на підставі встановлення розбіжності в яких ним були зроблені висновки про безпідставність виписки таких накладних.

Відповідачем в цій частині акту зроблений висновок про порушення позивачем п.п.7.2.6. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, у звязку з чим думка ДПІ про необхідність включення ПДВ в податковий кредит в періодах до одержання податкової накладної не ґрунтується на вимогах закону.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Згідно до положень абзаців 1,2 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

В акті перевірки відповідачем вказано, що такої скарги від позивача не надходило.

Враховуючи це, суд вважає за необхідне вказати, що абзацом 2 вказаної норми встановлено право особи на подачу такої скарги, що неможна розуміти як її обовязок.

Отже таким чином є необґрунтованим висновок про порушення позивачем п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідачем в акті перевірки, на підставі даних бухгалтерського обліку встановлено, що податкові накладні виписані безпідставно оскільки згідно таких даних не підтверджується оплата та отримання товару (робіт, послуг) на суму вказану в податкових накладних.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як було вказано вище, відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податків як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбутковування в касі платника податків, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документу, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Слід відзначити, що в акті перевірки відповідач керується даними бухгалтерського обліку станом раніше ніж дата фактичної виписки податкових накладних, зазначених в акті перевірки, з цих підстав суд робить висновок про необґрунтованість таких тверджень відповідача.

Вказане свідчить про неповноту зясування податковим органом обставин, на підставі яких можливо зробити висновки про безпідставність формування податкового кредиту з ПДВ.

Акт перевірки не містить більш жодного обґрунтування порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість» в цій частині.

За таких підстав, суд приходить до висновку, про необґрунтованість висновків відповідача щодо порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення рішення прийняті необґрунтовано є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких підстав суд вважає неспроможними доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Таким чином позов підлягає задоволеною.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 08.08.2011р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення - рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в АР Крим:

- №0000512301/0 від 21.06.2010р. на 9229634,00грн.;

- №0000962301/1 від 27.08.2010р. на 9211255,50 грн.;

- №0000962301/2 від 05.10.2010р. на 9211225,50грн.;

- № 0000962301/3 від 14.12.2010р. на 9211255,50 грн.

3. Стягнути з державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель» 3,40 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

<Текст >

Суддя <підпис >Маргарітов М.В.

<Текст >