Постанова № 21400242, 07.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2012 № 7/290

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Царук І.О.

за участю представників сторін:

від позивача Стародуб С.М.

від відповідача ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

Павлівни на рішення господарського суду м. Києва від 10.11.2011 року

у справі № 7/290 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РК Траєкторія"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення боргу 633 932,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2011 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РК Траєкторія" 375300 (триста сімдесят пять тисяч триста) грн. основного боргу, 23 887 (двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн. 37 коп. пені, 212500 (двісті дванадцять тисяч пятсот) грн. штрафу, 7820 (сім тисяч вісімсот двадцять) грн. 50 коп. - 3% річних, 14424 (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 90 коп. - збитків внаслідок інфляції за час прострочення, а також 6339 (шість тисяч триста тридцять девять) грн. 33 коп. - витрат по оплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) 00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю. Докази передачі приміщення по договору суборенди відсутні. Підпис та печатка відповідача підробні. Договір суборенди є неукладеним. Не застосовано строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2011 року апеляційну каргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 7/290.

В судове засідання 10.01.2012 року представник відповідача не зявився про причини неявки суд не повідомив, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 07.02.2012 року.

Колегія суддів відхиляє клопотання представника відповідача про призначення судово-технічної та почеркознавчої експертизи. Справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір суборенди № 12/04 (далі-Договір), згідно умов якого позивач зобов'язався передати відповідачеві у тимчасове платне користування нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (в Літері А), загальною площею 264,80 кв.м. (далі - приміщення), а відповідач зобовязався використовувати надане приміщення відповідно до цільового призначення та своєчасно здійснювати оплату відповідно до умов Договору.

12.04.2011 року було підписано акт прийому-передачі нежилого приміщення та Додаток №1 до Договору 12/04, де містився перелік обладнання, що передавалось в суборенду.

Згідно з п. 5.3.Договору суборендна плата встановлена в розмірі: 100,00 грн. за перший місяць і 25000 грн. за другий і наступні місяці.

Згідно п. 5.4 відповідач зобовязався в день підписання Договору сплатити вартість першого та другого місяця суборенди, що становить 25100 грн.

Згідно п. 5.5 відповідач зобовязується здійснювати оплату за суборенду приміщень шляхом перерахування на поточний рахунок позивача грошових коштів не пізніше 15-го числа поточного місяця, за наступний місяць.

За перші два місяці відповідач розрахувався в повному обсязі. В подальшому, починаючи з третього місяця, відповідач порушив взяті на себе зобовязання та не в повному обсязі сплачував суборендну плату.

З матеріалів справи слідує, що внаслідок порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасності та повноти здійснення оплати за користування приміщеннями у останнього за період з червня 2010 по жовтень 2011 перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 375300,00 грн., на підтвердження іншого не надано жодних доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Згідно ст. 762 ЦК за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, надав відповідачеві у користування приміщення на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору та додаткових угод.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, а саме 375300,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 8.3. Договору сторони погодили, що за несвоєчасне внесення орендної плати відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Здійснивши перерахунок пені, колегія суддів вважає, що стягненню підлягає пеня в розмірі 15976,46 грн. тому в цій частині підлягає зміні. Суд першої інстанції не врахував заяву відповідача про застосування строку позовної давності, стосовно вимог позивача в частині стягнення пенні.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Враховуючи подання позивачем позову в господарський суд м. Києва 07.10.2011 року нарахування пені за період з 15.05.2010 року є неправомірним.

Вимоги позивача в частині стягнення штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань в розмірі 212500,00 грн. штрафу є обґрунтованим, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач не виконав свої договірні зобовязання щодо повноти та своєчасності оплати користування приміщеннями, чим порушив умови Договору.

Колегія суддів вважає договір суборенди нежилих приміщень № 12/04 від 12.04.2010 року укладеним. У договорі суборенди зазначені всі істотні умови договору, такі як предмет, строк дії договору, орендна плата.

Враховуючи, що позивач надав докази фактичної оплати відповідачем орендної плати після 12.04.2011 року, твердження відповідача про передачу йому майна по договору суборенди актом прийому-передачі нежилого приміщення разом з обладнанням та часткове виконання договору відповідачем.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання, тому на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягають стягненню 7820,50 грн. - 3% річних, 14424,90 грн. - збитків внаслідок інфляції за час прострочення, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для зміни рішення господарського суду м. Києва від 10.11.2011 року у справі № 7/290.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги приймаються частково в частині неправомірності нарахування пені.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 10.11.2011 року у справі № 7/290 змінити та викласти в наступній редакції.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (03037, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РК Траєкторія" (03035, м. Київ, вул. Урицького, 40, код ЄДРПОУ 33540479) 375 300 (триста сімдесят пять тисяч триста) грн. основного боргу, 15976 (пятнадцять тисяч девятсот сімдесят шість) грн. 46 коп. пені, 212500 (двісті дванадцять тисяч пятсот) грн. штрафу, 7820 (сім тисяч вісімсот двадцять) грн. 50 коп. - 3% річних, 14424 (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 90 коп. - збитків внаслідок інфляції за час прострочення, а також 6260 (шість двісті шістдесят) грн. 09 коп. - витрат по оплаті державного мита, 233 (двісті тридцять три) 05 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволені іншої частини позову відмовити.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "РК Траєкторія" (03035, м. Київ, вул. Урицького, 40, код ЄДРПОУ 33540479) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (03037, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 79,24 грн. за подання апеляційної скарги.

3. Видачу наказів доручити господарському суду м. Києва.

4. Справу № 7/290 повернути до господарського суду міста Києва.

5. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддяБаранець О.М.

СуддіПашкіна С.А.

Калатай Н.Ф.

10.02.12 (відправлено)