Постанова № 21400214, 08.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2012 № 58/150

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Іоннікової І.А.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

секретар Волуйко Т.В.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 (дов. б/н від 24.01.2011 р.)

від відповідача - ОСОБА_3 (дов. №21-08/88 від 01.11.2011 р.)

від третьої особи - не зявився

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Теплосила»

на рішення господарського суду міста Києва

від 14.11.2011 р.

у справі №58/150 (суддя Блажівська О.Є.)

за позовом Приватного підприємства «Теплосила»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк

«Столиця»

третя особа: ОСОБА_4

про встановлення нікчемності договору

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Теплосила» (далі за текстом позивач, ПП «Теплосила») звернулося до місцевого господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця» у м. Миколаєві про встановлення нікчемності договору №25-17/07-К від 06.12.2007 р. на кредитну лінію (відновлювальну).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на спірному договорі відсутня печатка юридичної особи банку, що на думку позивача зумовлює нікчемність спірного договору у відповідності до ст.ст. 207, 215, 1055 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2011 р. у справі №58/150 в позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011р. у справі №58/150 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Підставою для скасування рішення суду позивач зазначив порушення судом норм процесуального та матеріального права. При цьому, апеляційна скарга мотивована тим, що на думку скаржника спірний договір укладений з порушенням норм ст. 207, 215, 1055 ЦК України, оскільки на спірному договорі відсутня печатка юридичної особи банку. Також, скаржник зазначив про те, що судом неправильно було визначено початок перебігу позовної давності.

Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими субєктами ОСОБА_5 №01-22/1/1 від 08.02.2012 р. змінено склад судової колегії.

В судове засідання апеляційної інстанції 08.02.2012 р. третя особа ОСОБА_4 не зявився.

Оскільки явка представників сторін, третьої особи у судове засідання не була визнана судом обовязковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, третьої особи про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність третьої особи ОСОБА_4

В матеріалах справи містяться копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, копія статуту ПАТ «Банк Столиця», копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи про правонаступництво ПАТ «Банк Столиця».

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе здійснити заміну Товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця» його правонаступником Публічним акціонерним товариством «Банк Столиця».

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011р. у справі №58/150 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011 р. у справі №58/150 без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

06.12.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця» у м. Миколаєві, як кредитодавцем, та Приватним підприємством «Теплосила», як позичальником, був укладений договір №25-17/07-К на кредитну лінію (відновлювальну), відповідно до п.1.1 якого кредитодавець зобовязався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у період з 06.12.2007 р. по 05.12.2008 р., грошові кошти (кредит) у рамках відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 300000,00 грн. (ліміт) у будь-який день зазначеного періоду, а позичальник зобовязався повернути кредит у строк 05.12.2008 р. та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 18,5% річних на визначених договором умовах.

06 грудня 2007 року в якості забезпечення виконання своїх зобов'язань відповідачем (кредитор) та ОСОБА_4 (поручитель) був укладений договір поруки № 25-17/07-1П, відповідно до якого поручитель зобов'язався в повному обсязі солідарно відповідати за виконання позивача зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та випадках передбачених договором № 25-17/07-К на кредитну лінію (відновлювальну) від 06 грудня 2007 року.

Позивач звернувся до суду з вимогою визнати договір нікчемним, посилаючись на те, що на зазначеному договорі відсутня печатка юридичної особи відповідача.

Виходячи зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Пунктом 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається з тексту кредитного договору, він підписаний з боку кредитодавця уповноваженою особою: керуючим філії Товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця» у м. Миколаєві ОСОБА_7, який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 29.08.2007 р. за реєстровим номером 2437.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банк має право відкривати філії та представництва на території України в разі їх відповідності вимогам щодо відкриття філій та представництв, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до п.п. 9.1., 9.2., 9.4. Положення «Про порядок створення і державної реєстрації банків», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 31 серпня 2001р. №375, банки можуть створювати відокремлені структурні підрозділи (філії, представництва) згідно з вимогами Закону України «Про банки та банківську діяльність», цього Положення та внутрішньобанківських положень.

Згідно п. 1.9. Положення про філію Товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця» у м. Миколаєві, філія має печатки і штампи зі своїм повним та скороченим офіційним найменуванням.

Пунктом 2.6. Положення про філію Товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця» у м. Миколаєві встановлено, що філія здійснює надання кредитів фізичним та юридичним особам в порядку визначеному банком, а саме: в межах отриманих лімітів та обмежень, які банк доводить філії, за погодженням з кредитним комітетом банку, в іншому порядку визначеному кредитним комітетом банку.

У відповідності до п. 3.2.7 Інструкції «Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів» філіям, іншим відокремленим підрозділам підприємств, установ, організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, зареєстрованих в Україні, інших організаційних форм підприємництва дозволяється виготовлення каучукових і металевих печаток, якщо це передбачено статутом, положенням або наказом про ці філії. У цьому разі в текст печаток вміщується слово «Філія».

На печатці філії Товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця» у м. Миколаєві, якою був скріплений спірний договір, крім зазначення «філія у м. Миколаєві Товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця», ідентифікаційний код 33742511», містить також ідентифікаційний код 26520464, котрий згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №480605 і статуту Банку, належить саме юридичній особі - Товариству з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця», який було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Банк Столиця» та в подальшому правонаступником усіх майнових прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Столиця».

Отже, посилання скаржника на порушення п. 3.2.6 Інструкції «Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів», колегією суддів не приймаються до уваги. При цьому, п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України не передбачає необхідності скріплення правочину саме основною печаткою юридичної особи.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що сторонами вчинялись дії спрямовані на виконання взятих на себе зобовязань за спірним договором. Так, на виконання умов Договору відповідачем надано позичальнику кредит в розмірі 797000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями меморіальних ордерів, а позивачем частково повернено кредитні кошти.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав визнання договору №25-17/07-К від 06.12.2007 р. на кредитну лінію (відновлювальну) нікчемним.

Щодо застосування місцевим господарським судом позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про пропущення позивачем строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За приписами статті 257 цього Кодексу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір було укладено 06.12.2007 року, а з позовом позивач звернувся до суду 21.01.2011 р., тобто зі пропущенням строку позовної давності.

Твердження скаржника про те, що останній дізнався про недотримання банком належної письмової форми кредитного договору лише у 2010 р. після подання банком позову про стягнення заборгованості та консультацій з даного приводу у фахівців у галузі права колегією суддів не приймається.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У звязку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 25, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Здійснити заміну Товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця» його правонаступником Публічним акціонерним товариством «Банк Столиця».

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Теплосила» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011 р. у справі №58/150 залишити без змін.

Матеріали справи №58/150 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддяІоннікова І.А.

СуддіЗеленін В.О.

Синиця О.Ф.