Постанова № 21400138, 07.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2012 № 21/158-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Баранця О.М.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 7 від 25.10.2011 року

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю від 25.10.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари»

на рішення господарського суду Київської області від 07.12.2011 року

у справі № 21/158-11 (суддя Ярема В. А.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Утіліта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари»

про стягнення 1188034,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням уточнень, заявлено про стягнення основного боргу в сумі 1073060,09 грн. за поставлений за договором поставки № 35 від 10.03.2011 року товар, штрафу в сумі 26 826,50 грн., пені в сумі 82232,18 грн. та 3 % річних в сумі 15915,90 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 07.12.2011 року, повний текст якого підписаний 19.12.2011 року, у справі № 21/158-11 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 1053060,09 грн., пеню в сумі 63757,64 грн., штраф в сумі 26576,50 грн., 3 % річних в сумі 12533,74 грн., провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10000 грн. припинено, в задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання зобовязання по оплаті поставленого за умовами спірного договору товару.

Припинення провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 10000 грн. ґрунтується на тому, що зазначену суму відповідачем позивачу перераховано під час розгляду справи в суді.

Часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені, штрафу та 3 % річних ґрунтується на помилках позивача у розрахунку зазначених позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 07.12.2011 року у справі №21/158-11 скасувати в частині стягнення з відповідач пені, штрафу та 3 % річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при вирішення спору по суті порушено норми матеріального права, а саме:

- не прийнято до уваги той факт, що застосування штрафу за умовами спірного договору передбачено у випадку необґрунтованої односторонньої відмови від виконання обовязків, взятих на себе з договором, в той час як в даному випадку відповідач не відмовляється від обовязку оплатити отриманий від позивача товар, а має місце прострочення відповідачем обовязку по оплаті товару;

- не прийнято до уваги той факт, що умовами договору передбачено нарахування пені за прострочення виконання відповідачем обовязку по оплаті товару визначеного п. п. 3.3, 3.4 договору, в той час строк оплати спірного товару встановлений п. 2.2.2 договору;

- позивач нараховує пеню, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, в той час як умовами договору розмір пені визначений як 0,1 % від суми невиконаного зобовязання.

Ухвалою від 17.01.2012 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Калатай Н. Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача надав пояснення, в яких апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

10.03.2011 року Закрите акціонерне товариство «Утиліта, правонаступником якого є позивач, та відповідач уклали договір поставки №35 (далі Договір), за умовами якого позивач зобовязався поставити (передати у власність) по письмовій заявці відповідача, а відповідач прийняти і оплатити склобій безбарвний тарний очищений якістю згідно Специфікацій (Додаток 1 до Договору) на умовах, викладених у Договорі.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що позивач постачає товар в асортименті, кількості та за цінами у відповідності зі Специфікаціями та/або накладними до Договору.

Пунктом 3.2 Договору сторонами погоджено, що ціна товару встановлюється за домовленістю сторін гривнях і складає 1045 грн. з урахуванням ПДВ. Ціна кожної конкретної партії товару вказується у накладних до Договору та у рахунках, на підставі яких відповідач оплачує вартість товару.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання Договору позивач поставив відповідачу Товару на загальну суму 1868060,09 грн., що підтверджується доданими до матеріалі справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних №РН-0000267 від 18.03.2011 року на суму 73 34,14 грн., №РН-0000281 від 24.03.2011 року на суму 74352,13 грн., №РН-0000282 від 24.03.2011 року на суму 73254,89 грн., №РН-0000345 від 30.04.2011 року на суму 73628,94 грн., №РН-0000346 від 30.04.2011 року на суму 72479,45 грн., №РН-0000347 від 30.04.2011 року на суму 73628,94 грн., №РН-0000348 від 30.04.2011 року на суму 73837,93 грн., №РН-0000349 від 30.04.2011 року на суму 74464,93 грн., №РН-0000353 від 05.05.2011 року на суму 77055,62 грн., №РН-0000354 від 05.05.2011 року на суму 76846,63 грн., №РН-0000355 від 05.05.2011 року на суму 77055,62 грн., №РН-0000377 від 12.05.2011 року на суму 76219,63 грн., №РН-0000378 від 12.05.2011 року на суму 76533,13 грн., №РН-0000379 від 12.05.2011 року на суму 76637,63 грн., №РН-0000380 від 13.05.2011 року на суму 74264,23 грн., №РН-0000381 від 13.05.2011 року на суму 74368,74 грн., №РН-0000382 від 13.05.2011 року на суму 74629,98 грн., №РН-0000383 від 13.05.2011 року на суму 76951,13 грн., №РН-0000384 від 13.05.2011 року на суму 74995,73 грн., №РН-0000385 від 14.05.2011 року на суму 74211,98 грн., №РН-0000386 від 14.05.2011 року на суму 72696,74 грн., №РН-0000387 від 14.05.2011 року на суму 73166,99 грн., №РН-0000388 від 14.05.2011 року на суму 72539,99 грн., №РН-0000434 від 30.05.2011 року на суму 150304,97 грн. та відповідних квитанцій про приймання вантажу (т. 1 а.с. 19-60).

Факт поставки товару на вказану суму відповідачем не заперечується

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що відповідач оплачує вартість отриманого за Договором товару у вигляді передплати 100% вартості конкретної партії товару, що постачається за Договором, протягом пяти банківських днів з моменту подачі письмової заявки згідно п. 1.2 Договору.

Проте, Додатком № 1 до Договору від 15.03.2011 року сторони доповнили Договір п. 2.2.2, яким встановили, що відповідач здійснює оплату отриманого за Договором товару у вигляді 100% передплати вартості партії товару шляхом перерахування суми, визначеної у Специфікації (вартості партії товару), на розрахунковий рахунок позивача. З 15.03.2011 року по 30.06.2011 року 100% вартості партії товару відповідач оплачує на користь позивача на протязі 2-х календарних днів з моменту відвантаження цієї партії товару, - дати, вказаної в залізничних накладних.

Враховуючи, що спірні поставки здійснювались у період з 18.03.2011 року по 30.05.2011 року, строк виконання відповідачем обвязку по оплаті такого товару слід визначати виходячи саме з п. 2.2.2 Договору.

Станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом відповідач в рахунок оплати спірного товару сплатив позивачеві 805000 грн., що сторонами не заперечується та підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою Дніпропетровського РУ АТ КБ «ПриватБанк» №08.02.000.01/2-8851 від 16.11.2011 року (т. 1 а.с. 126-127), відповідно заборгованість відповідача за поставлений за Договором Товар становила 1063060,09 грн. (1868 060,90 805000).

Проте, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, визначив розмір заборгованості відповідача в сумі 1073060,09 грн., не врахувавши платіж в сумі 10000 грн., здійснений відповідачем платіжним дорученням № 13012 від 24.10.2011 року (т. 1 а.с. 161), тобто до дати звернення позивача до суду.

Незважаючи на те, що під час розгляду справи в суді позивач вказану помилку виправив, визначивши в розрахунках (т. 1 а.с. 96-100, 134-139) суму заборгованості відповідача на рівні 1063060,09 грн., із заявою про зміну позовних вимог він до суду не звертався.

Також, у власних письмових поясненнях по справі № 21/158-11 (т. 1 а.с. 133-139), визначаючи розмір основного боргу відповідача за поставлений товар в сумі 1063060,09 грн., в резолютивній частині вказаних пояснень позивач просить суд стягнути з відповідача 1073060,09 грн.

Отже, на вирішення суду першої інстанції переданий спір про стягнення основного боргу в сумі 1073060,09 грн., з яких 10000 грн. позивач вимагає стягнути незаконно, оскільки вказана сума відповідачем позивачу сплачена до дати звернення останнього з позовом до суду (платіжне доручення № 13012 від 24.10.2011 року т. 1 а.с 161).

З огляду на зазначені обставини, в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 10000 грн. слід відмовити.

Суд першої інстанції зазначеним обставинам оцінки не надав, спір щодо боргу в сумі 10000 грн. по суті не вирішив і розглянув справу в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 1063060,09 грн., тобто на 10000 грн. менше за заявлені позивачем.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач позивачу сплатив ще частину заборгованості в сумі 10000 грн., що підтверджується доданим до матеріалів справи платіжним дорученням № 13583 від 02.12.2011 року (т. 1 а.с. 162).

Суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 10000 грн. на підставі п. 1 1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Отже, помилково виходячи з боргу, розмір якого дорівнює 1063060,09 грн., суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сума основного боргу відповідача перед позивачем дорівнює 1053060,09 грн.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобовязання з оплати отриманого за Договором товару в сумі 1053060,09 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1053060,09 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 82232,18 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Позивач, ґрунтує позовні вимоги про стягнення пені, посилаючись на п. 6.2 Договору, яким встановлено, що у випадку прострочення відповідачем оплати товару, відповідно п. 3.3-п. 3.4 Договору, він сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобовязання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Отже, Договором передбачено застосування відповідальності у вигляді стягнення пені у випадку прострочення відповідачем обовязку по оплаті товару, встановленого п.п. 3.3, 3.4 Договору, в той час, як було встановлено вище, до спірних правовідносин в частині строків оплати товару підлягає застосуванню п. 2.2.2 Договору.

Відповідно ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

У спірному Договорі сторони не передбачили відповідальність відповідача у вигляді пені за порушення строків оплати товару, встановлених п. 2.2.2 Договору.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 82232,18 грн. задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу в сумі 26 826,50 грн. слід зазначити наступне.

Позивач, ґрунтує вимоги про стягнення штрафу на умовах п. 6.4 Договору, яким встановлено, що у випадку необґрунтованої односторонньої відмови від виконання обовязків, взятих на себе за цим договором, винна сторона сплачує на користь протилежної сторони Договору штраф у розмірі 2,5% від вартості невиконаного зобовязання.

Отже, Договором передбачено застосування відповідальності у вигляді стягнення штрафу у випадку необґрунтованої односторонньої відмови від виконання обовязків за Договором, в той час як відповідач не відмовляється від виконання прийнятого на себе за Договором обвязку по оплаті товару, а виконує цей обовязок із порушенням строків, про що свідчать його листи № 387/1 від 28.07.2011 року, № 416 від 01.09.2011 року (т. 1 а.с. 71, 93).

За таких обставин, враховуючи приписи ч. 1 ст. 547 ЦК України та те, що у Договорі сторони не передбачили відповідальність відповідача у вигляді штрафу за несвоєчасне виконання обовязків за Договором, зокрема, щодо оплати товару, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 26 826,50 грн. задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних в сумі в сумі 15915,90 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як слідує з матеріалів справи, позивач розраховує 3 % річних за наступні періоди:

- з 08.05.2011 року по 21.11.2011 року на 25539,22 грн. заборгованості за накладною №РН-0000355 від 05.05.2011 року,

- з 15.05.2011 року по 21.11.2011 року на 229390,39 грн. заборгованості за накладними №РН-0000377 від 12.05.2011р., №РН-0000378 від 12.05.2011р., №РН-0000379 від 12.05.2011р.,

- з 16.05.2011 року по 21.11.2011 року на 375209,81 грн. заборгованості за накладними №РН-0000380 від 13.05.2011 року, №РН-0000381 від 13.05.2011 року, №РН-0000382 від 13.05.2011 року, №РН-0000383 від 13.05.2011 року, №РН-0000384 від 13.05.2011 року,

- з 17.05.2011 року по 21.11.2011 року на 292615,70 грн. заборгованості за накладними №РН-0000385 від 14.05.2011 року, №РН-0000386 від 14.05.2011 року, №РН-0000387 від 14.05.2011 року, №РН-0000388 від 14.05.2011 року;

- з 03.06.2011 року по 21.11.2011 року на 150304,97 грн. заборгованості за накладною № РН-0000434 від 30.05.2011 року;

Суд першої інстанції здійснив перерахунок зазначених позовних вимог, вірно визначивши, що, нарахування 3 % річних слід проводити із врахуванням часткової сплати відповідачем 24.10.2011 року заборгованості в сумі 10000 грн.

Проте, з розрахунку суду слідує, що кінцевим строком нарахування 3 % річних по всіх заявлених позивачем поставках, окрім накладної №РН-0000355 від 05.05.2011 року, судом визначено 09.10.2011 року, в той час як позивач нараховує 3% річних до 21.11.2011 року.

Проте, згідно приписів ст. 625 ЦК України 3% річних нараховуються за весь час прострочення грошового зобовязання, а отже, нарахування їх позивачем по 21.11.2011 року є цілком правовірним.

Враховуючи, що при перерахунку колегією суддів 3 % річних за заявлений позивачем період стягнення, із врахуванням часткової сплати відповідачем 24.10.2011 року заборгованості в сумі 10000 грн., їх сума виявилась більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення, позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 15915,90 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Згідно розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неповне зясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду Київської області від 07.12.2011 року у справі № 21/158-11 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1053060,09 грн. основного боргу та 15915,90 грн. 3 % річних, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10000 грн. припиняється, в задоволенні решти позову відмовляється.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари» задовольняється частково.

Згідно приписів ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням суми заборгованості, які існувала на дату звернення позивача з даним позовом до суду.

Щодо витрат відповідача за подачу апеляційної скарги, слід зазначити наступне.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Рішенням від 07.12.2011 року у справі № 21/158-11 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 1155927,97 грн., провадження у справі в частині стягнення 10000 грн припинено.

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене в частині стягнення коштів в сумі 102867,88 грн. (суми пені, штрафу та 3 % річних) і сплачено при цьому 1028,68 грн.

Даною постановою позов в частині, оскарженій відповідачем, задоволено частково та присуджено до стягнення з відповідача 15915,90 грн., тобто зменшено присуджену до стягнення суму на 86951,98 грн.

Враховуючи, що, як встановлено колегією суддів, судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 86951,98 грн., витрати відповідача на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги щодо цієї суми в розмірі 896,52 грн. (1% від 86951,98 грн.) слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари» на рішення господарського суду Київської області від 07.12.2011 року у справі № 21/158-11 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 07.12.2011 року у справі № 21/158-11 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Київської області від 07.12.2011 року у справі № 21/158-11 в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари» (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Кірова, 84, ідентифікаційний код 30530431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Утиліта»(51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. З.Бєлої, 156 А, ідентифікаційний код 31075851) основний борг в сумі 1053060 (один мільйон пятдесят три тисячі шістдесят) грн. 09 коп., 3 % річних в сумі 15 915 (п'ятнадцять тисяч девятсот п'ятнадцять) грн. 90 коп., 10789 (десять тисяч сімсот вісімдесят девять) грн. 76 коп. державного мита та 212 (двісті дванадцять) грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10000 грн. припинити.

4. В решті позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.»

4. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Утиліта»(51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. З.Бєлої, 156 А, ідентифікаційний код 31075851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари» (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Кірова, 84, ідентифікаційний код 30530431) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 896 (вісімсот девяносто шість) грн. 52 коп.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Київської області.

6. Повернути до господарського суду Київської області матеріали справи № 21/158-11.

Головуючий суддяКалатай Н.Ф.

СуддіПашкіна С.А.

Баранець О.М.