Постанова № 21400137, 07.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2012 № 37/4-57/133

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 53 від 31.12.2011 року

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 8 від 10.01.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргуКомунального підприємства «Житлово експлуатаційна організація 110 Голосіївського району»

на рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2011 року

у справі № 37/4-57/133 (головуючий суддя Гулівець О. В., судді Дідиченко М. А., Івченко М. А.)

за позовомПублічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Комунального підприємства «Житлово експлуатаційна організація 110 Голосіївського району»

про стягнення 181040,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 175929,83 грн. за надані за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06721/2-01 від 13.06.2006 року, але неоплачені послуги з водопостачання та водовідведення та збитків від інфляції в сумі 5110,35 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.11.2011 року, повний текст якого підписаний 21.11.2011 року, у справі № 37/4-57/133 позов задоволено частково, до стягнення з відповідач на користь позивача присуджено 175929,83 грн. основного боргу та 4318,66 грн. збиткові від інфляції, в задоволення решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено факт невиконання відповідачем обовязків по оплаті отриманих за спірним договором послуг.

В зазначеному рішенні вказано про те, що доводи відповідача щодо відсутності у нього обовязку по оплаті на користь позивача вартості питної води для потреб гарячого водопостачання та послуг з відведення обсягів такої води суперечать вимогам п. 12.3 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах, селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 1 липня 1994 року.

Щодо посилань відповідача на необхідність укладення окремого договору для надання послуг з постачання питної води, що використовується для виготовлення гарячої, суд першої інстанції зазначив, що чинним на момент спірних правовідносин Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу № 65 від 01.07.94р. не передбачено укладення окремих договорів на надання послуг з холодного водопостачання та з постачання питної води, що використовується для виготовлення гарячої.

Часткове задоволення позовних вимог про стягнення збитків від інфляції ґрунтується на невідповідності розрахунку позивача рекомендаціям, щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Комунальне підприємство «Житлово експлуатаційна організація 110 Голосіївського району» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2011 року у справі № 37/4-57/133 в частині стягнення з відповідач на користь позивача коштів в сумі 106375,45 грн., які становлять вартість послуг з постачання води, яка іде на підігрів, та прийняти нове рішення, яким в задоволення зазначених вимог відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оспорюваного рішення не прийнято до уваги той факт, що умовами спірного договору не регулюються відносини сторін з приводу постачання питної води, яка використовується для виготовлення гарячої води.

Ухвалою від 12.12.2011 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Калатай Н. Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово експлуатаційна організація 110 Голосіївського району» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача надав пояснення, в яких апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти її задоволення заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

13.06.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №06420/2-01 (далі Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) позивач зобов'язується надавати відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі предявленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації Києва, а відповідач зобовязується здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах Договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлений Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65 (далі Правила 1), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за Договором.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» (далі - Закон), одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Правилами 1 (п. 12.1.), як і Законом, передбачено договірне формування відносин між Водоканалом та абонентом.

Рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом, що передбачено п. п. 1.10, 12.5 Правил 1.

Позивач вимагає стягнути з відповідача 175929,83 грн. основного боргу, який, як слідує з наданих позивачем розрахунків, складається з:

- заборгованості за постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної, так і гарячої води (код 1-1380), в період з травня 2008 року вересень 2008 року включно в сумі 128369,76 грн.;

- заборгованості за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (код 1-51380), в період з травня 2008 року вересень 2008 року включно в сумі 47560,07 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача боргу за послуги з постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води, слід зазначити наступне.

Пунктами 1.3, 12.2 Правил 1 встановлено, що абонентами, які користуються послугами водоканалу, можуть бути підприємства, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до Водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт межобслуговування та схему зовнішніх мереж з привязкою до місцевості.

Пунктом 4.1 Правил 1 встановлено, що абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з Водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води.

Отже, особовий рахунок (абонентська картка) має бути відкритий щодо кожного вводу води на підставі заяви та розрахунку заявки абонента щодо потрібної кількості води, а облік такої води має здійснюватись за показаннями лічильників.

Пунктом 3.1.1 Договору встановлено, що позивач зобовязаний забезпечувати відповідачу постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна» до його водопровідного вводу, а згідно п. 2.1.2 Договору, підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг, є дані, зняті позивачем з лічильника.

З умов Договору вбачається, що рахунок за Договором відкритий позивачем відповідачу щодо послуг з постачання питної води через ввід, на якому встановлений лічильник, за кодом 1-1380 (постачання холодної води).

Проте, як слідує з матеріалів справи, позивач нараховує відповідачу плату за послуги за іншим кодом, №1-51380 (постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води), без отримання від відповідача відповідних заяви та заявки розрахунку, без відкриття рахунку, без укладення іншого договору або внесення відповідних змін до спірного Договору, а кількість спожитої на ці цілі води рахує за показниками приладу обліку, що встановлений на водопровідному вводі до бойлеру, через який обліковується вода, що поступає на підігрів для забезпечення нею не лише будинку відповідача.

Пунктом 12.17 Правил 1 передбачено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Позивачем не доведено, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води, у встановленому законодавством порядку..

Відповідно до ст. ст. 901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З наведеного вище вбачається, що умовами Договору не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.

Крім того, відповідно до ст.ст.1, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Перелік є вичерпним, і такий вид комунальних послуг, як забезпечення «питною водою, що використовується для виготовлення гарячої води», до цього переліку не входить.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Спірний Договір на послуги водопостачання та водовідведення, укладений позивачем з відповідачем на постачання питної води, тобто холодної води. Належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України, на підтвердження укладення з відповідачем договорів на постачання гарячої води позивачем не надано.

Отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води в сумі 47560,07 грн. задоволенню не підлягають як безпідставні. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо стягнення основного боргу в сумі 128369,76 грн. за послуги з постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної так і гарячої води за період з травня 2008 року по вересень 2008 року включно (код 1-1380) слід зазначити наступне.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за ці послуги є правомірними, оскільки їх надання обумовлено укладеним сторонами Договором.

Щодо розміру плати за ці послуги слід зазначити наступне.

Як слідує з матеріалів справи, а саме з Розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника КП ЖЕО-110» з 01.05.2008 р. по 01.10.2008 р., виконаного позивачем (т. 1 а.с. 31), та Контррозрахунку КП «ЖЕО 100 Голосіївського району (т. 4, а.с. 65), виконаного відповідачем, між сторонами відсутні будь які суперечності з приводу обсягів та вартості поставленої за умовами Договору по коду 1-1380 питної холодної води та прийняття стоків як холодної так і гарячої води за спірний період, а також суми, перерахованої за вказані послуги коштів.

Зазначеними розрахунками та іншими матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем за умовами Договору за період з травня 2008 року вересень 2008 року включно послуг згідно Договору на загальну суму 492223,03 грн.

За умовами укладеної позивачем та відповідачем 06.02.2007 року додаткової угоди до Договору (т. 4 а.с.79) позивач, в рахунок відшкодування витрат відповідача, повязаних з нарахування, збором, обліком та розщепленням платежів населення за водопостачання та водовідведення, зобовязаний щомісячно зменшувати вартість наданих за Договором послуг на 5,5% (знижка).

З урахуванням зазначеної знижки (26862,14 грн.) вартість наданих протягом спірного періоду послуг становить 465360,89 грн. (492223,03-26862,14)

Крім того, в рахунок погашення вартості спірних послуг відповідач перерахував позивачеві 336991,13 грн.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів погоджується із посиланнями позивача на те, що неоплаченою по коду 1-1380 за спірний період залишилась заборгованість в сумі 128369,76 грн. (492223,03-26862,14-336991,13).

Пунктом 2.2.1 Договору встановлено, що позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача розрахункові документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги доручення) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача. За згодою позивача оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору, в разі неотримання від позивача поточного щомісячного розрахункового документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-ого числа наступного місяця платіжним доручення, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Отже, виходячи з умов Договору, відповідач в будь якому раз повинен розрахуватись за надані позивачем за його умовами послуги в строк до 5 ого числа місяця, наступного за розрахунковим, і, відповідно, прострочення починається із 6 ого числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 128369,76 грн. за послуги з постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної так і гарячої води за період з травня 2008 року по вересень 2008 року включно (код 1-1380). Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо посилань відповідача на те, що він не є споживачем більшої частини спірних послуг, а, фактично, є лише посередником щодо їх надання між позивачем та мешканцями, а отже, не може бути самостійним відповідачем щодо вимог про стягнення заборгованості за вказані послуги, а також на те, що відповідно до Розпорядження КМДА № 478 від 15.04.1997 року «Про порядок розрахунків за житлово комунальні послуги» розщеплення платежів на користь постачальників комунальних послуг здійснюють не житлово експлуатаційні організації, а Комунальне підприємство Київської міської державної адміністрації «Головний інформаційно обчислювальний центр», а отже, неоплата їх не є виною відповідача, а виникла внаслідок неналежної оплати громадянами спірних послуг, слід зазначити наступне.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 вказаного Кодексу встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

В даному випадку, за умовами Договору боржником є саме відповідач, а отже, він має зобовязання вчинити на користь позивача (кредитора) дії по оплаті наданих послуги.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 5110,35 грн. збитків від інфляції, слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як слідує з розрахунку позивача, він нараховує збитки від інфляції за період травня 2008 року по вересень 2008 року включно.

При цьому позивачем в розрахунку вказано, що:

- індекс інфляції за травень 2008 року становить 101,3 %

- індекс інфляції за червень 2008 року становить 100,8 %

- індекс інфляції за липень 2008 року становить 99,5 %

- індекс інфляції за серпень 2008 року становить 101,1 %

- індекс інфляції за вересень 2008 року становить 101,7 %,

в той час як індекси інфляції за зазначений період становлять:

- індекс інфляції за травень 2008 року становить 101,3 %

- індекс інфляції за червень 2008 року становить 100,8 %

- індекс інфляції за липень 2008 року становить 99,5 %

- індекс інфляції за серпень 2008 року становить 99,9 %

- індекс інфляції за вересень 2008 року становить 101,1 %

Отже, позивачем невірно визначено індекси інфляції за серпень вересень 2008 року.

Крім того, слід зазначити, що з розрахунку позивача слідує, що розраховувати збитки від інфляції він починає з того місяця, в якому надавались послуги, що, враховуючи строк оплати послуг, встановлений Договором, є неправомірним, оскільки фактично збитки від інфляції позивач нараховує за той період, в якому обовязок відповідач оплатити послуги не був прострочений.

Крім того, з розрахунку позивача також слідує, що збитки від інфляції він розраховує, в тому числі, і на вартість оплачених відповідачем послуг, що також не є правомірним.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягають задоволенню за розрахунком суду в сумі 305,34 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Згідно розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неповне зясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі № 37/4-57/133 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 128369,76 грн. основного боргу та 305,34 грн. збитків від інфляції.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Комунального підприємства «Житлово експлуатаційна організація 110 Голосіївського району» задовольняється частково.

Згідно приписів ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат відповідача за подачу апеляційної скарги, слід зазначити наступне.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.11.2011 року у справі № 37/4-57/133 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 180248,49 грн.

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене в частині стягнення коштів в сумі 106375,45 грн. і сплачено при цьому 1810,41 грн. судового збору (платіжне доручення 1810,41 грн.

Даною постановою позов задоволено частково та присуджено до стягнення з відповідача 128675,10 грн., тобто зменшено присуджену до стягнення суму на 51573,39 грн.

Враховуючи, що, як встановлено колегією суддів, судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 51573,39 грн., витрати відповідача на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги щодо цієї суми в розмірі 515,73 грн. (1% від 51573,39 грн.) слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово експлуатаційна організація 110 Голосіївського району» на рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2011 року у справі № 37/4-57/133 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2011 року у справі № 37/4-57/133 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2011 року у справі № 37/4-57/133 в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація - 110 Голосіївського району» (03028, м. Київ, проспект Науки, 11, ідентифікаційний код 37101966) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизська, 1а, ідентифікаційний код 03327664) основний борг в сумі 128369 (сто двадцять вісім тисяч триста шістдесят девять) грн. 76 коп., збитки від інфляції в сумі 305 (триста пять) грн. 34 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1286 (одна тисяча двісті вісімдесят шість) грн. 75 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 167 (сто шістдесят сім) грн. 74 коп.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.»

4. Стягнути Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизська, 1а, ідентифікаційний код 03327664) на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація - 110 Голосіївського району» (03028, м. Київ, проспект Науки, 11, ідентифікаційний код 37101966) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 515 (пятсот п'ятнадцять) грн. 73 коп.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 37/4-57/133.

Головуючий суддяКалатай Н.Ф.

СуддіБаранець О.М.

Пашкіна С.А.