Постанова № 21400115, 01.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2012 № 39/185

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Новікова М.М.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 дов. б/н від 16.12.2011

від відповідача: ОСОБА_2 дов. б/н від 04.11.2011

розглянувши

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче

обєднання „Інформаційні технології”

на рішення господарського суду міста Києва

від 21.11.2011

у справі №39/185 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Рекламна Телевізійна

Група”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче

обєднання „Інформаційні технології”

про стягнення заборгованості 3258,38 грн.

23.01.2012 в судовому засіданні відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 01.02.2011, в звязку з чим постанова приймається зазначеною датою.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Рекламна Телевізійна Група” (надалі ТОВ „Рекламна Телевізійна Група”, позивач, ліцензіар) про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче об'єднання „Інформаційні технології” (надалі ТОВ „Науково-виробниче об'єднання „Інформаційні технології”, відповідач, ліцензіат) 3258,38 грн. заборгованості на підставі Ліцензійного договору № 133/365 від 01.11.2011 р., з яких: 3050,25 грн. основного боргу, 84,96 грн. пені, 106,74 грн. інфляційних нарахувань та 16,43 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.11.2011 у справі №39/185 позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 3050,25 грн. основного боргу, 84,96 грн. пені, 16,43 грн. 3% річних. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ТОВ „Науково-виробниче об'єднання „Інформаційні технології” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2011 у справі №39/185 скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що рішення прийняте за умов неповного зясування всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, що призвело до помилкових висновків та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що позивачем на визначення величини кількості абонентів були надані протоколи про кількість абонентів відповідача, які не містять відомостей до якого саме договору вони були складені та не можуть підтверджувати дійсну кількість абонентів. Відповідач також стверджує, що він не отримував від позивача жодної картки доступу, яка надавала б йому можливість виконувати свої зобовязання за договором №133/365 від 01.01.2011. Крім того, скаржник вважає, що розмір винагороди (роялті) за договором повинен сплачуватись відповідачем на рахунок позивача лише у звязку з тим, що ліцензіат надає абонентам можливість перегляду телерадіопрограм за допомогою сигналу.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.01.2011 між ТОВ „Рекламна Телевізійна Група” та ТОВ „Науково-виробниче об'єднання „Інформаційні технології” був укладений ліцензійний договір №133/365 (про надання невиключного права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми „365 дней ТВ”) (надалі - ліцензійний договір).

Відповідно до п. 2.1 ліцензійного договору ліцензіар надає ліцензіату невиключні права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми „365 дней ТВ” за допомогою багатоканальної телемережі виключно на платній основі на визначеній у договорі території, способом, в межах, строком, визначеними в договорі; а ліцензіат зобов'язується у розмірі, у порядку та у строки, визначені у ст. 8 договору, сплатити ліцензіару винагороду за надання невиключних прав.

Згідно із п. 2.2 ліцензійного договору усі невиключні права за цим договором надаються ліцензіату на строк з 01.01.2011 та діють протягом всього строку дії цього договору.

Пунктом 13.1 договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2011, однак припиняє свою дію не раніше повного виконання сторонами всіх грошових зобовязань за цим договором.

Відповідно до п. 3.1.10 ліцензійного договору на ліцензіата покладений обов'язок вчасно сплачувати ліцензіару винагороду відповідно до умов цього договору.

Порядок виплати винагороди визначається ст. 8 ліцензійного договору та додатком №1 до цього договору, зокрема:

Розмір щомісячної винагороди (роялті) визначається додатком № 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 8.2 ліцензійного договору).

Як вбачається з додатку № 1 до ліцензійного договору, розмір щомісячної винагороди залежить від кількості абонентів ліцензіата, які отримали можливість перегляду телерадіопрограми у відповідному місяці.

Згідно із пунктом 2 додатку №1, розмір щомісячної винагороди за одного абонента становить гривневий еквівалент 0,30 доларів США, однак в будь-якому випадку розмір щомісячної винагороди не може бути меншим гривневого еквівалента 75,00 доларів США.

Пунктом 9.1 ліцензійного договору на ліцензіата покладений обовязок надання ліцензіару щомісячних письмових звітів, що містять повні й достовірні відомості про середню кількість абонентів.

Відповідно до п. 3 додатку №1 до ліцензійного договору розмір винагороди (роялті) визначається на підставі звіту про середню кількість абонентів ліцензіата у звітному місяці, який ліцензіат зобов'язується надавати не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 5 додатку №1 до договору визначено, що відповідно до ст. 8 ліцензійного договору ліцензіат зобов'язується щомісяця перераховувати грошові кошти в рахунок оплати винагороди (роялті) ліцензіара на поточний рахунок ліцензіара не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним. У випадку неотримання або несвоєчасного отримання ліцензіатом від ліцензіара рахунку у визначений строк ліцензіат зобов'язується оплатити винагороду (роялті) у строк, встановлений першою частиною цього пункту, виходячи з кількості абонентів ліцензіата у звітному місяці, що зазначена у звіті ліцензіата за такий місяць, та розміру винагороди (роялті) за одного абонента, вказаний в п.2 цього додатку, у разі якщо розмір оплаченої в такий спосіб винагороди (роялті) не відповідає дійсному розміру винагороди (роялті) за звітний місяць, сторони зобов'язуються провести взаємні розрахунки з метою належної оплати такої винагороди (роялті).

Згідно із п. 6 додатку №1 до ліцензійного договору ліцензіар зобов'язується щомісячно, протягом дії цього договору, направляти поштою відповідачу акти про надання невиключних прав на розповсюдження та поширення телерадіопрограми не пізніше, ніж до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем. В акті повинні міститися відомості щодо розміру винагороди (роялті) за надання невиключних прав. Не пізніше десяти робочих днів із дати направлення ліцензіату відповідного акта, останній зобовязаний направити ліцензіару підписаний акт або мотивовану відмову, а у разі неотримання ліцензіатом акта, він зобов'язаний негайно повідомити про це ліцензіара. У випадку, коли ліцензіар протягом вказаного строку не отримує від ліцензіата підписаного акту або мотивованої відмови, в день закінчення вказаного строку такий акт вважається прийнятим ліцензіатом без зауважень, а права належно наданими та прийнятими без зауважень.

Винагорода (роялті) у встановленому розмірі підлягає виплаті ліцензіатом шляхом перерахування грошових коштів у повному обсязі на поточний рахунок ліцензіара (п. 8.3 ліцензійного договору).

Датою здійснення виплати винагороди (роялті) ліцензіатом визнається дата зарахування коштів на поточний рахунок ліцензіара (п. 8.4 ліцензійного договору).

Пунктом 11.11 ліцензійного договору встановлено, що нездійснення ліцензіатом реалізації отриманих за цим договором прав та відповідно невикористання (розповсюдження та поширення) телерадіопрограми з будь-яких причин, що не передбачені цим договором, не є підставою для несплати та/або неналежної сплати винагороди (роялті) за цим договором. При цьому розмір винагороди (роялті) належний до сплати ліцензіатом в такому випадку встановлюється у відповідності до умов, викладених в Додатку №1 до цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у спірний період (квітень серпень 2011 року) належним чином виконав свої зобовязання за ліцензійним договором, надавши відповідачу невиключні права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми „365 дней ТВ” в багатоканальній мережі на визначеній в договорі території, що підтверджується складеними та надісланими відповідачем позивачу щомісячними протоколами про кількість абонентів за спірний період, які фактично вважаються письмовими звітами про середню кількість абонентів відповідача у звітному місяці, а також актами про надання невиключних прав (роялті) на сповіщення та розповсюдження телерадіопраграми „365 дней ТВ” за квітень, травень, червень, липень, серпень 2011 року.

При цьому, колегія суддів не приймає доводів апелянта стосовного того, що протоколи про кількість абонентів відповідача не містять відомостей до якого саме договору вони були складені та не можуть підтверджувати дійсну кількість абонентів, оскільки у будь-якому випадку відповідно до положень п.3 додатку №1 до ліцензійного договору у випадку ненадання та/або неналежного надання ліцензіатом звіту за минулий звітний місяць (поряд із умовами п. 11.10 ліцензійного договору), а також у випадках, визначених абзацом 2 п. 11.3 та п. 11.11 ліцензійного договору, розмір щомісячної винагороди (роялті), належної до сплати ліцензіатом у звітному місяці, обчислюється виходячи із звітного місяця, в якому ліцензіатом було надано інформацію (за відповідним звітом) щодо найбільшої кількості абонентів протягом всього строку дії даного договору. При цьому, з позовної заяви вбачається, що за основу розрахунку заборгованості відповідача за ліцензійним договором була взята сума, яка дорівнює мінімальній сумі щомісячної винагороди, що встановлена додатком №1 до ліцензійного договору.

Як встановлено судом першої інстанції, акт про надання невиключних прав (роялті) на сповіщення та розповсюдження каналу „365 дней ТВ” від 30.04.2011 за квітень 2011 року фактично підписаний відповідачем без зауважень та заперечень, а отже, даний акт підтверджує, що права за Ліцензійним договором за квітень 2011 були передані позивачем та прийняті без зауважень відповідачем.

Місцевим господарським судом також встановлено, що позивач відповідно до ліцензійного договору та додатку №1 до нього направив відповідачу поштою акти про надання невиключних прав (роялті) на сповіщення та розповсюдження каналу „365 дней ТВ” за травень, червень, липень 2011 року, що підтверджується листом №163 від 01.09.2011 з описом вкладення від 01.09.2011. Наведений лист був отриманий відповідачем 05.09.2011, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01001 8244475 2.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не надав позивачу зауважень до актів за травень, червень, липень 2011 або мотивованої відмови від їх підписання протягом десяти робочих днів із дати їх направлення. Доказів протилежного матеріали справи не містять, а відповідачем такі докази суду не названі та не подані.

Таким чином, колегія суддів вважає, що враховуючи п. 6 додатку №1 до ліцензійного договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що акти за травень, червень, липень 2011 року вважаються прийнятим відповідачем без зауважень, а права за ліцензійним договором у вказаний період належно наданими позивачем та прийнятими без зауважень відповідачем.

Щодо акту про надання невиключних прав (роялті) на сповіщення та розповсюдження каналу „365 дней ТВ” від 31.08.2011 за серпень 2011 року, то судом першої інстанції встановлено, що даний акт не підписаний відповідачем, при цьому належні докази направлення цього акту відповідачеві (фіскальний чек, поштова квитанція, опис вкладення у цінний лист, повідомлення про вручення поштового відправлення тощо) в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, відповідно до п. 6 додатку №1 до ліцензійного договору, у разі неотримання ліцензіатом (відповідачем) акта, він зобовязаний негайно повідомити про це ліцензіара (позивача). Як свідчать матеріали справи, відповідні повідомлення, та навіть після отримання ним листа позивача №163 від 01.09.2011, відповідач позивачу не надсилав, доказів протилежного до матеріалів справи не долучив. А тому суд першої інстанції правильно зазначив, що у даному випадку діють умови п. 6 додатку №1 до ліцензійного договору, відповідно до яких не пізніше десяти робочих днів із дати направлення ліцензіату відповідного акта, останній зобовязаний направити ліцензіару підписаний акт або мотивовану відмову, а у разі неотримання ліцензіатом акта, він зобовязаний негайно повідомити про це ліцензіара. У випадку, коли ліцензіар протягом вказаного строку не отримує від ліцензіата підписаного акту або мотивованої відмови, в день закінчення вказаного строку такий акт вважається прийнятим ліцензіатом без зауважень, а права належно наданими та прийнятими без зауважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що акт за серпень 2011 року також вважається прийнятим відповідачем без зауважень, а права за ліцензійним договором за серпень 2011 належно наданими позивачем та прийнятими без зауважень відповідачем.

З приводу доводів відповідача про те, що у спірний період позивач виставляв відповідачеві рахунки за іншим договором, колегія суддів зазначає, що відповідно до умов пункту 5 додатку №1 до ліцензійного договору, виникнення у відповідача обовязку щодо здійснення оплати винагороди (роялті) позивачу не залежить від неотримання або несвоєчасного отримання відповідачем від позивача рахунку на оплату винагороди (роялті).

При цьому, існування або відсутність між сторонами інших договірних відносин не є підставою для невиконання ними умов ліцензійного договору №133/365 від 01.01.2011.

Доводи апелянта стосовно того, що розмір винагороди (роялті) за договором повинен сплачуватись відповідачем на рахунок позивача лише у звязку з тим, що ліцензіат надає абонентам можливість перегляду телерадіопрограм за допомогою сигналу, спростовується положеннями ліцензійного договору (п. 11.11), відповідно до яких невикористання відповідачем спірних невиключних прав та нездійснення ним розповсюдження телерадіопрограми не є підставою для несплати винагороди.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач в порушення умов п. 3.1.10 ліцензійного договору, п. 5 додатку №1 до ліцензійного договору, не сплатив позивачу винагороду за квітень-серпень 2011 року, загальна сума якої становить 3050,25 грн. (основний борг). Доказів протилежного матеріали справи не містять.

При цьому суд погоджується з наданим позивачем розрахунком суми основного боргу, відповідно до якого сума основного боргу складається із сум щомісячної винагороди, які відповідач повинен був оплатити в квітні, травні, червні, липні та серпні 2011 року із розрахунку мінімальної суми щомісячної винагороди, що встановлена додатком №1 до ліцензійного договору та з огляду на подані відповідачем протоколи про кількість абонентів у відповідному місяці.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3050,25 грн. основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 84,96 грн. пені, 106,74 грн. інфляційних нарахувань та 16,43 грн. 3% річних, колегія судді зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 11.2 ліцензійного договору передбачено, що у випадку несвоєчасної виплати ліцензіару винагороди, або частини винагороди, відповідно до умов ст. 8 цього договору, ліцензіат зобов'язується сплатити ліцензіару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від розміру несвоєчасно виплаченої позивачу винагороди за кожний день прострочення.

З позовної заяви вбачається, що озивач фактично здійснив розрахунок суми пені, сум інфляційних нарахувань та 3 % річних, за порушення відповідачем зобовязань за ліцензійним договором за період, починаючи з наступного дня після останнього дня, коли винагорода за відповідний місяць мала бути сплачена відповідачем та по 14.09.2011.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 84,96 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується із розрахунками позивача суми 3% річних та висновками суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 16,43 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Разом з тим, при здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку 106,74 грн. інфляційних нарахувань, судом першої інстанції встановлено, що позивач не правильно здійснив вказаний розрахунок, застосувавши середній індекс інфляції за спірний період 104,1, оскільки індекс інфляції за даними Державного комітету статистики України становив за травень 2011 р. - 100,8%, за червень 2011 р. - 100,4%, за липень 2011 р. - 98,7 %, за серпень 2011 р. - 99,6 % (відповідні опублікування у газеті „Урядовий курєр” №103 від 08.06.2011, №122 від 08.07.2011, №144 від 09.08.2011, №164 від 08.09.2011).

Проте, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, що сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення у спірному періоді не збільшилась, оскільки очевидно що при здійсненні перерахунку інфляційних втрат місцевим господарським судом враховані також відємні індекси інфляції, тобто індекси за місяці, у яких інфляції не було.

Колегія суддів, здійснивши обрахунок інфляційних втрат з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України, викладених у його листі від 03.04.1997, №62-97р „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, дійшла висновку, що сума інфляційних втрат за заявлений позивачем період прострочення в розмірі 9,78 грн. підлягає стягненню з відповідача в силу положень закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче обєднання „Інформаційні технології” задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду м. Києва від 21.11.2011 у справі №39/185 має бути скасоване в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Рекламна Телевізійна Група” про стягнення інфляційних втрат у розмірі 9,78 грн., з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційних скарг покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче обєднання „Інформаційні технології” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду м. Києва від 21.11.2011 у справі №39/185 у частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Рекламна Телевізійна Група” про стягнення інфляційних втрат у розмірі 9,78 грн. скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче об'єднання „Інформаційні технології” (02091, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 5-А, ідентифікаційний код 31168846) з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Рекламна Телевізійна Група” (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 46-Б, ідентифікаційний код 33551564) 3050,25 грн. (три тисячі пятдесят гривень 25 коп.) основного боргу, 84,96 грн. (вісімдесят чотири гривні 96 коп.) пені, 16,43 грн. (шістнадцять гривень 43 коп.) 3% річних, 9,78 грн. (девять грн. 78 коп.) інфляційних втрат, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.”

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №39/185 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддяНовіков М.М.

СуддіМартюк А.І.

Зубець Л.П.