Постанова № 21399952, 31.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2012 № 22/313

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г

при секретарі судового засідання Лесковці В.П.,

від позивача - ОСОБА_1., довіреність б/н від 22.04.2011 року,

від відповідача - ОСОБА_2 (голова правління), витяг з протоколу №1 засідання правління від 15.04.2009 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго»

на рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2011року

у справі №22/313 (суддя Самсін Р.І.)

позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», м. Київ,

до житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-3», м.Київ,

про стягнення заборгованості, -

встановив:

У серпні 2011року ПАТ«Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ЖБК«Промбудівельник-3» (далі відповідач) про стягнення 144336,54грн., а саме: 114424,58грн. боргу за спожиту теплову енергію, 20749,33грн. інфляційної складової боргу, 5417,75грн. 3% річних, 3744,88грн. пені.

Враховуючи сплату відповідачем протягом липня-жовтня 2011року основного боргу, позивачем подано заяву від 11.10.2011року (а.с.146), згідно з якою позивач просив припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 35971,22грн. та стягнути з відповідача основний борг в сумі 78453,36грн., інфляційну складову боргу в сумі 20749,33грн., 5417,75грн. 3% річних та 3744,88грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач згідно укладеного договору №240233 від 08.04.1999року має прострочену заборгованість по оплаті за використану теплову енергію, яка станом на 01.07.2011року становила 114424,58грн. та частково була сплачена на час розгляду справи судом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2011року у справі №22/313 позов задоволено частково. Припинено провадження в частині розгляду вимог про стягнення з ЖБК«Промбудівельник-3» боргу в сумі 70003,76грн. Присуджено до стягнення з ЖБК«Промбудівельник-3» на користь ПАТ«Київенерго» 25654,19грн. боргу за спожиту теплову енергію. Присуджено до стягнення з ЖБК«Промбудівельник-3» на користь ПАТ«Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» 11776,95грн. інфляційних збитків, 3229,57грн. 3% річних, 1276,32грн. судових витрат. В іншій частині в позові відмовлено.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд, встановивши факт сплати відповідачем частини боргу в сумі 11024,09грн. до звернення позивача до суду із позовом у даній справі відмовив в задоволенні позову в цій частині; визнавши неправомірним нарахування позивачем відповідачеві 7742,52грн. боргу відмовив в позові в цій частині; встановивши факт сплати відповідачем частини боргу в сумі 70003,76грн. після звернення позивача до суду із позовом у даній справі - припинив провадження у справі в частині стягнення 70003,76грн.; а також встановивши факт наявності простроченої заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 25654,19грн. задовольнив позов частково в цій частині. При цьому, суд першої інстанції відмовив позивачеві у задоволенні вимог про стягнення пені, а також інфляційних збитків і 3% річних за період з січня 2011року у звязку з відсутністю вини відповідача у невиконанні грошового зобовязання.

Не погодившись із вказаним рішенням, ПАТ«Київенерго» звернулось до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2011року у справі №22/313 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції неправомірно враховано всі здійснені відповідачем оплати в спірний період та помилково припинено провадження у справі в саме частині стягнення 70033,76грн. На думку позивача, провадження у даній справі підлягає припинення в частині стягнення 35971,22грн. Також, позивач вважає незаконною відмову суду першої інстанції в задоволенні позову про стягнення 7742,54грн. боргу за січень 2011року, 8972,38грн. інфляції, 2188,17грн. 3% річних, а також 3744,88грн. пені, що нараховані після січня 2011року.

У своїх запереченнях відповідач вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.12.2011року у справі №22/313 апеляційну скаргу ПАТ «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2011року у справі №22/313 прийнято до провадження та призначено розгляд справи №22/313 на 24.01.2012року.

В судовому засіданні 24.01.2012року було оголошено перерву до 31.01.2012року.

В судовому засіданні 31.01.2012року представник позивача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила їх задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні 24.01.2012року заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, просила спірне судове рішення залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.1999року між АЕК «Київенерго», правонаступником якого є ПАТ «Київенерго» (енергопостачальна організація) та ЖБК«Промбудівельник-3» (абонент) було укладено договір №24-0233 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі договір), згідно умов якого позивач зобовязувався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягом року; в кількостях та обсягах згідно з додатком №1 до договору, вартість якої згідно з п.2.3.1 договору споживач зобовязаний своєчасно сплачувати (п.2.2.1. договору).

Згідно ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999року (п.8.1. договору). Згідно п.8.4 договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору суду не надано.

Як вбачається з розрахунку позовних вимог, позивачем поставлено відповідачеві за період з 01.12.2008року по 01.07.2011року теплової енергії на суму 435528,88грн. Вказане підтверджується обліковими картками (табуляграмами) (а.с.61-89), а також не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.2 додатку №4 до договору відповідач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Строки сплати за фактично спожиту теплову енергію передбачені п.3 додатку №4 (Порядок розрахунків за теплову енергію) - не пізніше 25 числа поточного місяця, і такі відповідачем у відношенні суми боргу що виникла за період з 01.12.2008року по 01.07.2011року порушені.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та п.1 ст.193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України та п.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Відповідач частково розрахувався з позивачем за отриману від нього теплову енергію в сумі 321104,30грн.

Також, після звернення позивача до суду з позовом у даній справі, відповідачем сплачено частину заборгованості у загальній сумі 35971,22грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача за 18.08.2011року сплачено 10000,00грн., призначення платежу за гаряче водопостачання за липень 2011року згідно договору №240233 (а.с.135), банківською випискою по рахунку відповідача за 18.07.2011року сплачено 10000,00грн., призначення платежу за гаряче водопостачання за червень 2011року згідно договору №240233 (а.с.136), та платіжним дорученням №116 від 10.11.2011року на суму 10000,00грн., призначення платежу погашення боргу заявленого періоду станом на 01.07.2011року згідно договору №240233 від 08.04.1999року (а.с.149). При цьому, матеріали справи не містять доказів про сплату відповідачем 5971,22грн. боргу, який виник в період з 01.12.2008року по 01.07.2011року. Однак, як вказує позивач у своїх довідках про стан розрахунків з відповідачем (а.с.137, 147), вказану суму боргу 5971,22грн., відповідачем було сплачено протягом липня жовтня 2011року.

Вказані обставини також не заперечуються відповідачем.

Відповідно до п.1-1) ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевим господарським судом правомірно припинено провадження у справі №22/313 в частині стягнення з відповідача 35971,22грн. боргу.

Разом з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитись з висновками місцевого господарського суду про припинення провадження у справі №22/313 в частині стягнення з відповідача 34032,54грн. з огляду на наступне.

Відповідно до п.3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004року №22 реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Судом першої інстанції при припиненні провадження у справі в частині стягнення з відповідача 34032,54грн. боргу враховано сплати, проведені відповідачем після звернення позивача до суду з позовом у даній справі, зокрема, згідно банківської виписки за 19.10.2011року на суму 6000,00грн. (а.с.125), платіжного доручення від 12.10.2011року №104 на суму 21000,00грн. (а.с.126) та банківської виписки за 20.09.2011року на суму 18000,00грн. (а.с.134).

Однак, як вбачається з призначень вказаних платежів, вони були здійснені в рахунок оплат вартості поточного споживання теплової енергії відповідачем.

Так, згідно банківської виписки за 19.10.2011року на суму 6000,00грн. (а.с.125) призначення даного платежу за гаряче водопостачання за вересень 2011року згідно договору №240233 від 08.04.1999року; згідно платіжного доручення від 12.10.2011року №104 на суму 21000,00грн. (а.с.126) призначення даного платежу за гаряче водопостачання за вересень 2011року згідно договору №240233 від 08.04.1999року; згідно банківської виписки за 20.09.2011року на суму 18000,00грн. (а.с.134) призначення даного платежу за гаряче водопостачання за серпень 2011року згідно договору №240233 від 08.04.1999року.

Отже, суд першої інстанції неправомірно врахував вказані вище оплати, проведені відповідачем на підставі договору №240233 від 08.04.1999року, в рахунок погашення боргу за спірний період з 01.12.2008року по 01.07.2011року, оскільки такі оплати здійснювались відповідачем за споживання теплової енергії в інший період, який не є предметом розгляду даної справи.

За таких обставин, рішення місцевого господарського суду про припинення провадження у справі №22/313 в частині стягнення з відповідача 34032,54грн. є незаконним та підлягає скасуванню.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду міста Києва про відмову в задоволенні позову про стягнення з відповідача 11024,09грн. боргу на підставі того, що сплата цієї суми боргу мала місце ще до звернення позивача до суду із позовом у даній справі (дата звернення 16.08.2011року), що вбачається з банківської виписки за 18.07.2011року (а.с.136).

Поряд із тим, суд апеляційної інстанції вважає законною відмову судом першої інстанції в задоволенні вимог позивача щодо суми нарахування у січні 2011року в розмірі 7742,54грн. виходячи з наступного.

Частиною 6 ст.276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

При розрахунку суми наданих послуг за січень 2011року позивачем застосовано для населення тариф, встановлений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010року №1729 Про затвердження тарифів на теплову енергію ПАТ«Київенерго», яка набрала чинності з 01.01.2011року.

Згідно з розпорядженням КМДА №1222 від 29.12.2010року «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України», нові тарифи з теплопостачання для населення, встановлені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №1729 від 14.12.2010року, застосовуються тільки з 01.02.2011року.

Відповідач, як виконавець комунальних послуг, повинен керуватись розпорядженням КМДА №1222 від 29.12.2010року протягом січня 2011року (до 01.02.2011року) та застосовувати для населення тариф з теплопостачання, встановлений розпорядженням КМДА №392 від 31.05.2010року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення».

Оскільки, основним платником комунальної послуги з теплопостачання для відповідача є населення, внаслідок неодночасного введення в дію нового тарифу для виконавців комунальних послуг (відповідача) та для населення, існуюча заборгованість відповідача є різницею в тарифах, а саме в сумі 7742,54грн.

При цьому тариф, встановлений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010року №1729 Про затвердження тарифів на теплову енергію ПАТ«Київенерго», яка набрала чинності з 01.01.2011року, є обовязковим для застосування ПАТ«Київенерго».

Однак, у відповідності до п.1 додатку №3 до договору розрахунки з відповідачем за відпущену теплову енергію позивачем проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а не згідно постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України.

Тому, нарахування позивачем відповідачеві вартості теплової енергії саме за постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010року №1729 суперечить умовам укладеного між сторонами спору договору.

Відтак, господарський суд міста Києва правомірно відмовив позивачеві в задоволенні вимог про стягнення з відповідача 7742,54грн. боргу.

Отже, за розрахунками колегії суддів, сума боргу відповідача перед позивачем за період з 01.12.2008року по 01.07.2011року становить: 435528,88грн. (вартість поставленої теплової енергії) 321104,30грн. 11024,09грн. (сплачено відповідачем до розгляду даної справи судом) 35971,22грн. (сплачено відповідачем під час судового розгляду даної справи) 7742,52грн. (неправомірно нарахована вартість за січень 2011року) = 59686,75грн.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриману від нього теплову енергію за період з 01.12.2008року по 01.07.2011року в повному обсязі, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 59686,75грн. є законним та обґрунтованим, а тому підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України). Згідно ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем сплати боргу в розмірі 59686,75грн. станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом.

Частиною 1 ст.546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.3.5 додатку №4 до договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п.3 додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Сума пені, що заявлена до стягнення з відповідача, розрахована позивачем за обліковою ставкою, встановленою Постановою НБУ від 09.08.2010року №377, в межах строку, встановленого ст.232 Господарського кодексу України, та складає 3744,88грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення 3744,88грн. пені, 8972,38грн. інфляції та 2188,17грн. 3% річних дійшов до висновку про відсутність вини відповідача у допущеному простроченні в періоді з 01.01.2011року, оскільки існуюча заборгованість відповідача частково відображала різницю в тарифах.

Відповідно до п.1, 2 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

На переконання колегії суддів, відповідачем не доведено належними доказами відсутність своєї вини у порушення умов договору щодо своєчасного розрахунку за отриману теплову енергію. При цьому, згідно п.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За наведених обставин, колегія суддів вважає вимоги позивача про стягнення пені за період прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання з 01.01.2011року по 31.07.2011року обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних за весь час прострочення останнім виконання грошового зобовязання перед позивачем за період з 01.01.2009року по 31.07.2011року є законними та обґрунтованими.

Разом з цим, заявлені до стягнення розміри пені, інфляційних та 3% річних за прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання у січні 2011року підлягають перерахунку у звязку з неправомірністю розрахунку позивачем вартості поставленої відповідачеві теплової енергії за постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010року №1729, що збільшило таку вартість 7742,52грн.

Так, за розрахунком колегії суддів, до стягнення з відповідача на користь позивача за прострочення виконання останнім грошового зобовязання у січні 2011року підлягає 402,20грн. пені, 305,52грн. інфляційних та 77,85грн. 3% річних, а за весь період прострочення 3642,95грн. пені (період з 01.01.2011року по 31.07.2011року), 20102,83грн. інфляційних та 5222,40грн. 3% річних (період з 01.01.2011року по 31.07.2011року).

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст.ст.103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2011року у справі №22/313 в частині припинення провадження у справі в сумі 34032,54грн. боргу та відмови в задоволенні позову в частині стягнення 3642,95грн. пені, 8325,88грн. інфляційних і 1992,82грн. 3% річних, та приймає нове рішення суду про задоволення позову в цій частині.

В решті рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2011року у справі №22/313 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перерозподіляє судові витрати.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

постановив:

1.Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2011року у справі №22/313 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2011року у справі №22/313 в частині припинення провадження у справі в сумі 34032,54грн. боргу та відмови в задоволенні позову в частині стягнення 3642,95грн. пені, 8325,88грн. інфляційних і 1992,82грн. 3% річних скасувати.

3.В цій частині прийняти нове рішення суду, яким позов про стягнення 34032,54грн. боргу, 3642,95грн. пені, 8325,88грн. інфляційних і 1992,82грн. 3% річних задовольнити.

4.В решті рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2011року у справі №22/313 залишити без змін.

5.Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 35971,22грн. боргу припинити.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-3» (04210, м.Київ, пр-т. Героїв Сталінграда 43-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 22908496) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка 5, ідентифікаційний код юридичної особи 00131305) 59686,75грн. боргу, 3642,95грн. пені, 8325,88грн. інфляційних, 1992,82грн. 3% річних, 1096,24грн. державного мита за подання позову, 479,92грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 179,24грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позову відмовити».

6.Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

7.Справу №22/313 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяАгрикова О.В.

СуддіСуховий В.Г.

Чорногуз М.Г

02.02.12 (відправлено)