Постанова № 21399910, 25.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2012 № 5028/8/90/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Чорної Л.В.

суддів: Тищенко О.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі

Дмитрина Д.О.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1(представник за довіреністю);

від відповідача не зявився;

від прокуратури Погорєлов А.А.

розглянувши апеляційну скаргу

Військової прокуратури Чернігівського гарнізону

на рішення

господарського суду

Чернігівської області

від

25.10.2011 року

по справі

№ 5028/8/90/2011 (суддя Оленич Т.Г.)

за позовом

Концерну «Техвоєнсервіс», м. Київ

до

Державного підприємства Міністерства оборони України «171 Чернігівський ремонтний завод», м. Чернігів

про

стягнення 101490,63 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 25 жовтня 2011 року позовні вимоги Концерну «Техвоєнсервіс» задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України «171 Чернігівський ремонтний завод»» на користь Концерну «Техвоєнсервіс» 71020,00 грн. боргу по сплаті внесків, 710,20 грн. державного мита та 165,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Дане рішення мотивоване неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобовязань в частині сплати Концерну щоквартальних внесків у затвердженому розмірі відповідно до рішення Правління Концерну.

Щодо нарахування інфляційних витрат, то в цій частині суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України не застосовується до спірних правовідносин.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Військова прокуратура Чернігівського гарнізону подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 25.10.2011 року та прийняти нове, яким відмовити в позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення винесено з неповним зясуванням обставин справи, неправильною оцінкою наданих доказів і встановлених юридичних фактів, а також грубим порушенням норм процесуального та матеріального права.

Як зазначає Апелянт у звіті про фінансові результати графу 038 «Чистий дохід», кошти, які передбачені у даній графі ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» фактично не надходили, у звязку з тим, що підприємство вже тривалий час знаходиться у скрутному матеріальному становищі, повністю відсутні замовлення на ремонт техніки, у звязку з великим боргом по сплаті податків до державного та місцевого бюджетів, майно заводу знаходиться у податковій заставі, і саме у 2008, 2009, 2010 роках згідно дозволу органу, який управляє майном, було реалізовано частину майна Відповідача, про що і відображено у Звіті Про фінансові результати за даний період у графі 035 Чистий дохід. Кошти, які надходили за реалізацію, в повному обсязі перераховувалися у рахунок погашення боргу, Підприємство не мало право з даних коштів перераховувати суму сплати внесків у розмірі 2%.

Інші наявні вільні кошти першочергово згідно Закону України «Про оплату праці» та постанов Верховної Ради України та Статуту Концерну «Техвоєнсервіс» розділ 5 п.п. 5.10 йшли на погашення заборгованості по заробітній платі на підприємстві, сума боргу перед працюючими, якщо брати період, який зазначив Позивач, тобто з травня 2008 року зменшувалась і повністю була погашена в квітні 2011 року.

Згідно Статуту Концерну Позивач повинен надавати методичну і практичну допомогу, яка могла відображатися, наприклад, в підписанні контрактів на ремонт техніки.

Як зазначає Апелянт, за період 2008, 2009, 2010, 2011 років Відповідач ніякої практичної і методологічної допомоги від Концерну не отримало.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 року апеляційну скаргу Військової прокуратури Чернігівського гарнізону прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження по справі № 5028/8/90/2011.

Концерн «Техвоєнсервіс» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення без змін, посилаючись на те, що рішення правління Концерну № 7 від 25.10.2007 року, на підставі якого у Відповідача виникло зобовязання по сплаті 2 відсотків на утримання Концерну прийняте у відповідності до положень статуту Концерну та є обовязковим для виконання Відповідачем.

В судовому засіданні 11.01.2012 року оголошувалась перерва.

Державне підприємство Міністерства оборони України «171 Чернігівський ремонтний завод» після перерви свого представника в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлено.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як було встановлено у суді першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, згідно п.п.1.1., 3.1. Статуту Концерну «Техвоєнсервіс», останній являється державним господарським обєднанням, заснованим на державній власності. Концерн належить до сфери управління Міністерства оборони України. Концерн функціонує як єдина господарська організація, є юридичною особою, має самостійний та зведений баланси, круглу гербову печатку і кутовий штамп зі своїм найменуванням та найменуванням Уповноваженого органу управління, інші атрибути юридичної особи /а.с. 12-21/.

Пунктом 1.4. Статуту Концерну визначено, що одним із його учасників є також Державне підприємство Міністерства оборони України «171 військовий завод» (код ЄДРПОУ 07978157).

Згідно п. 7.4. Статуту одним із джерел формування майна Концерну є внески учасників.

Згідно із п.п. 4.1., 4.2. Статуту в редакції, яка діяла до 02.11.2009 року, управління оперативною діяльністю Концерну здійснює Правління Концерну і генеральний директор Концерну. Правління є колегіальним органом управління Концерну, який створюється з метою визначення основних напрямків діяльності Концерну, координації діяльності учасників. Засідання правління Концерну є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини членів правління.

27 березня 2007 року рішенням Правління Концерну «Техвоєнсервіс» № 6 затверджено Положення про Правління Концерну «Техвоєнсервіс». Вказане Положення визначає правовий статус, порядок організації, а також права, обовязки та відповідальність членів Правління /а.с. 25-32/.

Згідно п.п. 2.2., 2.7. Положення вищим органом управління Концерну є загальні збори членів Правління. Правління на своїх засіданнях, в тому числі, затверджує за поданням генерального директора Концерну пропозиції про встановлення розміру відрахувань учасниками на утримання Концерну та на провадження ним статутної діяльності.

Пунктом 5.4. Положення визначено, що засідання правління є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини членів Правління.

Рішення Правління оформлюється протоколом засідання Правління, який підписує голова засідання Правління та всі члени Правління, які брали участь у засіданні (п.5.16. Положення).

Так, рішенням № 7 правління Концерну «Техвоєнсервіс» від 25 жовтня 2007 року встановлено щоквартальну сплату учасниками Концерну внесків у розмірі 2 % від чистого доходу за звітний період. Зазначене рішення підписано, в тому числі, і ТВО директора ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» без будь-яких зауважень чи заперечень /а.с.38-41/.

Наказом генерального директора Концерну «Техвоєнсервіс» №220-АГД від 26.10.2007 року, прийнятого відповідно до п. 4.2.Статуту, введено в дію рішення Правління Концерну «Техвоєнсервіс» № 7 від 25 жовтня 2007 року /а.с.69/.

Згідно абз.3 п.4.2. Положення про правління Концерну «Техвоєнсервіс» члени правління зобовязані виконувати рішення, прийняті на засіданнях Правління.

П. 10 рішення № 7 встановлено забезпечити щоквартальну сплату внесків у розмірі 2 % від чистого доходу за звітний період.

Рішенням правління № 15 від 28.04.2011 року надано згоду ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» на вихід із складу Концерну «Техвоєнсервіс» /а.с. 22-24/.

Господарський суд Чернігівської області, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що матеріалами справи, зокрема звітами про фінансові результати Відповідача за І квартал 2008 року, 9 місяців 2008 року, за 2008 рік, за І квартал 2009 року, за І півріччя 2009 року, за ІV квартал 2009 року, за 2009 рік, за І квартал 2010 року, за І півріччя 2010 року, за 2010 рік, за І півріччя 2010 року, за 2010 рік, за І квартал 2011 року, за І півріччя 2011 року підтверджується заборгованість відповідача по сплаті внесків за період з ІV кварталу 2008 року по І квартал 2011 року у розмірі 71020,00 грн.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується та зазначає наступне.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 118 Господарського кодексу України обєднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Відповідно до ч. 5 ст. 120 Господарського кодексу України концерном визнається статутне обєднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників обєднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. За загальними правилами концерн є статутним обєднанням, яке діє на підставі статуту, в якому відображаються всі особливості його правового статусу.

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського кодексу України учасники обєднання підприємств, в тому числі концерну, можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо).

За статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Доказів погашення заборгованості по сплаті внесків а ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції надано не було.

Щодо скрутного фінансового становища, то колегія суддів в цій частині погоджується із позицією Вищого господарського суду України кожен субєкт господарювання самостійно визначає свою облікову політику із врахуванням взятих на себе зобовязань.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом Чернігівської області правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно зясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Чернігівської області від 25.10.2011 року у справі № 5028/8/90/2011.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Чернігівської області від 25.10.2011 року у справі № 5028/8/90/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи № 5028/8/90/2011 повернути до господарського суду Чернігівської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі та Військовій прокуратурі Чернігівського гарнізону.

Головуючий суддяЧорна Л.В.

СуддіТищенко О.В.

Смірнова Л.Г.

01.02.12 (відправлено)