Постанова № 21399907, 31.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2012 № 13/249-62/141

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Кулачок О. А.

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_1 представник за довіреністю від 24.06.2011

від відповідача:ОСОБА_2 представник за довіреністю № 21-12/11-1 від 21.12.2011

від третьої особи:не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторс»

на рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011 року

у справі № 13/249-62/141 (суддя Любченко М. О.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаПриватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про:

- визнання за позивачем права власності на автомобіль марки Skoda модель Octavia А5 2.0, 2008 року випуску, номер кузову/шасі НОМЕР_1;

- визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 06.06.2011р., що був зареєстрований в реєстрі за номером №958;

- зобовязання відповідача повернути позивачу стягнутий за виконавчим написом нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 06.06.2011р., що був зареєстрований в реєстрі за номером №958, автомобіль марки Skoda модель Octavia А5 2.0, 2008 року випуску, номер кузову/шасі НОМЕР_1.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.11.2011 року, повний текст якого підписаний 28.11.2011 року, у справі № 13/249-62/141 позов задоволено частково, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 06.06.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, що був зареєстрований в реєстрі за номером №958, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задоволення позовних вимог в частині визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ґрунтується на тому, що його вчинено за відсутності документів, які б встановлювали та підтверджували безспірність заборгованості позивача за спірним договором фінансового лізингу.

Відмова в задоволенні вимог про визнання права власності на спірне майно обґрунтована відсутністю підписаного між сторонами договору купівлі-продажу транспортного засобу, в задоволенні вимог про зобовязання відповідача повернути позивачу транспортний засіб - на закінченні встановленого строку користування позивачем майном на підставі положень спірного договору фінансового лізингу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомоторс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011 року у справі №13/249-62/141 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомоторс» посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неукладення сторонами договору купівлі продажу спірного майна, оскільки зазначений договір сторонами укладено в спрощений спосіб, а саме, шляхом виставлення відповідачем рахунку фактури та оплати його позивачем.

Ухвалою від 21.12.2011 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Калатай Н.Ф., судді Баранець О.М., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторс» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Третя особа повноважних представників в судове засідання не направила, про причини неявки суду не повідомила, проте 30.01.2012 до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив на апеляційну, в якому третя особа проти апеляційної скарги заперечила, просила оспорене рішення скасувати з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм права та у позові відмовити у повному обсязі.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти її задоволення заперечив, просив залишити її без задоволення, а спірне рішення без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

23.07.2008 року позивач як лізингоодержувач та відповідач як лізингодавець уклали договір договір фінансового лізингу №L2751-07/08 (далі Договір) за яким відповідач на підставі договору купівлі-продажу зобовязався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток 2 до Договору), а позивач зобовязався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Відповідно до специфікації (додаток №2 до договору) предметом договору лізингу є легковий автомобіль марки Skoda Octavia А5 Elegance 2.0, FSI/110kW, 2008 року випуску.

Згідно п. 3.1 Договору вартість предмету лізингу становить 133 678 грн.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору, 23.07.2008 відповідач уклав з ТОВ «Автоцентр Київ» договір купівліпродажу автомобіля № Р2751-07/08, за умовами якого придбав у власність легковий автомобіль марки Skoda Octavia А5 Elegance 2.0, FSI/110kW, 2008 року випуску (далі Предмет лізингу), який в подальшому передав позивачеві за актом приймання-передачі від 28.10.2008.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів.

Згідно п. 2.2 Договору договір купівлі продажу укладається відповідачем та/або набирає чинності після сплати позивачем авансового лізингового платежу, який згідно графіку платежів (Додаток № 1 до Договору) (далі Графік платежів) дорівнює 26735,60 грн.

На виконання умов Договору, платіжним дорученням № 205 від 29.07.2008 (т.1 а.с.23) на підставі виставленого відповідачем рахункуфактури № L2751-07/08/0 від 29.07.2008 (т.1 а.с.22) позивач сплатив авансовий платіж на загальну суму 29409,16 грн., з яких 26735,60 грн. аванс вартості Предмету лізингу.

Згідно п. 1.2 Договору строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених у Графіку платежів та не може бути менше одного року.

Графіком платежів сторони погодили, що поточні лізингові платежі мають бути сплачені протягом 24 періодів лізингу.

Згідно із п.п.5.2, 5.3, 5.4 Загальних умов фінансового лізингу, які є додатком № 4 та невідємною частиною Договору (далі Загальні умови), позивач сплачує зазначені в Графіку платежів лізингові платежі на підставі рахунків відповідача.

З матеріалів справи слідує, що за Договором відповідачем позивачу було виставлено 24 рахунки-фактури з призначенням платежу: лізинговий платіж, комісія лізінгодавця на загальну суму 107750,95 грн., які позивачем сплачені у повному обсязі:

- №L2751-07/08/1 від 07.11.2008 на суму 8860,47 грн. платіжним дорученням №43 від 15.12.2008;

- №L2751-07/08/2 від 01.12.2008 року на суму 10671,89 грн. - №2 від 05.01.2009;

- №L2751-07/08/3 від 02.01.2009 року на суму 11593,97 грн. - №4 від 05.01.2009;

- №L2751-07/08/4 від 02.02.2009 року на суму 11621,27 грн. - №20 від 03.02.2009;

- №L2751-07/08/5 від 02.03.2009 року на суму 11463,38 грн. - №1 від 02.03.2009;

- №L2751-07/08/6 від 01.04.2009 року на суму 11342,90 грн. - №49 від 06.04.2009;

- №L2751-07/08/7 від 05.05.2009 року на суму 11222,51 грн. - №71 від 06.05.2009;

- №L2751-07/08/8 від 01.06.2009 року на суму 11004,81 грн. - №1 від 03.06.2009;

- №L2751-07/08/9 від 01.07.2009 року на суму 10890,72 грн. - №20 від 01.07.2009;

- №L2751-07/08/10 від 03.08.2009 року на суму 10887,21 грн. - №33 від 06.08.2009;

- №L2751-07/08/11 від 01.09.2009 року на суму 11298,57 грн. - №58 від 02.09.2009;

- №L2751-07/08/12 від 01.10.2009 року на суму 11172,45 грн. - №80 від 05.10.2009;

- №L2751-07/08/13 від 02.11.2009 року на суму 11071,51 грн. - №100 від 06.11.2009;

- №L2751-07/08/14 від 01.12.2009 року на суму 10949,16 грн. - №120 від 02.12.2009;

- №L2751-07/08/15 від 04.01.2010 року на суму 10842,74 грн. - №16 від 02.02.2010 та №26 від 10.02.2010;

- №L2751-07/08/16 від 01.02.2010 року на суму 10811,09 грн. - №33 від 02.03.2010 та №94 від 22.04.2010;

- №L2751-07/08/17 від 01.03.2010 року на суму 10653,06 грн. - №95 від 22.04.2010 та №99 від 29.04.2010;

- №L2751-07/08/18 від 01.04.2010 року на суму 10474,95 грн. - №102 від 29.04.2010;

- №L2751-07/08/19 від 05.05.2010 року на суму 10362,86 грн. - №112 від 06.05.2010;

- №L2751-07/08/20-002 від 01.06.2010 року на суму 10278,74 грн. - №138 від 03.06.2010;

- №L2751-07/08/21-004 від 01.07.2010 року на суму 10179,33 грн. - №161 від 05.07.2010;

- №L2751-07/08/22-005 від 02.08.2010 року на суму 10107,48 грн. - №175 від 05.08.2010;

- №L2751-07/08/23-007 від 01.09.2010 року на суму 10045,25 грн. - №186 від 02.09.2010;

-№L2751-07/08/24-008 від 01.10.2010 року на суму 12416,81 грн. - №207 від 16.11.2010.

Крім того, платіжним дорученням № 205 від 29.07.2008 позивачем було оплачено передбачену п. 4.8 Договору та Графіком платежів адміністративну комісію в сумі 2673,56 грн. згідно рахунку-фактури позивача №L2751-07/08/0 від 29.07.2008, а згідно рахунку-фактури № L2751-07/08/F від 01.11.2008 платіжним дорученням № 17 від 19.11.2008 - передбачені ч. 2 п. 4.6 Договору відсотки в сумі 1600,27 грн. за фінансування придбання Предмету лізингу за період з дня виконання відповідачем дій по фінансуванню придбання Предмету лізингу до настання першого періоду лізингу.

Отже, станом на 16.11.2010 дату проведення останніх лізингових платежів позивач сплатив всі, виставлені відповідачем згідно Договору рахунки-фактури, тобто, у повному обсязі виконав грошові зобовязання перед відповідачем, що прийняв на себе за умовами Договору.

Факт відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за умовами Договору також підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2011, у справі № 7/43 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехсервіс» про стягнення 59 587,53 грн.

Проте, незважаючи на повне виконання позивачем зобовязань за спірним Договором перед відповідачем, останній 03.06.2011 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Масука І.Є. (третя особа у цій справі) з заявою № 1270-06/11 від 03.06.2011(а.с.104-106 т.1), в якій, посилаючись на наявну заборгованість позивача, просив вчинити на Договорі виконавчий напис для повернення в безспірному порядку Предмету лізингу.

06.06.2011 третя особа, виходячи з доданих відповідачем до заяви документів, на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, вчинив виконавчий напис за реєстровим № 958 (т. 1 а.с.103) (далі Виконавчий напис), про повернення позивачем на користь відповідача Предмету лізингу за невиплачені лізингові платежі до 06.06.2011 за користування Предметом лізингу в сумі: неоплачена вартість обєкту лізингу 20 357,11 грн., комісія 24 790,37 грн., пеня 16 937,17 грн., додаткові витрати 3 870,09 грн., а всього 65 954,74 грн.

15.06.2011 року Відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві на підставі заяви відповідача відкрито виконавче провадження з виконання вказаного Виконавчого напису.

21.06.2011 за актом державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Предмет лізингу у позивача вилучено.

Наслідком вказаних вище дій і стало звернення позивача до суду з позовом 1) про визнання за позивачем права власності на Предмет лізингу; 2) про визнання таким, що не підлягає виконанню. Виконавчого напису; 3) про зобовязання відповідача повернути позивачу стягнутий за Виконавчим написом Предмет лізингу.

Суд першої інстанції вимоги позивача про визнання Виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнив, з чим колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Згідно ст. 87 ЗУ „Про нотаріат” та п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172, для одержання виконавчого напису про повернення об'єкта лізингу за договорами лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу, подаються оригінал договору лізингу та засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

За правилами ст. 88 ЗУ „Про нотаріат” нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

З матеріалів справи вбачається, що до заяви про вчинення виконавчого напису відповідач додав копію Загального рахунку на сплату заборгованості № 32524498/03011 (за період: травень 2010 березень 2011) від 22.03.2011 (далі Загальний рахунок) (а.с.114 т.1) на загальну суму 129556,95 грн. грн., з яких 65954,74 грн. відповідач означив як заборгованість позивача за спірним Договором, з яких 43789,03 грн. заборгованість за лізинговими платежами.

При цьому, з Розшифровки Загального рахунка, яку відповідач також додав до заяви про вчинення виконавчого напису, вбачається що заборгованість за спірним Договором в сумі 43789,03 грн. (1 004,16 грн. + 10179,33 + 10107,48 + 10045,25 + 12416,81) відповідач за позивачем рахує за 20 24 періоди лізингу за пятьма рахунками-фактурами №L2751-07/08/20-002 від 01.06.2010, №L2751-07/08/21-004 від 01.07.2010, №L2751-07/08/22-005 від 02.08.2010, №L2751-07/08/23-007 від 01.09.2010 та №L2751-07/08/24-008 від 01.10.2010 відповідно.

Проте, судом встановлено, що матеріалами справи беззаперечно доведено, що зазначені рахунки-фактури відповідача були позивачем оплачені у повному обсязі платіжними дорученнями №138 від 03.06.2010, №161 від 05.07.2010, №175 від 05.08.2010, №186 від 02.09.2010 та №207 від 16.11.2010 відповідно.

Відповідач про зазначені обставини при зверненні до третьої особи із заявою про вчинення виконавчого напису умовчав, будь-яких доказів того, що до дати цього звернення зазначені рахунки позивачу направляв, а той відмовився їх оплатити, нотаріусу не представив, як не додав до заяви про вчинення виконавчого і копії цих рахунків.

Третя особа на зазначені обставини уваги не звернула.

З урахуванням вищевикладеного, на думку колегії суддів, відмітку відповідача на Загальному рахунку, що на 03.06.2011 зазначений рахунок не оплачений в повному обсязі, не можна вважати відміткою про несплату позивачем лізингових платежів за Договором після вручення письмового повідомлення в розумінні п.8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172.

При цьому, колегія суддів також враховує, що, вчиняючи виконавчий напис, третя особа не звернула уваги, що у зазначеній відмітці заявник фактично вказує про часткову сплату Загального рахунку позивачем, не зазначаючи, які суми, коли і за яким з двох зазначених в рахунку договорів така сплата відбулася.

За таких обставин, у третьої особи були відсутні правові підстави вважати заборгованість, через наявність якої відповідач вимагав повернення Предмету лізингу за виконавчим написом нотаріуса, безспірною в розумінні ст. 88 ЗУ „Про нотаріат”.

При цьому, той факт, що своїм листом від 27.04.2011 № 10/02-24 третя особа направляла вищезгаданий Загальний рахунок на адресу позивача, зазначених обставин не спростовує.

З огляду на досліджені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що виконавчий напис від 06.06.2011 за реєстровим № 1622 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з порушенням норм ЗУ „Про нотаріат” та порядку вчинення виконавчих написів, визначеного Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 Вимоги позивача про визнання зазначеного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є законними і обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Рішення суду в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог позивача про визнання права власності на Предмет лізингу та зобовязання відповідача поверну його позивачеві, слід зазначити наступне.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні вимог про визнання за позивачем права власності на спірне майно та про зобовязання відповідача повернути зазначене майно позивачеві, виходив з того, що договір купівлі-продажу спірного майна сторонами підписаний не був, в той час як приписи законодавства та положення укладеного сторонами Договору не передбачають автоматичного переходу до позивача права власності на Предмет лізингу у разі сплати викупного платежу, і що умовами Договору не передбачено обовязку відповідача стосовно вчинення дій відносно передання права власності на Предмет лізингу при виконанні позивачем умов п. 3.3 Договору.

Проте, колегія суддів із вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

Пунктом 8.2.3 Загальних умов сторони встановили право позивача по закінченню строку лізингу та за умови належного виконання своїх зобовязань за Договором викупити Предмет лізингу на умовах Договору купівлі продажу.

Порядок викупу, переходу права власності на Предмет лізингу, повернення Предмета лізингу сторонами визначений у розділі 9 Загальних умов.

Згідно з п.9.1 Загальних умов, по закінченню строку лізингу та за умови належного виконання позивачем своїх зобовязань за Договором, він має право придбати у власність (викупити) Предмет лізингу.

Пунктом 9.2 Загальних умов придбання у власність (викуп) Предмета лізингу відбувається на підставі договору купівлі-продажу (викупу).

Відповідно до п.3.3 Договору викупна вартість Предмета лізингу становить 1% від визначеної у п.3.1 та з урахуванням п.3.2 Договору вартості.

Позивач наполягає на тому, що сума 1358,45 грн., перерахована ним платіжним дорученням № 208 від 16.11.2010 в оплату рахунку-фактури відповідача № L 2751-07/08/v-009 від 01.10.2010, є викупною вартістю Предмета лізингу в розумінні умов Договору, а дії сторін (відповідача з виставлення зазначеного рахунку, позивача з його оплаті) свідчать про укладення ними договору купівлі продажу Предмета лізингу у спрощений спосіб.

Відповідач, заперечуючи проти того, що 1 358,45 грн. є викупною вартістю Предмету лізингу, посилається на те, що за умовами Договору зазначена викупна вартість мала дорівнювати 1336,78 грн. (1% від 133678,00 грн. вартості Предмета лізингу згідно п. 3.1 Договору).

В той же час, в судовому засіданні представник відповідача на запитання суду не надав пояснень щодо підстав виставлення відповідачем позивачу рахунку-фактури саме на суму 1358,45 грн.

Колегія суддів не приймає твердження відповідача, що сплачена позивачем сума 1358,45 грн. не є викупною вартістю Предмету лізингу, з огляду на наступне.

Згідно узгодженого сторонами Графіку платежів, за 24 періоди лізингу позивач за рахунками-фактурами відповідача мав сплатити в погашення вартості Предмета лізингу 105605,62 грн.

З урахуванням раніше сплаченого авансу вартості Предмета лізингу, та передбаченого п. 3.3 Договору 1% від вартості Предмета лізингу згідно п. 3.1 Договору, загальна сума, яку за умовами Договору мав сплатити відповідачу позивач на відшкодування вартості Предмету лізингу дорівнює визначеній сторонами у п. 3.1 Договору вартості Предмету лізингу 133678,00 грн. (105605 + 26375,60 + 1336,78).

При цьому, суму 1336,78 грн., яка дорівнює 1% від 133678,00 грн. - узгодженої сторонами у Договорі вартості Предмету лізингу і є його викупною вартістю, позивач мав сплатити за умовами договору купівлі-продажу, укладеного згідно пп. 8.2.3 та п.п.9.1, 9.2 Загальних умов.

В матеріалах справи відсутні докази внесення сторонами будь-яких змін до умов Договору або додатків до нього.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в оплату лізингових платежів за 24 періоди лізингу за Договором відповідачем виставлено, а позивачем повністю сплачено 24 рахунка-фактури на загальну суму 260233,13 грн., з яких 107750,95 грн. з призначенням платежу: відшкодування частини вартості Предмета лізингу.

Разом із сумою сплачених в якості авансу вартості Предмету лізингу 26735,60 грн., позивач в оплату вартості Предмету лізингу сплатив відповідачу 134486,56 грн.

Крім того, 16.11.2010 платіжним дорученням № 208 позивач повністю оплатив виставлений відповідачем рахунок-фактуру № L 2751-07/08/v-009 від 01.10.2010 на суму 1358,45 грн., призначенням якого відповідач в рахунку-фактурі зазначив як «Відшкодування частини вартості Предмету лізингу.

З урахуванням зазначеного платежу, загальна сума сплачених позивачем відповідачу грошей на відшкодування вартості Предмету лізингу дорівнює 135845,00 грн. (107750,95 + 26735,60 + 1358,45).

З урахуванням вищевикладеного, відсутні підстави вважати, що сума 1358,45 грн. не є 1% від вартості Предмета лізингу (135845,00 грн.), фактично сплаченої позивачем, тобто викупною вартістю Предмета лізингу в розумінні умов Договору.

В обґрунтування заперечень цього факту відповідачем до матеріалів справи не долучено жодного доказу.

В той же час, твердження відповідача, що сплачена позивачем сума 1358,45 грн. не є викупною вартістю Предмету лізингу, спростовуються наявними в матеріалах справи документальними доказами, а саме вищезгаданим Загальним рахунком, що його додав сам відповідач до заяви про вчинення виконавчого напису при зверненні до третьої особи, і в якому визначив суму 1358,45 грн. саме як викупну вартість Предмету лізингу.

Отже, наявні в матеріалах справи документальні докази свідчать, що рахунок-фактура №L2751-07/08/v-009 від 01.10.2010 на суму 1358,45 грн., що його оплатив позивач платіжним дорученням № 208 від 16.11.2010, виставлений відповідачем саме на оплату викупної вартості Предмету лізингу.

На думку позивача, зазначені обставини свідчать про укладення між сторонами Договору передбаченого його умовами договору купівлі-продажу Предмета лізингу.

Суд першої інстанції з думкою позивача не погодився і виходячи з того, що договір купівлі-продажу Предмета лізингу сторонами підписаний не був, у вимогах позивача про визнання права власності на Предмет лізингу та зобовязання відповідача повернути його позивачеві відмовив, з чим колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ст. 207 ЦК України:

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

- правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, законодавством допускається укладення договору не лише у вигляді єдиного документа, а й, серед іншого, шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах.

Саме такими документами, в яких сторони висловили своє волевиявлення відносно викупу Предмета лізингу позивачем, на думку колегії суддів, і є вищезгадані рахунок-фактура №L2751-07/08/v-009 від 01.10.2010 та платіжне доручення № 208 від 16.11.2010.

Стаття 41 Конституції України визначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно із ч. 1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.

Матеріали справи свідчать, що позивачем та відповідачем в передбаченому ч. 1 ст. 181 ГК України порядку у спрощений спосіб укладено договір купівлі-продажу Предмета лізингу, з укладенням якого згідно умов Договору позивач набув право власності на це майно.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач не визнає право власності позивача на Предмет лізингу. Про зазначене, зокрема, свідчать дії відповідача, спрямовані на вчинення нотаріусом Виконавчого напису та предявленню його до виконання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, захист права здійснюється, в тому числі, у формі визнання такого права.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав з боку відповідача.

З огляду на вказані обставини, позовні вимоги позивача про визнання за позивачем права власності на автомобіль марки Skoda модель Octavia А5 2.0, 2008 року випуску, номер кузову/шасі НОМЕР_1 визнаються судом законними та такими що підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Згідно ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Враховуючи обставини, які викладені вище, а саме те, що позивач є власником спірного майна, та те, що, на даний час, відповідач позбавив позивача можливості володіти, користуватися та розпоряджатися спірним майном, позовні вимоги в частині зобовязання відповідача повернути позивачу стягнутий за виконавчим написом нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 06.06.2011р., що був зареєстрований в реєстрі за номером №958, автомобіль марки Skoda модель Octavia А5 2.0, 2008 року випуску, номер кузову/шасі НОМЕР_1, визнаються судом такими, що підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Згідно розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неповне зясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, тому рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011 року у справі № 13/249-62/141 підлягає зміні, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторс» підлягає задоволенню, позов задовольняється в повному обсязі.

З огляду на досліджені судом обставини справи та приписи ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі, в тому числі і за подачу апеляційної скарги, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 81, 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторс» на рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011 року у справі № 13/249-62/141 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011 року у справі № 13/249-62/141 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011 року у справі № 13/249-62/141 в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 06.06.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, що був зареєстрований в реєстрі за номером №958.

3. Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторс» (03127 м. Київ, пр.40-річчя Жовтня, буд.100/2, ідентифікаційний код 32524498) на автомобіль марки Skoda модель Octavia А5 2.0, 2008 року випуску, номер кузову/шасі НОМЕР_1.

4. Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (04073 м.Київ, пр.Московський, буд.9, корпус 5, офіс 101, ідентифікаційний код 24480657) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Автомоторс» (03127 м. Київ, пр.40-річчя Жовтня, буд.100/2, ідентифікаційний код 32524498) стягнутий за виконавчим написом нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 06.06.2011 року, що був зареєстрований в реєстрі за номером №958, автомобіль марки Skoda модель Octavia А5 2.0, 2008 року випуску, номер кузову/шасі НОМЕР_1.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (04073 м.Київ, пр.Московський, буд.9, корпус 5, офіс 101, ідентифікаційний код 24480657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторс» (03127 м. Київ, пр.40-річчя Жовтня, буд.100/2, ідентифікаційний код 32524498) витрати по сплаті державного мита в сумі 1443 (одна тисяча чотириста сорок три) грн. 45 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.»

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (04073 м.Київ, пр.Московський, буд.9, корпус 5, офіс 101, ідентифікаційний код 24480657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторс» (03127 м. Київ, пр.40-річчя Жовтня, буд.100/2, ідентифікаційний код 32524498) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2716 (дві тисячі сімсот шістнадцять) грн. 90 коп.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 13/249-62/141.

Головуючий суддяКалатай Н.Ф.

СуддіБаранець О.М.

Пашкіна С.А.