Постанова № 21399877, 31.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2012                                                                                           № 58/186

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Яковлева М.Л.

суддів:           Тарасенко К.В.

          Жук Г.А.

при секретарі судового засіданні – Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 17.01.2012 року по справі № 58/186 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв, м. Київ на рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2011 року (оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України 27.07.2011 року) у справі № 58/186 (суддя – Блажівська О.Є.)

за позовом приватного підприємства «НВЦ Спецтехнобуд», м. Київ

до Київської муніципальної академії естрадного та циркового

мистецтв, м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Головне управління культури виконавчого органу Київської

міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ

про: стягнення заборгованості 161 338,37 грн.

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду міста Києва в порядку позовного провадження звернулося приватне підприємство «НВЦ Спецтехнобуд», м. Київ до Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв, м. Київ про стягнення заборгованості в сумі 161338,37 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2011 року позовні вимоги задоволені частково, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 128345,60 грн., інфляційних в сумі 14374,71 грн., 3% річних в сумі 4609,89 грн. витрати по сплаті державного мита в сумі 1473,30 грн. та 215 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтв, м. Київ, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення господарського суду міста Києва і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано правової оцінки додатковій угоді № 2 від 29.01.2010 року до договору підряду № 09/08 від 02.09.2008 року, якою сторони змінили порядок розрахунків, домовившись про оплату боргу на протязі 2010 року після затвердження кошторисних призначень.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 року по справі № 58/186 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 17.01.2012 року.

Представник відповідача був присутнім в судових засіданнях надав оригінал додаткової угоди № 2 та належним чином завірену копію для долучення до матеріалів справи, також надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2011 року скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Представники позивача та третьої особи в судові засідання не з’явились, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представників позивача та третьої особи, проти чого також не заперечує представник відповідача, присутній у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, виступ представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2011 року по справі № 58/186 –частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2008 року між Київським державним коледжем естрадного та циркового мистецтва, правонаступником якого є Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтва (п. 1.1. Статуту), з однієї сторони (замовник), та приватним підприємством «Науково-виробничий центр «Спецтехнобуд», з іншої (підрядник), укладено договір № 09/08, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов’язується в межах договірної ціни, виконати роботи з поточного ремонту Київського державним коледжем естрадного та циркового мистецтва.

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, є договором підряду. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 843 ЦК України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до п. 2.1 договору, вартість робіт, доручених до виконання підряднику, складає 128 345,60 грн., в тому числі ПДВ 21 390,93 грн.

Відповідно до п. 7.1. договору, підрядчик виконує роботу у відповідності з дефектним актом, будівельними нормами і правилами.

На виконання умов договору, позивачем на підставі дефектного акту, договірної ціни, протоколу узгодження сторін про договірну ціну, підписаних у двосторонньому порядку, було виконано роботи на загальну суму 128 345,60 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт № 1 за вересень 2009 року (форма КБ-2в), який підписаний сторонами 30.09.2008 року у двосторонньому порядку без зауважень та недоліків (а.с. 12-19). Разом з тим, сторонами підписана довідка про вартість виконаних робіт за вересень 2008 року (форма КБ-3) (а.с. 20).

Пунктом 9.1. договору передбачено, що здавання і приймання об’єкту в експлуатацію оформляється двостороннім актом здавання-приймання об’єкта в експлуатацію, який складає підрядник після остаточного завершення робіт по будівництву об’єкта або його етапу.

01.10.2008 року, на виконання умов договору сторонами складено та підписано акт здавання-приймання об’єктів в експлуатацію, відповідно до якого сторонами зазначено факт якісного виконання підрядником робіт та виконання останніх в повному обсязі (а.с. 21).

За загальним правилом, встановленим ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як зазначалося вище, в матеріалах справи наявний акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в за вересень 2008 року, який підписано обома сторонами 30.09.2008 року, що підтверджує факт прийняття підрядних робіт в повному обсязі, а відтак, у позивача виникло право вимоги оплати за виконані роботи.

Проте, з матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що відповідачем не виконано зобов’язання за договором, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в розмірі 128 345,60 грн. З таким висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Представником відповідача доказів повного виконання договору, щодо оплати робіт не надано ні до місцевого господарського суду, ні до апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду підтримує висновок місцевого суду щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 128 345,60 грн., а тому місцевим судом правомірно задоволені позовні вимоги в цій частині.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 9 377,18 грн. за період з жовтня 2008 року по 11 березня 2011 року та суму інфляційних збитків в розмірі 23 615,59 грн. за період з жовтня 2008 року по 11 березня 2011 року.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, місцевий суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань в розмірі 14 374,71 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 4 609,89 грн.

Свій висновок місцевий суд обґрунтовує тим, що сторонами 24.12.2008 року було підписано додаткову угоду № 1 до договору підряду № 09/08 від 02.09.2008 року, якою сторони домовилися про те, що виконані роботи на суму 128 345,60 грн. будуть сплачені на протязі 2009 року після затвердження кошторисних призначень, також сторонами продовжено термін дії договору до 31.12.2009 року.

Оскільки, закон пов’язує нарахування інфляційних та річних з простроченням, місцевий суд дійшов правомірного висновку щодо зменшення останніх, оскільки сторони додатковою угодою змінили порядок розрахунків.

Разом з тим, в обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідачем подано також додаткову угоду від 29.01.2010 року № 2 до договору підряду № 09/08 від 02.09.2008 року, відповідно до якої сторони домовилися, що виконані в 2008 році підрядні роботи будуть оплачені на протязі 2010 року після затвердження кошторисних призначень та відповідно, сторонами продовжено термін дії договору до 31.12.2010 року.

Внаслідок цього апеляційним судом здійснено перерахунок розміру задоволених до стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань в розмірі 2438,57 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 738,43 грн.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв, м. Київ підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2011 року у справі № 58/186 –частковому скасуванню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв, м. Київ на рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2011 року у справі №58/186 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2011 року у справі №58/186 –скасувати частково. Прийняти нове рішення в частині стягнення збитків пов’язаних з інфляцією, 3% річних та судових витрат.

Стягнути з Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв (01032, м. Київ, Голосіївський район, вул. Жилянська, буд.88; код ЄДРПОУ 02214952) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь приватного підприємства «НВЦ Спецтехнобуд»(02088, м. Київ, Дарницький р-н, вул. Автотранспортна, будинок 1; код ЄДРПОУ 31360992) збитки пов’язані з інфляцією у сумі 2438 (дві тисячі чотириста тридцять вісім) грн. 57 коп., 3% річних у розмірі 738 (сімсот тридцять вісім) грн. 43 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 1315 (одна тисяча триста п’ятнадцять) грн. 73 коп. та 192 (сто дев’яносто дві) грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині рішення залишити без змін.

3. Стягнути з приватного підприємства «НВЦ Спецтехнобуд»(02088, м. Київ, Дарницький р-н, вул. Автотранспортна, будинок 1; код ЄДРПОУ 31360992) на користь Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв (01032, м. Київ, Голосіївський район, вул. Жилянська, буд.88; код ЄДРПОУ 02214952) 15 (п'ятнадцять) грн. 70 коп. державного мита за розгляд справи апеляційним господарським судом.

4. Матеріали справи № 58/186 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Яковлев М.Л.

Судді                                                                                          Тарасенко К.В.

                                                                                          Жук Г.А.