Постанова № 21399846, 25.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2012 № 57/73

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів: Рябухи В.І.

Ропій Л.М.

при секретарі Філоненко М.В.

За участю представників:

Від прокуратури: ОСОБА_1 (дов. №882 від 09.08.2011);

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: ОСОБА_2 (дов. №10/1 від 12.01.2012);

розглянувши апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Центрального регіону України

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.11.2011р.

у справі № 57/73 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства науково виробничого комплексу «Мікроклімат»

до Центрального територіального управління капітального будівництва ЦТУКБ «Дарницька автомобільна база»

за участю Військової прокуратури Центрального регіону України

про стягнення 51434,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.11.2011р. у справі №57/73 позов задоволено частково: стягнуто з Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України в особі відокремленого підрозділу ЦТУКБ - «Дарницька автомобільна база» на користь Приватного акціонерного товариства науково-виробничого комплексу «Мікроклімат» 29778,72 грн. основного боргу, 2807,16 грн. пені, 496,86 грн. інфляційних втрат, 18349,72 грн. 3% річних та судові витрати; в решті частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 18.11.2011р. у справі №57/57 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі прокурор наголошує на тому, що Технічне завдання до спірного Договору на виконання науково технічних та дослідних робіт не підписано замовником, а Календарний план робіт немає жодного запису щодо строків виконання робіт за Договором №173 від 24.02.2009; сторонами не було вказано істотних умов Договору.

Також, прокурор зазначає, що спірний Договір, укладений з перевищенням наданих директору філії відповідача повноважень. Так, п.3.8 Положення про філію Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України «Дарницька автомобільна база» передбачено право філії на підставі довіреності начальника Центрального територіального управління капітального будівництва укладати договори, угоди, сума яких не перевищує 50000 грн. Якщо сума договору перевищує 50 000 грн., на укладання такого договору необхідний додатковий дозвіл начальника Центрального територіального управління капітального будівництва. Оскільки сума оскаржуваного Договору перевищує 50 000 грн., укладення його директором філії без письмового дозволу свідчить про перевищення ним повноважень.

Крім того, прокурор зазначає, що судом першої інстанції не було зупинено провадження по справі до вирішення спору про визнання недійсним спірного Договору.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач повністю заперечує проти її доводів та просить оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на те, що відповідно до судового рішення спірний договір є чинним і має виконуватись належним чином.

Ухвалою від 30.12.2011 було призначено справу до розгляду на 25.01.2012р.

В судове засідання представники прокуратури та відповідача зявилися, представник позивача не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.07.2010р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання (том 2 а.с. 3,4), по розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м.Києва за наявними у справі матеріалами без представника позивача.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду м.Києва звернулося з позовом Акціонерне товариство закритого типу науково-виробничий комплекс "Мікроклімат" про стягнення з Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України в особі відокремленого підрозділу ЦТУКБ - "Дарницька автомобільна база" 51434,86 грн. - заборгованості за Договором № 173 на виконання науково-технічних та дослідних робіт від 24.02.2009р.

Позивач мотивує свої вимоги неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо оплати виконаних позивачем робіт відповідно до Договору № 173 на виконання науково-технічних та дослідних робіт від 24.02.2009р.

25.03.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про зміну найменування позивача.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Центральне територіальне управління капітального будівництва (ЦТУКБ) є юридичною особою (код 34578571), входить до сфери управління Міністерства оборони України та має відокремлений підрозділ ЦТУКБ - «Дарницька автомобільна база» (код 35212034).

Між позивачем та Філією Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України «Дарницька автомобільна база» укладено Договір №173 на виконання науково-технічних та дослідних робіт від 24.02.2009 (надалі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання наступних робіт: проектування, виготовлення та монтаж складових частин огороджуючих конструкцій та систем вентиляції і кондиціювання вірусологічної та бактеріологічної лабораторії в м. Одеса. Роботи виконуються у відповідності до Кошторису на виконання робіт (Додаток №4).

Додатком №1 до Договору від 24.02.2009 р. Технічним завданням сторони погодили зміст та обсяг робіт, календарний план робіт, узгоджено договірну ціну та кошторис виконання робіт.

Додатковими угодами №1 від 27.04.2009 р. та №2 від 27.05.2009 р. сторонами погоджено додаткові обєми робіт по Договору, а також визначено терміни та вартість виконання додаткових робіт та порядок їх оплати.

За виконанні роботи згідно цього Договору відповідач зобовязувався сплачувати виконавцю кошти у відповідності до Протоколу про договірну ціну (додаток №3) та кошторису (Додаток №4) в розмірі 1380000,00 грн., в тому числі 230000,00 грн. ПДВ (п. 2.1. Договору).

Відповідно до умов п. 2.2. Договору, оплата проводиться поетапно, згідно актів здачі-приймання робіт з виплатою авансових платежів в розмірі: 250000,00 грн. до 03.03.2009 року; 350000,00 грн. в період з 01.04.2009 року до 03.04.2009 року.

При завершенні кожного етапу робіт позивач надає відповідачу Акт здачі - прийняття робіт (п.3.3 Договору).

Виконуючи умови Договору, Приватним акціонерним товариством науково-виробничого комплексу "Мікроклімат" виконано роботи, пов'язані з проектуванням, виготовленням та монтажем складових частин огороджуючих конструкцій та систем вентиляції лабораторії, а також наладкою системи підготовки повітря, проведення вимірювань та паспортизації систем вентиляції, що підтверджено двосторонніми Актами здачі-приймання виконаних робіт, на загальну суму 1488936,00 грн., а саме: №1 від 12.05.2009 р. на суму 630948,00 грн.; №2 від 05.06.2009 р. на суму 150780,00 грн.; №3 від 22.06.2009 р. на суму 34728,00 грн.; №4 від 04.08.2009 р. на суму 216852,00 грн.; №1 від 17.08.2009 р. (до Додаткової угоди №1) на суму 74148,00 грн.; №1 від 17.08.2009 р. (до Додаткової угоди №2) на суму 40806,00 грн.; №5 від 31.08.2009 р. на суму 219750,00 грн.; №6 від 09.09.2009 р. на суму 98640,00 грн.; №7 від 09.10.2009 р. на суму 22284,00 грн.

Позивач наголошує, що виконані роботи за Договором були прийняті відповідачем у встановленому порядку, жодних зауважень щодо якості виконаних робіт від відповідача не надходило.

04.09.2009р. після виконання позивачем передбаченими Договором робіт, сторонами було складено Акт передачі системи чистих приміщень та відповідної технічної документації.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобовязання по оплаті вартості виконаних робіт частково на загальну суму 1459157,28 грн., що підтверджується банківськими виписками від 25.02.2009 р. на суму 250000,00 грн.; від 10.03.2009 р. на суму 150000,00 грн.; від 12.03.2009 р. на суму 50000,00 грн.; від 17.03.2009 р. на суму 50000,00 грн.; від 08.04.2009 р. на суму 45000,00 грн.; від 24.04.2009 р. на суму 50000,00 грн.; від 20.05.2009 р. на суму 20000,00 грн.; від 27.05.2009 р. на суму 30000,00 грн.; від 04.06.2009 р. на суму 100000,00 грн.; від 22.06.2009 р. на суму 20000,00 грн.; від 01.07.2009 р. на суму 120000,00 грн.; від 09.07.2009 р. на суму 230000,00 грн.; від 17.07.2009 р. на суму 50000,00 грн.; від 18.08.2009 р. на суму 50000,00 грн.; від 08.10.2009 р. на суму 48390,00 грн.; від 20.11.2009 р. на суму 22284,00 грн.; від 10.02.2010 р. на суму 30000,00 грн.; від 18.02.2010 р. на суму 5000,00 грн.; від 22.03.2010 р. на суму 40000,00 грн.; від 29.03.2010 р. на суму 20000,00 грн.; від 08.04.2011 р. на суму 20000,00 грн.; від 19.04.2010 р. на суму 20000,00 грн.; від 27.04.2010 р. на суму 20000,00 грн.; від 24.06.2010 р. на суму 18483,28 грн.

В свою чергу, залишок заборгованості відповідача перед позивачем щодо оплати за виконані роботи на день предявлення позову складає 29778,72 грн.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обовязки.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься і в ст..526 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою спірний Договір є договором підряду.

В ст. 892 ЦК України зазначено, що за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно - конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати (ст. 894 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача залишку заборгованості за Договором у розмірі 29778,72грн., є обґрунтованими та такими, що доведені матеріалами справи.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (п 2 ст. 625 ЦК України).

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 496,86 грн. за період з 26.05.2010р. по 26.11.2010р.та інфляційні втрати у розмірі 18349,72грн. за період з вересня 2009р. по березень 2010р. та з серпня 2010р. по листопад 2010р., які є арифметично вірними, підлягають задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Нормами ст.ст. 546, 549 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.4. Договору встановлено, що за порушення термінів оплати по етапах виконаних робіт або за порушення термінів підписання актів виконаних робіт замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 1% за кожен день протермінування, але не більше 2-х облікових ставок НБУ.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 2807,16грн. за період з 26.05.2010р. по 26.11.2010р., згідно з вірним арифметичним розрахунком, здійсненим місцевим господарським судом.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано умови Договору в повному обсязі та вчасно.

Колегія суддів вважає необґрунтованим твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що Технічне завдання до спірного Договору не підписане замовником, а Календарний план робіт немає жодного запису щодо строків виконання робіт, оскільки матеріалами справи підтверджено виконання позивачем робіт, а, замовником було здійснено оплату робіт майже на 90%.

Стосовно посилань прокурора на те, що спірний Договір, укладений з перевищенням наданих директору філії відповідача повноважень, то слід зазначити, що дані обставини досліджувалися у іншому судовому провадженні (справа №5015/2734/11 за позовом Центрального територіального управління капітального будівництва до Приватного акціонерного товариства науково виробничого комплексу «Мікроклімат» про визнання недійсним Договору №173 від 24.02.2009). Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.07.2011 у справі №5015/2734/11 відмовлено у задоволенні позову про визнання спірного Договору недійсним. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 дане рішення залишено без змін і набрало законної сили.

Крім того, прокурор зазначає, що судом першої інстанції не було зупинено провадження по справі до вирішення спору про визнання недійсним спірного Договору, однак дане твердження є безпідставним, оскільки, як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції своєю ухвалою від 26.04.2011р. зупиняв провадження у справі № 57/73 до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 51/91 та зобовязав сторін повідомити суду про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі. В свою чергу, суд першої інстанції зупиняв провадження у справі за клопотанням саме відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 18.11.2011р. у справі №57/73 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст..ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Центрального регіону України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м.Києва від 18.11.2011р. у справі №57/73 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 57/73 повернути до Господарського суду міста м.Києва.

Головуючий суддяКондес Л.О.

СуддіРябуха В.І.

Ропій Л.М.